Знаки якості. Історія та символізм гербів усіх областей України

Версия для печати

Перші прообрази сучасних гербів мали ще стародавні держави — шумери, Рим, Греція. Ну а вже більш сучасний їхній вигляд, який ми знаємо, зʼявляється за часів Хрестових походів. Застосовувати їх могли зокрема й для того, щоб на полі бою розрізняти, де чужий, а де свій.

Оскільки розвиток гербів випав на добу Середньовіччя та лицарів, сучасні герби мають подібні до того періоду обриси та елементи. А про появу повноцінних гербів в Україні можна починати говорити з часів Русі, коли зʼявляється, скажімо, тризуб. Видання Platfor.ma розповідає, який шлях подолав український герб від Володимира Великого і до сучасності, що зображено на гербах наших областей нині та чому деякі з них тепер переосмислюють.

Вперше мати власні герби містам України дозволили, коли на наших землях почало поширюватись Магдебурзьке право. А оскільки країна тривалий час перебувала під впливом різних держав, це позначалось і на геральдичних символах. Наприклад, у литовсько-польську добу герби надавав король і часто вони могли містити знаки, які зовсім не були повʼязані з історією місцевості, як це відбувається сьогодні. Також герби могли мати релігійний характер, а подекуди герб власника поселення, що було звичною практикою на той час, перетворювався й на герб самого міста.

Знаковим став герб запорозьких козаків — з кінця 16 століття на ньому був зображений козак у шапці з шаблею й рушницею. Цей образ згодом почали використовувати на печатках та прапорах українських гетьманів.

У 18 столітті, коли частина України опинилась під владою Російської імперії, це так само призвело й до змін у геральдиці. Переважно герби мали абсолютно поверхову сутність, багато помилок та ще й зображення орла як символу приналежності до імперії.

У 19 столітті принципи затвердження гербів, зокрема й у підконтрольних імперії українських містах, докорінно змінились. Відтоді розробили спеціальну систему символів, за якими можна було визначити статус міста та його адміністративне підпорядкування. Скажімо, наявність корони на гербі та кількість веж на ній свідчили про важливість міста. Зокрема, такі корони отримали найбільші міста, які на той час контролювала Російська імперія, — це Єлисаветград (сучасний Кропивницький), Житомир, Миколаїв, Полтава, Харків, Херсон та інші. А міста-фортеці отримали від імперського уряду герби з георгіївськими стрічками.

Читайте також: «Тризуб виконує свою роль на 1000%»: Чому Верховна Рада хоче Великого Герба України?

Натомість австрійський уряд, затверджуючи герби міст на території України, з більшою повагою ставився до історичної спадщини місцевості. Так низка міст, зокрема й Чернівці, зберегли давні герби.

На початку 20 століття Українська Народна Республіка відновила історичну памʼять та затвердила тризуб як малий герб. Однак радянська окупація звела нанівець прагнення українців мати національну символіку. Замість синьо-жовтого тризуба зʼявився серп і молот на червоному тлі герба вже УРСР. 

Така ж сама доля спіткала й регіони, які увійшли до складу Радянського Союзу. Винятком стали лише ті українські землі, котрі контролювала Чехословаччина, Румунія та Угорщина. А от радянська окупація буквально заморозила розвиток української геральдики, адже жодна область не мала власного герба чи прапора аж до відновлення незалежності в 1991 році. Весь цей час, тобто майже століття, на гербах майоріла лише радянська червона ідеологія. 

Після розпаду СРСР українська геральдика нарешті вийшла на абсолютно новий рівень. Незалежність України дозволила кожному місту, області, району ну і, звісно, державі мати власну символіку з шаною до історичного спадку. Першою власний герб затвердила Закарпатська область ще в грудні 1990-го — на ньому зобразили червоного ведмедя, який називають давнім геральдичним символом Підкарпатської Русі 20 століття, та кілька смуг синього та жовтого кольорів.

Розповідаємо, які інші герби областей затвердили на території України та яка їхня доля сьогодні.

Автономна Республіка Крим

Основою герба Криму став історичний образ, який був характерний для півострова, — грифон. Він може символізувати різне — зокрема, єдність начал та культурних явищ, перехрестя цивілізацій, багатство природи, захист та безліч інших. Затвердження цього образу якраз свідчить про данину історії, адже грифона можна зустріти в символіці Криму ще з епохи античності. В лапах він тримає перлину лазурового кольору, що також уособлює єдність культур та релігій Криму.

