Чим мобілізація загрожує росії та владіміру путіну

|
Версия для печатиВерсия для печати

Як призов населення на війну з Україною, а також приватні військові компанії та добровольчі батальйони можуть підірвати основу російської влади.

Про це розповідають "Важные истории"

владімір путін підписав указ про часткову мобілізацію населення на війну з Україною. Враховуючи російські військові втрати і те, що українській армії вдалося за кілька днів відвоювати значну територію Харківської області, заклик резервістів на війну виглядає екстреним та вимушеним заходом. Нещодавно путін обіцяв прямо протилежне. "Підкреслю... не буде проводитися додатковий заклик резервістів із запасу", - гарантував президент 8 березня 2022 року. А лише тиждень тому представник президента Дмітрій Пєсков запевняв, що про мобілізацію «не йдеться». 

Тим часом мобілізація та інші заходи для постачання на фронт дедалі більшої кількості російських громадян (множення добровольчих батальйонів та ПВК) – це прямі загрози для російської влади.

Чим небезпечна мобілізація

Ідея провести мобілізацію недарма довгий час не подобалася владіміру путіну. І не лише тому, що міністр оборони сєргєй шойгу обіцяв вирішити проблему з Україною складом армії мирного часу. Мобілізація громадян — це серйозна потенційна загроза нинішній російській владі з двох причин.

Перша в тому, що навіть найлояльніші та найнапханіші пропагандою люди, зіткнувшись із життєвою ситуацією, коли на війну, а можливо, і на смерть можуть відправити їх дітей, рідних та близьких, починають по-іншому оцінювати державні рішення та начальство. Війна може перестати бути далекою та абстрактною «спецоперацією», яка не стосується пересічного громадянина, і може прямо увійти до нього в будинок.

До того ж, тут є елемент рулетки: неясно, для яких саме російських сімей війна в Україні найближчими днями може стати життєвою реальністю. У президентському указі немає критеріїв відбору, хто має піти воювати, а кого це не торкнеться. Усні запевнення і роз'яснення російського керівництва про людей з бойовим досвідом, які вже відслужили і мають відповідні військові спеціальності, не всіх влаштовують, тому що влада легко відмовляється від будь-яких своїх слів і обіцянок (раніше вони заперечували можливість військового вторгнення в Україну, а після вторгнення заперечували можливість мобілізації).

Відбір людей на війну віддано на відкуп військкоматам і військовим чиновникам, які й у мирний час припускалися маси помилок із призовом до армії, а з початком окупації України заганяли на війну солдатів термінової служби, запевняючи, що в «спецоперації» беруть участь лише професійні військові – контрактники .

Друга причина, через яку мобілізація може загрожувати російській владі, — це поява у людей достовірної інформації. Чим більше росіян вирушає на війну, тим більше починається розмов про реальний стан справ в Україні: з ким саме доводиться воювати, чи відповідають дійсності заяви Путіна про «українських неонацистів» і чи повідомляють правду російські телеканали та інші підконтрольні державі ЗМІ. Бойові солдати та офіцери, вирушивши на війну добровільно з високою мотивацією, побачили на фронті зовсім не те, про що їм розповідала влада.

Відсутність нацистів в українських селах і містах, масштаби руйнувань і страждань мирних жителів, непрофесіоналізм російського військового командування, що призводить до марної загибелі товаришів по службі, ненависть з боку місцевого населення до «визволителів» — все це може зробити з бійців готових противників, які повернулися з війни. Адже вони ще розповідають про побаченого родичів, друзів та знайомих.

