Як ЗСУ розбили еліту путінської армії у Мощуні та зупинили наступ на Київ (розслідування)

|
Версия для печатиВерсия для печати
Фото:

У лютому-березні 2022 року російські війська намагалися захопити Київ, ліквідувати вище керівництво України та встановити окупаційний режим. Про це неодноразово повідомляли іноземні розвідки. Але вже невдовзі армія РФ змушена була тікати з-під української столиці.

Журналісти Радіо Свобода встановило імена близько сотні російських десантників, морпіхів, розвідників – еліти російської армії, знищеної під час битви за Мощун ‒ це село, яке відкривало окупантам шлях до Києва.

Саме великі втрати одних із найбоєздатніших підрозділів можуть бути однією із справжніх причин поразки у битві за українську столицю, а не «деескалація» та «планове перегрупування», як стверджували російські офіційні особи.

На основі відкритих даних, документів, відео та інтерв’ю Радіо Свобода розповідає у фільмі-розслідуванні про те, як українські сили оборони змогли завдати однієї із найвідчутніших поразок російської армії в новітній історії та втримати Київ.

Мощун – невелике село на березі річки Ірпінь, оточене великим сосновим лісом. До війни тут жило близько тисячі людей. Багато киян приїжджали сюди, аби відпочити на дачах. Але після безперервних жорстоких боїв село перетворилося на руїну.

«Якби тоді хлопці не стояли на смерть, а оборона була б прорвана, бої вже велися б десь у Києві», ‒ розмірковує учасник битви, боєць ССО «Азов» на позивний «Борода».

Читайте також:  Битва за Київ. Як зазнав краху "гостомельський десант" російських загарбників

27 лютого. Перший прорив

Колона техніки із псковськими десантниками зайшла у Мощун по мосту, який ЗСУ не встигли підірвати. Елітні російські військові погано орієнтувалися на місцевості. За спогадами місцевих, колона із близько 50 одиниць техніки просто блукала селом.​

Російське військове спорядження, яке виявили мешканці Мощуна після прориву окупантів у село. Серед них, зокрема, шеврони «псковських» десантників

Російське військове спорядження, яке виявили мешканці Мощуна після прориву окупантів у село. Серед них, зокрема, шеврони «псковських» десантників

Нечисленні загони 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців атакували колону.

«Виїхала наша беха, танчик. Попрацювали по них, – згадує один із розвідників ЗСУ, який брав участь у бою. – Вони зрозуміли, що діло пахне смаленим і з Мощуна повтікали».

5–6 березня. Атака морпіхів

Від першої атаки на Мощун минув тиждень. Тоді вже остаточно стало зрозуміло, що російський бліцкриг провалився. Прорватися в столицю через Гостомель, а потім Бучу, Ірпінь та Макарів армії РФ не вдалося. Мости на підступах до Києва, зокрема і в Мощуні, вже були підірвані. Річка Ірпінь, яка відділяла окупантів від столиці, не дозволяла їм перекинути незліченні колони своєї військової техніки.

Але російське керівництво не відмовилось від планів захопити столицю і вирішило, що переправитися через Ірпінь в напрямку Києва буде найкраще через Мощун. Це місце, ймовірно, видавалося їм найменш мілководним.

5 березня російська артилерія та авіація почали жорстокі обстріли Мощуна.

«Я тоді написав, що попаду в рай, бо в пеклі вже побував», ‒ згадує свій пост у фейсбуці боєць 72-ї бригади на позивний «Горинич». Навіть військові з великим досвідом бойових дій на Донбасі визнавали, що таких інтенсивних обстрілів ще не бачили.

Уже вночі бійці 155-ї бригади морської піхоти із Владивостока форсували річку Ірпінь навпроти Мощуна. Вони зробили це непомітно, професійно і зухвало, пригадують українські військові.

«Вони йшли у повний зріст, не ховалися, розмовляли голосно, ‒ згадує «Горинич». ‒ Ми дали їм бій. Після чого вони зайшли в один з будинків і почали закріплятися».

