Die Welt: Як Китай розбудовує шпигунську мережу в Європі

|
Версия для печатиВерсия для печати

... Темно-сірий VW Golf із берлінськими номерами на великій швидкості летить до автопотяга, врізається в нього й опиняється глибоко під вантажною частиною. Аварія стається вранці 30 березня 2019 року поблизу Байройта на автобані A9 у напрямку Мюнхена. Водій Golf гине на місці аварії, його пасажирка виживає із серйозними травмами. Пізніше прокуратура виявить, що «жодних ознак зовнішнього впливу» не було. За кермом перебував 72-річний Фрідріх Курц, журналіст, а останнім часом — піар-консультант.

Через два тижні на його похороні в Берлін-Мітте зʼявився навіть федеральний міністр внутрішніх справ Горст Зеегофер (ХСС). Петер Ґаувайлер — ветеран Християнсько-соціального союзу — виголосив промову. Проте мало хто з присутніх знав, що Курц, який народився в баварському Траунштайні, незадовго до своєї смерті працював консультантом китайського посольства в Берліні.

Ця справа веде до лобістських мереж, які за останні роки розбудував у Німеччині пекінський режим, запрошуючи в поїздки, роздаючи замовлення чи присвоюючи професорські звання. Це мережі звʼязків, які помітно часто стосуються ХСС і в яких німецькі слідчі, наприклад Федеральна служба захисту конституції (BfV), іноді губляться. Про це свідчать досі не відомі протоколи прослуховувань і документи слідства, які є в розпорядженні WELT AM SONNTAG.

Вони розповідають про китайського шпигуна Джиммі та двох старих друзів: репортера Курца з його добрими звʼязками в Китаї і, можливо, ще кращими звʼязками у Федеральній службі захисту конституції та його друга — виплеканого дипломата.

Обидва потрапляють у світ шпигунства. Врешті один із них мертвий, а інший бореться за свою репутацію. А Джиммі? Джиммі безслідно зник.

Як шпигують за китайцями в німецькому екзилі

Через три місяці після жалобної церемонії, у липні 2019 року, міністр внутрішніх справ Зеегофер і керівник Федеральної служби захисту конституції Томас Гальденванґ представили річний звіт внутрішньої розвідки. Звіт попереджає про нову небезпеку: Китайська Народна Республіка вже не просто засилає своїх шпигунів до Німеччини. Пекін також дедалі частіше використовує «німців із добрими звʼязками, які ухвалюють рішення, і мультиплікаторів» як лобістів китайських інтересів.

Гальденванґ на посаді з листопада 2018 року. Він хоче заробити очки завдяки успішній розвідці, боротьбі з екстремістами та іноземними шпигунами. Нині його відомство раз по раз застерігає, що Китай має значні «прагнення впливу та влади». Китайська Народна Республіка полює не лише на німецькі ноу-хау й оборонні технології. Пекінські спецслужби також борються з китайськими дисидентами у вигнанні й полюють за внутрішньополітичною інформацією. І ще: економічна потуга знає, як «стимулювати людей з науки й бізнесу для отримання інформації».

Колишній міністр ХСС будує міст до Китаю

Насправді режим президента Сі Цзіньпіна знаходить симпатиків у німецькій політиці навіть там, де цього ніхто не очікував, — у колишнього федерального міністра внутрішніх справ Ганса-Петера Фрідріха з ХСС. Через чотири дні після похорону піар-консультанта Курца він вирушив до Китаю. Спершу Фрідріх відвідує Пекін, а тоді Шанхай. У китайській столиці політик зустрічається з високопоставленим представником Комуністичної партії та відвідує університет у Шанхаї.

Саме тут, у розмовах з німецькими підприємцями, у нього, за його словами, виникла ідея створити нову організацію — Китайський міст. У жовтні 2019 року він та ще десять осіб заснували її як зареєстроване товариство. Серед них — лобісти таких корпорацій, як Huawei, а також члени партій — від ВДП до СДПН. Вони хочуть сприяти німецькому «діалогу» з Китайською Народною Республікою та прагнуть «конструктивних відносин» з гігантською країною.

