Внутрішній фронт. Проросійський мер Полтави й досі на посаді

Версия для печати

Міський голова Полтави Олександр Мамай уже два місяці продовжує займати своє крісло в мерії, хоча йому інкримінують доволі важке обвинувачення – сприяння російській армії. 5 грудня під час брифінгу Мамай повідомив дані про нову військову частину у Полтаві.

Правоохоронці оголосили йому підозру за частиною другою статті 114-2 – “Несанкціоноване поширення інформації про направлення, переміщення зброї, озброєння та бойових припасів в Україну, рух, переміщення або розміщення Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, вчинене в умовах воєнного або надзвичайного стану”. Санкція статті – від п’яти до восьми років позбавлення волі, зазначає  видання ҐРУНТ. 

Прокуратура просила суд відсторонити Мамая від посади – проте на початку тижня Полтавський апеляційний суд відхилив клопотання державновного обвинувачення і дозволив балакучому мерові виконувати обов’язки далі.

Читайте також: Позбавлення повноважень мера Чернігова – небезпечно дикий прецедент для інших

Сам Мамай, крім цього, неодноразово висловлював очевидно проросійські заяви. Він стверджував, що війна на Сході України, яка триває з 2014 року, є “громадянською”, публічно підтримував тези кремлівської пропаганди та російські імперські наративи. 

Як Мамаєві вдається очолювати таке велике і важливе із 2010 року і що не так із Полтавою, ми поговорили з медіаексперткою та громадською активісткою Іриною Земляною. 

Фото з фейсбук-сторінки Ірини

“І ось він прийшов на цей бал – лисий тіп у водолазці, заправленій у штани”

– Ми звикли сприймати Полтаву як певний осередок правдивого і щирого українства. Більшості здається, що Полтава – місто з однозначною і стовідсотковою проукраїнською позицією. Але насправді реальність не така проста. А одним із хворобливих проявів є багаторічний мер Полтави Олександр Мамай. Яким чином ця людина стала мером і завдяки чому так довго утримується на посаді? 

– Мій перший спогад про Мамая – це 2010 рік. Мамая тільки-но обрали мером, і ми запросили його на благодійний бал, який влаштувала студентська рада Полтави. Це був гарний урочистий захід, ми організували його для того, щоб врятувати життя дівчині-студентці, яка хворіла. І ось він прийшов на цей бал – лисий тіп у водолазці, зправленій у штани – і заявив нам, що не розуміє, що це ми тут таке влаштували, і щоб наступного разу на таку фігню його не запрошували. 

Ну і далі було тільки гірше. Місто очевидно занепадало, це було видно в усьому. Ставлення Мамая до міста – таке ж саме, як і до людей. В кінці Революції гідності люди прийшли до Мамая, захопили міську раду й обсипали його цукром і гречкою, бо всі знали, що він своїх виборців просто скупив. Люди по черзі підходили і казали, що думають про нього, а він просто стояв перед громадою і співав: “Мурка, ти мой мурьоночєк…” Ну ось такого рівня ця людина. Не знаю, чи треба ще щось про нього пояснювати. 

Читайте також: "Усі тварини рівні, але деякі тварини рівніші за інших". Банкова своїх скандалістів не карає

– Чому люди за таке голосують?

– Це складне питання, воно лежить глибше, ніж конкретні вибори конкретного мера. Біда в тому, що полтавці не мають чіткої ідентичності. Біда багатьох у тому, що вони самі себе заганяють у таку меншовартісність, абсолютно добровільно. Через суржик, через сільське походження люди добровільно одразу ж, коли переїздять до Полтави, готові відмовитись від свого походження. 

І виходить так, що ніби й Полтава – духовна столиця України, і ми так багато дали і українській культурі, і українській літературі. Але ніхто, фактично, про це не знає, бо всі прикидаються кимось іншим, кимось, як їм здається, кращим.

Тому й так легко купити вибори – люди не знають, чого хочуть, не думають про те, як мало би бути. То чом би не взяти ту гречку.

– Це дуже цікава тема. Чи відбуваються у Полтаві постколоніальні процеси? Адже ми говоримо про місто, яке, значною мірою, досі окуповане міфом про Полтавську битву і про “славу русского оружия”.

