Внутрішній фронт. В чому проблема системи військово-лікарських комісій

|
Версия для печатиВерсия для печати
Фото:  Військові на милицях стоять у черзі взимку перед будівлею київської коміс

Квест на милицях. Як поранені бійці ЗСУ проходять військово-лікарську комісію, а волонтери намагаються реформувати систему

У виданні ТЕКСТИ розповідають, в чому проблема системи військово-лікарської комісії, як активісти її реформують і чому цього недостатньо.

Січень, 8:30 ранку, на вулиці сніжно й холодно. Військовослужбовець Мирослав Откович, спершись на милицю, підходить до будівлі військово-лікарської комісії у Львові. Комісія починає роботу о 09:00, але від 07:00 тут на холоді стоять військові. Військовий, кульгаючи, заходить усередину — в темні коридори-лабіринти. У будівлі немає жодної вивіски чи вказівника, незрозуміло, куди йти і що робити.

— Твоє прізвище вписують у кінець довжелезної черги, в якій уже є сотні людей. Я не розумів, що чекатиме на мене в цій комісії далі, й це викликало розпач. Я був у важкому фізичному стані — щойно прооперований, ще відходив наркоз, я приймав багато медикаментів. І мене водночас кинули в цю бюрократичну павутину, де я заплутувався.

Три години в черзі — і двері кабінету хірурга нарешті відчинилися для Мирослава. Але це не був фінал. Лікар сказав, що потрібно принести ще фото й копії довідок. Тобто починати все з початку.

Жорстка бюрократія, години очікувань у черзі, хамське спілкування, а подекуди й неадекватні діагнози лікарів — те, перед чим постають військовозобов'язані під час проходження військово-лікарської комісії.

Цю комісію проходять не тільки призовники, а й військові після поранень на полі бою, щоб визначити, чи можуть вони повернутися на фронт. Через важкі бої поранених солдатів стає дедалі більше. Українське командування не називає цифр, але Вашингтон Пост оцінює кількість загиблих і поранених бійців у 120 тис. осіб.

Тож зараз у коридорах комісії по всій країні годинами проводять у черзі травмовані солдати на милицях та в кріслах колісних.

Через розголос у соцмережах волонтери й активісти звернули на це увагу й намагаються полегшити життя військовим. Але поки що всі зміни точкові. 

Читайте також: Поранені військові – про черги, комісії та бюрократію: "Відчуття, що система хоче тебе позбутися, а не допомогти"

У кінець черги!

У січні після операції на коліні Мирослав Откович проходив військово-лікарську комісію у Львові. Розповідає, що біля будівлі ще до відкриття о 09:00 збиралася черга з 50 солдатів — деякі, як і сам Мирослав, стояли на милицях. З відкриттям госпіталю військових у черзі ставало дедалі більше — в деякі кабінети записано по кілька сотень людей.

Мирослав прийшов за пів години до відкриття, але все одно опинився 13-м у черзі до хірурга. Записатися завчасно на певну годину, як у цивільній лікарні, неможливо. У черзі до хірурга Мирослав зустрів військового, якому треба було пройти 8 лікарів. Стояння в чергах уже зайняло в нього 21-й день.

— Стояти на милицях важко, тому я сидів у машині товариша разом з ним, — згадує Откович. — Він вийшов перевірити, як просувається черга. А потім подзвонив і сказав: “Біжи, бігом!”. Він чекав біля дверей хірурга замість мене, бо мене вже викреслили зі списку — зайшов військовий, який був переді мною, мене покликали наступним, а я не відгукнувся. Та завдяки товаришу таки встиг зайти в кабінет.

ВІЙСЬКОВОМУ ТРЕБА БУЛО ПРОЙТИ 8 ЛІКАРІВ. СТОЯННЯ В ЧЕРГАХ УЖЕ ЗАЙНЯЛО В НЬОГО 21-Й ДЕНЬ.

Перед цими дверима Мирослав Откович чекав 3 год. Коли нарешті зайшов, лікар не зміг одразу видати Мирославу довідку про відпустку на реабілітацію.

