Внутрішній фронт. Російські компанії досі можуть показувати в Україні куплені через колаборантів фільми

|
Версия для печатиВерсия для печати
Фото:

Західні кінофестивалі не готові зачинити двері перед “хорошими росіянами”, запрошують їх до участі, а міжнародні кінокомпанії прагнуть зберегти російський ринок. Усе це хоч і обурює, але не дивує. Дивує те, що за посередництва українських компаній і з дозволу українського уряду росіяни досі можуть вести бізнес у нашій державі.

Від початку повномасштабного вторгнення значна частина української кіноспільноти докладає величезних зусиль, аби просувати національні наративи за кордоном, пише видання LB.ua. Хвиля яскравих прем’єр у Каннах і на Берлінале, протестні акції кінематографістів, години кулуарних розмов на професійних майданчиках — усе це відбувається з метою заявити про Україну мовою культури, переконати в неможливості співпраці з російськими проєктами під час війни, продемонструвати глибинну корумпованість російської культури. Та, зрештою, відокремити український кіноринок від російського — не лише символічно, але й реально.

Читайте також: Внутрішній фронт: Держкіно України та його очільниця Кудерчук продовжують вести війну проти держави Україна

Ці починання спрацьовують далеко не всюди і не завжди так, як ми того хотіли б: західні кінофестивалі не готові зачинити двері перед “хорошими росіянами”, запрошують їх до участі, а міжнародні кінокомпанії прагнуть зберегти російський ринок і продають права на показ фільмів російським дистриб’юторам.

Усе це хоч і обурює, але не дивує. Дивує те, що, як видається, за посередництва українських компаній і з дозволу українського уряду російські дистриб’ютори досі можуть вести бізнес у нашій державі.

У кінці березня 2023-го в український прокат вийшла популярна стрічка “Джон Уік 4”. Вона йде на більш ніж 350 екранах по всій країні та є одним з лідерів за касовими зборами. На український ринок її випустила компанія UFD (Ukrainian Film Distribution). І є підстави вважати, що ця компанія – український посередник російського дистриб’ютора. Тобто права на показ в Україні цього фільму UFD не купила безпосередньо у виробника, а отримала від російської компанії. 

На сайті UFD розміщена інформація: “UFD – група українських кінодистриб'юторських компаній (ТОВ «ЮФД» та ТОВ «Юкрейніан Фільм Дистриб'юшн»), що займається розповсюдженням американських, європейських та українських фільмів на території України”.

За даними з відкритих джерел, ці два ТОВ, зареєстровані в Києві, мають спільного директора - українського підприємця Андрія Дяченка. Як підказує вікіпедія, історія UFD сягає 1996 року — тоді компанію створили як український підрозділ російського кінодистриб'ютора «Геміні Фільм»; 2011 року внаслідок реорганізації «Геміні Фільм Україна» змінила назву на "Ukrainian Film Distribution". Сайт "Опендатабот" вказує, що на 23.02.2022 компанія мала власників з Російської Федерації.

В архіві сайту є інформація, що на 2018 рік співвласником компанії UFD був російський продюсер Міхаель Шліхт (співзасновник «Геміні Фільм»). Наступна компанія Шліхта "Monumental Pictures" (пізніше "Monumental Partners") відома продюсуванням російських патріотичних фільмів, таких як “Сталинград” або “Батальйонъ”.

Читайте також: Скандал з Довженко-Центром: Публічна брехня, дезінформація, пересмикування з боку влади

На офіційному сайті цієї компанії вказано, що станом на 2018 рік її підрозділ “International distribution” закуповував права на прокат фільмів на території України для UFD. Підрозділом керувала донька Міхаеля, Поліна Шліхт. Зараз Міхаель Шліхт позиціонує себе переважно як німця (він народився в Німеччині), але досі активно співпрацює з російським урядом (зокрема, продюсує дебютні фільми російських режисерів, профінансовані Мінкультом РФ). 

Фото: facebook/polina.schlicht / rusprofile.ru

Фото: facebook.com/polina.schlicht

Сторінка компанії UFD на сайті Каннського кіноринку (один з головних світових майданчиків з продажу фільмів) в контактній інформації видає київську адресу та київський міський телефон, але запропонований мобільний номер починається на 7985 (російський код). А серед команди UFD вказана Поліна Шліхт з припискою “московський офіс” і тим самим номером мобільного.

Як і батько (на сайті Каннського кіноринку він зазначений як керуючий директор UFD), Поліна не припиняє співпраці з Росією: наприклад, у 2022 році вона була в журі короткометражок Московського міжнародного кінофестивалю, що проходить за підтримки Мінкультури РФ. Президентом ММКФ є режисер Микита Михалков, внесений у список осіб, що загрожують нацбезпеці України. 