На тлі грифона — варязький щит, який апелює до географічного розташування півострова на перетині торговельних шляхів, а поза ним сходить жовте проміння сонця на знак відродження та розквіту. Обрамлюють щит мармурові античні колони, що, знову ж таки, відносить до давніх цивілізацій Криму.  

Втім, російська та радянська окупація півострова теж позначились на елементах герба. Історики переконані, що кольори на гербі перегукуються з російським триколором. Ймовірно, тоді в такий спосіб хотіли підкреслити звʼязок із росіянами, чого, звісно, необхідно позбутись на державному рівні після деокупації Криму.

Вінницька область

Вінниччина отримала свій герб у 1997 році. Його основні символи — золоте сонце та срібний хрест на тлі іспанського щита. Золоте сонце є давньою емблемою Поділля ще з 15 століття. Емблема символізує добробут, розквіт та багатство краю, а також підкреслює історичну спадщину. 

Срібний хрест на гербі так само відсилає до історичного гербу Брацлавщини. Це історична область України в 14-18 століттях, що сьогодні охоплює Вінниччину й частину інших суміжних областей. Хрест символізує тяглість регіональної традиції, яку пронесли ще з часів Великого князівства Литовського й донині. 

Водночас ці два елементи несуть спільний контекст та шану спорідненості земель Поділля й Брацлавщини й разом на гербі уособлюють історичне минуле регіону.

Волинська область

Лаконічний і водночас промовистий герб отримала Волинь. Він має вигляд білого хреста на червоному щитовому тлі, що загалом є доволі популярним зображенням у геральдиці, яке зʼявляється після прийняття християнства. Червоний колір говорить про хоробрість та відданість батьківщині й вірі, а білий — чистоту та непорочність.

Перше зображення герба Волині, що до нас дійшло, зберігається в бібліотеці Парижа в рукописній книзі графа дʼАрженсома 18 століття — найдавнішій копії геральдичного твору польського історика 15 століття Яна Длугоша. Список містить 145 гербів, серед яких багато й тих, що належали нашим землям. А найдавніші зразки печаток із гербом Волинської області зустрічаються у 14-15 століттях на актах литовських князів. 

Дехто з істориків вважає, що цей герб може походити від знамен волинських князів. Білий хрест на червоному тлі також мали на своїх знаменах загони польського війська. Про все це міждержавне походження герба Волині зокрема свідчить герб Волині, знайдений на саркофазі польського короля та великого князя литовського Сигізмунда Августа.

Дніпропетровська область 

Велика козацька спадщина знайшла своє відображення й на гербі Дніпропетровської області, у куті якого — козак у малиновому одязі з рушницею та шаблею. Так, саме той образ, який ці вільні воїни використовували у своїй символіці ще в 16 столітті. Його ще називають «лицарем із самопалом», а зустрічається він на багатьох українських гербах областей та районів. Наприклад, козак є також на гербі Васильківського району Дніпровщини.

Вперше подібне зображення зустрічається на печатці 1592 року, а пізніше — в літописах 17 та 18 століття. За правління гетьмана Скоропадського козак із мушкетом також був на гербі Української держави. 

Решту герба Дніпропетровської області складають золоті восьмипроменеві зірки, які здавна були популярним елементом геральдики, зокрема й у козаків. Обрамлює герби по боках стилізоване синьо-золоте та червоно-срібне акантове листя, а зверху — тризуб із золотим колоссям.

Донецька область

Герб Донецької області є доволі оригінальним за композицією, адже його центральною частиною є пальма. Здавалося б, звідки вона може взятись на гербі Донеччини? Річ у тім, що в 1895 році коваль Юзівського (стара назва Донецька) заводу Олексій Мерцалов викував скульптуру пальми зі сталевої рейки. Згодом цей витвір відзначили гран-прі на Міжнародній промисловій виставці в Парижі, а в 1999 році «Пальма Мерцалова» лягла в основу герба Донеччини як абсолютно видатний історичний артефакт. Її копії навіть встановили в Києві, Львові та Харкові. 