Читайте також: «Одна година під Бучею гірша за 8 місяців в Афганістані» - сповідь американського легіонера в Україні

Багато трупів російських військових пролежали в Мощуні аж до кінця всієї битви. Зокрема, тіла матросів із 155-ї бригади із Владивостока – Чернадчука, Кузнецова, Туранова

Багато трупів російських військових пролежали в Мощуні аж до кінця всієї битви. Зокрема, тіла матросів із 155-ї бригади із Владивостока – Чернадчука, Кузнецова, Туранова

На підкріплення в Мощун прийшли незначні групи тероборонівців, добровольців, бійців «Іноземного легіону», а також спецпризначенців із Головного управління розвідки та Сил спеціальних операцій. Вуличні бої продовжилися із новою інтенсивністю. Українські військові почали зачищати село.

Під час спроби захоплення Мощуна та подальших боїв були вбиті щонайменше близько трьох десятків морських піхотинців 155-ї бригади із Владивостока. Радіо Свобода вдалося отримати з різних джерел особисті документи багатьох загиблих морпіхів, які були знайдені в Мощуні.

Військові квитки членів 155-ї бригади морської піхоти із Владивостока, які були знайдені в Мощуні. Всі вони загинули

Військові квитки членів 155-ї бригади морської піхоти із Владивостока, які були знайдені в Мощуні. Всі вони загинули

При штурмі Мощуна морпіхи із Владивостока взаємодіяли у складі однієї тактичної групи із ще одним елітним підрозділом ‒ 40-ю бригадою морської піхоти із Камчатки. Відповідно до  розслідування журналістів Радіо Свобода, щонайменше троє військових цього формування були вбиті у Мощуні.

Троє бійців із 40-ї бригади морської піхоти, які загинули у боях за Мощун. Згідно з документами, які нам вдалося відшукати, один із них – Максим Мельник – снайпер

Троє бійців із 40-ї бригади морської піхоти, які загинули у боях за Мощун. Згідно з документами, які вдалося відшукати журналістам Радіо Свобода, один із них – Максим Мельник – снайпер

6–8 березня. Понтони

Завдавши великих втрат російським морпіхам, оборонцям Мощуна все ж не вдалося повністю вибити окупантів із села.

«Ми не могли видавити їх всіх, тому що вони діяли доволі професійно. Плюс у них була велика підтримка артилерії», ‒ згадує боєць «Азову» на позивний «Борода».

За цей час інженерні підрозділи армії РФ поставили перший понтон через річку Ірпінь.

За весь час битви за Мощун окупанти встановлять поруч із селом три понтони. Два із них будуть почергово виведені з ладу українською артою, знешкодити ж третій понтон допоможе лише наприкінці битви річка Ірпінь

За весь час битви за Мощун окупанти встановлять поруч із селом три понтони. Два із них будуть почергово виведені з ладу українською артою, знешкодити ж третій понтон допоможе лише наприкінці битви річка Ірпінь

«У них було багато сучасної і дуже ефективної техніки. Вони перекидали її понтонами і намагалися продавити нашу оборону. З нашого ж боку багато людей, можна сказати, боролися з вилами проти них», ‒ розповідає боєць Сил спеціальних операцій на позивний «Генерал».

Тоді ЗСУ ще не мали високоточної артилерії, якою можна було точно вразити таку ціль, як понтонна переправа. Виявити, передати координати та вразити понтон ‒ стало однією із основних проблем битви за Мощун.

Читайте також: Австрійський експерт про обстановку на фронті: російське вторгнення стає все більш безглуздим та приреченим

7–8 березня. Перші смерті костромських десантників

У середині квітня, через пів місяця після закінчення боїв, житель Мощуна Володимир помітив у своєму гаражі заплямовані бинти і російський військовий кітель із нашивкою «Леонов Я.Я.». На закривавленій формі зяяла діра на грудях. Найімовірніше ці речі належали загиблому ефрейтору розвідроти 331-го костромського полку Леонову Яношу Яношевичу.