– Так, цього дуже багато. І дійсно, в публічному просторі досі існує тільки одна версія історії про Полтавську битву і про взаємини Петра і Мазепи. І це російська версія. Є дуже багато пам’ятників, які прославляють Росію, царя, перемогу Росії в битві. Є навіть пам’ятник Петру в місці, де він присів відпочити. От настільки багато згадок про Російську імперію.

Мені здається, було би логічно починати деімперіалізацію саме з Полтави. Я говорила про це зі своїми друзями, з активістами в Полтаві. Але… активні люди дуже зайняті війною і допомогою армії. А неактивні навіть не розуміють, кому ці пам’ятники встановлено, і що вони означають. Це складна розмова, і для більшості полтавців вона й досі “не на часі”. 

Читайте також: Крах проросійської України. Як війна змінить політичне життя українського Південного Сходу

Є ще, для прикладу, у Полтаві кондитерська фабрика “Домінік”, яка випускала шоколадки “Полтавська битва” з Петром I на обгортці. І нічого – всі купували, всім подобалось. 

Величезна проблема в тому, що не існує ніякої іншої історії Полтави. Вона ніким не написана, ніким не адвокатується. Я переконана, що не всім у Полтаві подобається жити у цьому світі російської імперської величі, але альтернативи не існує.

Цим мала би займатися, знову ж таки, місцева влада. Але місцевій владі якраз подобається саме це – Петро I, Російська імперія і вся ця меншовартість. На противагу встановили пам’ятник Мазепі. Це було вже при Петрі Порошенку, це була його особиста ініціатива, він на цьому наполягав. Але встановленню цього пам’ятника був шалений опір! Просто неймовірний! Були і демонстрації, і погрози, і підривали його двічі, прямо закладали вибухівку.

– А хто це робив? 

– Кива Ілля і його посіпаки в місті. 

Читайте також: Екс-мер Полтави - самотній, багатодітний жебрак з мамою мільйонеркою на пенсії (декларація)

Фото – Служба безпеки України

“Ми всі були впевнені в тому, що до Мамая прийдуть у перші ж дні війни і затримають за державну зраду” 

– Полтавський суд відмовився усувати Мамая з посади. Запобіжний захід, який просила прокуратура – арешт – суд теж відхилив. Це особливість полтавських судів?

– О, полтавські суди – це дуже цікаво. У мене є історія, яка все пояснює про полтавські суди. Володимир Замула – це такий полтавський “регіонал” – одного разу вирішив привласнити село. Все село, все, що там було – і сільраду, і школу, і дитячий садок, водонапірні вежі, все. І ми, мешканці, здійняли бунт і почали протест. Коли мене як організаторку протесту викликали до суду, то суддя, який займався моєю справою, мав буквально одне лице з тодішнім головою ОДА, який і подав на мене до суду, теж “регіоналом”, [Олександром] Удовиченком. Бо це був його син. Ми тоді судились за це майно, і ми програли всі суди всіх інстанцій – крім Верховного суду в Києві.

Так у Полтаві влаштоване все, а особливо – суди. Є відома суддя із Полтави Лариса Гольник. Вона займалася викриттям суддівської мафії. Гольник опублікувала матеріали про те, як люди Мамая приходили до суду і вимагали скасування якихось рішень або прийняття тих рішень, які були потрібні Мамаю. І це все зафіксовано на відео, ці записи доступні також і правоохоронним органам. Але, як бачимо, все досі на місці – і суди, і Мамай. 

– Як щодо справи, за яку його судять? Чи можна справді казати, що він має проросійські погляди і що він міг навмисно оприлюднити секретну інформацію? 

– Безумовно, міг. Я не можу звинувачувати його конкретно у цій справі: мені складно оцінювати рівень секретності даних, які він оприлюднив. Але те, що він любить Росію, і що якби російські війська дійшли до Полтави, то він радо би їх зустрічав – у мене немає сумнівів. Він навіть ніколи не приховував своїх проросійських поглядів, навпаки, підкреслював, пишався ними. Він говорив про “братовбивчу війну”, про те, що це війна “наддержав” – Росії і США. 

Ми всі були впевнені і в тому, що до Мамая прийдуть у перші ж дні війни і затримають його за державну зраду. Але чомусь цього не відбулося.

