Острів скарбів: чого коштуватиме Китаю захоплення Тайваню

|
Версия для печатиВерсия для печати

Китай проводить чергові навчання біля берегів Тайваню. Теоретично КНР могла б захопити острів прямо зараз — без жодного пострілу, за допомогою блокади морських шляхів, вважають аналітики американського CSIS. Утримати Пекін від цього має страх санкцій США та ЄС, які скоротять зовнішню торгівлю та позбавлять країну значної частини валютних резервів, а також робочих місць. Тому поки що для Пекіна витрати переважають можливі плюси від окупації острова, і експерти сумніваються, що вторгнення можливе найближчими роками. Але це не означає, що Китай не готується до санкцій: там ретельно вивчають російський досвід і вживають превентивних заходів.

Про це йдеться у статті видання The Insider.

"Воз'єднання" Тайваню з Китаєм стало б виконанням бажання 1,4 млрд китайців, заявляв голова КНР Сі Цзіньпін. Чи думають так громадяни насправді, невідомо (як і в Росії, репрезентативні соцопитування в Китаї неможливі), але острів з його виробництвом мікрочіпів стає дедалі привабливішою метою. А розробка санкцій, які доведеться в цьому випадку накласти на другу економіку світу, є необхідним завданням для країн Заходу.

Навіщо Китаю Тайвань

Володіти Тайванем Китаю було б вигідно з точки зору міжнародної торгівлі, 60% якої він веде морем. Від моря залежить не лише дохід, а й безпека, адже країна залишається нетто-імпортером продовольства та енергоносіїв. Навіть проект «Один пояс, один шлях» не зможе позбавити КНР морської залежності. Судна йдуть через ланцюги островів різних держав - союзників США, які можуть будь-якої миті заблокувати Китаю доступ до океану. Підконтрольний Тайвань став би гарантією, що китайським кораблям більше не загрожує бути замкненими у прибережних водах.

Контроль над акваторією є критично важливим і з погляду військової стратегічної переваги. «Розміщення на Тайвані ракет класу «земля — повітря», радарів та літаків з комплексом радіовиявлення та наведення дозволить Пекіну покращити поінформованість про повітряний та морський простір у центральній частині Тихого океану. Це значно ускладнить атаку на економічний центр Китаю та забезпечить значно раннє попередження про будь-який морський або повітряний напад. Також підвищаться шанси на перехоплення крилатих та балістичних ракет», - писав Дін Ченг, старший радник китайської програми Інституту світу США. Реформи Ден Сяопіна перемістили фінансові та промислові центри на узбережжя, відтоді розвиток Китаю був зосереджений у зоні поразки, у прибережних містах.

Економічний інтерес полягає у технологічному потенціалі Тайваню, який став лідером на ринку мікрочіпів. Тут виробляють 60% найбільш високотехнологічних напівпровідників. Лише частку Taiwan Semiconductor Manufacturing Corporation (TSMC) припадає більше половини світової виручки виробників чіпів. Такі підприємства нелегко евакуювати і якщо завод не постраждає при вторгненні, ймовірно, Китай спробує його використати.

Це б забезпечило китайському бізнесу незалежність від зовнішніх постачальників — важлива мета, поставлена ​​до 2025 року. Дедлайн програм імпортозаміщення все ближче, і повернення Тайваню стало б важливим внеском у досягнення поставлених завдань, підтримавши тим самим правлячу партію, вважають аналітики CEPR.

«У Китаї останніми роками активно розвивається компанія SMIC — прямий конкурент тайванської TSMC. Колишні інженери TSMC беруть активну участь у його розвитку. Але SMIC поки що серйозно відстає за якістю», — зауважує китаїст Михайло Коростіков. Якщо TSMC вже освоїв виробництво 5-нанометрових та 3-нанометрових чіпів, то китайська SMIC комфортно може виробляти лише 7-нанометрові, 5-нанометрові – «за жахливі гроші та з величезними витратами ресурсів», а 3-нанометрові – фізично не може.

У TSMC безпосередньо на острові — дев'ять заводів з виробництва плат для мікропроцесорів (12-дюймів, 8-дюймів та 6-дюймів) та 5 — по бекенд-розробці. Але є заводи і безпосередньо в КНР, а також у США та Японії. Також компанія має намір інвестувати у будівництво заводу European Semiconductor Manufacturing Company у німецькому Дрездені (запуск відбудеться орієнтовно у 2027 році).

Отримання тайванських мікрочіпових виробництв як знизило б залежність Китаю від імпорту, а й збільшило б залежність світу від Китаю. Як мінімум на кілька років, поки інші країни не доб'ються від власних виробників порівнянної якості напівпровідників, над чим зараз працюють США.

