Командир роти Ігор Тимощук: Чому ворог захопив Велику Новосілку

Версия для печати

Надзвичайні обставини змусили зробити це інтерв’ю з фронту з командиром роти Ігорем Тимощуком. Після дуже важких боїв фактично місяць в оточенні провели бійці 110-ї механізованої бригади, обороняючи Велику Новосілку, місто у Донецькій області. (На жаль, командування ЗСУ досі воює по радянських "лєкалах" - А.).

За час цих боїв в оточенні бригада втратила понад 50 військовослужбовців загиблими і зниклими безвісти. Значно більше людей були поранені. І от замість визнання подвигу 110-ї бригади відбулись дуже неприємні події. Все командування в повному складі 110-ї механізованої бригади було знято зі своїх посад. Їх фактично хочуть зробити єдиними винними за втрату Великої Новосілки. І сьогодні командування бригади вже нове, але ми будемо говорити зараз з тим одним з шанованих військовослужбовців, з командиром роти 110-ї бригади, Героєм України Ігорем Тимощуком, про те, що насправді сталося у Великій Новосілці, і чи справедливі рішення щодо покарання 110-ї механізованої бригади і її командирів.

- Ви вже майже три роки в піхоті?

- Так.

- Якими державними нагородами за свої дії за цей час ви відзначені?

- Першою нагородою була – "За мужність" ІІІ ступеня за штурмові дії під час відновлення Красногорівки Донецької області, що перед Авдіївкою. А в кінці 2023 року президент відзначив "Героєм України" також за бої, за утримання, відновлення Авдіївки. Особисто брав участь у 16 операціях. Це 16 штурмів, які саме були в населеному пункті Авдіївка, поруч із нею, перед нею. А сумарно, чесно, скільки спланованих операцій, вже немає навіть ліку. Тобто робота наша постійно полягала в тому, що ми займалися відновленням втрачених або, можливо, якихось нових.

- Друже, розкажи, будь ласка, про ту ситуацію, яка зараз виникла в 110-й бригаді. Що саме спонукало вас до цієї розмови?

- Скажу так: після зміни смуги після Селидового, неповний місяць комплектування. Це не відпочинок. Знову повернулися, мені здається, в один з найважчих напрямків - напрямок Великої Новосілки. І мене спонукало до цієї розмови саме те, як вище командування поставилося до бригади в бойових умовах.

За три роки війни ми бачили різне, під різними командирами воювали, але це вже перейшло всі межі. Бездумні накази, бездумні м’ясні штурми з нашої сторони віддавалися з вищого командування. Командування бригади не могло справитися з тими наказами, які прилітали зверху. Як би це не звучало, ми дійсно бережемо свій особовий склад по максимуму. Ми хочемо втримати кістяк бригади. Тобто, люди, які вже три роки також воюють, і ці люди мають досвід, вони повинні передавати його. Дійшло до того, що почали стирати навіть кістяк. Просто, неважливо, які в тебе заслуги, скільки ти вже воюєш, - вперед.

Першою складністю була переважаюча в противника кількість дронів, які могли завдавати ураження ще на під'їздах. Тобто, кількість спаленої техніки, мені здається, перевищила всі наші напрямки, де ми були. Противник, маючи таку переважну кількість дронів, просто відсилав дрони, які сідали на дорозі і перебували в режимі очікування. Тобто, щойно їхній дрон-розвідник виявляв світло фар, техніку чи тепловий, відповідно, піднімався автоматично fpv-дрон. І просто техніка вражалася на оптоволокні. Сигнал, бачення, вони в цьому, наразі, мені здається, нас в цьому переважають. І техніка просто нищилась.

- Наприклад, скільки у вашому підрозділі було знищено машин під час спроб забезпечити постачання Великої Новосілки?

- За останні півтора тижня три звичайні пікапи, які просто більш маневреніші, були знищені, вражені не артилерією, а саме fpv.

- За 10 днів? В одній роті?

- Так, в першу чергу страждали водії, які, наприклад, довозили чи БК, чи провізію, а якщо треба було завозити і міняти групи, то відповідно і страждали групи. Тобто тих самих БПЛАшників, ми називаємо МКшників, кулеметників, які були в цьому пікапі.

- Скажіть, скільки шляхів було під'їзду у Велику Новосілку, коли ворог вже останні два тижні фактично з усіх сторін оточив місто?