«Захисники конституції» (німецькі спецслужби. — Ред.) дивляться на таку діяльність не так, як політики. Вони стежать, чи не йдеться часом про шпигунство. Якщо до цього причетні члени Бундестагу, то вони мають тримати дистанцію, як вимагає Федеральний конституційний суд. Але Гальденванґ міг поговорити з кимось на кшталт Фрідріха, вказати йому на небезпеку прихованого впливу. Чи зробив він це? Федеральне відомство не хоче ані підтверджувати, ані спростовувати це. Відбуваються також розмови «в стінах парламенту», але такі окремі зустрічі не коментують. Тож не факт, що саме так було у випадку Фрідріха, але це цілком можливо.

Нині Фрідріх — не той, хто любить, коли йому щось пояснюють. «Ні, Китай — не диктатура», — сказав він на радіо Deutschlandfunk у квітні 2021 року. Китайська Народна Республіка — це просто «держава, у якій, по суті, править одна партія, а саме Комуністична партія». Звичайно, не можна миритися з порушеннями прав людини, каже колишній міністр внутрішніх справ, але він не вважає ефективним «постійно бігати з мегафоном, повчаючи інших, що вони мають робити».

Через два роки Фрідріх звинуватить цю радіостанцію у вириванні цитати про диктатуру з контексту, хоча він однозначно висловився саме так. У червні 2023 року телерадіокомпанія NDR запитала його, як він узагалі зацікавився Китаєм. «Тоді я запитував себе, чи варто нині спробувати трохи попрацювати в напрямку Африки, чи в напрямку Китаю, — відповів Фрідріх. — І я обрав Китай».

Китайці це шанують. Через кілька днів після інтервʼю Фрідріха знову запросили в Шанхай. В університеті Тонджі йому присвоїли звання почесного професора. Фан Шоен, президент сенату університету, «подякував доктору Фрідріху за його багаторічну службу», ідеться в німецькомовному пресрелізі. Лише в китайській версії університет згадав, що Фан Шоуен — секретар Комуністичної партії.

Подорожі, титули, почесті — чи саме такі стимули роблять Китай привабливим для німецьких політиків, особливо тих, чия карʼєра закінчується? Фрідріх залишив запитання WELT AM SONNTAG без відповіді.

Піарник радить Китаю: панди замість червоних прапорів

Як працюють такі стимули, показує випадок Фрідріха Курца, чоловіка, який загинув на автобані навесні 2019 року. Він народився в березні 1947 року, багато років працював журналістом на телеканалі ARD, а останнім часом — на ZDF у програмі «Frontal 21». Захоплений дельтапланерист демонстрував любов до пригод у вільний час, а також як репортер. Він робив репортажі про війни й конфлікти із Сербії та Південного Судану. У роки перед смертю працював у берлінському спеціалізованому на PR та лобізмі агентстві WMP Eurocom. Там він відомий своїми хорошими контактами в баварській керівній партії. «Він був трохи людиною з ХСС», — каже про нього колега.

WMP спеціалізується на так званому брендингу націй. Здебільшого йдеться про покращення репутації держав, які нехтують громадянськими правами всередині країни, але радо видають себе за сучасні за кордоном. Спершу Курц допомагав як консультант колишньому клієнту WMP — Катару. Тоді був одним з асистентів для Саудівської Аравії. У презентації для тамтешніх клієнтів 2017 року керівництво WMP також описувало навички Фрідріха Курца. Він має «глибокий досвід у розповіданні історій» та «формуванні сприйняття».

Таємні пропагандисти Китаю

Щонайпізніше з 2018 року Курц використає ці навички для іншої країни, яка має проблеми з іміджем, — Китайської Народної Республіки. У червні 2018 року консультант пише PR-концепцію для їхнього посольства в Берліні. На 42 сторінках він перераховує поради та «сюжетні ідеї», як зробити китайський проєкт нового Шовкового шляху через Азію до Європи, інакше кажучи, план Китаю посилити свій вплив за кордоном за допомогою інфраструктурних проєктів, популярнішим у Німеччині.

Курц пропонує більше працювати з милими логотипами панд і менше — з червоними прапорами: «Панд люблять усі», — пише він. І застерігає: «Опоненти Китаю не сплять». Він каже своїм китайським клієнтам, що серед німецьких журналістів можуть бути «залишки антикомунізму», які негативно впливають на сприйняття Китайської Народної Республіки.

З уст Курца, якого вважають консерватором, це звучить курйозно. Він також радить посольству Китаю найняти досвідчену німецьку PR-агенцію «з багатьма надійними контактами серед журналістів». Звучить так, ніби йдеться про WMP. Але компанія наголошує, що Курц написав концепцію самотужки. Очевидно, йому за це добре заплатили. Лише на переклад тексту посольство витратило €3 тис., повідомляв піарник мейлом друзям у жовтні 2018 року.