При відправленні на війну 300 тисяч резервістів (таку цифру навів російський міністр оборони) кількість людей, які раптово прозріли, може збільшитися в рази. Крім того, з фронту повернуться люди, які усвідомили, що їх обдурили, використали та послали на смерть. Усі вони будуть із досвідом бойових дій, які вміють тримати в руках зброю та здатні вбивати. У російських умовах (з урахуванням уроків історії) це непередбачувана сила. Незрозуміло, хто може стати її лідером та куди направити. Нерозв'язне протиріччя полягає в тому, що без мобілізації російське військове угруповання в Україні обійтися не може: на фронті завдовжки понад тисячу кілометрів війська нападаючої сторони за чисельністю не можуть бути вдвічі меншими, ніж ті, що обороняються. І водночас відправлення на фронт сотень тисяч людей може виявитися самогубством для режиму.

Чим небезпечно розмноження приватних військових компаній

За відсутності потрібної кількості бійців на українському фронті російська влада згадала про приватні військові компанії. Насамперед вирішили закликати на допомогу бізнесмена та «кухаря Путіна» Євгена Пригожина з його ПВК «Вагнера» — дати йому безпрецедентні повноваження з відправки на війну всіх охочих, включаючи тих, хто відбуває покарання за кримінальні злочини, і, можливо, спробувати поширити його досвід на деяких інших великих російських підприємців.

Це виглядає природним вимушеним заходом, але призводить до очевидної загрози. Для російської влади бізнесмен Пригожин уже зараз як скалка в дупі. Через зростаючі амбіції він намагається впливати на державні внутрішньо- і зовнішньополітичні рішення: то йому не подобаються дії міноборони в Сирії, то не влаштовує губернатор Санкт-Петербурга та діяльність президентської адміністрації. Якщо влада виявиться чимось зобов'язаною Пригожину, а її приватна армія розростеться і наповниться людьми з кримінальним минулим, не можна передбачити, куди саме заведуть бізнесмена його амбіції і кому доведеться потіснитися на політичній сцені. 

Пригожин досить давно намагався в деяких питаннях підмінити собою державу: її люди експериментували з отрутами для опозиціонерів (про що докладно розповідала «Нова газета»), шпигували за журналістами, атакували неугодних громадянських активістів та цілі ЗМІ. Бізнесмен увійшов і до інформаційної політики — створив свої пропагандистські медіаресурси. А його дії призводили до скандалів, у тому числі міжнародних (тут можна почитати про звірства співробітників ПВК «Вагнера» у Сирії з обезголовленням людини та спалюванням її тіла). Таким чином, Пригожин — учасник не лише внутрішньоросійської, а й міжнародної політики: він має лісові масиви в Африці та нафтогазові родовища в Сирії, пов'язані з ним люди намагалися впливати на вибори лідерів в інших країнах. При цьому бізнесмен — колишній карний злочинець-рецидивіст, засуджений в юності за розбій і крадіжки в сукупності на 13 років колонії посиленого режиму. І це зрозуміло, оскільки людина іншого складу не змогла б робити бізнес на найманстві в росії, де досі діє стаття Кримінального кодексу, яка прямо забороняє наймати людей за гроші для участі у військових конфліктах.

Але однієї ПВК «Вагнера» для вирішення проблем в Україні явно замало. І, як повідомили закордонні експерти, російське керівництво вирішило зобов'язати деяких бізнесменів утримувати свої приватні армії. У березні 2022 року до Держдуми надійшов законопроект про легалізацію діяльності ЧВК за кордоном, але держава не поспішала визнавати приватних вояків (мабуть, щоб тримати їх у вузді). Якщо дані зарубіжних експертів є вірними, наслідки розмноження ПВК можуть бути руйнівними для російської влади та суспільства. Адекватні великі підприємці навряд чи підуть у бізнес, який прямо передбачає кримінальне покарання. А якщо люди, подібні до Пригожина, створять свої приватні армії та виростуть амбіції, не виключено, що час від часу їм будуть не до вподоби ті чи інші політики, журналісти, активісти, ЗМІ, губернатори чи рішення президентської адміністрації. І це може створити загрозу стабільності для всієї політичної системи — збройної сили, яка вимагатиме своє місце під сонцем.

