Війна, яка нічого не навчила московитів. 10 найважливіших російських воєнних поразок

|
Версия для печатиВерсия для печати
Фото:

Року 1904 Росія розпочала війну з Японією, щоб посилити свої позиції на Тихому океані та відвернути увагу громадян від внутрішніх проблем. Натомість конфлікт закінчився розгромом російських сухопутних військ у Маньчжурії та флоту в Цусімській битві. До того ж у Санкт-Петербурзі відбулась революція.

Схожі передумови мала і "спеціальна воєнна операція" в Україні. І хоча кажуть, що вдруге історія повторюється як фарс, здається, вони  й цього разу приречені на трагедію. А все тому, що наші сусіди виявилися нездатними проаналізувати розгром понад столітньої давнини.


10 найважливіших російських воєнних поразок

"Непереможна" — так зазвичай величають свою армію росіяни. Однак поразки переслідували її так само, як і будь-яку іншу армію світу. Нижче — короткий список найважливіших воєнних фіаско наших північно-східних сусідів, які привели до програшів у війнах. 

  • 1238 рік, річка Сить. Монголи опанували всю Північно-Східну Русь.

  • 1382 рік, Москва. Місто захопив і спалив хан Тохтамиш лише за 2 роки після Куликового поля.

  • 1514 рік, Орша. Князь Костянтин Острозький зупинив 25-річний невпинний натиск московитів на захід.

  • 1610 рік, Клушино. Польські війська відкрили собі шлях на Москву, яку зайняли вже без бою.

  • 1659 рік, Конотоп. Гетьман Іван Виговський так підірвав міць Росії, що вона вже не могла претендувати на Правобережну Україну та Білорусь.

  • 1805 рік, Аустерліц. Наполеон розгромив армії одразу двох супротивників — Австрії та Росії — і змусив їх укласти невигідний для них мир.

  • 1855 рік, Севастополь. Падіння міста означало вибуття Росії з Кримської війни та зі складу великих європейських держав.

  • 1905 рік, Цусіма. Росія залишилася без флоту й шансів на перемогу, а бонусом отримала перемогу революції у столиці.

  • 1914 рік, Танненберґ. Розгром російської армії зірвав план швидкого захоплення Берліна, тому війна стала затяжною, що й погубило Росію.

  • 1920 рік, Варшава. "Диво на Віслі" означало крах надій російських більшовиків на світову революцію.

  • Ну і бонус – 2022 рік, Київ. Перша поразка в їхній останній війні.


Хаос як порятунок

"Куди подівся хаос? Розпаковування стабільності" — статтю з такою назвою торік у листопаді опублікував Владислав Сурков. Можливо, десь тоді й ухвалювали остаточне рішення про напад на Україну. У тому тексті головний ідеолог Кремля обґрунтував майбутню експансію Росії потребами зберегти порядок у країні: "Соціальна ентропія дуже токсична.

Працювати з нею у наших домашніх умовах не рекомендуємо. Її потрібно виносити кудись якнайдалі. Експортувати, щоб утилізувати на чужій території. Кримський консенсус — яскравий приклад консолідації суспільства коштом хаотизації сусідньої країни". 

Читайте також:  Тімоті Снайдер: Чим закінчилася російсько-українська війна? 

І застеріг: "Хай там як, потрібен ще один поділ сфер впливу. І Росія отримає свою частку в новому всесвітньому збиранні земель (точніше, просторів), підтвердивши свій статус одного з небагатьох глобалізаторів, як бувало в епоху Третього Риму чи Третього Інтернаціоналу. Росія розширюватиметься не тому, що це добре, і не тому, що це погано, а тому, що це фізика".

Не припускаю ані на мить, що Сурков або Путін — по суті, головний читач статті, — ніколи не чули вислову "маленька переможна війна", до якого можна звести основну думку тексту. Чому ж тоді вони не згадали, до яких наслідків призвела ця ідея?