Чи друг ще друг?

2020 року, через рік після автокатастрофи, стало відомо, спершу лише загалом, що Курц перед смертю також відігравав дивну подвійну роль у справі за підозрою в шпигунстві. Ідеться про справу Ґергарда Сабатіла, який також був на похороні Курца. Вони знайомі ще із часів спільної роботи в мюнхенському колі християнсько-демократичних студентів, студентській організації ХДС і ХСС.

Сабатіл приєднався до ХДС у 18 років у баденському Пфорцгаймі. Тепер, у зрілому віці, друзів з найкращих консервативних кіл обʼєднує певна слабкість до Китаю, як незабаром виявиться, фатальна.

Сьогодні Сабатілу 69 років. Завжди елегантно вбраний, він носить молодіжну стрижку й має золоту почесну шпильку за 50 років членства в ХДС. Після закінчення університету він зробив карʼєру: був державним службовцем у Європейській комісії, а потім — дипломатом у Європейській службі зовнішніх справ. Доки 2012 року не познайомився з молодою китайською політологинею. Сабатіл тоді був послом ЄС у Південній Кореї. Вони стали парою.

Через неї дипломатична карʼєра Сабатіла раптово завершилася 2016 року. Він передав своїй партнерці семисторінковий засекречений, хоча й на другому, найнижчому рівні, документ ЄС про екологічну ситуацію в Китаї. Це вийшло на яв. Сабатіл втратив допуск до секретної інформації та посаду посла. Натомість він отримав добре оплачувану роботу керівного директора в лобістській фірмі Eutop, але на початку 2020 року відмовитися довелося й від неї. Генеральний прокурор доручив поліції провести масштабні обшуки в Сабатіла та двох співвідповідачів. Один з них працював у відомому тоді аналітичному центрі, інший — у журналі про зовнішню політику. Слідчі провели обшуки в будинках та офісах у Брюсселі, Берліні й Бад-Кьотцінґу в Баварії.

Тепер у гру вступає таємничий китайський шпигун. Підозра: Сабатіл і двоє інших чоловіків незаконно передавали інформацію Джиммі, агенту китайської спецслужби в Шанхайському інституті європейських досліджень (SIES), «підставній організації» китайської спецслужби. Служба захисту конституції мобілізувала Федеральну прокуратуру — також на основі інформації, отриманої від Курца. Отже, саме від тієї людини, яка також працювала на китайців, а до того ж ще й давнього друга Сабатіла?

Але не встигли закінчитися обшуки, як справа з назвою «Лотос» почала розвалюватися. Слідчі не знайшли у квартирах та офісах нічого обтяжувального. У листопаді 2020 року Федеральна прокуратура закрила розслідування. «Служба захисту конституції зруйнувала моє життя», — нарікає Сабатіл. Але відомство Томаса Гальденванґа й Федеральне міністерство внутрішніх справ на чолі з Ненсі Фезер (СДПН) досі не хочуть визнавати власної провини. Звинувачення в тому, що служба захисту конституції «припустилася помилок під час розслідування, належить відкинути». Так міністерство відповіло в серпні на дисциплінарну скаргу, подану адвокатами Сабатіла в січні 2023 року.

Саме такі помилки в березні 2020 року вже критикувала Федеральна прокуратура. У конфіденційному листі до відомства Гальдеванґа вона запитувала про роль Фрідріха Курца.

З документів, доступних газеті, випливає: захисники конституції найняли PR-консультанта Курца як довірену особу й використовували його як джерело проти його друга Сабатіла. У будь-якому разі у звіті про підозрілу діяльність 2019 року відомство посилається на своє давнє, нібито перевірене джерело для звинувачень проти Сабатіла. Це був «надійний викривач» і знайомий Сабатіла, який загинув у дорожньо-транспортній пригоді в березні 2019 року. Це підходить лише до Курца.

Звучить авантюрно: людина, яка брала гроші в китайців, отримувала гроші й від німецьких захисників конституції та служила їм як свідок обвинувачення в китайському шпигунстві, ба очевидно, як основне джерело для цієї підозри.