Навіть у країнах з підвищеним громадським та державним контролем над ПВК, де їх діяльність, начебто, суворо регламентована, найбільші на цьому ринку компанії примудрялися потрапляти у грандіозні скандали, пов'язані з убивством мирних громадян, конфронтаціями з військовослужбовцями, контрабандою зброї та стріляниною на поразку достатніх підстав (можна згадати сумнозвісну американську ПВК Blackwater, яка не раз міняла назви, ставши в результаті Academi. Розслідування діяльності Blackwater у США тривало кілька років. У результаті президент Дональд Трамп у 2020 році помилував засуджених співробітників ПВК, що вбили мирних жителів в Іраку). Чого вже чекати від російських приватних військових компаній, які не контролюються суспільством і діяльність якого не регулюється будь-якими законами.

Чим небезпечні добровольчі батальйони

Російська центральна влада підштовхує регіональних лідерів до створення так званих добровольчих батальйонів з місцевих жителів, які отримуватимуть значні додаткові гроші та ресурси від регіональної влади, але значатимуться при цьому на офіційній військовій службі за контрактом.

Особливий прихильник цієї ідеї — лідер Чечні Рамзан Кадиров, який уже багато років має свої бойові підрозділи — фактично ті ж самі добровольчі батальйони. Іноді вони конфліктували з російськими силовиками (як це було під час здачі нормативів на крапові берети спецназу). З чого зрозуміло, що кадировський спецназ — це не та сила, яка повністю підкоряється російським військовим. Кадировські бойові підрозділи значною мірою забезпечуються, постачаються, озброюються і заохочуються главою Чечні та з його оточення. Зараз у росії немає іншої такої регіональної політичної та військової сили, яка може при нагоді перегородити шлях слідчому Слідчому комітету рф і не дати йому допитати важливого свідка. Російським слідчим у справі про вбивство опозиційного політика Бориса Нємцова так і не вдалося у 2015–2016 роках доставити на допит командира роти чеченського батальйону «Північ» Руслана Геремєєва, водій якого передав кілеру пістолет для вбивства Нємцова. Будинок Геремєєва перетворився на неприступну фортецю під захистом автоматників. Нещодавно Кадиров заявив, що колись оголошений у розшук Геремєєв воював в Україні на російській стороні і був поранений. 

А тепер уявіть, що регіональних бойових підрозділів побільшає. З'являться важкоозброєні полки, які числяться в російській армії, але насправді зобов'язані забезпеченням, годуванням, грошовим заохоченням, а в деяких випадках, може, і життям (яке в бойових умовах іноді пов'язане з нормальним забезпеченням) якомусь регіональному лідеру.

Кремлівські чиновники навряд чи будуть у захваті від появи на російських теренах удільних князьків із власними дружинами. Президентська адміністрація і російські спецслужби і без того занепокоєні одним-єдиним главою Чечні. Як висловився співробітник однієї зі спецслужб у розмові з «Важными историями», «ніхто не знає, як він [Кадиров] поведеться, якщо владімір владіміровіч раптово вріже дуба». Чи збереже Кадиров таку ж лояльність центральної влади, якщо йому відмовить у посилених фінансових вливаннях з Москви, чи повернеться до того, чим його попередники займалися в Чечні в 90-ті роки, а при спробі упокорення взагалі захоче відокремитися від росії?

За часів, коли владімір путін — верховний правитель авторитарної держави, який знищив усіх конкурентів — наближається до старості, не дуже мудро спонукати регіональних лідерів до створення своїх кишенькових армій. Це не найкращий варіант забезпечити стабільність у країні. Незрозуміло, на що перетворяться нинішні покірні губернатори, якщо єдиний визнаний ними сильний правитель раптово відійде в інший світ.

«Мета цього заходу — послабити, роз'єднати та знищити зрештою нашу країну. Вони вже прямо говорять про те, що… [росія] має розпастись на безліч регіонів і областей, що смертельно ворогують між собою», — наздоганяв путін страху у своєму зверненні з нагоди мобілізації. Проте такого розвитку подій можуть призвести зовсім не підступи Заходу, а створення кишенькових регіональних батальйонів, усім зобов'язаних місцевим елітам.