Читайте також: У Києві ліквідували банду, якою із росії керував Кива

З усіх нинішніх політиків-зрадників Мамай має найдовший життєвий цикл. Він усіх пересидів, вийшов сухим з усіх ситуацій – і Майдан пережив, і міська рада його скидала, і в підкупі його звинувачували, і оприлюднювали дані про те, що він тисне на суддів. А він все одно досі на свободі і на посаді. Це дивовижно, що у наших правоохоронців завжди є справи важливіші, ніж посадити Мамая. 

Є ще люди, якими він себе оточив. Він досі тягне за собою старих “регіоналів”. Ще є одіозний Андрій Карпов, той, що “Вата-шоу” – він теж дуже наближений до Мамая діяч. Й Ілля Кива, який весь цей час мав дуже серйозний вплив на місцеву політику. До всіх цих людей мають бути питання.

Постамент пам’ятника Петру I на відпочинку; вже демонтований монумент Суворова; закритий синьо-жовтою сіткою пам’ятник 200-літтю Полтавської битви

– Польський генерал Вальдемар Скшипчак нещодавно висловив таку думку, що, можливо, наступ росіян, про який багато говорять зараз, буде спрямований передовсім на Полтаву і на Дніпро. Наскільки Полтава готова до такого розвитку подій?

– Ні на скільки. На жаль. Полтавці можуть давати гідний опір, якщо припече, але з війною це не спрацює. І влада, і самі люди на сьогодні достатньо легковажні. 

– Історія про полтавську ТрО, яка зазнала дуже великих втрат у боях на сході – чим це обумовлено? Обговорюють декілька версій – і непідготовленість особового складу, і погане матеріально-технічне забезпечення, і навіть версію про те, що насправді все класно, а інформація про проблеми – російське ІПСО.

– Я б хотіла це прокоментувати, але це закрита інформація. Скажу тільки, що ні, це не ІПСО. І так, тут є дуже велика відповідальність місцевої влади, яка не готувалась сама і не готувала ТрО. І результати трагічні.

– Ситуація з місцевою владою в Полтаві лякає, але вона не є унікальною. Чомусь люди штибу Мамая – не рідкість. Чому така депресивна ситуація саме в царині місцевої влади? 

– Для багатьох влада досі відокремлена від людей. На місцевих виборах ми завжди бачимо вкрай низьку явку. Тому переважно голосують ті, хто просто звик – а це радянські люди, ті, кого попросили чи змусили, і ті, кого купили. Тому такі результати.

Це такий білоруський синдром – люди без ідентичності, які не вміють боротися за себе і за свої права. Там, де є чітка ідентичність, неможливі такі випадки, як от із Мамаєм, коли він на сесії міської ради заявив, що йому все одно – люблять його чи ні, головне – щоб смоктали. Як після цього людина може лишатися мером? Я впевнена, що у Львові, наприклад, така ситуація неможлива. Бо це треба не мати самоповаги взагалі, щоб терпіти такого мера на чолі свого міста! А полтавцям нормально, ще й посміялися. 

Читайте також: 10 державних зрадників року - кого українці найчастіше шукали у Реєстрі негідників

І головне – що насправді нам є на що спиратися. У Полтави видатне минуле, ми дали Україні стільки інтелектуалів, стільки непересічних подій, історій, легенд! Мені неймовірно шкода, що про всі ці багатства не знають навіть самі полтавці. Той же Гоголь… Наш Гоголь, якого росіяни вкрали! Хто би мав за нього боротися? Ми мали би боротись, це наш скарб. 

І я впевнена, що ми прийдемо до цього, і Полтава зможе гідно конкурувати зі Львовом, і бути цікавою і перспективною. Зараз, безумовно, складні часи, але я впевнена, що майбутнє у нас всіх прекрасне.

—

Катерина Мола,  опубліковано у виданні ҐРУНТ

В тему:

• Як відсіяти держзрадників на перших виборах після перемоги. Їх не має бути ані в парламенті, ані в місцевих радах…
• Украина кишит коллаборационистами
• Зрадники палають, партизани працюють! Вибухові історії з авто колаборантів
• Чому однієї лише заборони діяльності проросійських партій в Україні недостатньо
• Росія створила мережу таємних агентів в Україні до вторгнення – Reuters
• Чому український суд такий добрий до прихильників російського фашизму?