Роботящі гості: як українці, що втекли від війни, працюють на економіку Польщі

Таку заяву польський прем'єр-міністр Матеуш Моравецький зробив наприкінці травня. Лише за два місяці після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, коли мільйони українців вимушені були залишити країну через небезпеку для себе і своїх родин.

За даними Євростату на кінець травня, в Польщі прихисток знайшла найбільша кількість українців серед інших країн Європи - понад 1,1 млн людей. З них майже половина - діти та молодь. Решта - в основному жінки працездатного віку.

Перші місяці війни вже показали, що більшість з них добре адаптується у нових реаліях. За оцінками експертів, майже 40% переселенців працездатного віку з України вже знайшли офіційну роботу в Польщі, а понад 71% - визнають, що утримують себе самі за власні заощадження або доходи.

Вони роблять покупки та винаймають житло, нарощуючи в Польщі споживчий ринок та насичуючи ринок праці.

"Процес облаштування та тимчасової організації життя біженців з України варто визнати винятково плавним та ефективним. Це свого роду соціальний феномен. Гостей з України дуже швидко "поглинула" течія польських буднів", - каже Лукаш Мазуркевич, президент польського аналітичного центру ARC Rynek i Opinia.

Це вже друга хвиля української міграції в Польщу. З 2015 року сюди почали масово їхати з України на заробітки через економічну кризу, тож для українців ця країна є дуже близькою.

Суші, борщ і манікюр

Вікторія та Наталя разом з подругами та дітьми виїхали до Польщі невдовзі після початку війни. Мешкали неподалік від Катовіце - міста на півдні Польщі.

Вікторія каже, що житло їм надали місцеві поляки, які поставилися до них дуже добре та всіляко підтримували, але на особисті потреби жінки з перших тижнів заробляли самі.

"Прибирали, робили на продаж вареники, пельмені, борщі в банках, котлети по-київськи, - пригадує вона. - Зараз одна наша дівчина робить на продаж суші".

За три місяці війни, коли росіяни вже відступили з Київщини, Вікторія повернулася до чоловіка в Фастів, а Наталя з Ірпеня залишилася і вертатися не планує. Каже, що її будинок повністю зруйнований, а вертатися можна хіба що до мами.

В Україні вона працювала на залізниці інженером-геодезистом, а зараз в Польщі проходить курси в центрі зайнятості, вчить мову та сподівається займатися кадровою роботою.

"Всі наші дівчата, хто працював у сфері краси, медицини, фармацевтики - всі вже з роботою і здебільшого влаштовані офіційно. Біля Любліна багато хто пішов на роботу у сільське господарство, - розповідає вона. - Мені ще треба довчитись, але головне, щоб зараз син в університет тут вступив, а роботу знайдемо".

Відповідно до польських законів, переселенці з України, які звернулися по тимчасовий захист через війну, протягом 18 місяців можуть легально жити та працювати в Польщі. Вони та їхні діти мають доступ до медицини, освіти та інших соціальних гарантій.

Дослідження підтверджують, що вже близько 40% втікачів з України знайшли офіційну роботу в Польщі, каже Домініка Пшчулковська з центру міграційних досліджень Варшавського університету.

"Це просто неймовірно. Цілеспрямованість цих людей, те, як вони легко адаптувалися в плані мови та умов в Польщі, - каже дослідниця. - Зазвичай для біженців, які прибули в нову країну, потрібні роки, щоб досягти таких цифр, як українці за кілька місяців в Польщі".

І це не враховуючи тих, хто працює неофіційно, або тих, хто отримує дохід віддалено від своєї української роботи чи бізнесу, наголошує вона.

Друга хвиля

Нинішній приїзд біженців з України - вже друга потужна українська хвиля. Після жорсткого економічного падіння 2014-2015 років сотні тисяч українців поїхали на роботу до Польщі. А після введення безвізу і дозволу спрощено працювати три місяці на пів року українців у Польщі стало ще більше.

У 2018 році польська влада вже казала про понад мільйон українських працівників у Польщі.

Вже тоді українці мали серйозний вплив на місцеву економіку. Впливове польське видання Gazeta Prawna склало список 50 людей, які мали найбільший вплив на польську економіку у 2017 році. Друге місце у ньому тоді посів збірний образ українських заробітчан.

