Історії неймовірних жінок. Як зберегти віру на фронті: «КАПЕЛАНКИ. Молитва у пеклі»

Версия для печати

Три жінки капеланки з початку війни проводять служіння, надаючи духовну підтримку військовим на фронті, в госпіталях, підтримують родини військових у тилу. Попри капеланське служіння, кожна з них пережила особисту драматичну історію, яка зробила їх тими, ким вони є: жінками, дружинами, мамами, посестрами, військовослужбовицями, капеланками.

Чи може бути жінка капеланкою, чи варто бути жінці капеланкою? Усі відповіді у документальному проєкті «Капеланки. Молитва у пеклі»

У розпал війни, три жінки-капеланки на передовій і в тилу намагаються зберегти віру солдатів і свою власну, у протистоянні жорстоким бойовим діям, глибокій травмі бійців та власним страхам, водночас борючись з упередженнями релігійної і військової спільноти, які не завжди готові прийняти жінку в ролі духовного лідера.

Фільм досліджує тему віри, мужності та людяності у найважчих обставинах, показуючи, що жінка може змінити життя багатьох навіть на війні.

 «Мене часто питали, чи не лячно їхати туди, де стріляють, але у мене є зброя — Біблія і молитва». Марина Сердіченко — волонтерка, капеланка. 

«Я перша капеланка, яка поїхала на нуль, щоб помолитися за військових». Олена Легенчук — капеланка, волонтерка.

«Не всі були в захваті, що жінка на війні, але я впевнена, що у капеланства немає статі». Олена Жевець — капеланка ЗСУ.

Відео: Перший