Читайте також: Шарлатанка, лікує кінофобію гіпнозом: що відомо про нову кризову менеджерку Довженко-Центру від Держкіно

Фото: https://cinando.com/

Фото: https://cinando.com/

Уся ця доступна в мережі інформація не завадила групі компаній UFD отримати права на прокат стрічок в Україні. Після 24 лютого 2022-го UFD випустила в український прокат більш ніж 20 фільмів — а отже, Держкіно видало цій компанії понад 20 прокатних посвідчень. 

Отже, маємо замкнене коло: видається, що, попри звернення українських продюсерів, зарубіжні компанії досі можуть продавати права на показ фільмів на території України російським компаніям — їм так зручніше і вигідніше. Російські компанії досі можуть показувати в Україні куплені стрічки через українських посередників, які навіть під час повномасштабної війни не гидують таким співробітництвом. Держкіно зайняте “стратегічними питаннями” (реорганізацією Довженко-Центру, приватизацією майна) і не вважає за потрібне не допускати функціонування такого бізнесу. Касові збори йдуть, усі допущені до процесу сторони задоволені.

“Якби державні органи, дистриб’ютори і кінотеатри зайняли однозначну позицію з відокремлення українського ринку від російських закупок незалежного зарубіжного контенту і куплені таким чином стрічки не мали б шансу заробити гроші в Україні, я переконаний, що міжнародні сейлзи припинили б практику продажу стрічок на територію України російському кінобізнесу, — пояснює продюсер Денис Іванов.

— Задля справедливості, я не впевнений, що Держкіно зараз має дієві юридичні інструменти для перевірок. Більшість компаній, чий основний бізнес розташований у Росії, мають прокладки в Латвії, на Кіпрі, в Канаді і Великобританії, а процес видачі прокатного посвідчення не передбачає розслідувань і вибіркових санкцій з боку Держкіно.

Продюсер Денис Іванов

Продюсер Денис Іванов. Фото: Юлiя Вебер/ Bird in Flight

Але Держкіно має право вимагати додаткові документи — ланцюжок договорів до кінцевого правовласника. Також Держкіно має політичні і дипломатичні інструменти — спілкування з мережами українських кінотеатрів, розмови з дистриб'юторами, перемовини із зарубіжними компаніями і їхніми об'єднаннями. За рік повномасштабної війни можна було багато чого зробити для відокремлення ринку незалежного контенту від російського пулу закупок на території “колишнього СРСР”. Та державний орган, який відповідає в тому числі за міжнародну політику України у сфері кінематографії, не зробив нічого. Я не впевнений, що Держкіно взагалі має компетенції для розуміння цієї проблеми, я вже не кажу про її вирішення”.

Читайте також: Новий міністр культури дозволив російським акторам порушувати закони України

Аби зрозуміти, чи працює Держкіно на захист українського кіноринку від російської експансії, ми направили запит в інституцію. У відповідь отримали пояснення: “15.04.2022 на сайті Держкіно було розміщено оголошення (...): оскільки наразі в Україні наявні законодавчі акти, які регулюють відносини за участю осіб та підприємств, пов'язаних з державою-агресором, виконання будь-яких зобов'язань, здійснення будь-яких платежів на користь РФ, її громадян та компаній, а також українських компаній, в яких частка належить росіянам, заборонені.

Також 07.03.2023 з метою недопущення розповсюдження і демонстрування фільмів на території України, придбаних за угодами з компаніями, що є резидентами РФ або кінцевими бенефіціарами яких є громадяни РФ, Держкіно оприлюднило роз'яснення щодо необхідності дотримання чинного законодавства України у сфері кінематографії компаніями-дистриб'юторами. Держкіно вважає неприпустимим оформлення прокатних посвідчень (...) на фільми, права на користування якими були придбані у довоєнний, а тим більше у воєнний час у правовласників, що є резидентами РФ або контролюються ними повністю чи частково”.

Отже, Держкіно захистило український кіноринок оголошенням на своєму сайті. Не будемо коментувати цю завзятість, але зауважимо: компанія UFD — далеко не єдиний гравець українського кіноринку, до якого є питання. "Держкіно здорової людини" могло б також придивитись і до інших учасників процесу.

Наприклад, до кінокомпанії “Своє кіно”, що офіційно співпрацювала з російськими "Capella Film" і "ARNA MEDIA". Нещодавно “Своє кіно” випустило в Україні французьку стрічку “Банди Парижа” — Держкіно видало на неї прокатне посвідчення як на фільм, права на який, за документами, були придбані у шведської компанії "A&A Kungsten AB". При цьому "A&A Kungsten AB" спеціалізується на вебдизайні і не має нічого до кінобізнесу; а в Росії “Банди Парижа” вийшли як реліз "Capella Film". На Tbilisi International Content show російська "Capella Film" представлена як компанія, що має офіси в Москві, Києві, Єревані, Берліні і Нікосії.