- Їх майже не було. Заїзд у саму Велику Новосілку був взагалі неможливий, тому що були зруйновані всі штатні мости. Переправи, які були облаштовані ще, можливо, раніше, все було знищено. Тобто заїхати навіть легкою технікою в Новосілку було неможливо. Це піші переправи, де можна було просто перейти, але під постійним скидами - ворог знищував fpv-дронами. Противник трішки не контролював відрізок, здається, орієнтовно метрів 150. Тобто кудою можна було зайти або вийти через воду, на човнах. Доходило до того що, щоб попасти в Новосілку, залучалися навіть звичайні плавзасоби.

- Тобто Велика Новосілка відрізана від наших основних позицій річкою Сухі Яли.

І ворог знищив переправи на цій річці і підвісив дрони, щоб на вузькій ділянці, де ми могли ще пішки ходити, постійно завдавати ураження.

- Так. Не знаю, скільки разів наші інженерні служби пробували розложити хоча б якусь нормальну пішу переправу: 2-3 години її не ставало. Артилерією, fpv-дронами вона просто знищувалась.

- Розкажімо, яку кількість вантажів потрібно доставляти для того, щоб підрозділ міг вести ефективні бойові дії. Як треба було забезпечувати, по мінімуму хоча б?

- Кожен день були штурми зі сторони противника. В першу чергу, що потрібно було завозити, - це боєприпаси і хоча б вода. Але також потрібно було і завозити операторів наших БПЛА, розвідників, операторів fpv-дронів, які працювали на напрямку Велика Новосілка і були саме у Великій Новосілці. Їм потрібно було паливо для генераторів, щоб давати картинку на підрозділи, щоб працювали генератори, працювало "екофло". Це кожен день, наприклад, на розрахунок БПЛА чи fpv, - до 30 кілограмів, я беру так сумарно, що потрібно на добу для забезпечення нормальної роботи екіпажу БПЛА. Тобто, це паливо, це боєприпаси на скиди, наприклад, і вода. Це на один розрахунок, який цілодобово несе службу.

- Чи була можливість доставляти ці кількасот кілограмів вантажів щоденно у Велику Новосілку?

- На жаль, не було. Дуже в цей момент виручали важкі коптери, які вночі, а було і вдень, бо вони з низької висоти скидали, наприклад, боєприпаси, заряд батареї на радіостанції – це першочергово мало бути. І вони не справлялися з цим об'ємом. Тобто особовому складу, який там був, і постійно щось потребував, реально було дуже важко. Тим більше на передньому краї, коли йшли відбиття, відбиття, відбиття, потрібно не тільки 5.45 до автомата, потрібні якісь і постріли з РПГ, потрібні і до підствольного гранатомета, щоб нищити піхоту противника. І це все старалися робити, але ви самі розумієте, що це було нереально.

- Основне питання, а чи була можливість евакуації поранених у цих боях, піхотинців з Великої Новосілки?

- Почали залучати плавзасоби, то єдиний варіант – це через всю Новосілку, пішим ходом, на носилках, якщо були якісь поранені, виносили у визначену якусь точку, хоча вони змінювалися постійно, ці точки, де могли човном переправити поранених і відправити на евакуацію. Але це також було постійно утруднено обстрілами, спостереженням дронів противника, і унеможливлювало саму евакуацію. Тобто втрат ми зазнавали. Тобто, військовослужбовець міг бути легким 300, але при евакуації він міг стати двохсотим.

- Ну і в результаті важкі поранені, яких не можна було евакуювати, витягнути і чекати, треба було часу, вони теж там не могли бути евакуйовані. Я розумію, що були втрати і були загиблі ті люди, які отримали важкі поранення і їх не можна було витягнути.

- Я розумію, що війна і втрати є, але в даній ситуації вони були великі. Гірко про це говорити, але втрат особового складу, підрозділів бригади зазнали великих.

- Розкажіть, будь ласка, чому ви кажете, що в нашої сторони були м’ясні штурми на Великій Новосілці? Які такі штурми? Ви були свідками? Хоча б такий приклад наведіть, як на ваших очах ставилось таке завдання і виконувалося?

- Були бої за один населений пункт, в якому був і наш особовий склад, ну і вже був противник. І противник унеможливлював так само скидами з дронів, мінував під'їзди до того населеного пункту.

- Це про Благодатне ви говорите?

- Так, це саме про Благодатне. Фактично передмістя Великої Новосілки. Так, це місце, яке по факту, що можна було також утримати, коли ми тримали наші підрозділи і підрозділи дружніх бригад, батальйонів, була можливість об'їжджати Велику Новосілку, все-таки попадати, але основний шлях на тоді пролягав через неї. І противник про це знав, що логістика, вона одна-дві дороги, і вона контрольована. І відправлялися люди на техніці, а противник мінував так дороги, що ми просто лишили дуже багато техніки, саме на підривах.