Спершу чиновники також спиралися на дані зовнішньої розвідки про те, що китайська партнерка Сабатіла може бути у змові зі спецслужбами КНР. Але ця підозра не підтвердилася. Розслідування проти цієї жінки так і не було. Ще гірше те, що Курц, який згодом став агентом під прикриттям, першим познайомив Сабатіла з підозрюваним китайським шпигуном Джиммі.

Шпигун Джиммі стає привидом

Справжнє імʼя Джиммі — Чао Чжоу. Але, можливо, це теж не його справжнє імʼя. Німецькі служби припускають, що він офіцер міністерства державної безпеки Китаю. Люди, які зустрічалися з ним між 2017 і 2019 роками, описують його як чоловіка віком від 30 до 40 років, зростом близько 1,7 метра, в окулярах, худорлявого. За його словами, він був одружений і мав дитину.

Представлявся співробітником SIES, але, можливо, це була легенда. Коли кореспондент Süddeutsche Zeitung намагався зв’язатися з нібито співробітником інституту телефоном у червні 2020 року, той завжди кидав слухавку. Коли з WELT AM SONNTAG написали на дві електронні адреси, які використовував Джиммі, відповіді не було, натомість прийшло повідомлення про помилку адреси інституту в Шанхаї.

Документи вперше показують, як виник контакт між Сабатілом і Джиммі. Усе відбулося через друга Курца. Джиммі написав електронного листа PR-консультанту 22 березня 2017 року: «Я Джиммі з Шанхайського інституту європейських досліджень (SIES)». Він писав, що шукає експертів, які могли б приїхати до Китаю і прочитати лекції про вибори до німецького Бундестагу, бажано одного від ХДС й одного від СДПН. Запрошував і Курца. Витрати на проїзд покриває інститут. За лекції передбачено гонорар.

Того ж дня Курц пересилає електронного листа Сабатілу («любий Ґергарде»). «Ти знаєш такий інститут? — запитує він. — Чи варто мені / нам співпрацювати?». Друзі вирішують поїхати в Шанхай. На сайті SIES досі є звіт про цю подію від 8 червня 2017 року. Курца чітко видно на фото.

За даними сайту, китайці чомусь вважають Сабатіла членом СДПН. Сам ексдипломат пізніше розповідав слідчим, що мав говорити в Шанхаї про «захоплення Шульцем» — короткочасну віру соціал-демократів у те, що Мартін Шульц — їхній непереможний кандидат на посаду канцлера.

Джиммі, очевидно, був присутній на трьох зустрічах із Сабатілом, а Курц брав у них участь двічі. Як пізніше розповів ексдипломат слідчим, 2018 року на семінарі в Пекіні Джиммі залишив його й Курца «наодинці із сімома чи вісьмома професорами». А тоді супроводжував їх на екскурсію до Великої китайської стіни. Сабатіл каже, що особливо його здивувала зустріч Курца та Джиммі в Празі.

«Я спитав Фріца: “Він хоче бачити тебе, а мене — ні?”. Мені здалося, що зустріч зі мною йому не важлива», — сказав Сабатіл слідчим на початку 2020 року, згідно зі стенограмою допиту.

Підслуховувачі на лінії — завзяті, але не мають поняття

Курц був ще живий, коли в серпні 2018 року захисники конституції почали прослуховувати телефони Сабатіла. Як це зазвичай буває з подібними операціями прослуховування німецьких спецслужб, дозвіл дає не суддя, а так звана комісія Бундестагу G-10. Більшість членів цієї комісії — колишні парламентарі.

Найпізніше під час прослуховування захисникам конституції мало б стати зрозуміло, що їхнє нібито надійне джерело, Фрідріх Курц, могло мати власні інтереси. На це вказують розшифровки телефонних дзвінків Сабатіла.

Наприклад, у розмові в грудні 2019 року підслуховувачі чують заяву, яка мала б їх насторожити. На відміну від нього, Курц отримував гроші від Джиммі: «Фріцу він заплатив, добре заплатив», — каже Сабатіл одному з двох співвідповідачів.

В іншій перехопленій телефонній розмові від березня 2019 року Курц відверто дружньо налаштований до Китаю. Сабатілу він скаржиться на людей із правого політичного спектра, «які відразу нападають на Китай». І згадує бажання партнерів у Шанхаї мати контакти в Німеччині, «які теж мають звʼязки».