Читайте також: 7 аргументів на захист Тризуба. Чому не слід ухвалювати закон про великий герб

Герб увінчаний золотою короною, що символізує багатство, та зеленим дубовим листям, де зелений — зокрема, є знаком розвинутого сільського господарства. Чорний колір на нижній частині герба говорить про багатство надр, а блакить пальми — про красу та велич області. 

Після окупації Донецька, росіяни, звісно, пройшлись і по геральдичній символіці. Так, на заміну пальмі Мерцалова прийшов російський двоголовий орел, що вкотре засвідчує їхнє бажання знищувати українську спадщину.

Житомирська область

Житомирщина, як одна з найдавніших заселених земель на теренах України, має й відповідний герб, що розповідає історію краю через чотири різних образи на щиті. 

Один із них — це архістратиг Михаїл, який був давнім гербом Київщини, до якої входили й землі Житомирської області. Інший елемент — срібний вершник, що був зображений на гербі Полісся під контролем Великого Князівства Литовського, а також волинський білий хрест на червоному тлі, оскільки частина Житомирщини впродовж історії була й у складі Волині. Остання частина центральної частини герба — золоте сонце — найдавніший варіант герба Подільської землі, до якої входила південно-західна Житомирщина. Ось так на гербі області переплітаються одразу декілька періодів історії.

А щодо кольорів на гербі: червоний уособлює мужність та любов, синій втілює чесність, вірність та духовність, золотий — віру та багатство, а срібний — справедливість. 

Закарпатська область

Герб Закарпаття, що був затверджений першим в Україні ще в 1990-му році, історики та етнографи тлумачать по-різному. Загалом він поділений на дві частини — в одній зображені кілька смуг жовтого й синього кольорів, а в іншій — червоний ведмідь, що стоїть на лапах.

Одне з перших пояснень герба Закарпаття висунув чеський професор у 1924 році. Він вважав, що смуги, з огляду на кольори, символізують Україну та сім головних річок краю.

А вже в 1990-х році, коли було затверджено сучасний герб, фахівці запропонували інше тлумачення — що ці смуги та їхня кількість напряму повʼязані з єдністю давніх адміністративних частин Закарпаття, а кольори герба — срібний та червоний — перегукуються з впливом чеської та словацької геральдики. А от ведмідь на гербі є давнім символом герба очільників земель Закарпаття в 14 столітті.

Запорізька область

Хто, як не Запоріжжя, розкаже про історію козаччини. Тому абсолютно закономірно, що на гербі області центральним елементом є козак із мушкетом — так, той самий, що зустрічається й на гербі Дніпровщини. До речі, проєкт цього герба також був одним із перших затверджених в Україні. Його автором став місцевий художник Віталій Пилипенко, який зробив свою роботу настільки майстерно, що символ Запорізької області вважають одним із найкращих і колись навіть думали зробити його національним гербом України.

Яскравий малиновий колір, на тлі якого стоїть козак, був основним елементом прапорів запорозьких козаків. Обрамлення герба також символізує козацьку спадщину у вигляді клейнодів, знаків козацької епохи, що заодно уособлюють принципи демократії, властиві Січі. Інші елементи — булава та бунчук як символи влади, пірнач — холодна зброя, відома ще з часів Русі, а також литаври — ударний музичний інструмент, який на гербі нагадує про народне волевиявлення.

Івано-Франківська область

Автором проєкту герба Івано-Франківщини став голова Українського геральдичного товариства Андрій Гречило, який у своїй роботі посилається на давні традиції цієї місцевості. Центральним зображенням на гербі є чорна галка у золотій короні з піднятими крилами, адже археологічні розкопки, зокрема на території Івано-Франківської області, свідчать про те, що ці птахи були родоплемінним знаком та територіальним символом ще в 12 столітті.

Ймовірно, це повʼязано з тотемістичними віруваннями людей, які жили на цій території в давнину. А корона, яка прикрашає голову галки на гербі, свідчить про приналежність до Галицького князівства. Також галка на гербі та прапорі зустрічається й у Галицькій землі в складі Руського воєводства з 15 століття, а з 18 — на гербі Королівства Галичини і Лодомерії. 

Київська область

Герб Київщини — один із тих геральдичних символів, навколо якого зараз точиться багато суперечок посадовців та істориків. Адже торік керівництво КМВА (Київська міська військова адміністрація — Platfor.ma) вирішило замінити зображення Юрія Змієборця на ньому на Архангела Михаїла.

