Чому Індія не стала "азіатським тигром"

Версия для печати

Поки весь світ свариться між собою, Індія процвітає. Але не всі вважають, що справи країни йдуть так добре, як здається.

Що ховається за успіхами індійської економіки у 2023 році у статті видання meduza.

2023 був вдалим для Індії. Західні лідери надають небувалий теплий прийом прем'єр-міністру Нарендре Моді, а Росія пропонує Нью-Делі енергоносії за небачено низькими цінами. Здається, з Індією хочуть дружити буквально все: країна одночасно полягає і в пакті про безпеку в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні (AUKUS) під егідою США, і в БРІКС, де панують Китай та РФ. Також їй цього року вдалось вперше здійснити успішну місячну місію. Все це позитивно відбивається і на економіці, якщо вірити статистиці. Міжнародні корпорації переносять до Індії заводи з Китаю у спробах застрахуватися від ризиків та диверсифікувати ланцюжки поставок, а інвестори стрімко скуповують акції індійських компаній. Складається враження, що поки весь світ свариться між собою, Індія процвітає. Але поки що це не сильно впливає на рівень життя пересічних індійців. «Медуза» розуміється, що відбувається в індійській економіці і чи справді вона є головним бенефіціаром світової кризи.

Згідно з останніми прогнозами Центрального банку Індії, внутрішній валовий продукт (ВВП) країни має зрости на 7% другий рік поспіль. За оцінками Міжнародного валютного фонду (МВФ), Індія протягом кількох наступних років може стати однією з найбільш зростаючих економік світу.

Її частка в основному біржовому індексі країн MSCI Emerging Markets (EM), що розвиваються, за цей рік досягла 16,27%, зробивши акції індійських компаній другим за величиною компонентом індексу після паперів КНР. З 2015 до 2020 року частка країни стабільно становила лише близько 8%, подвоївшись за останні три роки.

Індекс MSCI India, який включає близько 85% публічних компаній, акції яких торгуються в країні, виріс цього року на рекордні 12%. Цьому сприяли акції банків та автовиробників, а також втеча інвесторів з Китаю через уповільнення економіки, кризу нерухомості та геополітичну напруженість.

За різними оцінками, іноземні інвестиційні фонди за рік сумарно набули в індійських публічних компаніях часток на 20 мільярдів доларів — це рекордне значення за останні чотири роки.

Аналогічний MSCI India китайський індекс MSCI China, для порівняння, за рік втратив близько 11% вартості, оскільки Центральний банк КНР очікує зростання ВВП країни в районі 5% цього року.

Але в іншому індикаторі Індія Китаю все ж таки поступається: подушний ВВП Індії становить лише 2250 доларів на людину — у Китаї такий рівень спостерігався ще 2007 року. Сьогодні ВВП КНР на душу населення майже в шість разів перевищує індійський і складає близько 12 500 доларів.

На перший погляд, здається, що 2023-й був справді надзвичайно успішним для Індії. Але запрошений професор міжнародної економічної політики у Прінстонському університеті Ашока Моді оцінює індійське зростання скептично. «Показники зростання ВВП самі собою вводять в оману, оскільки індійська економіка росла дуже слабко під час пандемії коронавірусу. Тобто зараз вона, по суті, відіграє втрачене – економісти звуть такий феномен „стрибок дохлої кішки“. Якщо розрахувати середнє зростання за останні чотири роки, то виходить, що економіка Індії зростала десь на 3,5–4%», — каже економіст, який працював у Світовому банку та МВФ, в інтерв'ю «Медузі».

Цього року професор Моді видав книгу під назвою «India is Broken. A People Betrayed, Independence to Today» («Індія зламалася. Народ, який зраджували з моменту здобуття незалежності і донині» - А.), де він пояснює, чому Індії не вдалося забезпечити стійке економічне зростання протягом останніх 75 років.

«Я дуже дратуюсь, коли чую, що люди продовжують наполягати, що економіка Індії зростає. Не можна просто вирвати з контексту два останні показники, не враховуючи попередні роки, і сказати, що спостерігається економічне зростання. Якщо взяти середні цифри протягом останніх 3–5 років, Індія показує поганий результат», — упевнений Моді.

Індію багато хто вважає одним із головних вигодонабувачів світових потрясінь останніх п'яти років: торговельних воєн між США та Китаєм, пандемії коронавірусу та війни в Україні. Всі ці події змусили компанії у всьому світі переосмислити свої ланцюжки поставок.