Форма із нашивкою «Леонов Я.Я.», яку знайшов місцевий Мощуна у себе в гаражі

Форма із нашивкою «Леонов Я.Я.», яку знайшов місцевий Мощуна у себе в гаражі

В некролозі 32-річного єфрейтора, який ще пів року тому марширував по Красній площі, зазначалося, що він «захищав Батьківщину-Росію», «народ Донбасу» і загинув «в районі української столиці».

«Ми виявили групу [російських] розвідників і відкрили по них вогонь ‒ вони розсипалися, хаотично відстрілювалися, адже не розуміли, де ми, ‒ розповідає боєць Сил спеціальних операцій на позивний «Генерал». ‒ Вони хотіли сховатися за будинками і вибігли на стволи іншої нашої підгрупи, яка їх чекала. Була знищена майже вся ворожа група спецпризначення. У них було непогане екіпірування, нові станції зв’язку «Арахіс» та рідкісні зразки зброї».

Ілюстрація. 7-8 березня в Мощуні загалом загинули щонайменше шість костромських розвідників та ще п’ятеро їх колег із 215-го розвідбату. Ці два підрозділи входять до 98-ї дивізії Повітряно-десантних військ

Ілюстрація. 7-8 березня в Мощуні загалом загинули щонайменше шість костромських розвідників та ще п’ятеро їх колег із 215-го розвідбату. Ці два підрозділи входять до 98-ї дивізії Повітряно-десантних військ

Це були перші смерті в довгому мартирологу втрат десантників із Костроми.

Костромський десант ‒ «Еліта, гордість, надійний щит нашої Вітчизни»

331-й парашутно-десантний полк із Костроми вважався одним із найелітніших радянських, а потім і російських військових підрозділів. Костромські десантники неодноразово ставали переможцями змагань між російськими Повітряно-десантними військами та були одними із найбоєздатніших в російській армії.

Полк більш ніж 40 років поспіль брав участь у так званих «Парадах Перемоги» у Москві. Але у 2022 році, вперше за багаторічну історію, цього не сталося. У боях за Мощун загинули щонайменше 12 костромских десантників, які брали участь у парадах на Красній площі.

Серед вбитих у Мощуні журналісти також знайшли трьох костромських десантників, нагороджених медаллю «За повернення Криму». Зокрема, таку нагороду за участь в окупації українського півострова отримав один із провідних офіцерів полку ‒ майор Сергій Крилов.

Загиблі члені костромського полка у битві за Мощун, які були нагороджені медаллю за окупацію Криму

Загиблі члені костромського полка у битві за Мощун, які були нагороджені медаллю за окупацію Криму

Саме десантники із Костроми були серед тих російських підрозділів, які у серпні 2014 року перейшли українсько-російський кордон та атакували українські війська в районі Іловайська. Вони також брали в полон і конвоювали українських бійців.

2022 рік – Казахстан, Україна

Вже на початку січня 2022 року російські військово-транспортні літаки перекинули костромських десантників разом із технікою в аеропорт Алмати під час масових антиурядових заворушень в Казахстані. Очевидно, це було репетицією для підрозділу перед участю в повномасштабній агресії проти України.

Cаме штурмові відділи 331-го костромського полку були серед тих підрозділів російських Повітряно-десантних військ, яким було поставлене завдання захопити аеропорт в Гостомелі. Про це, зокрема, заявляв британський міністр оборони Бен Воллес.