Наразі герб Київської області являє собою синій щит, увінчаний золотою князівською діадемою. На його верхньому полі — святий Юрій Змієборець зі списом та в обладунках на білому коні. Під ними — коричневий змій, пронизаний цим списом.

Читайте також: Чому і як Тризуб став гербом України: 7 фактів, яких ви можете не знати

За словами КМВА, Юрій Змієборець копіює та нагадує Георгія Побідоносця на гербі Московської області, тож сьогодні, на тлі війни, цього образу необхідно позбутися. Натомість на оновленому гербі Київщини запропонували зобразити Архангела Михаїла, який «молиться за область та стоїть на її захисті». Адже саме він зафіксований в історичних документах як центральний образ герба Київщини ще з 1416 року.

Водночас існує й інша думка, чому Юрія Змієборця слід замінити. Попри те, що його вважають одним із покровителів України ще з часів Русі, насправді він зʼявляється на гербі Києва лише один раз наприкінці 16 століття в одній із хронік. Натомість відомо, що архистратиг Михаїл дійсно уособлює воїна-захисника, «небесного оборонця України», «небесного командира» українського війська, покровителя Києва та Київщини.

Кіровоградська область

Лютий степовий орел із гострим дзьобом на тлі червоного іспанського щита — саме такий вигляд має герб Кіровоградщини й не дарма, адже землі області здавна були заселені орлами. А ще — скіфами!

Під час розкопок Литої Могили поблизу села Копані в Кіровоградській області археологи виявили поховання вождя скіфського племені. Разом із ним були поховані й золоті прикраси із зображенням степового орла — саме цей образ і використали для створення герба області. Крім орла, на гербі можна побачити хоругву з жовтим тризубом, що оздоблені по периметру лиштвою та гілками, а збоку видніється золоте колосся. Все це — знаки приналежності до України, а кольори ще й підкреслюють давні козацькі традиції краю.

Центральне зображення орла є символом мужності, сили та влади, а в дохристиянських та християнських віруваннях уособлює духовність. Ну а враховуючи, що орел дійсно тісно повʼязаний з історичним контекстом області, на гербі він також є знаком рідної землі та спадком минулих поколінь.

Луганська область

Герб Луганщини також розповідає історію степового краю, адже його прикрашають одразу дві знакові для області тварини — кінь та бабак, які загалом часто використовуються в місцевих гербах області. А малий щит, звісно ж, відсилає до потужної промисловості краю — чорний квадрат як символ вугілля й полумʼя, та чорні молотки. 

Обрамляє геральдичний знак золоте колосся із синьо-жовтою стрічкою та написом «Луганська область», а знизу зображене жовте сонце, що підкреслює географічне розташування області на Сході. 

Загалом синьо-жовті кольори є наскрізними на гербі. Тому й сумнівів виникати не може, що Луганщина — це Україна.

Львівська область

Тут із самої етимології назви області зрозуміло, що й на гербі в усій красі буде зображений лев. Він, як і галка на Івано-Франківщині, — коронований, а спирається на скелю, що символізує могутність та силу краю і його мешканців, яким впродовж історії доводилось постійно виборювати свободу. 

Як на гербі, так і у назві міста, лев відсилає до імені першого володаря Львова — князя Льва Даниловича або Льва Галицького. Тому й на голові у лева корона, щоб вказати на вагому роль регіону для Галицько-Волинського королівства.

Зверху герб обрамлює тризуб, що підкреслює роль області у боротьбі за українську державність, а обабіч зображені дубові й лаврові гілки, що говорять про славу регіону. 

Миколаївська область

Герб Миколаївщини також розповідає про довгу історію та великий спадок області. На синьому щиті зображений золотий архієрейський богослужбовий головний атрибут — митра, навколо якої — схрещені золоті посохи. У срібній хвилястій базі — амфора натурального кольору. А сам щит увінчаний колосками золотого кольору, якорем та зеленою виноградною лозою.

Не складно здогадатись, що якір та виноград символізують потужну суднобудівельну промисловість та господарську направленість області. А от митра й посохи походять з герба міста Миколаєва та уособлюють покровителя регіону — святого Миколу-Чудотворця. Ну а амфора відсилає до античних міст-держав Північного Причорномор’я. 