Але, можливо, співробітники служби захисту конституції слухали не надто уважно. Їхні стенограми неодноразово містять украй оцінкові резюме й лише уривки фактичних розмов. Деякі з них звучать відверто оманливо, як показує порівняння зі стенограмами тих самих розмов, зробленими Федеральним управлінням кримінальної поліції в грудні 2019 року. Службовці цього відомства підключилися до справи з 2019 року, коли генеральний прокурор офіційно взяв розслідування під свій контроль. Тепер співробітники Федерального управління кримінальної поліції починають прослуховувати аудіозаписи перехоплених телефонних розмов.

Вони натрапили, наприклад, на діалог між Сабатілом і працівником банку в лютому 2019 року, де він згадує, по-перше, €50 тис., які мати його партнерки переказала своїй онуці, а по-друге, загальний залишок на рахунку в €70 тис. завдяки виплаті зарплати. Однак захисники конституції у своїх протоколах вказали, що €70 тис. він отримав як зарплату агента.

У березні 2020 року в конфіденційному листі до служби захисту конституції Федеральна прокуратура дійшла висновку, що «дуже стислий» звіт створює хибне враження: «Тому розмову не можна розглядати як доказ виплати заробітної плати агенту».

Китайська агресія, німецькі технології

Але Федеральний верховний суд повірив заяві про «оплату агенту» й цитував її в грудні 2019 року як підставу для обшуків у цій справі. Так само як відверто хибні журнали прослуховування, очевидно, дозволили захисникам конституції отримувати продовження дозволу на прослуховування що три місяці. Вони також некоректно передали важливі частини заяв у двох інших звітах, які вважали свідченнями про спроби вербування з боку спецслужб.

Сабатіл розповідає одному з тимчасових співвідповідачів, що пропонує Джиммі: щось «середнє між вербуванням» (але ж знайомий «політично стійкий») і стипендією на поїздку. Інакше кажучи, типовий університетський грант. Про стипендію в стенограмі захисників конституції не згадують.

А ще є їхня примітка від 6 березня 2019 року про розмову Сабатіла з одним із його ймовірних спільників у лютому 2019 року. «Із цієї розмови випливає, що Ґергард Сабатіл явно працює на розвідку», — пишуть захисники конституції. Під час своїх численних зустрічей з високопоставленими політиками Сабатіл збирав інформацію про політичні події «і нові плани Бундесверу». Тому він «небезпечний для Федеративної Республіки Німеччини».

Але з пізнішої стенограми кримінальної поліції стає зрозуміло, що Бундесвер узагалі не згадувався в розмові. Справді, читаючи стенограму, натрапляєш на численні згадки про високопоставлених політиків і чиновників, зокрема про тодішнього міністра закордонних справ Гайко Мааса (СДПН). Сабатіл згадує ці контакти, але не подає жодної інформації, яку він міг отримати в розмовах із ними.

Передовсім впадає в око одна річ: оцінювачі перехоплених розмов, також і криміналісти, очевидно, часто не знають, про кого саме йдеться. Коли йдеться про Мааса, слідчі зазначають: «Якийсь Маас». Вони виводять імʼя з фонетики, хоча з контексту зрозуміло, що йдеться про тодішнього міністра закордонних справ.

Друг, який працює на Китай і втягує його, Сабатіла, у ці кола, водночас здаючи його німецькій внутрішній спецслужбі, — це вже достатньо божевільно. Однак ще дикішим видається в ретроспективі телефонний дзвінок від Джиммі — він не запротокольований, але його памʼятає Сабатіл.

Після аварії на автобані А9 китаєць повідомив йому про смерть Курца, розповідає колишній дипломат слідчим у січні 2020 року. «Я здивувався, чому мені про це повідомив саме Джиммі», — зізнався, згідно з протоколом, Сабатіл. Як китаєць дізнався про аварію так швидко? Це одне із запитань, які залишаються в справі без відповіді.

У листі від березня 2020 року Федеральна прокуратура запитує Федеральну службу захисту конституції про роль PR-консультанта Курца. «Він сам зголосився бути джерелом чи був завербований?» Відповідь захисників конституції не відома.

Серед непрояснених і питання про те, що могло спонукати Курца очорнити власного друга і то, вочевидь, одразу 2017 року, щойно він звів його з Джиммі та інститутом у Шанхаї.

Чи потребував Курц тоді грошей і вдячно брав їх і від WMP, і від захисту конституції, і від Китаю? Доказів цього немає. Теоретично можна припустити інтригу між двома лобістськими агентствами, які конкурували за клієнтів з Далекого Сходу. «Мені здалося, що Курц хотів отримати контракти від Китаю», — каже один з тих, хто був присутнім у Шанхаї 2017 року. «У Китаї проблеми з піаром», — казав йому співробітник WMP.