— Заходжу, кладу на стіл виписку після операції. А він мені: “Добре, але зробіть ще копії вашої довідки, фото 3×4 і прийдіть знову”. Я аж побілів, бо зрозумів, що мені треба буде відстояти цю чергу з самого початку. Згадав про хлопця, який простояв у чергах 21 день, і зрозумів чому. Але я в своїй папці з документами знайшов якусь стару довідку й вирвав з неї фото, а також дав другу довідку, щоб він швидко зробив копію. Якби не він, я вже програв би цей армійський квест.

Читайте також: Внутрішній фронт. Медична бюрократія проти поранених на фронті

Паперовий фронт

Бюрократична тяганина починається навіть не з військово-лікарської комісії. Проблеми з документами в пораненого військового можуть виникнути ще у процесі лікування, каже співзасновниця правозахисного центру для військових “Принцип” Любов Галан.

— Багато проблем випливають з того, з якими документами людина приходить на комісію. Наприклад, коли пораненого бійця евакуювали й він потрапив до лікувального закладу, його військова частина має провести розслідування й видати довідку про обставину травми.

Ця довідка дуже важлива, адже від неї залежить обсяг грошової допомоги від держави, а також вона впливає на висновки військово-лікарської комісії. Без цієї довідки можна пройти комісію, але потім військовому доведеться проходити її ще раз. Комісія має подивитися на цю довідку й переписати свій висновок, що поранення дійсно було пов'язане із захистом батьківщини, наприклад.

Інша проблема — військові частини постійно допускаються помилок, коли заповнюють документи. Військовий може зрозуміти це вже після проходження комісії. І йому доведеться заново проходити комісію з правильно заповненими документами.

Лікарі під час комісії також роблять помилки в документах, іноді дуже прикрі. Галан наводить приклад: бійцю ампутували дві ноги, а в довідці написали, що одну. І такі очевидні проблеми не можна виправити коректором — військовому доводиться писати рапорт про виправлення помилки й чекати, поки йому виготовлять нову довідку.

Військові годинами проводять у чергах. Іноді їм доводиться стояти на милицях. Фото: Olga Kakaulina

Військові годинами проводять у чергах. Іноді їм доводиться стояти на милицях. Фото: Olga Kakaulina

Навіть без помилок видача довідки про обставини отримання травми може займати дуже багато часу. Адже немає обмежень по часу, за який військова частина має здійснити розслідування та видати пораненому військовому документ.

Волонтерка Ольга Федорок розповідає, що деякі військові, яким вона допомагала проходити військово-лікарську комісію, чекали на таку довідку до чотирьох місяців. Такі затримки не тільки вводять військового у ступор, а також впливають на те, коли держава почне виплачувати йому грошову допомогу.

— Люди шалено роздратовані, що комісія — дуже довгий, непрозорий і незрозумілий процес. На мою думку, це неправильно, коли доводиться цілий консиліум юристів збирати, щоб зʼясувати, які документи потрібні військовому на певному етапі проходження комісії.

Нещодавно “Принцип” створив для військових правовий навігатор. За його допомогою військовослужбовці можуть краще розуміти, що чекатиме їх на кожному етапі після поранення, які процедури їм необхідно проходити, які документи можуть знадобитись і які довідки слід оформити.

Читайте також: Ендопротезування для захисників: чому треба підписати петицію до Президента України. Історія одного солдата

Біганина сходами на милицях

Інша проблема, перед якою постають військові й цивільні, які проходять комісію, — жахливі умови всередині будівлі, непристосовані до потреб поранених бійців на милицях чи кріслах колісних.

У багатьох поліклініках не вистачає стільців і бенкеток, тож доводиться чекати годинами в черзі стоячи. Мирослав Откович, наприклад, мав стояти в коридорі госпіталю на милицях, саме тому він чекав у машині товариша й ледь не пропустив свою чергу.

