Чим загрожує Україні атака на енергосистему

Версия для печати

22-25 березня Росія завдала наймасовішого удару по українській енергетиці. В результаті вже кілька днів Харків та Одеса живуть в режимі аварійних відключень світла.

Чому Росія вирішила атакувати українську енергетику вже фактично наприкінці опалювального сезону, чим це загрожує Україні та як захищати та розвивати енергетику надалі, розбирався Цензор.НЕТ.

Найбільша ракетна атака росіян відбулась зранку 22 березня та зачепила різні регіони України. Росіяни одночасно били по ТЕС і ГЕС, а також по магістральних підстанціях, якими управляє "Укренерго".

Якщо атака була спрямована на об’єкти по енергетиці всієї країни, то прильоти зачепили найбільше Харків, Одесу та Дніпропетровську область.

"Мета - не просто пошкодити, а спробувати знову, як і минулого року, спричинити масштабний збій в роботі енергосистеми країни.

На жаль, є влучання та пошкодження об’єктів генерації, системи передачі та розподілу електроенергії в різних областях. Окрім цього, через обстріл знеструмлено одну з ліній електропередачі, що живить ЗАЕС.

У частині регіонів є перебої зі світлом. Енергетики вже працюють над відновленням електропостачання. Робимо усе можливе, аби якнайшвидше повернути людям світло", - повідомив у п’ятницю міністр енергетики Герман Галущенко.

Втім, все виявилось не так просто.

Вже три дні Харків живе в режимі відключень світла. Так само в режимі екстрених відключень живе Одеса.

У Харкові об’єкти енергетики росіяни фактично вибивали вщент. Тільки в ніч на п’ятницю, за даними Нацполу, росіяни випустили дві ракети Іскандер-М та сімнадцять - ЗРК С-300. Було знищено найбільшу генерацію міста – ТЕЦ-5.

Зазвичай на один об’єкт енергетики в Харкові іде 6-8 ракет. Найчастіше росіяни використовують С-300, яких у них дуже багато. Це вже схоже на специфічні ракетні DDoS атаки.

Якщо взимку минулого року, мета атак росіян по енергетичній інфраструктурі була цілком очевидна – призвести до блекауту країни та змусити до переговорів, то тепер таку мету зрозуміти важче.

Навряд чи це варто пояснювати лише помстою за влучні удари по нафтопереробних заводах. Ніхто не може гарантувати, що без цих ударів росіяни не били б так само по енергетиці.

По суті, їхні дії наразі нагадують планове знищення генерації на лівому березі Дніпра. Водночас вони знеструмлюють виробництво металургії на Дніпропетровщині, особливо страждає Кривий Ріг.

Ще один напрямок удару – це захід України, щоб перебити шляхи надходження імпортної електроенергії.

Загальну мету можна визначити як знищення теплових та гідроелектростанцій по всій країні. Атомні росіяни поки не атакують.

Чим це загрожує? На думку джерел Цензор.НЕТ, скоріше за все, аварійних відключень по всій країні вдасться уникнути. В силу природних обставин. Збільшення світлового дня та потепління призведе до зменшення споживання електроенергії.

Втім, це також знизить і поріг чутливості до обстрілів електрогенерації Заходом. "Якщо раніше американці та європейці бачили в новинах, як росіяни фактично намагаються заморозити цілі міста, то зараз це буде сприйматись лише як удари по аморфній інфраструктурі. Хоча від цього вони менш болісними не стають", - каже співрозмовник видання.

А що ж там цілий рік будували, якось же ніби обіцяли захистити об’єкти енергетики, спитаєте ви.

Захищали здебільшого розподільчі потужності. Захистити великий енергетичний об’єкт не так вже і просто.

Крім того, завдяки космічній зйомці росіяни можуть бачити, який об’єкт захищений, а який – ні. І б’ють зараз по не захищеним.

Для України знову критичним стає питання виробництва електроенергії та балансування.