Одну із бронемашин костромських десантників ми змогли знайти на території аеропорту «Антонов». На ній характерне маркування ‒ перевернутий трикутник із трійкою всередині. Саме так позначає свою техніку 331-й полк. Цікаво, що ця бронемашина таки опинилася у центрі української столиці, як, можливо, уявляли в Кремлі, але на параді знищеної техніки військ РФ

Одну із бронемашин костромських десантників журналісти Радіо Свобода змогли знайти на території аеропорту «Антонов». На ній характерне маркування ‒ перевернутий трикутник із трійкою всередині. Саме так позначає свою техніку 331-й полк. Цікаво, що ця бронемашина таки опинилася у центрі української столиці, як, можливо, уявляли в Кремлі, але на параді знищеної техніки військ РФ

11–14 березня. Розгром костромського десанту

Російські десантники поспішно тягнуть по землі тіло та затягують його на бронетехніку. Потім кидають димову шашку та тікають вузькими вулицями Мощуна, оминаючи по дорозі вщент вигорілу техніку. Це відео із дрона з’являється на ютуб-каналі колишнього народного депутата, аеророзвідника 72-ї бригади Ігоря Луценка. Воно датоване 11 березня. Саме тоді костромські десантники очолюють чергову хвилю наступу на Мощун.

Найімовірніше прорив через Мощун не входив у плани РФ, а став реакцією на провал першочергового задуму за декілька діб оволодіти Києвом. Й, схоже, це рішення ухвалювалося з єдиною метою ‒ навіть ціною великих втрат якомога швидше увійти в українську столицю. Але каскад помилок російського командування, відчайдушний спротив українських військ та сили природи привели армію РФ до катастрофи її елітних підрозділів.

Саме із 11 до 14 березня журналісти зафіксували пік смертей костромських десантників. Тоді за чотири дні боїв у Мощуні загиблих серед них було щонайменше близько чотирьох десятків.

Військовослужбовці 331-го парашутно-десантного полку, які, найімовірніше, загинули у боях за Мощун

Військовослужбовці 331-го парашутно-десантного полку, які, найімовірніше, загинули у боях за Мощун

Це підрахунки, які вдалося зробити на основі відкритих джерел, зокрема, завдяки інформації на так званих персональних «партах-героя», якими удостоїли декількох вбитих костромських десантників. Зокрема, командира самохідно-артилерійського взводу Максима Свєтлєнка, ще одного учасника парадів на Красній площі.

«Парта-героя», встановлена на честь загиблого костромського десантника Максима Свєтлєнка у його рідній школі в Тихорецьку, Краснодарський край. Сідати за неї мають право лише найкращі учні

«Парта-героя», встановлена на честь загиблого костромського десантника Максима Свєтлєнка у його рідній школі в Тихорецьку, Краснодарський край. Сідати за неї мають право лише найкращі учні

Серед вбитих костромських десантників ‒ 14 офіцерів. Один із них – старший лейтенант Кіркін. Його тіло знайшли у Мощуні в квітні. Як і на трупах інших російських загиблих, він мав на собі шкарпетки з написом «ЗСУ», а ще й особистий блокнот. За півтора місяці до вторгнення в Україну лейтенант Кіркін думав про таке: «оформити вклад після зарплати», «підготувати речі для відправки в село» та «уточнити щодо відпустки».

Речі, які були знайдені разом із трупом старшого лейтенанта Кіркіна із Костроми

Речі, які були знайдені разом із трупом старшого лейтенанта Кіркіна із Костроми

«331-й десантний полк заплатив особливо високу ціну за те, що йому довелося просуватися поспішно, без узгодженого оперативного плану, лише з легкими броньованими машинами та недостатньою бойовою підтримкою, яка потрібна для боїв такої інтенсивності», ‒ заявив в одній зі своїх промов британський міністр Бен Воллес.

Костромський десантник Роман Помєлов, очевидно, десь у лісі в районі Мощуна. Фото зроблене за три дні до його смерті

Костромський десантник Роман Помєлов, очевидно, десь у лісі в районі Мощуна. Фото зроблене за три дні до його смерті

Очевидно, саме у боях за Мощун загинув й командир костромського полку майор Сергій Сухарєв. Він брав участь в агресії проти Грузії, у війні в Сирії та у так званій миротворчій операції в Казахстані.

В офіційному некролозі Сухарева йдеться, що він «повністю виконав свій обов’язок, підняв людей, очолив атаку і загинув у бою». Якщо це справді так, то з великою ймовірністю йдеться про бій в районі Мощуна.