Також у госпіталі кілька поверхів, але ліфт не працював під час відключень електроенергії.

— Якщо військовому потрібно було отримати висновок кількох лікарів, то вони записувалися в кілька черг. Кабінети цих лікарів можуть бути розташованими на різних поверхах. Тож військовим навіть на милицях доводиться бігати сходами, щоб перевірити, чи не прийшла його черга. Якщо не встиг, доведеться відстояти чергу заново, бо тоді пацієнта викреслюють зі списку й заново записатися можна лише в кінець черги.

До того ж, каже Мирослав, у будівлі був старий невідремонтований туалет, абсолютно не пристосований для людей з інвалідністю.

Ось яким був туалет у будівлі Львівської комісії в січні. Фото: Мирослав Откович

Ось яким був туалет у будівлі Львівської комісії в січні. Фото: Мирослав Откович

У кінці лютого ТЕКСТИ відвідали будівлю військово-лікарської комісії в Києві. У будівлі був відкидний пандус, але він чомусь стояв вертикально — прив’язаний ланцюгом до поручнів. До того ж цей пандус вів тільки на перший поверх, а на другий можна дістатися лише сходами. Інклюзивного туалету там не було — лише звичайний, зачинений до того ж на шпінгалет, розташований на висоті приблизно 1,7 м.

Військовослужбовці також скаржилися на відсутність інформаційних стендів з корисною інформацією. Коли кореспондентка ТЕКСТІВ прийшла до будівлі військово-лікарської комісії в Києві, на ній не було таблички з написом, що це за будівля. Як і інформації про години роботи комісії.

ТЕКСТИ звернулися в Міністерство оборони України, щоб дізнатися їхню позицію, але відповіді не отримали досі.

Жахливе ставлення лікарів, які проводять комісію, — ще одна проблема, на яку скаржаться військові та цивільні. Військовослужбовець, який проходив комісію в Києві, повідомив ТЕКСТАМ, що лікарі ставилися до нього байдуже. Чоловік не захотів називати свого імені, адже досі проходить військову службу.

— Це лікарні радянського штибу, коли нікого не хвилює, чи важко тобі, чи ні. От як описати чудовий сервіс — це коли сервіс піклується про клієнта, якого на кожному етапі чекають і готові допомогти розвʼязати будь-які проблеми. А під час проходження комісії нікого не хвилює, куди ти підеш далі. Лікарі посилали мене в кабінети, де нікого не було. Ця система ніби розрахована на те, що ти маєш бігати і всюди просити за себе.

"СИСТЕМА НІБИ РОЗРАХОВАНА НА ТЕ, ЩОБ ВСЮДИ БІГАТИ І ПРОСИТИ"

Мирослав Откович розповів, що коли він проходив комісію в січні, деякі лікарі без попередження не з’являлися на роботу.

— Я пам’ятаю, як сидів у коридорі, а військові приходили запитувати, де знайти травматолога. Персонал відповідав, що травматолога сьогодні немає й не буде. І хоча до цього лікаря черга одна з найбільших, ніхто навіть не думав знайти йому заміну. Лікарі, з якими я спілкувався, непривітні та втомлені. Хоча я можу їх зрозуміти — вони перепрацьовують, персоналу мало, а наплив великий.

Читайте також: Половина ветеранів, які зараз не служать, потребує матеріальної та медичної підтримки (ОПИТУВАННЯ)

Волонтерський успіх

Намучившись у чергах Мирослав, вирішив написати пост у фейсбуку. Люди активно ставили лайки і поширювали допис — він зібрав уже понад 6 тис. репостів. З бійцем зв’язався Офіс омбудсмана. Працівники Офісу згодом прийшли подивитися на черги у Львові, щоб перевірити слова Мирослава, та зафіксували порушення прав військовослужбовців.

З цими підтвердженими доказами Мирослав почав спілкуватися з адміністрацією клініки та вимагав змінити умови.