Я вважаю, це було неправильно, я не розумів для себе особисто, як можна утримати населений пункт, якщо в нього взагалі неможливо нічого доставити. Якщо навіть піхоту не можна доставити, поміняти трьохсотих, забрати двохсотих і завезти туди провізію, і надати БК, я розумів, що це неправильно. Я коли, як каже мій колега, я не бачу другого варіанту, тоді навіщо робити перший, розвивати. Все одно були команди. Вперед, вперед, вперед, відбити, треба спробувати, ну, це навіть не треба спробувати, а треба.

- Тобто ці накази доводились до бригади з боку яких органів управління? Тактичної групи, оперативно-тактичного угруповання?

- Я думаю, це не спускалося з оперативного тактичного угруповання, РТГ, командування бригади навіть не могло спланувати. Тобто просто була вказівка, наказ, вперед, а як правильно і строки ставилися дуже, не то що короткі, неможливі для підготовки навіть будь-якої операції.

- Оці керівники, командири тактичної групи або оперативно-тактичного угруповання, які ставили завдання, про які ви говорите, Ви бачили, щоб вони прибували отут на пункт дислокації, в штаб, і ставили питання особовому складу, підлеглим, наскільки реальне виконання тих завдань. Чи долучався особовий склад бригади, от такі досвідчені командири, як ви, до спілкування з керівниками і до планування бойових операцій?

- За два місяці тут ні разу особисто мене не залучали саме до планування. Тобто поступав наказ - і ми самостійно пробували це все вирішити.

- Що тепер з командуванням бригади сталося? Бо я чув, що після Авдіївки звинувачували 110-ту бригаду, яка до останнього тримала місто, у втраті Авдіївки. Тоді зняли командира бригади, який був на той час, полковника Чумака. І зараз я чув звинувачення вже 110-ї бригади про втрату Великої Новосілки. І вже стосовно нового командира, полковника Губаренка. Розкажіть, будь ласка, яка зараз доля командування бригади?

- Полковника Губаренка я особисто знав ще з Авдіївки. Він також з нами, ще як командир окремого батальйону першої президентської бригади, пліч-о-пліч стояв зі 110-ї бригадою і тримали оборону Авдіївки. Так, він приступив до обов'язків, якщо не помиляюсь, десь в районі 24 серпня і тільки почав налагоджувати, на мою думку, правильну роботу в бригаді після полковника Чумака. Наразі, коли бригада перебуває в бойовій, зміна командира, ну і чесно скажу, призводить до нехороших наслідків. Там проблема, що не тільки його зміняють, а міняють всю верхівку бригади.

- Все управління бригади карають за Велику Новосілку і знімають всіх?

- Так. Командир і перші два заступники. Знімають з посад і не знаю навіть куди. Зараз міняється командування. Це те саме, що відрубали голову. Відрубали голову, називаємо, будь-якої тварини, вона не зможе довго існувати. Мені здається, що це просто йде стирання бригади в нуль.

- Бригада втратила Велику Новосілку через те, що мала великі втрати і вже не було сил для утримання, фактично.

- Так. За два місяці перебування на напрямку Великої Новосілки ми отримали поповнення аж 21 чоловік.

- Ну, за звітами, там написано, що значно більше, але ми зараз говоримо про тих, хто не втік після того, як його зарахували, а залишився виконувати завдання, фактично.

- Так.

- За два місяці 21 людина. Ну, а втрати бригади за цей час, я так розумію, значно більші, в рази більше піхотинців.

- Так. Ну, перші, навіть, візьмемо легкі поранення, ну, це вже є втрата одиниці бойової. Тобто, скиди, артилерія, положення - все працює проти піхоти. І, відповідно, коли йдуть втрати поміняти на когось, немає вже. Тому бригада була виснажена, виснажена фізично, відповідно, морально, тому що люди були по 40-45 днів на позиціях.

- 45 днів на позиціях

- Так.

- Це у Великій Новосілці.

- Так. Тобто, ці люди, які вийшли, вони отримували 3-4 дні відновлення, але їм потім наказ був заходити назад.

- Знову, після 45 днів на холоді в оточенні і потім знову на позиції?

- Так. І ви ж розумієте, що ці люди більше не стали робити. Ну, знову 45 днів, на жаль, але ні.