Так, імпорт із Китаю до США за 2018–2022 роки впав на 10% із поправкою на інфляцію, тоді як американська торгівля з Індією, навпаки, зросла на 44%, або на 23 мільярди доларів, повідомляється у нещодавньому дослідженні фірми Boston Consulting Group ( BCG). Ще сильніше зміни видно у структурі імпорту механічного обладнання: за той самий період США імпортували на 70% більше верстатів з Індії, тоді як із Китаю — на 28% менше.

Компанії хочуть перерозподіляти виробничі потужності через збитки, які зазнали від примусових закриттів заводів за часів драконівських заходів «нульової терпимості» до COVID-19 у Китаї. Індія також залучає підприємців нижчою ставкою на оплату праці, особливо після запровадження адміністрацією Дональда Трампа тарифів на імпорт із КНР.

Наприклад, за розрахунками тієї ж BCG, середні витрати на виробництво в Індії, включаючи оплату праці з поправкою на продуктивність, логістику та ціни на енергоносії, на 15% дешевше, ніж у США. Тоді як виробляти в КНР зараз буде дешевше лише на 4%, а для категорій товарів, на які поширюються тарифи, і зовсім на 21% дорожче.

З різким підйомом рівня життя в Китаї за останні десятиліття зросли витрати на оплату праці, тоді як в Індії вони істотно не змінювалися. Наприклад, сьогодні мінімальний оклад у КНР відрізняється між 200–400 доларами на місяць залежно від міста та провінції. В Індії ж середній розмір оплати праці, який не потребує спеціальної кваліфікації, варіюється між 100–180 доларами на місяць залежно від штату, згідно з даними Центрального банку країни.

Найбільший у світі ретейлер, американський Walmart, за останні п'ять років знизив частку закупівель із Китаю на 20%, перерозподіливши їх до Індії. У 2018 році Walmart імпортував з Індії лише 2% товарів — сьогодні цей показник вищий у 10 разів (20%). Китай поки що залишається найбільшим постачальником компанії, але пропорція продовжить змінюватися. До 2027 року Walmart планує збільшити обсяги річних поставок з Індії більш ніж утричі — до 10 мільярдів доларів, порівняно з нинішніми трьома мільярдами, сказала виконавчий віце-президент мережі магазинів Андреа Олбрайт в інтерв'ю Індійському діловому виданню The Economic Times.

Цей приклад наочно демонструє, як компанії вносять зміни до структури закупівель на фоні загострення геополітичного суперництва між Китаєм та США.

Але допомагає Індії як геополітика. "Зростанню також сприяють результати економічних реформ, розпочатих 30 років тому, а також продовження цього курсу нинішнім урядом", - розповідає в інтерв'ю "Медузі" Арвінд Панагарія, професор Колумбійського університету та автор кількох книг про індійську економіку.

Понад 30 років тому в Індії було ухвалено ліберальні економічні реформи. Нинішній уряд Нарендри Моді їх продовжує: запроваджено гнучкі правила для іноземних інвесторів, спрощене оподаткування, а також суворіше законодавство про банкрутство.

Деякі експерти вважають, що Індія виглядає одним із кандидатів (якщо не єдиним) на те, щоб перехопити звання світової фабрики у Китаю.

З усіх країн світу лише Індія має порівнянний з КНР потенціал щодо населення та внутрішнього ринку. Цього року населення країни вперше перевищило китайське, збільшившись до 1,425 мільярда людей, згідно з доповіддю ООН. Населення КНР досягло піку 1,426 мільярда у 2022 році і почало знижуватися після цього. За прогнозами ООН, через падіння народжуваності населення Китаю може опуститися нижче за показник у мільярд жителів до кінця XXI століття, тоді як в Індії воно, навпаки, продовжить зростати.

«Індія – велика країна з активним трудовим населенням понад 500 мільйонів людей. Жодна інша держава у світі, окрім Китаю, не може запропонувати настільки величезний простір для диверсифікації», — пояснює Панагарія, минулого віце-голова державного аналітичного центру NITI Ayog, а також шерпа Індії на декількох самітах G20.

Ашока Моді налаштований більш скептично: "Світова громадськість чомусь з великим ентузіазмом сприйняла новину про те, що Індія перехопила у Китаю світову першість по населенню. Звичайно, це має позитивну сторону, але тільки за умови, що ви можете створити робочі місця для всіх цих людей, що в даний момент не так."

«Навіть ті індійці, які мають роботу, залишаються в хиткому фінансовому становищі, оскільки їхні робочі місця є ненадійними», — зазначає експерт.