Якими можуть бути санкції

Розмір китайської економіки та її включеність у міжнародні відносини не дозволяють спрямувати по-справжньому жорсткі санкції на адресу Пекіна, якщо він все ж таки зважиться окупувати Тайвань, інакше може постраждати буквально весь світ. Ймовірно, вони будуть точковими, спрямованими на вразливі місця і спектр таких заходів невеликий.

Так, в арсеналі Захід має вже випробуване на Росії «заморожування» резервів. Валютні резерви Китаю становлять $3,2 трлн (дані на кінець червня 2024 року), і 95% з них є активами в іноземній валюті. Точний склад резервів не розкривається, але, за оцінками аналітиків, на валюти країн Великої сімки припадає близько 89% усіх резервів КНР. Крім державних резервів, є міжнародні активи банківського сектору Китаю — $1,5 трлн, більша частина яких теж у валютах G7. Тобто скоординовані дії G7 можуть завдати чутливої ​​шкоди Китаю. При цьому самі розвинуті країни постраждають значно менше – лише 2% їх резервів зберігаються у юанях.

Ще один уже застосований до Росії захід — відключення від системи міжнародних розрахунків SWIFT центрального банку Китаю та як мінімум чотирьох найбільших комерційних банків. Наразі китайські банки щорічно обслуговують міжнародні операції на $6 трлн.

Заморожування валютних резервів та одночасне відключення від міжнародної банківської системи загрожують дефіцитом іноземної валюти, що призведе до зниження курсу юаня. У відповідь на такі санкції Пекін може запровадити контроль за валютним ринком та обмінним курсом. Але для стабілізації платіжного балансу владі доведеться дозволити юаню просісти. Це призведе до подорожчання імпорту та інфляції, але підтримає експортерів та знизить вплив санкцій на них.

Не виключені персональні санкції, а також обмеження щодо компаній чи цілих секторів, наприклад, оборонної промисловості та суміжних галузей.

Масштабні торгові обмеження запровадити буде складніше. Китай є найбільшим постачальником товарів як для США, так і для ЄС. У Європі китайські товари становлять 20% всього імпорту, і трохи менше — США (18%). Для порівняння, Росія до війни була для ЄС лише третім постачальником, із часткою майже втричі менше (7,7% всього імпорту — насамперед із Росії йшли нафта та газ), а для США — двадцятим.

Але Китай – не лише постачальник. Він і ринок збуту. Третій за важливістю як для США (після Мексики та Канади), так і для ЄС. "Вони переплетені дуже тісно", - констатує Коростіков.

Водночас, сам Китай здійснив «розворот на схід» — його найбільшим експортним ринком стали держави Південно-Східної Азії, випередивши США та Європу у листопаді 2023 року. За минулий рік китайські компанії інвестували в Саудівську Аравію рекордні $16,2 млрд. Ще 2022 року цей показник становив лише $1,3 млрд.

Торгові санкції можуть виглядати як позбавлення режиму найбільшого сприяння СОТ, що означає підвищення мит на китайські товари та зниження їх конкурентоспроможності. Для китайської економіки це може бути серйозним ударом — експорт впаде, що може торкнутися близько 100 мільйонів робочих місць. Стільки людей у ​​Китаї залежать від зовнішнього попиту, і майже 45 мільйонів — від кінцевого попиту з боку країн G7. При обмежувальних заходах імпорту з Китаю більшість цих робочих місць, принаймні тимчасово, опиниться під загрозою.

Втім, між США та Китаєм давно йде торговельна війна і Америка вже запровадила обмеження на експорт до Китаю товарів стратегічної важливості, на кшталт чіпів та військових технологій. У разі ескалації конфлікту перелік товарів та жорсткість заходів зростуть. На екстремальних рівнях заходи можуть включати повне ембарго на двосторонню торгівлю. Однак навіть щодо Росії, на торгівлю з якою США потрібно значно менше, не змогли ввести повне торгове ембарго. І в цьому випадку, як ми це бачимо на прикладі Росії, товари надходитимуть в обхід санкцій.

Як Китай готується

"У Китаї пильно стежать за антисанкційною політикою Росії, аналізують і пишуть статті", - зазначає Коростіков. Висновки китайських економістів такі: потрібно запроваджувати контроль за циркуляцією своєї валюти, а також налагоджувати власну інфраструктуру обміну інформацією між банками. «Тут у Китаю справи набагато кращі, ніж у Росії, тому що існує система CIPS — аналог SWIFT, який використовується в більш ніж ста країнах світу».

Учасники системи CIPS: розподіл банків країнами


Китай почав робити кроки з рекордного скуповування золота, накопичивши його запаси на суму $170 млрд.