Одеська область

Не обійшлося без якоря, звісно, і на гербі Одеської області. Великий одеський срібний якір — кішка — є центральним на геральдичному символі Одещини, оточують його з усіх боків також маленькі якорі. Щоб ну точно не помилитись, що дивитесь ви на герб області з ключовим портом країни.

А ще якір-кішка символізує надію, порятунок, торговельне мореплавство, зв’язок річкових та морських комунікацій. Маленькі якорі навколо є знаком військового значення та судноплавної бази, а їхня кількість — сім — відповідає кількості портів Одещини. 

Навколо всього герба колоситься сніп на знак шани хліборобам та степової частини Одеської області. Знизу на гербі можна побачити ще й виноградну лозу, що відображає, ясна річ, виноробство, а також привʼязку до південної частини Одещини — зокрема, виноград є символом Білгород-Дністровського. 

Полтавська область

Полтавщина теж може похизуватися своїм геральдичним символом, адже він через низку елементів розповідає про історію області, її природне багатство та вікові традиції. Щит на гербі розділений на чотири частини малиновим ромбом — тут, знову ж таки, данина козацькому спадку. У першій його частині зображений золотий лапчастий хрест, який сьогодні впізнають усі, адже це — не просто хрест, а козацький. У давнину він був символом на історичних прапорах Полтавських полків, а нині також є елементом гербів Миргорода та Зінькова на Полтавщині.

У другій частині щита — червона підкова, що раніше була доволі поширеним символом родових гербів на теренах України. Як відомо, підкова уособлює щастя та добробут. Це вона почесно й відображає на гербі. Третім знаковим моментом геральдичного знаку Полтавщини є червоне серце — це аж ніяк не знак любові, як можна подумати, а давній елемент герба гетьманів Павла Полуботка та Василя Кочубея. Крім того, на цьому гербі він говорить про те, що Полтавська область є серцем України, а її земля подарувала життя багатьом знаменитим світовим діячам.

Читайте також: «Я хочу жити в країні, де герб робив Нарбут»

Четверта частина щита містить золотий сніп пшениці, який можна побачити на багатьох гербах областей України, адже вся її земля є родючою, а мешканці — працьовитими. І це навіть не все. На гербі Полтавщини зображений лук зі стрілою та зірки, що вказують на історичну роль краю в обороні рідних земель. А ще — міські ворота з трьома баштами та флагштоками як елемент найстаршого з гербів, що, зокрема, підсвічує козацькі традиції та їхню силу. Крім того, через весь герб Полтавської області проходить образ хвилі, яка символізує її багатство водних ресурсів.

Рівненська область

Рівненщина увібрала у свій герб одразу декілька знакових український символів — це відомі нам всім лапчастий козацький хрест та тризуб. Хрест зображений на червоному тлі, а золотистий тризуб є своєрідним навершям герба. 

До речі, це — не перший геральдичний знак області, який був затверджений після відновлення Україною незалежності. Попередній варіант герба проіснував на початку нульових лише чотири роки й, окрім хреста на червоному тлі, також містив нижню частину. На ній на зеленому була зображена перехрещена срібна шабля з золотим руків’ям та срібне перо, на яких покладена розкрита срібна книга з золотою обкладинкою.

Всі ці кольори, звісно ж, теж мали приховані сенси. Срібний на червоному хрест відтворював історичний герб сусідньої Волині, зелений колір — Полісся, шабля — боротьбу за незалежність, перо — освіту, а зображена книга була Пересопницьким Євангелієм.

Сумська область

Доволі незвичайним за своїм виглядом, порівняно з іншими, має герб Сумщини. По-перше, він дуже лаконічний, адже має всього три елементи й лише два кольори — синій та жовтий, які є давніми традиційними кольорами Сумщини. Але кожен із цих знаків багато може розповісти про історичну спадщину земель. 

У верхній частині герба зображено золотий шолом — це символ історичного початку Сумської області, що сягає часів Русі. А той факт, що шолом на гербі розміщений найвище, свідчить про постійну готовність жителів Сумщини стати на захист своїх земель.

Внизу ліворуч від шолома — золотий колос із 25 зернятками, що відображає не лише багате хліборобство краю, а й історичний шлях, який пройшли ці землі до утворення Сумської області. А кількість зерняток вказує на кількість суб’єктів регіону. 

Праворуч від колоса видніється золотий хрест, присвячений землям, що відійшли від Полтавщини й були в складі України за часів Гетьманщини. Крім того, цей хрест символізує високу духовність, що передається мешканцями регіону від покоління до покоління. 