- Це вже нове командування знов послало людей?

- Це так, вище командування. Я кажу так, як є. Потрібно, потрібно, потрібно. Треба заводити, треба заводити, треба заводити.

- І люди пішли самовільно, залишили частини?

- Самовільно, відмовники. Чесно, я би так само зробив би. Якби мені пройшлося, я би так само це зробив би. Бо це було неправильно.

- Це фізично просто перевищує можливості людини.

- Так. Я їх розумію. Я сам так само був на позиціях, можливо, не в такій кількості днів, там 10-12. Я це сам розумію, як це. Тим більше діло, як то кажуть, йшло до зими. Тобто зима почалася. Літом, я не спорю, це можна щось придумати з бутилки якоїсь, навіть вмитися, помитися. Ну, в зимовий період, на жаль, це неможливо. Сирість, Новосілка оточена річкою, призводила до того, що у людей почали загнивати ноги, руки. Ні висушити взуття, постійні дощі. Погода на Донбасі, ви самі знаєте, яка вона міняється, може, 3-4 рази на день. Але от попав такий період дощів. І люди мокрі, можливо, і голодні.

- Командування не проявило поваги до подвигу солдатів-піхотинців. Внаслідок неграмотного застосування з боку вищого командування кілька десятків людей, які тримали до кінця оборону в надважких умовах Великої Новосілки, не отримали можливості відновитись, не отримали час на ротацію, знову були направлені на завдання, і фактично армія їх втратила. Саме тому, що їм віддавали накази, які перевищували людські можливості.

- Так, це дійсно так. Вони не могли просто фізично залікувати якісь рани, якісь ушкодження, на ВЛК поїхати навіть банально, поїхати, по-перше, на відновлення піти, щоб хоча б відпочити правильно, отримати допомогу психолога, отримати медичну нормальну допомогу. Їм це не дали зробити. У нас, повірте, бригада за третій рік підібрала собі особовий склад, який вміє воювати, вміє допомагати. І люди хочуть допомагати. Наші психологи, наші служби - немає можливості.

- Скажіть, що треба робити, на ваш погляд, для того, щоб уникати таких ситуацій на війні, як сталося зараз у Великій Новосілці?

- Вчасне поповнення, вчасна ротація. Тобто, якщо ми, заходячи в сектор, сюди мали укомплектованість менш як 60%, заходити в напрямок і виставляти позиції, і не мати хоча б, як то кажуть, один до двох, одні на позиції, і таку саму кількість, яка зможе поміняти, це, мені здається, неправильно. За три роки ми вже повинні були б навчитися. Чому формуються наразі нові бригади, називаємо їх так від 150-ї, вони формуються, а не дають людей в бойові, діючі бригади. От гіркий наслідок 155-ї. Скільки людей було відібрано, скільки самовільно залишили, дали техніку, а не навчили на ній воювати. А ми бойова бригада. В нас наразі вже, можливо, не в такій кількості, але ще залишилися фахівці на своїх танках, які можуть їздити будь на чому. Якщо він поїхав на БМП-1, БМП-2, то він сяде і за "Бредлі", чи він сяде за "Козак", чи він сяде за "Новатор", чи ще за якусь одиницю техніки. Ми не отримали з виходу з Авдіївки, ми не отримали зовсім техніки. Зовсім. Можливо, якихось там декілька БМП, ті, що повернулися після ремонту, а нові бригади отримують допомогу, європейську техніку і не вміють нею користуватися. Це треба міняти. Вчасне поповнення в любу бригаду, вчасне. Ми зараз займаємося рекрутингом, але ми не можемо цього зробити. Ми просто навіть не потрапили в розподіл на поповнення. То як далі воювати?

- Це говорить про помилки в плануванні. Тобто бригада, яка отримала завдання обороняти важливий вузол комунікації, районний центр, за два місяці боїв за цей районний центр отримала поповнення 21 військовослужбовця. Тобто в багато разів менше, ніж втрати через поранення, хвороби, загиблими, зниклими безвісти. І тепер фактично все це не береться до уваги, визначаються винні. Чи не складається у вас враження, що просто хтось у керівництві або тактичної групи, або ОТУ, або ОСУВ, або на ще вищому рівні просто вирішив помилки у цьому плануванні, в тому, що не давали самі людей, не дивились на допомогу на прикриття від дронів, на відсутність нової техніки, втратили Велику Новосілку і зараз просто хочуть сказати, що це не ми погано планували, а це винні оці кілька офіцерів в штабі бригади?