Китай прагне бути все більш важливою частиною міжнародного ланцюжка поставок, одночасно все більше спираючись на власні сили — це концепція «подвійної циркуляції», оголошена Сі Цзіньпіном ще 2020 року. Вона має на увазі збільшення споживання на внутрішньому ринку та залучення зарубіжних інвестицій, що у довгостроковій перспективі має мінімізувати залежність китайської економіки від зарубіжних ринків та технологій.

«Те, що раніше вироблялося та вирушало до Сполучених Штатів, різними заходами стимулювання намагаються перенаправити на внутрішній ринок, – пояснює Коростіков. — До пандемії виходило відносно непогано. Зараз виходить гірше — після пандемії зростання слабке, люди менше стали купувати, більше стали заощаджувати, тому поки що політику не можна назвати успішною».

Інший план, «Зроблено в Китаї 2025», був запущений у 2015 році і повинен перевести Китай зі статусу «світової фабрики», що виробляє низькоякісні та дешеві товари через нижчу вартість робочої сили та переваг ланцюжків поставок, у статус виробника товарів та послуг з високою доданою вартістю. У 2025 році закінчиться лише перший із трьох запланованих кроків. Але Китай поки що не впорався з цим. Програма призвела до значних витрат для економіки, погіршила ситуацію з торговими партнерами, які теж почали ставити в пріоритет своїх виробників, а китайські фірми, що отримали підтримку, скористалися нею неефективно.

Все це ще не є підготовкою до війни, вважають експерти. «Нині Китай діє, виходячи з припущення, що напруженість у відносинах зі Сполученими Штатами та Заходом є досить серйозною і навряд чи зменшиться найближчим часом, — зазначає експерт з економіки Китаю Центру стратегічних і міжнародних досліджень Скотт Кеннеді. — У той же час це, як і раніше, сильно відрізняється від підготовки до справжньої війни і того, що буде за нею».

«Жоден із перерахованих заходів не вводиться з розрахунком на швидкий напад на Тайвань. Я не вірю, що найближчими 5–10 роками ми побачимо такий напад», — каже Коростиков. Поки економіка Китаю гальмує, у розпорядженні влади стає все менше інструментів для пом'якшення економічної шкоди санкцій.

Бонуси для Росії

«Це буде найкращий день у житті Владіміра Путіна, якщо Китай атакує Тайвань, — вважає Коростіков. — Адже тоді Китай буде відрізаний від постачання природного газу з Австралії та США. Також буде, швидше за все, перекритий доступ нафтових танкерів з Ірану та країн Перської затоки через Малакську протоку. Єдине, де можна буде компенсувати втрати — Росія. На Владіміра Путіна проллється золотий дощ. Він, правда, буде з юанів. Але не вважаю, що це велика проблема. Росія просто ще найбільше закуповуватиме в Китаї».

Після атаки, а можливо, і заздалегідь, Китай і Росія можуть домовитися про створення військового союзу. Наразі немає такої формалізованої структури та взаємних обов'язків у військовій сфері. «Тоді може початися активне перетікання військових технологій між країнами», — розмірковує Коростіков. Але повторює, що "ймовірність цього вкрай мала, тому що китайське керівництво дуже раціональне".

Переклад: «Аргумент»


На цю тему:


Читайте «Аргумент» в Facebook и Twitter

Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter.

Система Orphus

Підписка на канал

Важливо

ЯК ВЕСТИ ПАРТИЗАНСЬКУ ВІЙНУ НА ТИМЧАСОВО ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЯХ

Міністерство оборони закликало громадян вести партизанську боротьбу і спалювати тилові колони забезпечення з продовольством і боєприпасами на тимчасово окупованих російськими військами територіях.

Як вести партизанську війну на тимчасово окупованих територіях

© 2011 «АРГУМЕНТ»
Републікація матеріалів: для інтернет-видань обов'язковим є пряме гіперпосилання, для друкованих видань – за запитом через електронну пошту.Посилання або гіперпосилання повинні бути розташовані при використанні тексту - на початку використовуваної інформації, при використанні графічної інформації - безпосередньо під об'єктом запозичення.. При републікації в електронних виданнях у кожному разі використання вставляти гіперпосилання на головну сторінку сайту argumentua.com та на сторінку розміщення відповідного матеріалу. За будь-якого використання матеріалів не допускається зміна оригінального тексту. Скорочення або перекомпонування частин матеріалу допускається, але тільки в тій мірі, якою це не призводить до спотворення його сенсу.
Редакція не несе відповідальності за достовірність рекламних оголошень, розміщених на сайті, а також за вміст веб-сайтів, на які дано гіперпосилання. 
Контакт:  [email protected]