Читайте також: Внутрішній фронт. Культуру в Україні віддають на розтерзання дивним особам і все це смердить Єрмаком і Льовочкіним

Фото: https://tics.ge/

Ще один приклад — російська кінокомпанія “Вольга”, що також працювала в Україні, пізніше змінила офіційну українську назву на "Adastra Cinema" і замінила кінцевого власника Сергія Єршова на колишню юристку компанії “Вольга-Україна” Олександру Кривасову. Хто саме заплатив за ліцензію американським правовласникам на випуск стрічок “Все одразу і водночас”, “Кит”, “Всі страхи Бо, наразі є невідомим. Основні релізи російської компанії “Вольга” і української "Adastra Cinema" збігаються.

Також можна було б придивитися до цієї історії: у 2022-му топменеджери російської кінокомпанії "Топ філм/Megogo Distribution", що співпрацювали з українським бізнесменом Володимиром Артеменком, створили нову російську компанію "Global Film". Вона випустила в російський прокат (у тому числі в окупованому Криму) фільм Гая Річі “Операція Фортуна”. В Україні цю стрічку випустила українська компанія “Кіноманія”, яка отримала права на нього від “Топ філм”, що має українську реєстрацію.

Слід розуміти, що хоч український прокатний ринок менший за російський (у різні періоди його оцінювали як 10–15–20% від російського) і відповідно, менш вагомий для міжнародних компаній, але він не такий маленький, яким ми (і вони) звикли його вважати. За статистикою річних касових зборів, самі лише незалежні зарубіжні проєкти (тобто без мейджорівського зарубіжного та без українського контенту) зібрали $17,6 млн (або 5,7% загальних річних касових зборів в Україні) у доковідному 2019 році, $12 млн (32,9%) у 2020-му, $8,8 млн (13,4%) у 2021-му. У воєнному 2022 році показники незалежного прокату скоротилися до $2,9 млн, або 9,9% загальних річних касових зборів в Україні. Загалом держави Балтії, Чехія, Румунія мають подібний рівень зборів, та це не заважає їм мати прямі відносини з усіма зарубіжними компаніями.

Читайте також: СБУ разрешила российскому актеру Добронравову нарушать законы Украины

Фото: detector.media

Культура не може бути поза політикою — здається, це в нас уже зрозуміли всі. Але так само культура не може бути поза бізнесом. І тут нам є над чим працювати.

Ксенія Білаш,  опубліковано у виданні LB.ua


Читайте також: 


Читайте «Аргумент» в Facebook и Twitter

Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter.

Система Orphus

Новини

20:00
У середу дощитиме лише у Карпатах, вдень до +23-28°С
18:42
Корабель і літак – 5 днів, танк – 4: Уряд затвердив додаткові відпустки за знищену техніку ворога
16:10
Голова Одеської ОВА Олег Кіпер:: "Від цієї радості мені одні збитки..."
14:04
За два роки бібліотеки України списали понад 26 млн російських книжок
13:18
ЄС схвалив використання доходів від заморожених активів рф
12:23
НАБУ з СБУ обшукують Державну судову адміністрацію
12:01
Брехні стане менше: Суспільне розпочало власне мовлення на телемарафоні "Єдині новини"
11:22
Роботодавці зобов’язані вручати повістки, організовувати прибуття працівників до ТЦК та інформувати про тих, хто відмовився від їх отримання чи звільнився - Кабмін
10:15
Politico: ЄС прагне почати переговори з Україною про вступ у червні
10:02
Ціна президентства Зеленського: система державного управління практично не працює

Підписка на канал

Важливо

ЯК ВЕСТИ ПАРТИЗАНСЬКУ ВІЙНУ НА ТИМЧАСОВО ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЯХ

Міністр оборони Олексій Резніков закликав громадян вести партизанську боротьбу і спалювати тилові колони забезпечення з продовольством і боєприпасами на тимчасово окупованих російськими військами територіях. .

Як вести партизанську війну на тимчасово окупованих територіях

© 2011 «АРГУМЕНТ»
Републікація матеріалів: для інтернет-видань обов'язковим є пряме гіперпосилання, для друкованих видань – за запитом через електронну пошту.Посилання або гіперпосилання повинні бути розташовані при використанні тексту - на початку використовуваної інформації, при використанні графічної інформації - безпосередньо під об'єктом запозичення.. При републікації в електронних виданнях у кожному разі використання вставляти гіперпосилання на головну сторінку сайту argumentua.com та на сторінку розміщення відповідного матеріалу. За будь-якого використання матеріалів не допускається зміна оригінального тексту. Скорочення або перекомпонування частин матеріалу допускається, але тільки в тій мірі, якою це не призводить до спотворення його сенсу.
Редакція не несе відповідальності за достовірність рекламних оголошень, розміщених на сайті, а також за вміст веб-сайтів, на які дано гіперпосилання. 
Контакт:  [email protected]