- Я повністю згоден з вашими словами, що це, мені здається, так і робиться. І зняття їх з посад, тобто командування нашої бригади, мені здається, в цьому і підтвердження. Ну от ми наказали, але наказали за що? За те, що ми хотіли зберегти і не виконали ваші накази.

- Не було ким, я так розумію, виконувати накази. Хочу висловити вам велику вдячність, Ігорю, що ви, маючи статус, маючи посаду, стали на захист бригади і командирів, яких вже в бригаді нема. Не так часто на війні від піхотинця, від бійця, від командира роти можна почути такі слова поваги до своїх командирів бригади. І я думаю, що кар'єра – це не основне в житті людини, а основне – це такі слова поваги і довіри до своїх командирів. І я вважаю, що від солдата це звучить як найвища нагорода. Тому також висловлюю подяку командуванню 110-ї механізованої бригади, яке робило все можливе для порятунку ситуації у Великій Новосілці. І сам солдат, сам командир молодший каже, що підтримує і довіряє діям полковника Губаренка, штабу 110-ї бригади. Я думаю, що це найвища відзнака і найвища довіра на війні, яка тільки може бути. Ну і сподіваюся, що люди, які рішення ухвалили щодо зняття всього складу бригади під час виконання завдань, вони хоча б один раз приїдуть, поспілкуються з тими людьми, хто їхні накази зайти на точки на карті виконує. Бо інколи складається враження, що там в штабах йде своя війна, а тут на фронті люди роблять іншу війну, виконуючи чужі накази, відірвані від реальності. Сподіваюсь, що це буде почуто. Тому що у нас керівників, як ми бачимо, міняють дуже легко. А от поміняти таких піхотинців, як Ігор, нема на кого. Таких людей нових не з'являється і не з'явиться. Бо піхотинець з досвідом трьох років війни – це, на жаль, рідке явище. Таких людей на фронті небагато. І саме вони є стрижнем нашої оборони і тої тонкої лінії, яка захищає Україну.

Скажіть, Ігорю, які є потреби? Зараз люди подивляться відео, які потреби, які запити? Що ви бачите зараз потрібно для вашого колективу, ваших товаришів і для вашої бригади, щоб у цих важких умовах, як зараз, допомогти вам виконувати завдання і допомогти бригаді здобути боєздатність? Що потрібно бригаді від командування, від громадянського суспільства, яку допомогу можна надати?

- Ну, ви знаєте, в першу чергу - дрони. Я вам скажу чесно, мені здається, якби не волонтери, то ми давно б вже програли б. Ну, наскільки я знаю, держава повинна забезпечувати, але не може.

Я не знаю, немає того забезпечення. Мільйони дронів виготовляються. Де вони? Те, що сама бригада просить, те, що волонтери допомагають, те, що забрали кошти в бригади, ну, в бригад з місцевого самоврядування. До чого ми котимось? Я не згідний з тим. Я завжди казав, вона торкнеться кожного з нас, ця війна. Можливо, не торкнеться, як ми називаємо, дітей депутатів, тому що вони їх вже давно заховали.

Навчайтеся, щоб ви прийшли сюди вже хоча би якісь підготовлені. Повірте, я вже розказував не на одному інтерв'ю і не на одному каналі, що є рекрутингові центри, є добровольчі центри, які готові навчати пілотів, піхотинців, безкоштовно, на своєму патріотизмі, на своєму морально-вольовому дусі. Звертайтеся до них. Поки ви в тилу, вчіться, здобувайте якісь кваліфікації. Я казав ще пів року тому, що війна дронів може бути присутня скоро в нас. Ну, це можуть бути які? І наземні, і повітряні, і підземні. Технології не стоять на місці. І це потрібно вміти. Ми в цих умовах, важко нам це робити, здобувати щось нове на гражданці, пробуйте поки. Навчайтеся, бо вам потрібно все одно сюди йти.

Джерело: Цензор.НЕТ

Зображення вгорі: Велика Новосілка розташована неподалік межі Дніпропетровської та Донецької областей і зруйнована внаслідок важких боїв (скріншот відео 110-ї ОМБр, оприлюдненого 26 січня 2025) (Фото: 110 ОМБр / Телеграм)

«Аргумент»

На цю тему:

• Трамп впевнений, що зможе покласти край війні в Україні цього тижня, - речниця Білого дому Левітт
• Економіка і бюджет України можуть протриматися якийсь час без допомоги США і навіть закуповувати зброю, але не довго