"Будівництво, сільське господарство, роздрібна торгівля та сфера послуг роками опираються на працівників з України, - каже Лукаш Мазуркевич. - Це імігранти, яких польські роботодавці та польське суспільство вже багато років добре знають і цінують, вони легко асимілюються та культурно близькі".

Нетипові біженці

Через війну до Польщі виїхала також Ольга Куракса, нині General Manager Poland у великій ІТ-компанії Ciklum.

З нею виїхали 4-річна донька, 12-річний син та няня. Чоловік залишити Україну не зміг через воєнний стан.

Родина оселилася в Гданську, орендувала житло на Airbnb в центрі міста. У польському офісі Ciklum Ольга підписала місцевий контракт і тепер офіційно працевлаштована в Польщі.

ФОТО: GETTY IMAGES. Ольга Куракса у київському офісі Ciklum

Зараз жартує, що на початку мала не одну роботу, а цілих три, бо треба було стежити за новинами з України, допомагати облаштовуватись евакуйованим колегам та влаштовувати побут власних дітей на новому місці. Тим паче речей з дому родина вивезла мінімум.

"Я тоді всій родині сказала, що наші речі мають вміститися в одну валізу, - каже Ольга. - Проте купувати нічого для себе мені так і не хочеться. Іноді можу придбати якийсь одяг для дітей, адже вони дуже швидко ростуть, та й хочеться їх якось радувати. Наприклад, я купила синові новий iPhone, хоча вдома би такого ніколи не зробила".

На новому місці сім'я намагається вести активне життя та витрачати гроші передусім не на матеріальні речі, а на емоції.

"Їздимо на море, ходимо на концерти, багато гуляємо і катаємося на велосипедах чи самокатах разом. Це незрівнянно цінніше за будь-яку сукню", - додає вона.

Дослідження ARC Rynek i Opinia показало, що хоч і не всі українці в Польщі працюють офіційно, 71% з тих, хто приїхав, утримують себе за власні кошти. Лише у квітні українці за кордоном, за даними нацбанку, витратили понад 2 млрд доларів.

"Виходить, наші біженці - не зовсім біженці, а доволі заможні туристи, які активно підтримують європейську індустрію гостинності", - коментував ці цифри українському Forbes представник України у Світовому банку Роман Качур.

Польські експерти оцінюють, що за перший квартал 2022 року, тобто в тому числі у перший місяць війни, українці витратили в Польщі 138 млн доларів. Це на 43% більше ніж за аналогічний період минулого року.

І це лише початок. Наступні квартали покажуть значно більший приріст, вважають фахівці.

До прикладу, за даними головного статистичного управління Польщі, лише в квітні роздрібна торгівля в країні виросла на майже 20% порівняно з аналогічним місяцем минулого року.

"Сильне зростання пов'язане з купівлею одягу, меблів, облаштуванням дому, а також ліків та косметики. Це передусім ефект міграції з України", - цитує висновки Польського економічного інституту видання Wp.pl.

Новий поштовх

Загалом польська економіка переживає не найкращі часи. Інфляція в Польщі зростає другий рік поспіль. Цього червня тут зафіксували найвищий рівень інфляції за останні 24 роки - понад 15,6%.

Польські видання задаються питаннями - чи буде в країні рецесія і чи стане нинішнє гальмування найбільшою кризою з 2008 року.

Частково це наслідки внутрішніх проблем, частково пандемії коронавірусу в 2020-2022 роках. Ускладнює ситуацію війна по сусідству, зростання цін на енергоносії тощо.

ФОТО: GETTY IMAGES. З початку війни, за даними ООН, понад 3,6 млн українців отримали тимчасовий захист в країнах Європи

Але масовий приїзд українців серед негативних чинників експерти не називають, швидше навпаки.

"Думаю вплив більше позитивний, ніж негативний, це додатково люди, які тут працюють, витрачають тут свої гроші, привозять свої заощадження. Це все йде на користь польській економіці", - каже Домініка Пшчулковська.

Мігранти - це щонайменше три можливості для економіки країни, що їх приймає, каже Анатолій Амелін, директор економічних програм аналітичного центру "Український інститут майбутнього".

Вони привозять з собою гроші, тому зростає попит, працюють і створюють продукт, а це додаткові податки та додаток до ВВП. Крім того, чим більше мігрантів, тим дешевшою стає їхня праця.