"Маленька переможна війна"

Агресорами в тій війні були обидві сторони. Року 1895 Японія перемогла Китай і, серед іншого, відібрала у нього Ляодунський півострів. Франція, Німеччина та Росія не бажали посилення переможця. Тож спільно змусили Токіо відмовитися від цього набутку. Через три роки Петербург забрав півострів собі. Таке віроломство призвело до поширення антиросійських настроїв у Японії.

Prince_Nicolas_at_Nagasaki

Микола ІІ в Японії, 1891 рік. Фото: wikipedia.org

Наступного року авантюрист Олександр Безобразов зумів втягнути імператора Миколу II у проєкт з колонізації Кореї під прикриттям комерційних підприємств. До "безобразовської кліки" увійшли контрадмірал Олексій Абаза, великий князь Олександр Михайлович, міністр внутрішніх справ В’ячеслав Плеве та інші.

Рішучим опонентом цих планів виступив міністр фінансів Сергій Вітте. Проти неминучої війни з Японією були також начштабу Микола Оберучев та воєнний міністр Олексій Куропаткін. Однак самодержець підтримав Безобразова. Російські солдати під виглядом лісників почали освоювати корейське прикордоння.

Читайте також: Марні сподівання на бунт росіян проти війни

У 1900 році Росія, придушуючи антиєвропейське повстання "боксерів" в Китаї, окупувала Маньчжурію. Її війська мали бути виведені до кінця 1903-го. Неважко здогадатися, що нікуди вони не поділися. Понад те, було утворене Далекосхідне намісництво, до якого увійшли і російські, і окуповані китайські області. У відповідь Японія уклала угоду з Британською імперією, яка убезпечувала Токіо від втручання у можливу війну третіх країн. 

У грудні 1903 року російські військові радили Миколі II відступити. Цар залишався непохитним. І не тому, що в країні назрівали серйозні проблеми, і його переконували, що врятувати становище можна воєнним тріумфом. Як записав у мемуарах Вітте, за кілька днів до початку бойових дій Плеве говорив Куропаткіну:

523afc398041ab948f936c147edf4f64

Японські солдати чекать на атаку російської армії у Маньчжурії, 1904 рік. Фото: Getty Images / "Бабель"

— Олексію Миколайовичу, ви не знаєте внутрішнього стану Росії. Щоб стримати революцію, нам потрібна маленька переможна війна. 

У щоденниках Куропаткіна цей епізод викладений так: "Міністр закордонних справ Володимир Ламздорф має підставу думати, що Плеве не проти воювати з Японією. Він сподівається, що війна відверне увагу мас від політичних питань". Щоб вберегтися від народних хвилювань, Росія вступила у війну. А програвши її, отримала революцію. Що ж пішло не так тоді, а заодно — і сьогодні?

Читайте також: Навіщо московити ведуть свої «священні війни». Священна проституція РПЦ

Урок 1. Розмір не завжди має значення

Тодішню Японію заледве можна було знайти на мапі поряд із Росією — як і нинішню Україну. Однак у кількості населення розрив був аж ніяк не драматичним — всього утричі: 141 мільйон проти 46 мільйонів на російську користь. Сьогодні майже аналогічні не лише співвідношення, але й абсолютні цифри. 

Здавалося б, за однакової системи комплектації війська Петербург міг виставити утричі більше бійців, ніж Токіо. Однак російське населення було розміщене вкрай нерівномірно, японське — компактно. Цар просто не зміг скористатися своєю перевагою у 4,5 мільйона солдатів проти 850 тисяч у мікадо на початок війни. Обидві сторони поставили під рушниці 1,2-1,3 мільйона людей, з них у польових арміях — по 300-400 тисяч. Стільки ж сил Росія мусила залишити в неспокійному тилу, передовсім у Польщі. 

Урок 2. Швидкість має значення

Росія мусила перекидати свою армію на далекі відстані залізницею за довший час — 3–4 потяги на добу. На корпус із 30 тисяч бійців витрачали місяць. Японія перевозила свою армію морем, недалеко й удвадцятеро швидше — по дві дивізії на добу. 