Індійське керівництво любить називати країну «найбільшою демократією світу». І здається, деякі західні інвестори в це вірять, незважаючи на націоналістичний курс уряду Моді, пов'язаний із утисками мусульманської меншини в країні.

Але все ж таки з натяжкою Індію можна назвати демократією, особливо в порівнянні з Китаєм. Отже, деякі західні компанії бачать країну як природнішого партнера.

«Індія – стабільна в політичному плані демократія, – каже Арвінд Панагарія. — Можливо, економічні реформи в країні проходили повільніше, аніж хотілося б, оскільки демократія потребує досягнення консенсусу. Але як тільки вам вдалося його досягти, повернути все буде складніше».

Найбільша компанія світу, Apple, планує значне розширення виробництва в Індії. За даними The Wall Street Journal, вона хоче збирати там до чверті всіх iPhone (близько 50 мільйонів) вже за два-три роки.

Найбільший підрядник компанії, китайський Foxconn, лише цього року вирішив інвестувати близько 3,2 мільярда доларів у розширення заводу неподалік Бангалора, головного індійського технологічного хаба. Компанія, яка, за різними оцінками, збирає до 70% всіх iPhone у світі, планує запустити виробництво найновіших моделей смартфонів в Індії до квітня 2024 року, створивши близько 50 тисяч робочих місць.

Протягом останніх 15 років Apple послідовно вибудовувала унікальний ланцюжок поставок у Китаї, що дозволяє виробляти всі її продукти, практично не залишаючи кордонів КНР, що в результаті дало імпульс усьому китайському технологічному сектору. Незважаючи на це, події останніх років змусили її замислитись про диверсифікацію виробництва.

Індійський уряд сподівається, що кейс Apple стане позитивним прикладом, який допоможе залучити ще більше інвестицій. «Є ключові компанії, які задають тренд, – сказав в інтерв'ю The Wall Street Journal міністр торгівлі та промисловості Індії Піюш Гоял. — Ми вважаємо, що це стане потужним імпульсом для інших компаній у Європі, Америці та Японії».

Європейські фірми також збільшують присутність Індії. Так, датська Vestas, один із найбільших виробників вітряних ферм, у 2021 році відкрила дві фабрики у Сріперумбудурі, неподалік східного узбережжя Індії.

«Індія зараз перебуває у дуже вигідному геополітичному становищі. Після початку торговельних воєн між США та Китаєм великим мультинаціональним корпораціям доводиться перерозподіляти виробничі потужності, – каже Арвінд Панагарія. — А Індія дружить практично з усіма країнами світу».

Якщо поглянути на період початку торговельних воєн, а саме 2018-2019 роки, то тоді Індія не отримала особливих вигод, оскільки виробництва перерозподілялися переважно на користь В'єтнаму. Але вона почала отримувати їх зараз — прикладом цього є вихід на індійський ринок таких компаній, як Foxconn та Micron.

На руку Індії, яка імпортує 80% нафти, що споживається, грають і вигідні угоди на постачання енергоносіїв з Росії, які важко було уявити до початку війни в Україні. Лише за перші п'ять місяців 2023 року РФ в 11 разів збільшила постачання нафти Індії порівняно з аналогічним періодом 2022-го, а частина цього обсягу навіть оплачувалася в індійських рупіях.

Для того, щоб вивести економіку країни на якісно новий рівень, індійське керівництво має вирішити структурні проблеми, які стримують її зростання ще з моменту здобуття незалежності.

Якість охорони здоров'я та освіти в країні залишає бажати кращого, а індійські міста стабільно займають лідируючі місця у рейтингах найзабрудненіших місць світу. Індія також країна з одним із найнижчих рівнів залучення жінок на ринок праці. За даними Світового банку, жінки становлять лише близько 20% від загальної кількості активного трудового населення — нижче лише у країнах із мусульманською більшістю.

«В Індії особливо погано справи з гендерною рівністю. Індійське суспільство страждає від мізогінії на всіх рівнях. Прогрес неможливий без інвестицій у масову освіту та ґендерний баланс», — вважає Ашока Моді.

Незважаючи на приріст населення, більшість людей працюють на низькооплачуваній роботі, яка не потребує високої кваліфікації та не обіцяє перспектив. У країні зберігаються високий рівень бідності та недорозвинена інфраструктура, а закордонним інвестиціям заважають бюрократія та протекціонізм.