За офіційною інформацією, Сухарєв загинув 15 березня ‒ в час, коли костромський полк зазнав найбільших втрат в цьому селі.

Білборд на честь загиблого командира 331-го парашутно-десантного полку Сергія Сухарєва встановлений на одному із багатоповерхівок Рязані, РФ

Білборд на честь загиблого командира 331-го парашутно-десантного полку Сергія Сухарєва встановлений на одному із багатоповерхівок Рязані, РФ

Сергію Сухарєву посмертно дали звання «Героя Росії». На його честь відкрили білборди, дошки, назвали вулиці, школи та один із залізничних експресів «Рязань-Москва».

Втрат у боях за Мощун в костромських десантників було значно більше, ніж ті, які  вдалося документально підтвердити журналістам. Про це може свідчити один із перехоплених дзвінків, опублікований на ютуб-каналі радника міністра внутрішніх справ Антона Геращенка:

«Про наш 331-й полк щось говорять? Ну от ми – в повній дупі. Там весь другий батальон. Осіб 600. Ну їх кокнули [вбили]».

Ми верифікували цей дзвінок та виявили, що на записі звучить голос костромського десантника Єгора Тараканова. Він телефонував до своєї матері Надії Матросової з місця десь неподалік Мощуна

Журналісти верифікували цей дзвінок та виявили, що на записі звучить голос костромського десантника Єгора Тараканова. Він телефонував до своєї матері Надії Матросової з місця десь неподалік Мощуна

Як і під час битви за Іловайськ, 331-й парашутно-десантний полк взаємодіяв у боях за Мощун із ще одним підрозділом із Костроми ‒ 1065-м артполком Повітряно-десантних військ. За  даними журналістів Радіо Свобода, він теж зазнав втрат у битві за це село.

Військовослужбовці 1065-го артилерійського полку 98-ї дивізії Повітряно-десантних військ із Костроми, які загинули у боях за Мощун

Військовослужбовці 1065-го артилерійського полку 98-ї дивізії Повітряно-десантних військ із Костроми, які загинули у боях за Мощун

14–18 березня. Тульська дивізія

Навіть після розгрому десантників із Костроми велика частина Мощуна залишалася під контролем армії РФ. Не полишаючи планів захопити село повністю, російське командування кидає в атаку підрозділи 106-ї «тульської» дивізії Повітряно-десантних військ.

«Вони підтягнули дуже багато артилерії і почали рівняти Мощун із землею. Шість, а на другий день вісім годин безперервного вогню із п’яти батарей. Це просто гігантське використання боєприпасів. Тоді загинуло багато хлопців із 72-ї бригади, бо стояли на смерть. У нас теж були досить великі втрати», ‒ розповідає боєць «Азову» «Борода».

На цих супутникових знімках можна побачити, який вигляд мав Мощун напередодні повномасштабного наступу РФ і після.

На цих супутникових знімках можна побачити, який вигляд мав Мощун напередодні повномасштабного наступу РФ і після.

На цих супутникових знімках можна побачити, який вигляд мав Мощун напередодні повномасштабного наступу РФ і після.

15-18 березня окупантам вдалося відкинути більшість українських військ на околицю Мощуна. Тодішньому комбригу 72-ї бригади полковнику Олександру Вдовиченку здалося, що це кінець.

«Російський десант вже висаджувався на плесо біля Мощуна. Зв’язок з нашими людьми, які були в селі та околицях, був втрачений, ‒ пригадує полковник Вдовиченко. ‒ Приїхав головнокомандувач Збройних сил Залужний разом із командувачем Сухопутних сил Сирським. Я їм кажу: «Мощун ми не втримаємо. Треба відходити». Але головком відповів: «Не можемо. Мощун ‒ це дорога на Київ».

Підрив дамби

Ще у перші дні повномасштабного наступу виникла ідея пошкодити греблю Київського водосховища, щоб наповнити мілку річку Ірпінь. Це б мало ускладнити окупантам перехід на інший берег. Але після першого підриву води прибуло мало та вже після другого, який стався 8 березня, вода хлинула потужним потоком в Ірпінь.