13 ексдепутатів, одна лобістська фірма

Чи хотіла компанія вигнати Eutop, фірму, у якій тоді працював Сабатіл? Одне можна сказати точно: WMP була зацікавлена темою Китаю. У жовтні 2018 року її тодішній керівник Міхаель Інакер надіслав бізнес-партнерам те, що він назвав «ексклюзивним запрошенням» на обід з двома дипломатами, які до літа 2018 року представляли ЄС і Німеччину як посли в Пекіні. Сьогодні WMP відсилає із запитами до Інакера, а той — назад до свого колишнього роботодавця. Запевняючи, що досі «зобовʼязаний зберігати таємницю» свого колишнього роботодавця.

Курц більше не може прокоментувати всі ці запитання та звинувачення. Його партнерка, яка вижила в автокатастрофі на пасажирському сидінні, сказала, що нічого не знає про цю справу. Його донька не відповіла на запит — і це її право.

У справі Сабатіла захисники конституції, очевидно, заблукали в чужому для них середовищі. Але досі не помітно, щоб кельнська установа визнала свої помилки. Ще в листі від березня 2020 року Федеральна прокуратура поставила захисникам конституції принципові запитання. По-перше, про роль Курца. Вони також згадують про «значні розбіжності» між аудіозаписами перехоплених розмов і протоколами прослуховування захисників конституції. Федеральна прокуратура просить «розʼяснити походження протоколів, а також надати інформацію про критерії, згідно з якими зміст розмов дослівно транскрибується, резюмується або не записується вашими експертами».

Тоді із середовища служби захисту конституції пролунав дивний аргумент: федеральні прокурори та криміналісти мали повні аудіофайли перехоплених розмов. Наче це виправдовує складання неправдивих протоколів. У відповідь на нові запитання цієї редакції Федеральна служба посилається на міністерство внутрішніх справ. Там теж не хочуть нічого коментувати, мовляв, триває розгляд справи в адміністративному суді. Сабатіл і справді досі судиться проти прослуховування.

Він залучив у ролі свого представника відомого професора права Маркуса Оґорека, за його даними, людину, до якої позитивно ставиться Федеральна служба захисту конституції. Він робить висновок, що захисники конституції «припустилися серйозних помилок» у цій справі. «Очевидно, відповідальні посадові особи так прагнули врешті викрити ймовірного китайського шпигуна, що прикрили очі на брак необхідного професіоналізму», — каже Оґорек. Фрідріха Курца, наприклад, «не варто було використовувати як агента під прикриттям, оскільки було незрозуміло, чиї інтереси він захищав, і він, очевидно, отримував значні суми від Китайської Народної Республіки».

Шляхи часто ведуть з Китаю до ХСС

Хоча підозри проти Сабатіла не були достатньо обґрунтованими, попередження про китайський вплив і шпигунську діяльність усе ще виправдані. В іншому разі захисники конституції та федеральні прокурори працюють з більшим успіхом. І тут знову простежується звʼязок з ХСС. У грудні 2021 року Вищий земельний суд Мюнхена засудив політолога з Ландсгута на імʼя Кляус Л. до двох років умовно за агентурну діяльність на користь Китаю. Суму в €60 тис., виплачену йому китайцями, конфіскувала німецька влада.

Кляус Л., якому вже давно за 70, раніше працював у повʼязаному з ХСС Фонді Ганса Зайдля й, імовірно, був інформатором Федеральної розвідувальної служби. Кажуть, що китайська спецслужба вперше звʼязалася з ним, коли він 2010 року як запрошений лектор відвідав Університет Тунцзи в Шанхаї, університет, який нещодавно надав людині ХСС Гансу-Петеру Фрідріху звання почесного професора.

Певна відкритість до контактів з Китаєм — політика уряду Баварії. Це, безумовно, також можна пояснити наявністю в цій федеральній землі великих компаній, які ведуть бізнес у Піднебесній. В інших партіях також є політики, які досить віддано дбають про відносини з Китаєм. Не випадково це часто чоловіки, які мають за плечима карʼєру у федеральній політиці. «Китайці дбають про старших, простеляють їм червону доріжку», — каже Торстен Беннер, директор аналітичного центру GPPI в Берліні. «Це суміш грошей, его й переконань», — припускає він щодо мотивів завербованих.