"Проблема в тому, що ця величезна робоча сила використовується не зовсім ефективно, оскільки люди зайняті в підприємствах з низьким рівнем капіталу", - каже Арвінд Панагарія.

Китай залучає іноземні компанії до спеціальних економічних зон зі зниженими тарифами на ввезення імпортних компонентів. Тоді як програма уряду Нарендри Моді "Make in India" ("Виробляйте в Індії"), навпаки, передбачає комісію на імпортні товари, щоб спонукати компанії більше виробляти в Індії. Такий протекціонізм відлякує багатьох потенційних інвесторів.

Крім продовження курсу на приватизацію економіки та скасування протекціоністських заходів, Індії «необхідно активніше розвивати портову інфраструктуру, яка розширить доступ до глобальних ринків, тим самим залучаючи більше іноземних інвесторів», вважає професор Панагарія. Більшість «мегафабрик» у спеціальних економічних зонах Китаю розташовані якраз поблизу узбережжя країни.

На думку Панагарії, Індія має потенціал досягти річного зростання в 10% за умови, що керівництво країни продовжить знижувати регулювання економіки, послабить трудове законодавство, а також приватизує частину державних активів.

Ашока Моді вважає, що красива статистика мало відбивається на реальному рівні життя звичайних індійців через структурні проблеми в економіці: «Якщо порівнювати, то за останнє півріччя загальна кількість іноземних інвестицій в Індію взагалі знизилася».

Прогнозується, що обсяг прямих іноземних інвестицій (FDI) в Індію цього року хоч і залишатиметься на високому рівні, але все ж таки впаде майже на 13 мільярдів доларів порівняно з 2023-м, досягнувши 70,9 мільярда доларів, випливає з розрахунків фірми S&P Global та Центрального банку країни.

Також якщо поглянути на статистику, то більшість інвестицій в Індію надходить через офшори з Маврикія. Це означає, що інвестори віддають перевагу обхідним шляхам через надмірні регуляторні заходи в країні», — додає професор Моді.

Довгі роки Маврикій стабільно займав перший рядок серед країн, звідки інвестиції надходили до Індії завдяки угоді про уникнення подвійного оподаткування між двома країнами. Після нещодавніх поправок до договору частку Маврикія почали тіснити Люксембург та Сінгапур.

Іноземні компанії не відчувають сліпого ентузіазму щодо Індії. Наприклад, той же Foxconn влітку вийшов із переговорів про створення заводу з виробництва напівпровідників у штаті Гуджарат вартістю 20 мільярдів доларів, оскільки компанія не змогла домовитися про субсидії з індійським урядом. Amazon восени 2022 року повідомив про закриття кількох бізнесів в Індії після майже 10 років агресивного розширення країни.

На ринку акцій все теж не так гладко — за рекордним ралі на тлі втечі інвесторів з китайських ринків пішов найбільший з вересня минулого року розпродаж активів майже на 1,5 мільярда доларів. Хоча інвестори були стурбовані переважно зовнішніми чинниками: цінами на нафту, що зросли, на тлі війни Ізраїлю з ХАМАС, а також перспективою того, що Федеральна резервна система США (ФРС) залишить ключову ставку на високому рівні протягом тривалого часу.

Проте індійські акції, швидше за все, будуть серед переможців 2023 року, принаймні порівняно зі своїми азіатськими конкурентами. Очікується, що індекс найбільших індійських публічних компаній Nifty 50 зросте на 15% за підсумками цього року, обійшовши ринкову капіталізацію гонконгський HKEX.

Однією з фундаментальних проблем Індії є низька якість освіти. Через це на ринок праці не надходить потрібної кількості кваліфікованих кадрів, вважає професор Ашока Моді.

"Індійська система освіти зламана. Одна з причин, чому деякі країни Південно-Східної Азії зазнали стрімкого економічного зростання в 70–80-х роках минулого століття, — серйозні інвестиції в масову освіту, а в Індії поки що не спостерігається...

Нашу увагу відволікають грандіозні проекти на кшталт цифрової інфраструктури, будівництва шосе та розв'язок… але при цьому ми вирішили не інвестувати у фундаментальні речі, необхідні для розвитку країни, — продовжує Моді. — Легко збудувати розв'язку, але важко створити по-справжньому хорошу систему освіти".

Як пояснює Арвінд Панагарія, «проблема Індії в тому, що їй не вдається створити якісні робочі місця, які не потребують високої кваліфікації».