Розташування греблі Київського водосховища біля села Козаровичі, яка була пошкоджена для наповнення пойми річки Ірпінь

Розташування греблі Київського водосховища біля села Козаровичі, яка була пошкоджена для наповнення пойми річки Ірпінь

«Вода приходила поступово. Одного ранку ми прокинулись, підняли квадрокоптер і побачили, що вода вже вийшла за русло річки Ірпінь і дійшла до перших будинків Мощуна», ‒ згадує тодішній комбриг 72-ї бригади Олександр Вдовиченко.

Внаслідок підняття рівня річки береги Ірпеня перетворилися на болото. Російська техніка вгрузала в землю, логістика та евакуація поранених ставала все складнішою, перекидати важкі типи озброєння стало взагалі неможливо.

На цих супутникових знімках видно, як вода із київського водосховища почала поступово заповнювати заплаву річки Ірпінь.

На цих супутникових знімках видно, як вода із київського водосховища почала поступово заповнювати заплаву річки Ірпінь.

На цих супутникових знімках видно, як вода із київського водосховища почала поступово заповнювати заплаву річки Ірпінь.

«В боях за Київ дві речі були головними: люди, які стояли за свою столицю, і природа. Якби річка Ірпінь не розлилася, невідомо, якою була б доля Києва», ‒ говорить Вдовиченко.

Третій і останній російський понтон, який українським силам так і не вдалося знищити, просто змило водою. Біля нього три бронемашини армії РФ, які вони втопили, намагаючись втекти із Мощуна

Третій і останній російський понтон, який українським силам так і не вдалося знищити, просто змило водою. Біля нього три бронемашини армії РФ, які вони втопили, намагаючись втекти із Мощуна

Російські війська, які залишалися в Мощуні, опинилися затиснутими між річкою Ірпінь та українською армією.

«З усієї артилерії, яка була, працювали. І навіть артилерію із лівобережної України перетягували сюди», ‒ згадує полковник Вдовиченко.

Починаючи із 19 березня, українські сили оборони почали поступово відтісняти російських окупантів із Мощуна. В один момент відступ російських сил став панічним.

«Дехто розбрівся по лісах. Хтось поскидав речі і в березні переходив вбрід річку», ‒ згадує один із розвідників 72-ї бригади імені Чорних Запорожців.

На одному із берегів Ірпеня українські бійці познаходили велику кількість бронежилетів, шоломів, набоїв, гранат, зброї, покинутих під час втечі російських десантників

На одному із берегів Ірпеня українські бійці познаходили велику кількість бронежилетів, шоломів, набоїв, гранат, зброї, покинутих під час втечі російських десантників

Костромські десантники покинули також рідкісні зразки російського воєнторгу. Наприклад, машину зі складу комплексу розвідки та управління протиповітряною обороною із секретним модулем «Барнаул-Т». Про це повідомляли аналітики із українського військового порталу Defence Express.

Загалом журналістам Радіо Свобода вдалося виявити близько трьох десятків одиниць різної російської військової, інженерної техніки. Значна її частина належала саме 331-му парашутно-десантному полку із Костроми.

Згідно з  розслідуванням журналістів Радіо Свобода, Мощун так і не змогли взяти під свій контроль батальйонно- та ротно-тактичні групи зі складу щонайменше трьох елітних російських дивізій Повітряно-десантних військ «Псковської», «Іваново-Костромської», «Тульської» та двох бригад морської піхоти ‒ 155-ї із Владивостока та 40-ї із Камчатки.

Звання «Героя Росії» за програну битву в Мощуні отримали щонайменше п’ятеро російських військових, троє з них ‒ посмертно.

Загалом, за підрахунками журналістів Радіо Свобода, українські сили оборони знищили в боях за Мощун щонайменше близько сотні бійців цих елітних підрозділів. Серед них троє «Героїв Росії», які отримали це звання посмертно. А найбільших втрат зазнав 331 парашутно-десантний полк із Костроми.