Як вже згадувалось, джерела прогнозують подальші удари по тепловій та гідрогенерації.

22 березня група ДТЕК заявила, що внаслідок масованої атаки росіян на українську енергосистему втратила близько половини своїх генеруючих потужностей.

За словами генерального директора ПрАТ "Укргідроенерго" Ігоря Сироти, відновлення ДніпроГЕС до проектного стану після ракетного обстрілу 22 березня потребуватиме років.

У січні міністр енергетики Герман Галущенко анонсував в ефірі телемарафону, що Україна планує будівництво нових атомних енергоблоків, щоб компенсувати втрачені потужності Запорізької АЕС, оскільки невідомо, в якому стані станція буде знаходитися після деокупації.

За словами міністра, готовність 3-го енергоблока на сьогодні є досить високою.

Після будівництва чотирьох блоків на Хмельницькій АЕС, яке розпочнеться у 2024 році, станція має стати найпотужнішою в Європі.

Звісно, зараз атомна енергетика забезпечує половину балансу виробництва електроенергії. Але попри те, що це найсталіший цикл виробництва, він все одно найнебезпечніший. Зокрема і тому, що ні в кого немає гарантії, що Путін одного дня не вирішить вдарити по атомній станції.

Окрім будувати великі атомні станції, є ще варіант створити сотні малих станцій, розкиданих по всій країні.

Про те, що будівництво електростанцій малої потужності є питанням безпеки енергопостачання, а також здешевлення енергетичного міксу в Україні ще півроку тому говорив голова правління НЕК "Укренерго" Володимир Кудрицький.

"Нам потрібно розосереджувати генерацію не тому, що ми хочемо бути в тренді "зеленого" переходу. А тому, що це питання безпеки", - зазначив тоді Кудрицький.

Він пояснив, що коли замість однієї електростанції потужністю 1 тис. МВт буде 100 менших електростанцій, то таку енергосистему не можна буде вивести з роботи масованими ракетними ударами.

"Друге - це питання вартості енергоміксу. Ця генерація - це коктейль із різних технологій. Ми беремо більшу частину з відновлюваної енергетики, щоб здешевити енергомікс. І беремо меншу частину балансуючих потужностей, дорогих, щоб енергосистема могла ефективно збалансувати збільшений обсяг енергії з вітру і сонця", - зазначив очільник Укренерго.

В принципі децентралізація генерації як прогресивний шлях розвитку енергосистеми обговорюється вже давно і передбачена в енергетичній стратегії України до 2050 року, затвердженій розпорядженням Кабміну від 21 квітня 2023 року.

Але тут є питання, як розвинути цей проєкт:

• Або це буде державна ініціатива зі створенням якогось "Держенергоспецінвестпроєкту" зі своїм хлопцем на чолі, під який західні донори навряд чи дадуть гроші;
• Або в це інвестує приватний бізнес, зокрема закордонний.

Втім в другому випадку постає ще одне питання: а хто зважиться інвестувати в Україну не тільки в часи війни, але й в ситуації хронічних проблем з виплатами і субсидованими тарифами на електроенергію для населення.

Бо, якщо потенційному інвестору з Фінляндії, Норвегії чи ОАЕ показати утворення ланцюгу заборгованості на енергетичному ринку, то він, очевидно, скаже: "Вибачте, я краще інвестую в Нову Зеландію".

Втім історія Одеси і Харкова останніх днів змушує задуматись, що розвиток саме малих станцій буде найефективнішим. І це вже не питання того, чи вистачить нам електроенергії, щоб ввімкнути кондиціонери влітку. 

Вгорі: наслідки російської атаки на ДніпроГЕС. Фото з відкритих джерел

«Аргумент»

На цю тему:

• NYT: Україна не зуміла до зими відновити енергосистему після атак рф
• Хто допомагає Путіну нищити українські енергооб'єкти: "Вони знають, куди бити"
• Нарешті Уряд зацікавила альтернативна мобільна генерація: як це працює і чи врятує енергосистему