— Я зустрівся з керівником госпіталю й попередив, що хотів би побачити реальні зміни: щоб у поліклініці з’явився принтер, волонтери, які допомагатимуть військовим, а також психологи. Але мені сказали, що в поліклініці все є. Я перепитав: “Якщо є волонтери, то чи з’являться вони у госпіталі завтра?”.

Мені відповіли, що так. Наступного дня я приїхав і побачив, що там кінь і не валявся. Тоді почалася зовсім інша медійна історія.

Мирослав почав просувати цю історію у ЗМІ. Розголос подіяв.

— Звільнили мертві душі, які просто не ходили на роботу. Змінився начмед поліклініки. Це системні зміни, які можна робити в кожній поліклініці в усіх регіонах.

Тепер, завдяки цим зусиллям, на першому поверсі для пацієнтів, яким важко пересуватися, роблять окремі палати, щоб вони могли проходити комісію там. І не поранені військові на милицях будуть бігати між кабінетами, а персонал. Це зовсім інший підхід, в основі якого — комфорт пацієнта.

Мирослав через фейсбук також знайшов волонтерів, які тепер чергують у госпіталі й допомагають військовим, а також продовжують просувати зміни в лікарні. Щопонеділка від 10:00 до 13:00 у госпіталі також працюють психологи.

Завдяки активістам львівський госпіталь відремонтував туалет. Керівництво також обіцяє поставити душ та інклюзивні туалети для людей на колісних кріслах. Адміністрація розпочала ремонт електромережі, щоб освітити темні коридори. А ліфт заживили від генератора, щоб він працював в умовах відключень електрики.

Волонтери поставили в госпіталі безплатний ксерокс — щоб військові могли зробити копії необхідних документів безпосередньо в будівлі військово-лікарської комісії.

— Успіх у Львові — це чудовий приклад і поштовх до змін. Зі мною зараз консультуються волонтери з Києва й Дніпра, питають, як вдалося досягти змін. І хочуть зробити те саме у своїх містах.

Цей досвід перейняли й київські активісти. Волонтер Дмитро Бондар координує схожий волонтерський рух у Києві. Він дізнався про проблему військово-лікарської комісії з твіттеру й об’єднався разом з іншими однодумцями в чаті у телеграмі.

Волонтери сходили до військово-лікарської комісії в Києві, поговорили з адміністрацією та склали список речей, які треба докупити, щоб зробити проходження комісії трішки комфортнішим.

Волонтери придбали банкетки, крісла колісні, кулер, ксерокс, папір і деяке медичне обладнання, якого не вистачало в госпіталі. А також оновили інформаційний стенд з графіком роботи лікарів, щоб відвідувачам було легше орієнтуватися. В будівлі також з’явився стенд зі снеками та чаєм.

Масштабні зміни

Однак усі зусилля волонтерів — це лише точкові зміни, які полегшують проходження комісії, але не лікують хворобу всієї системи.

Деякі проблеми системи військово-лікарських комісій здатна розвʼязати тільки держава.

Система військово-лікарської комісії не належить до цивільної системи охорони здоров’я, яку після Майдану почали реформувати. Тож на відміну від цивільних лікарень, до лікаря в комісії не можна записатись у електронній системі Helsi на певну годину.

Так само “паперовою” залишається система документообігу, пояснює Анастасія Володенкова, юристка правозахисного центру для військових “Принцип”. Комісія лише дає рекомендацію, що військовому, наприклад, після поранення на полі битви, потрібна відпустка на реабілітацію. Командир військової частини має негайно її затвердити.

Але військовослужбовцю все одно необхідно особисто прибути до військової частини й написати рапорт на відпустку, яку має затвердити командир. А військова частина може бути розташована в зоні бойових дій на сході чи півдні України.

Є також другий варіант — військовослужбовець іде з висновком комісії в територіальний центр комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування і просить центр зробити запит у військову частину, щоб дистанційно отримати дозвіл командира на відпустку.