Російські військові із так званих елітних підрозділів армії РФ, як найімовірніше загинули у боях за Мощун. Серед них – троє «героїв Росії», які отримали це звання посмертно (виділенні червоним кольором)

Російські військові із так званих елітних підрозділів армії РФ, як найімовірніше загинули у боях за Мощун. Серед них – троє «героїв Росії», які отримали це звання посмертно (виділенні червоним кольором)

Мине тиждень й залишки костромського полку разом із іншими вцілілими російськими підрозділами в останніх числах березня втечуть із Київщини, Чернігівщини та Сумщини.

«На цю територію прилетіли десятки тисяч снарядів. Кожен наш боєць ‒ герой. Нам допомогла єдність, бажання людей втримати свою святиню, свою столицю. Тут були всі за одного. Збройні сили, інші військові формування, люди, народ. Дякуючи цьому, ми вистояли», ‒ говорить полковник Вдовиченко.

Точних даних про втрати українських сил оборони під час битви за Мощун поки немає.

Дмитро Джулай  опубліковано у виданні Радіо Свобода

«Copyright © 2018 RFE/RL, Inc. Передруковується з дозволу Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода»


В тему:


Читайте «Аргумент» в Facebook и Twitter

Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter.

Система Orphus

Новини

11:23
Масштабний технологічний збій на всіх континентах: не працюють аеропорти, банки, телеканали
11:04
Уряд хоче запровадити 20% податку на всі посилки з-за кордону, виняток – відправлення від фізосіб вартістю до 45 євро (ДОКУМЕНТ)
10:01
ГЕНШТАБ ЗСУ: ситуація на фронті та втрати ворога на 19 липня
09:05
Кабмін вдвічі підвищив оклади співробітникам Податкової служби та збільшив штат центрального апарату на 206 осіб (мабуть, тому, що це "бронь")
08:00
Ворог просунувся біля Новоселівки Степової, Невського, Прогресу та в Новоселівці Першій
20:00
У п'ятницю в україні дощитиме лише в Карпатах і на сході
18:09
Юрій Бутусов: Закон про порятунок корупціонерів (або про виродків у владі - "Аргумент")
18:07
Український священик відкрив передвиборчий мітинг Трампа, подякував йому за допомогу Україні та молився за нього під час замаху
18:01
Україна та Чехія підписали безпекову угоду, текст опубліковано
17:07
Міністр МЗС Польщі: РПЦ - «моральна чорна діра, корумпований департамент корумпованої держави»

Підписка на канал

Важливо

ЯК ВЕСТИ ПАРТИЗАНСЬКУ ВІЙНУ НА ТИМЧАСОВО ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЯХ

Міністр оборони Олексій Резніков закликав громадян вести партизанську боротьбу і спалювати тилові колони забезпечення з продовольством і боєприпасами на тимчасово окупованих російськими військами територіях. .

Як вести партизанську війну на тимчасово окупованих територіях

© 2011 «АРГУМЕНТ»
Републікація матеріалів: для інтернет-видань обов'язковим є пряме гіперпосилання, для друкованих видань – за запитом через електронну пошту.Посилання або гіперпосилання повинні бути розташовані при використанні тексту - на початку використовуваної інформації, при використанні графічної інформації - безпосередньо під об'єктом запозичення.. При републікації в електронних виданнях у кожному разі використання вставляти гіперпосилання на головну сторінку сайту argumentua.com та на сторінку розміщення відповідного матеріалу. За будь-якого використання матеріалів не допускається зміна оригінального тексту. Скорочення або перекомпонування частин матеріалу допускається, але тільки в тій мірі, якою це не призводить до спотворення його сенсу.
Редакція не несе відповідальності за достовірність рекламних оголошень, розміщених на сайті, а також за вміст веб-сайтів, на які дано гіперпосилання. 
Контакт:  [email protected]