Депутати за столом з послом Китаю

Навіть деяких членів ХДС прикро вражає, що після виборів до Бундестагу 2021 року на посаду голови Німецько-китайської парламентської групи за пропозицією сестринської партії ХСС було призначено лідера «Китайського мосту» Ганса-Петера Фрідріха, який не хоче називати Китай диктатурою.

Наприкінці 2022 року Фрідріх відмовився від головування в «Китайському мості», але залишився головою його «Форуму політичного діалогу». Парламентська група далі збирається кілька разів на рік, утім, громадяни не знають, хто до неї входить. Публічними є лише імена членів правління. Повний список членів отримує лише посол відповідної країни-партнера. Депутатка від ВДП Ґюде Єнсен, сама членкиня китайської групи, вважає це незрозумілим. «Я не бачу жодної вагомої причини, чому списки членів парламентських груп не мають публікуватися», — каже вона.

Законспірованість закордонних контактів Бундестагу

Особливо в парламенті, де служба захисту конституції за правом має відступити, громадський контроль був би дуже важливим. Борис Міятович, член Китайської парламентської групи від Зелених, також незадоволений. «Група розглядає надто мало критичних питань», — каже він, наприклад, про китайські погрози Тайваневі.

Коли німецько-китайська група запросила посла Пекіна торік, він негайно відповів запрошенням на вечерю в його резиденції в Берліні. Дехто з китайської групи волів би прийняти посла у себе вдома. А втім, Ганс-Петер Фрідріх та інші члени парламенту, очевидно, із задоволенням прийняли запрошення. Хтось сказав, що в посла є такий обертовий стіл для всіляких делікатесів.

Китай завжди має що запропонувати. Натомість Ґергард Сабатіл не був у Китаї вже три роки.

Переклад: Тиждень


На цю тему:

Читайте «Аргумент» в Facebook и Twitter

Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter.

Система Orphus

Новини

14:04
Керівництво "слуг" зневажає український народ - авторитетні громадські організації вимагають від нардепів заборонити РПЦ в Україні
12:01
Україна уклала безпекову угоду з Бельгією
10:02
Кураж агентури ФСБ: митрополит Новокаховської єпархії упц (мп) отримав паспорт рф, а на Волині московитський піп не хотів виходити з авто, щоб вшанувати полеглих Героїв
08:00
ГЕНШТАБ ЗСУ: ситуація на фронті і втрати ворога на 28 травня
20:00
У вівторок в Україні сухо, ліше на півдні грози, вдень +19-29°
19:40
Судитимуть трьох експоліцейських-зрадників, які 16 діб катували неповнолітнього під час окупації Куп’янщини
19:14
У Польщі заборонили дипломатам рф вільно пересуватися країною
18:11
Юрій Бутусов: "У Володимира Зеленського в крові язик"
17:19
ТЦК зможе відмовити у відстрочці з будь-яких причин
16:08
Як захід позбавляється залежності від урану росії

Підписка на канал

Важливо

ЯК ВЕСТИ ПАРТИЗАНСЬКУ ВІЙНУ НА ТИМЧАСОВО ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЯХ

Міністр оборони Олексій Резніков закликав громадян вести партизанську боротьбу і спалювати тилові колони забезпечення з продовольством і боєприпасами на тимчасово окупованих російськими військами територіях. .

Як вести партизанську війну на тимчасово окупованих територіях

© 2011 «АРГУМЕНТ»
Републікація матеріалів: для інтернет-видань обов'язковим є пряме гіперпосилання, для друкованих видань – за запитом через електронну пошту.Посилання або гіперпосилання повинні бути розташовані при використанні тексту - на початку використовуваної інформації, при використанні графічної інформації - безпосередньо під об'єктом запозичення.. При републікації в електронних виданнях у кожному разі використання вставляти гіперпосилання на головну сторінку сайту argumentua.com та на сторінку розміщення відповідного матеріалу. За будь-якого використання матеріалів не допускається зміна оригінального тексту. Скорочення або перекомпонування частин матеріалу допускається, але тільки в тій мірі, якою це не призводить до спотворення його сенсу.
Редакція не несе відповідальності за достовірність рекламних оголошень, розміщених на сайті, а також за вміст веб-сайтів, на які дано гіперпосилання. 
Контакт:  [email protected]