Чим небезпечна безвихідь

До якого б вирішення проблеми з війною в Україні не вдалися в Кремлі, це може погано закінчитися для самого Кремля. А з урахуванням просування українських збройних сил час підтискає. Як уже зазначалося, російське військове угруповання не може швидко зайняти намічені території, поступаючись чисельністю українцям, які запекло чинили опір. У зв'язку з цим російська влада комбінує всі доступні методи, намагаючись мінімізувати збитки від кожного з них: ПВК, регіональні полки, часткова мобілізація і спонукаючі до неї законопроекти, які прийняла держдума. Все, щоб наскрести підготовлених людей, яких бракує для успішної війни, або мотивувати їх не звільнятися з контрактної служби, йти до ПВК або регіональних дружин. Контракт не можна розірвати, якщо йде мобілізація і можна потрапити на фронт. Чого чекати, сидячи на "гражданкє"; доки не мобілізували, чи не краще піти до ПВК? Такими питаннями, судячи з задуму влади, повинні задаватися громадяни.

З огляду на можливі наслідки для свого власного правління путін загнав себе в глухий кут. Будь-яке рішення щодо нарощування російського військового угруповання в Україні несе неприємні наслідки для центральної російської влади.

Є ще один спосіб вирішити проблему: припинити війну. Але тоді треба буде визнати свої помилки та розповісти, скільки на них було витрачено життів та ресурсів. На це російська влада поки що не здатна. Така безвихідь може підштовхнути політичне керівництво росії до чергової авантюри: в одній зі своїх нещодавніх реплік 16 вересня 2022 року путін натякнув, що російська армія може вдарити по українських об'єктах, які є критично важливими для підтримки життя населення (ТЕЦ, місцевих газопроводах, електростанціях). З настанням холодів, з урахуванням того, що в деяких містах України важливу інфраструктуру вже пошкоджено або зруйновано, це може призвести до масштабної гуманітарної катастрофи, що підриває сильний опір і полегшує завдання російського військового угруповання.

Найгірше, що російський президент наполегливо нагадує про готовність застосувати ядерну зброю. І в цьому стає все більше схожим на диктатора Північної Кореї, який періодично шантажує найближчих сусідів і весь світ тим, що натисне на червону кнопку.

«Аргумент»


На цю тему:


Читайте «Аргумент» в Facebook и Twitter

Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter.

Система Orphus

Важливо

ЯК ВЕСТИ ПАРТИЗАНСЬКУ ВІЙНУ НА ТИМЧАСОВО ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЯХ

Міністр оборони Олексій Резніков закликав громадян вести партизанську боротьбу і спалювати тилові колони забезпечення з продовольством і боєприпасами на тимчасово окупованих російськими військами територіях. .

Як вести партизанську війну на тимчасово окупованих територіях

© 2011 «АРГУМЕНТ»
Републікація матеріалів: для інтернет-видань обов'язковим є пряме гіперпосилання, для друкованих видань – за запитом через електронну пошту.Посилання або гіперпосилання повинні бути розташовані при використанні тексту - на початку використовуваної інформації, при використанні графічної інформації - безпосередньо під об'єктом запозичення.. При републікації в електронних виданнях у кожному разі використання вставляти гіперпосилання на головну сторінку сайту argumentua.com та на сторінку розміщення відповідного матеріалу. За будь-якого використання матеріалів не допускається зміна оригінального тексту. Скорочення або перекомпонування частин матеріалу допускається, але тільки в тій мірі, якою це не призводить до спотворення його сенсу.
Редакція не несе відповідальності за достовірність рекламних оголошень, розміщених на сайті, а також за вміст веб-сайтів, на які дано гіперпосилання. 
Контакт:  [email protected]