Урок 3. Якість зброї важливіша за кількість вояків

Сторони мали зіставні сили і на суші, і на морі, якщо брати за кількістю. Однак і японська стрілецька зброя, і корабельна артилерія мали деякі технічні переваги. Російські гвинтівки та гармати відзначалися більшою бронебійністю, японські — далекобійністю. Швидко зрозумівши, що до чого, японці розстрілювали росіян на дальніх дистанціях. І лише у штиковому бою останні перемагали. 

d5e5b2fc54d5c4af2535ca4adb839bd8

Японці конвоюють полонених російських солдатів, травень 1905 року . Фото: Getty Images / "Бабель"

Урок 4. Не варто недооцінювати супротивника

Як ставляться до українців теперішні росіяни — всім відомо: загальна зневага, образи, кепкування, зверхність. Сто вісімнадцять років тому було так само. "Ці нахаби япошки, макаки жовтоморді, раптом полізли на таку махіну, як неосяжна російська держава з її більш ніж стомільйонним населенням. У мене і в багатьох тоді навіть зародилося щось схоже на жалість до цих необережних безумців", — писав мистецтвознавець Олександр Бенуа. 

"Але нехай російські ядра нищать ці храми, музеї і самих художників, якщо вони там ще існують. Хай вся Японія обернеться на мертву Елладу, на руїни кращого й великого минулого. Я за варварів, я за гунів, я за росіян! Росія має панувати на Далекому Сході", — зізнавався поет Валерій Брюсов. 

Вітте сумно констатував: «В архівах усіх міністерств можна натрапити на офіційні доповіді з найвищими надписами, у яких імператор називає японців "макаками". Якби не було такої думки про японців, як про націю антипатичну, нікчемну й безсилу, що може бути знищена одним клацанням російського гіганта, то, мабуть, ми б не впакувалися у цю війну». 

Урок 5. Настрій народу та еліт мінливий

Після атаки японців на "Варяг" Росію поглинула патріотична хвиля. Це стосувалося не тільки простолюду. Навіть завжди опозиційні студенти під Зимовим палацом співали "Боже, царя храни"! Російські ліберали вчинили відповідно — перестали вимагати конституційних прав під час війни. Лише поляки доклали зусиль, щоб визволити свій край.

Однак уже в грудні Росією прокотилася "бенкетна кампанія", учасники якої ганили царський уряд за неспроможність перемогти. Ну а 9 січня 1905 року сталася Кривава неділя — і почалася революція. Тоді студенти надсилали японцям вітальні телеграми з нагоди російських поразок, а народ приспівував: "Боже, царя возьми". 

bf46c8209214d867e9dc38976290f965

Демонстрація на Невському проспекті в Санкт-Петербурзі в день "Кривавої неділі", 9 січня 1905 року. Фото: Getty Images / "Бабель"

Урок 6. Треба мати надійних союзників

Формальною союзницею Росії була Франція. Та варто лише було розпочати війну, як Париж оголосив нейтралітет — мовляв, далекосхідні справи до сфери дії європейської угоди не стосуються. Німецький кайзер Вільгельм II постійно торочив Миколі II про "жовту загрозу", а вирішальної миті не надав кузенові жодної допомоги. Натомість Британія і США рішуче виступили на підтримку Японії. Роки минають — союзники не змінюються.

Урок 7. Варто складати економічно реалістичні плани війни

Російський бюджет 1903 року становив замалим не 2 мільярди рублів золотом. Японський був удев’ятеро менший. При цьому обидві сторони позичали на війну гроші: Росія — у Франції та Німеччини, Японія — у США, Британії та Канади. Петербурзький борг зріс на третину, токійський — учетверо.

На цій підставі російські історики намагалися створити видимість фінансової катастрофи в Японії. Мовляв, ще трохи часу — і Росія б перемогла. Однак уже до травня 1905 року Петербург витратив на війну понад 2 мільярди рублів, а для перемоги потрібен був ще мільярд протягом року. Таких грошей цар не мав і був змушений погодитися на мирні переговори. 