Якщо поглянути на азіатські країни, які демонстрували стрімке зростання наприкінці минулого століття — Південну Корею, Тайвань, Сінгапур чи Китай — всі вони починали з виробництва продукції, яка потребує численних кадрів і, навпаки, невеликих вкладень капіталу. Як правило, це так звана легка промисловість: одяг, взуття, меблі, кухонне начиння — загалом товари щоденного споживання. Оскільки цим країнам вдалося організувати масове виробництво таких товарів та забезпечити їх експорт на світові ринки, їм вдалося створити масу робочих місць, які не потребують особливих умінь.

Таким чином, реальні доходи в цих країнах зростали на 9–10% на рік, що згодом призвело до збільшення капіталу в країні, а також зростання рівня кваліфікації робітників. В Індії цього не сталося, оскільки переважна більшість робочої сили не прогресує з часом і, отже, не створює більше капіталу», — констатує експерт.

Перше після здобуття Індією незалежності уряд Джавахарлала Неру обрало курс на стрімку індустріалізацію на кшталт радянської та серйозно вкладалося у важку промисловість, де традиційно необхідні величезні вкладення коштів на закупівлю устаткування й, відповідно, не потрібно багато працівників.

Обидва економісти, які поговорили з «Медузою», сходяться на думці, що це рішення було невірним і згодом загальмувало розвиток Індії в порівнянні з економіками чотирьох «тигрів» Південно-Східної Азії. Замість того, щоб вкладатись у металургію чи машинобудування, країні потрібно було створювати робочі місця у тій самій легкій промисловості, солідарні експерти. Це допомогло б забезпечити зайнятість населення, що стрімко зростає, а також збільшити реальні доходи, що призвело б до підвищення кваліфікації кадрів і створення більш якісних робочих місць.

За останніми оцінками, майже половина (44%) активного трудового населення Індії досі зайнята у сільському господарстві, випливає із статистики Міжнародної організації праці (ILO).

Ашока Моді у статті для порталу Project Syndicate стверджує, що через низьку якість людського капіталу Індія навряд чи незабаром зможе перехопити у Китаю звання «фабрики світу» та стати економічним гігантом:

З середини 1980-х індійські та міжнародні спостерігачі передбачали, що авторитарний китайський «заєць» видихнеться і індійська демократична «черепаха» врешті-решт виграє економічну гонку. Нещодавні події в Китаї, такі як сувора політика «нульової терпимості» до коронавірусу, зростання безробіття серед молоді, а також негативні наслідки невмілих зусиль влади приборкати сектор нерухомості, що розрісся, і великі технологічні компанії, схоже, підтверджують цю точку зору.

Але тоді як Китай з його глибоким кадровим резервом і найкращим гендерним балансом добре підготовлений до переходу до нового етапу в економіці, індійські лідери та їхні міжнародні колеги вірять у те, що Індії вдасться перескочити через крихкий фундамент людського капіталу за допомогою блискучих цифрових та матеріальних інфраструктур. У Китаю є правдоподібний шлях виходу з нинішньої плутанини. Індія ж, навпаки, ризикує потрапити у глухий кут необґрунтованого оптимізму.

На думку економіста, Індія страждає від традиційних для країн, що розвиваються, хвороб: корупції, соціальної нерівності, а також відсутності усвідомлення суспільного блага. «Найбагатші люди Індії не зацікавлені у розвитку місцевої системи охорони здоров'я – під час пандемії коронавірусу, наприклад, вони просто пострибали на бізнес-джети та відлетіли до Лондона. Це стосується й освіти. У країні відсутнє почуття загального блага і є високий рівень корупції. Ось де треба розпочати перетворення насамперед. Але цього, здається, ніхто не зацікавлений, оскільки для тих, хто контролює владу в країні, це дуже зручна система», — констатує експерт.

«Індійське суспільство стало глибоко індивідуалістичним і не прагне загального добра. Величезна нерівність у суспільстві — прямий наслідок цього. Основне, чого потребує Індія прямо зараз, - це нова мораль», - підсумовує він.

Фото вгорі: будівництво великої дорожньої розв'язки в Мумбаї. 30 червня 2023 року. Фото: Bhushan Koyande / Hindustan Times / Getty Images

«Аргумент»

На цю тему:

• Індія радикально знижує закупівлі російської нафти через її подорожчання та складнощі з оплатою
• Індія відмовляється від російської зброї на мільярди
• Індія здійснила успішний запуск станції "Чандраян-3" до Місяця
• Офіційно: Індія обігнала Китай за кількістю населення – ООН