Тернопільська область

За доби Середньовіччя, коли ще триває ранньогеральдичний період, у міських гербах Тернопільщини переважали родова шляхетська символіка, зображення святих, християнські знаки, архітектурні мотиви тощо. Тоді більшість гербів була доволі конкретною, хоча подекуди їхні автори могли використовувати символічні аспекти.

Сьогодні ж герб Тернопільської області — це три срібні вежі, меч та ключ. Три фортечні вежі перегукуються з трьома історичними землями, з частин яких сформована сучасна Тернопільщина, — це Галичина, Волинь та Поділля. А ще вежі характеризують найбільшу кількість оборонних замків України, зосереджену на теренах області. 

Меч та ключ, що проходить крізь нього, символізують історичну роль цих земель у захисті України та Європи від нашестя завойовників із прадавніх часів. Увесь герб, як і багато інших геральдичних знаків країни, обрамлений колоссям пшениці, а його навершям є головний національний символ — тризуб.

Харківська область

За свідченнями істориків, усередині 17 століття місто Харків мало герб із зображенням натягнутого лука зі стрілою. Це дійсно відповідає тому періоду, коли Харків відігравав роль військово-опорного пункту на південному кордоні Російської держави.

А після утворення Харківської губернії в 1781 році на гербі зʼявився ріг достатку та жезл Меркурія — золотий жезл зі срібними крилами, який обвивають змії. Все це було зображено на зеленому тлі, що в геральдиці є символом надії, радості та достатку. Водночас ріг достатку відображав природні багатства краю, а жезл, або кадуцея, — це незмінний атрибут Бога Меркурія, який в епоху античності вважався заступником торговців та мандрівників. Змії ж на гербі були уособленням мудрості.

Якщо подивитись на цей сюжет повністю, він символізував як достаток, так і торгівлю, що там відбувалась. Після цього герб Харківщини зазнав багато трансформацій — наприклад, на ньому зображували агресивну голову коня з короною Російської імперії. А під час радянської окупації герб Харківської області підкреслював промисловість міста — його центральним зображенням була шестерня та колос із золотими орбітами електронів.

Утім, все це зрештою пішло в небуття, а Харківщина знову отримала історичний герб з рогом достатку та стрілою.

Херсонська область

Про герб Херсонщини та його актуальність говорять так само багато, як і про зміну герба Київщини. Наразі серед його основних елементів — якір, як і в інших приморських областях, що до того ж засвідчує Таврійський край як водні ворота України, циркуль — як символ вірного шляху та економічного відродження, та Очаківські ворота Херсонської фортеці. Все це виконано виключно в синьо-жовтих кольорах.

Однак не всі погоджуються з цим геральдичним знаком Херсонщини. Так, ще до початку повномасштабного вторгнення член Українського геральдичного товариства Олексій Паталах запропонував відновити офіційний герб області часів УНР. Тоді на початку 20 століття імператорську корону, яка, до речі, знову є на гербі Херсонської області сьогодні, замінили на тризуб. А сам герб символізував роль Північного Причорномор’я у Русі. Тому група ініціаторів запропонували власні ескізи для нового герба Херсонщини, центральним елементом якого є золотий хрест.

Росіяни ж у звичній їм манері на початку вторгнення одразу вирішили «ощасливити» тимчасово окуповану область власним гербом з імператорською короною та їхнім двоголовим орлом. Але, звісно, ніяких двоголових орлів із Херсонщиною не станеться.

Хмельницька область

Хмельниччина у своєму гербі також звернулась до історичного спадку, адже одним із ключових елементів на ньому є золоте 16-променеве сонце з людським обличчям. Це — традиційний символ Поділля. Під ним зобразили два золоті хлібні колоски, що свідчать про аграрну спадщину області та візуально нагадують літеру «Х». 

Взагалі історія подільської символіки має дуже глибоке коріння. Вперше подільське сонце згадується ще в хроніці Яна Длугоша близько 1410 року, а перше друковане зображення подільського герба — в книзі Алессандро Гваніньї «Літопис європейської Сарматії» 1581-го. Таке ж зображення використовується в сучасному гербі Вінницької області, яка територіально належить до Поділля. Тому, сонце на гербі Хмельниччини можна сміливо назвати однією з найдавніших історичних емблем на території сучасної України. 