Висновки для ворога і для нас

Росія за підсумками війни не тільки залишилась без двох із трьох флотів та половини Сахаліну, а й витратила півторарічний бюджет і залізла в боргову кабалу до Франції. Саме відпрацьовуючи ці кошти, 1914-го Петербург вступив у війну, яка виявилась згубною. А найголовніше — у Росії піднявся кривавий бунт і навіть революція 1905—1907 років, внаслідок якої владу самодержця обмежила Дума. Таке в теперішньої РФ ще попереду. Історія насправді нічого не вчить. Вона просто карає за невивчені самостійно уроки.

Ну і як же без науки для України. Попри фантастичну перемогу в усіх битвах, керівництво Токіо не змогло цілковито знищити російського імперіалізму на Сході. Укладаючи за посередництвом США мирний договір, Петербург відмовився виплачувати репарації та демілітаризувати Владивосток. Японська громадськість почулася зрадженою — і в Токіо та інших містах спалахнули масові заворушення. Це все закінчилося відставкою уряду. Життя не завжди справедливе. 

Сергій Громенко, кандидат історичних наук, експерт Українського інституту майбутнього; опубліковано у виданні "Локальна історія"


В тему: 

 

 


Читайте «Аргумент» в Facebook и Twitter

Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter.

Система Orphus

Новини

16:07
Журналіста WSJ Гершковича засудили в росії до 16 років колонії суворого режиму
15:13
Честь дорожча: вийшла з фракції одна з небагатьох порядних людей у "Слузі народу" нардеп Яцик - вона не хоче сприяти розкраданню Держави
14:25
30 підозр і 70 обшуків за розкрадання 138 млн для армії − ОГП повідомив про масштабну спецоперацію
12:03
Син ексзаступника секретаря РНБО Гладковського (Свинарчука) будує віллу в Іспанії
11:23
Масштабний технологічний збій на всіх континентах: не працюють аеропорти, банки, телеканали
11:04
Уряд хоче запровадити 20% податку на всі посилки з-за кордону, виняток – відправлення від фізосіб вартістю до 45 євро (ДОКУМЕНТ)
10:01
ГЕНШТАБ ЗСУ: ситуація на фронті та втрати ворога на 19 липня
09:05
Кабмін вдвічі підвищив оклади співробітникам Податкової служби та збільшив штат центрального апарату на 206 осіб (мабуть, тому, що це "бронь")
08:00
Ворог просунувся біля Новоселівки Степової, Невського, Прогресу та в Новоселівці Першій
20:00
У п'ятницю в україні дощитиме лише в Карпатах і на сході

Підписка на канал

Важливо

ЯК ВЕСТИ ПАРТИЗАНСЬКУ ВІЙНУ НА ТИМЧАСОВО ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЯХ

Міністр оборони Олексій Резніков закликав громадян вести партизанську боротьбу і спалювати тилові колони забезпечення з продовольством і боєприпасами на тимчасово окупованих російськими військами територіях. .

Як вести партизанську війну на тимчасово окупованих територіях

© 2011 «АРГУМЕНТ»
Републікація матеріалів: для інтернет-видань обов'язковим є пряме гіперпосилання, для друкованих видань – за запитом через електронну пошту.Посилання або гіперпосилання повинні бути розташовані при використанні тексту - на початку використовуваної інформації, при використанні графічної інформації - безпосередньо під об'єктом запозичення.. При републікації в електронних виданнях у кожному разі використання вставляти гіперпосилання на головну сторінку сайту argumentua.com та на сторінку розміщення відповідного матеріалу. За будь-якого використання матеріалів не допускається зміна оригінального тексту. Скорочення або перекомпонування частин матеріалу допускається, але тільки в тій мірі, якою це не призводить до спотворення його сенсу.
Редакція не несе відповідальності за достовірність рекламних оголошень, розміщених на сайті, а також за вміст веб-сайтів, на які дано гіперпосилання. 
Контакт:  [email protected]