— Але тут військовому треба бути дуже обережним, — застерігає Володенкова. — Треба постійно тримати контакт зі своїм військовим керівництвом, адже запит може просто загубитись. Також є випадки, коли командування не дозволяє такий варіант і просить військового прибути особисто.

Цю проблему, вважає Володенкова, можна вирішити, якщо впровадити електронний документообіг (над цим планує працювати Мінцифри) і врегулювати питання обов’язкового надання відпустки після певних поранень. Адже зараз командири мають право викликати військового прибути особисто в частину навіть після важкого поранення.

Також держава може розвʼязати проблему довжелезних черг — тут потрібна децентралізація системи комісій, вважають юристи та військові.

— Насправді в цивільних лікарнях зараз лікується велика кількість поранених військових. У таких лікарнях є позаштатні військово-лікарські комісії, але вони не можуть давати висновки про придатність чи непридатність військового до служби, — пояснює Анастасія Володенкова.

— Тож важливе завдання зараз — дозволити цивільним медичним закладам надавати висновок комісії військовим щодо їхньої придатності, непридатності чи обмеженої придатності служити.

Це важливо не тільки для поранених військових, а й для цивільних, яких призивають на військову службу. І саме в закладах військово-лікарської комісії здорові військовослужбовці та курсанти військових училищ також мають регулярно проходити медогляд — тому там і виникає так багато черг.

Валерія Павленко,  опубліковано у виданні ТЕКСТИ


В тему: 


Читайте «Аргумент» в Facebook и Twitter

Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter.

Система Orphus

Новини

14:03
РФ загрожує підводній інфраструктурі ЄС і Північної Америки - НАТО
12:17
Влада пообіцяла солдатам на фронті по 70 тисяч, але грошей на це ще нема
11:04
Законопроект про мобілізацію нарешті направили на підпис президенту
10:04
Скеровано до суду справу нардепа "Батьківщини" Ніколаєнка, який збив на смерть 18-річну дівчину на Житомирщині
09:34
Типовий український прокурор Олександр Гуцуляк стрімко багатіє під час війни, мешкає в котеджі за 18 мільйонів і їздить на авто преміум-класу – Bihus.Info
08:00
ГЕНШТАБ ЗСУ: ситуація на фронті і втрати ворога на 16 квітня
21:22
Шайка "непридатних до військової служби" виродків з України веде розкішне життя за кордоном, їм допомогли ВЛК, ТЦК і ГУР Буданова (ВIДЕО)
20:55
Єврокомісія погодила виділення Україні €50 млрд на реформи
20:00
У вівторок в Карпатах сніг, на півдні - до +28°С, хмарно з проясненнями
19:12
Віталій Шилан: "Таємний план Б" від Германа Галущенко

Підписка на канал

Важливо

ЯК ВЕСТИ ПАРТИЗАНСЬКУ ВІЙНУ НА ТИМЧАСОВО ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЯХ

Міністр оборони Олексій Резніков закликав громадян вести партизанську боротьбу і спалювати тилові колони забезпечення з продовольством і боєприпасами на тимчасово окупованих російськими військами територіях. .

Як вести партизанську війну на тимчасово окупованих територіях

© 2011 «АРГУМЕНТ»
Републікація матеріалів: для інтернет-видань обов'язковим є пряме гіперпосилання, для друкованих видань – за запитом через електронну пошту.Посилання або гіперпосилання повинні бути розташовані при використанні тексту - на початку використовуваної інформації, при використанні графічної інформації - безпосередньо під об'єктом запозичення.. При републікації в електронних виданнях у кожному разі використання вставляти гіперпосилання на головну сторінку сайту argumentua.com та на сторінку розміщення відповідного матеріалу. За будь-якого використання матеріалів не допускається зміна оригінального тексту. Скорочення або перекомпонування частин матеріалу допускається, але тільки в тій мірі, якою це не призводить до спотворення його сенсу.
Редакція не несе відповідальності за достовірність рекламних оголошень, розміщених на сайті, а також за вміст веб-сайтів, на які дано гіперпосилання. 
Контакт:  [email protected]