Цікаво, що навершя герба Хмельницької області — це не тризуб, як переважно буває, а розгорнута книга.

Читайте також: “Росія завжди була найбільшим ворогом слов’янства». Микола Битинський проти «руского міра»

Черкаська область

Герб Черкащини є справді унікальним, адже з самої його гори дивиться не тризуб, не книга і не корона, а Тарас Григорович. Ось так рідна земля письменника вирішила віддячити Шевченкові за внесок у розбудову літератури та популяризацію Черкаської області у світі. Навколо портрета — гілки дуба з листям та жолудями, що, можна сказати, утворюють цю звичну для гербів «корону», але зовсім не у звичному форматі.

Звісно, крім Шевченка герб містить центральні елементи — це золотий сонячний диск та три стебла пшениці навколо нього. Знизу зображені булава та шабля, що символізують козацьке минуле Черкащини та державотворчу діяльність Богдана Хмельницького. А збоку щита можна помітити калину, яка, попри те, що є найпоширенішим рослинним символом України, зустрічається в нашій геральдиці не так часто. 

Так Черкаська область у своєму гербі одним махом увіковічила й Кобзаря і козацьку спадщину рідних земель.

Чернівецька область

Однією з перших свій герб затвердила Чернівецька обласна рада — ще в 1996-му. Його розробили на основі купи наукових досліджень та археологічних розкопок, які в різні роки проводили на території області. Все — щоб врахувати особливість регіону, характерну природу, етнографію та культуру.

Герб Чернівецької області являє собою геральдичний щит іспанської форми, що загалом характерно для західних регіонів. На ньому зображена срібна мурована брама, золотий лавр та три золоті букові горішки, адже бук — це символ лісів Буковини, про що не складно здогадатись із самої назви регіону. 

А зверху на щиті гордо сидить срібний сокіл. За його основу взяли геральдичне зображення, яке знайшли під час археологічних розкопок в урочищі Замчище Заставнівського району. Він, як і загалом у геральдиці, означає красу, хоробрість та розум. Крім того, саме сокіл є оберегом Буковини. 

Чернігівська область

Щодо герба Чернігівщини триває багато дискусій, адже в його основі — двоголовий орел із червоними лапами та язиками, золотими очима та озброєнням (дзьоби та кігті). На двох головах — золоті корони, а на грудях — синій щиток із золотою облямівкою, на якому нанесений знак князя Мстислава Володимировича. Ясна річ, гербу Чернігівщини закидають схожість із гербом РФ. Втім, чи доцільно його змінювати — це питання, адже насправді походження чернігівського двоголового орла аж ніяк не повʼязане з росіянами.

За словами істориків, у 1635 році було створено Чернігівське воєводство в складі Речі Посполитої. Для цього воєводства король затвердив земельний герб — чорного двоголового орла під королівською короною. І коли Чернігівщина внаслідок війни під проводом Богдана Хмельницького знову перейшла під контроль Московії, в них цей двоголовий орел викликав обурення. Відтоді деякий час він був з однією головою та хрестом у лапі. 

Ба більше, в росіян орел під імператорською короною і жовтий чи золотий у червоному полі. А в Чернігівщини — чорний, у срібному полі під королівською короною. А це для геральдики це дуже важливо. Тим паче, що на грудях орла зобразили блакитний щиток зі знаком князя Мстислава Володимировича, який заклав у місті Спаський собор. 

Тобто герб об’єднує всю історичну спадщину області — від часів Київської Русі до сьогодення. І чи варто затверджувати новий лише з огляду на те, що візуально він перегукується з російським, — ще й досі не вирішили.

 Як бачите, в Україні багато історії символів — але ще є й над чим працювати. І ця праця неодмінно буде зроблена.

—

Дар’я Якуніна, опубліковано у виданні Platfor.ma

Читайте також: 

• Конец советской империи. 1991-й в Украине в документах КГБ
• Георгий Нарбут: «Я Московщину не люблю»
•  Юрій Винничук: Про відчуття українськості і чому національна ідея спрацювала саме тепер
•  Донеччина: де шукати українське коріння
• Украинский флаг: 25 удивительных фактов (ФОТО, ВИДЕО)
•  Чому і як Тризуб став гербом України: 7 фактів, яких ви можете не знати