"Українці, що раніше жили в Польщі, кажуть, що вартість праці в деяких професіях впала десь в два рази, - пояснює він. - Люди, що приїздять сьогодні, готові працювати за менші гроші ніж раніше. Тож Польща може виробляти продукти і надавати послуги вдвічі дешевше, це також є для неї конкурентною перевагою".

Аналітики британської компанії Oxford Economics прогнозують, що навіть за консервативним сценарієм, якщо в Польщі залишаться 250 тис. українців, це додаткове зростання ВВП на 2-3% до 2050 року.

"Хоча приїзд українських біженців до Польщі в короткостроковій перспективі може призвести до значних фінансових витрат (з бюджету - Ред.), ми вважаємо, що в довгостроковій перспективі зростання економічного потенціалу з надлишком компенсує це", - каже економіст Oxford Economics Матеуш Урбан.

Жінки і діти

Втім війна все ж вдарила по польському ринку праці. Через воєнний стан більшість чоловіків, які раніше працювали тут на важких сезонних роботах, в сільському господарстві, на будівництві чи в сфері транспорту, не можуть виїхати з України.

Тому попри те, що в Польщу приїхали понад 1 млн українців, місцеві компанії скаржаться, що за певними фахами працювати нікому.

Адже більшість тих, хто приїхав, - жінки та діти. При чому діти, яких вільно приймають у місцеві садочки та школи, відразу ж стали додатковим навантаженням для польської системи освіти.

Крім того, на неповнолітніх дітей польський уряд виділяє таку ж допомогу, як полякам - 500 злотих на місяць (близько 100 доларів).

Втім Анатолій Амелін вважає, що вигоди від залучення такої кількості дітей для Польщі значно вищі за витрати.

Відповідно до довоєнного дослідження "Українського інституту майбутнього", щоб виростити дитину від народження до 18-річчя середня українська родина витрачає на податки, товари та послуги від 80 до 100 тис. доларів.

"Кожен рік, що дитина проживає в Польщі, на неї витрачають близько 5 тис. доларів на додаткове споживання, - пояснює він. - Для Польщі це однозначна перевага, а для України - ні. Бо ми втрачаємо споживчий ринок, можливість виробляти та продавати нові продукти".

Тобто навіть якщо польська держава платитиме на кожну дитину фінансову допомогу, українські батьки витратять на її утримання щонайменше в 4 рази більше.

"Нехай виїхали в основному і жінки з дітьми, але це більше середній клас, вони молоді, ініціативні, багато хто мав свій бізнес", - каже Ольга Пищуліна, експертка Центру Разумкова з гендерних та соціальних питань.

"Діти пішли в школу, вони адаптуються, змінюють свою ідентичність, вступають до вишів і в найближчій перспективі не повернуться в Україну", - додає вона.

Більшість українців декларують, що повернуться в Україну, як тільки війна закінчиться і небезпека мине. Відсоток тих, хто хоче залишилися в Польщі назавжди, на думку дослідників, близько 25% від тих, хто виїхав.

Але в довгостроковій перспективі, якщо війна затягнеться і ще більше українців захоче залишитися тут назавжди, така кількість молоді і дітей вже матиме серйозні наслідки для демографічної ситуації в Польщі, яка має населення, що старіє, та потерпає від відтоку молоді до більш заможних країн Європи.

"Польщі треба терміново змінювати цю ситуацію, - вважає Лукаш Мазуркевич. - З цієї точки зору наявність великої кількості українців є позитивним явищем. В короткостроковій перспективі це більше робочих рук вже сьогодні, а в довгостроковій - майбутнє зростання населення".

"Навіть в короткотерміновій перспективі амбіційні молоді люди, які залишаться, безумовно дадуть поштовх польській економіці, - додає Пищуліна. - І ми розуміємо, що якщо бойові дії не закінчаться, то чоловіки теж будуть прагнути виїхати і возз'єднатись з сім'ями".

«Аргумент»

На цю тему:

• Через війну населення України може скоротитися на третину й більше
• Депопуляція нації: скільки людей втратить Україна та як зупинити міграцію
• Депопуляція України: через війну в до країн ЄС виїхало понад 900 тисяч дітей, росія вкрала 230 тисяч
• Україні загрожує депопуляція: чи зможе країна відновити чисельність населення