Як може розпастися путінська Росія

Навести "конституційний лад" не вдалося. Року 1996 у Хасав’юрті сторони підписали мирну угоду. Росіяни зобов’язувалися вивести свої війська, розв’язання питання про статус Чечні відкладали до кінця 2001 року. Авжеж, обіцянки Кремль не дотримав. Вже 1999-го розпочалася Друга Чеченська війна, офіційно – "Контртерористична операція на території Північно-Кавказького регіону".

Провадив її вже Володимир Путін – спочатку як прем’єр-міністр РФ, потім як в. о. президента, насамкінець як президент. Росіянам вдалося зайняти всю територію країни й побороти партизанський спротив. Проголосили Чеченську Республіку, президентом якої став перебіжчик Ахмат Кадиров. Сьогодні регіон очолює його син Рамзан.

Читайте також:  Северный Кавказ: будущий фронт

Чечню часто називають "державою в державі". Кадиров-молодший регулярно наголошує на вірності путінському режимові, та водночас має практично необмежену свободу в діях. Гарантією стабільности тут є не російська зброя, а гроші. Від 2007 року Кремль вклав у республіку приблизно 500 мільярдів рублів. Можемо припустити, тільки-но дотації припинять, цілком імовірною відбудеться Третя Чеченська війна. Можливо, що спротив очолить сам Рамзан Кадиров. Або ж прибічники Ічкерії, які сьогодні змушені жити в еміграції.

Центр Грозного після обстрілів російськими військами, 1995 рік  Фото: radiosvoboda.org

Асоціація без преференцій

Цілковитої самостійности від Росії на початку 1990-х прагнула не тільки Чечня. Акт про незалежність Республіки Татарстан тамтешня Верховна Рада прийняла восени 1991 року. Ще влітку на безальтернативних виборах президентом обрали Мінтімера Шаймієва, колишнього секретаря Татарського обкому КПРС. Навесні наступного року провели референдум, 2/3 учасників якого підтримали це рішення. Влада країни відмовилася підписувати Федеративний договір. Восени погодили Конституцію, у якій зазначено про пріоритетність законів Татарстану над законами РФ.

Довести справу до кінця завадила економічна криза, що охопила всі регіони колишнього Радянського Союзу. Під тиском Москви Шаймієву довелося йти на поступки. Року 1994 укладено Договір про взаємне делегування повноважень. Татарстан став об’єднаною з Росією асоційованою державою із конфедеративним статусом. На заміну Казань отримувала небачені для інших суб’єктів РФ економічні пільги.

Після приходу до влади Володимира Путіна Кремль взяв курс на жорстку централізацію. Татарстан став однією із перших жертв цієї політики. Щорічно вносили зміни до Конституції Татарстану, "відповідно до Конституції РФ". Асоційований статус став юридичною формальністю. У 2007 році Казань і Москва підписали новий договір про розмежування повноважень терміном на 10 років. У ньому для регіону вже не було передбачено жодних фінансових преференцій. У 2017 році цього договору не продовжили – мабуть, вирішили, що можна обійтися і без цього.

Читайте також: Вечная Кавказская война России

Така самовпевненість Кремля може зіграти з ним злий жарт. Року 2018 в Києві створили громадський рух "Вільний Ідель-Урал". Задекларована мета: ненасильницька боротьба за здобуття фіно-угорськими й тюркськими країнами Поволжя державної самостійности. А далі – створення на їхній основі конфедераційного союзу "Ідель-Урал" з єдиною грошовою одиницею, митним простором, армією та спільною охороною зовнішніх кордонів. Головна роль в цьому союзі відведена саме Татарстану. 

Демонстрація на підтримку суверенітету Республіки Татарстан у Казані, серпень 1990 року. Фото Дмитра Бунтукова  Фото: idelreal.org

"Досить годувати Москву!"

Неабияку самостійність у соціально-економічній сфері в 1990-х мала й Республіка Саха (Якутія). Якийсь час там навіть існувало окреме республіканське громадянство. Громадяни РФ з інших регіонів могли в’їхати до Якутії, тільки маючи візу. 

Не лише національний чинник може бути визначальним при ймовірному розпаді Росії. Економічна складова також відіграє важливу роль. Року 1993 у Свердловській області, населеній переважно росіянами, відбувся референдум щодо створення в межах цього регіону автономної республіки з центром у Єкатеринбурзі. У ньому взяли участь понад 60 % населення.

Читайте також: «... За что любить русских? Они уничтожают нас веками». Как в Чечне относятся к России

Майже 84 % позитивно оцінили таку ідею. Керуючись волею народу, обласна рада проголосила Уральську Республіку. Про бажання долучитися до неї заявили керівники чотирьох сусідніх областей. Прийняли Конституцію. Офіційним прапором нового утворення став біло-зелено-червоний триколор. Навіть проєкт власної валюти – уральських франків – розробили. Однак про цілковиту незалежність не йшлося. Статус республіки передбачав гнучкіше формування бюджету, ніж в області.

Уральські франки надрукували у 1992 році. На лицьовому боці зобразили уральських та сибірських знаменитостей  Фото: wikipedia.org

– Нам не потрібен суверенітет, але дуже потрібні економічна та законодавча самостійність, – заявляв керівник регіону Едуард Россель.