Що залишить українцям війна

Версия для печати

2052 вирви на квадратний кілометр і радіаційна загроза Азовському морю — досліджуємо екологічні наслідки бойових дій.

Про це йдеться у статті видання Новая газета.

У листопаді 2021 року, за три місяці до початку СВО, на сайті ООН з'явилася публікація: "Природа стала невидимою жертвою війни".

«Людство завжди вважало втрати у війні за кількістю вбитих солдатів та мирних жителів, зруйнованих об'єктів інфраструктури, а про шкоду для навколишнього середовища навіть не замислювалося. Тим часом здавна воюючі сторони засипали колодязі, спалювали посіви, вирубували ліси, знищували угіддя та вирізали худобу. Сьогодні наслідки конфліктів для природи ще серйозніші: застосування токсичних речовин у В'єтнамі, нафтові вишки, що горять, під час війни в Кувейті <…> Конфлікт руйнує навколишнє середовище на сході України. Донбас знаходиться на порозі екологічної катастрофи, причиною якої є забруднення повітря, ґрунту та води внаслідок розривів великої кількості боєприпасів та затоплення промислових підприємств», — заявляли в Організації Об'єднаних Націй.

Мало хто міг припустити, які масштаби набуде все це незабаром. «Нова газета» розповідає, які екологічні наслідки воєнних дій в Україні до осені 2023 року:

Скільки родючих полів та скільки лісів знищено.

Скільки загинуло тварин.

Чим забруднені річки у зоні бойових дій та що загрожує Азовському морю.

Як намагаються впоратися із наслідками руйнування Каховської ГЕС.

І які радіаційні ризики вже створено.

ЧАСТИНА I.

Засіяно снарядами

До лютого 2022 року Україна була світовим лідером з експорту соняшникової олії (на її частку припадало 50% постачання) та виробництва насіння соняшника (31%). Також вона виробляла 10% світового обсягу пшениці, 15% – кукурудзи, 13% – ячменю.

Аграрний сектор України відіграє найважливішу роль не лише в економіці країни, а й у забезпеченні продовольчої безпеки світу. Серед найбільших покупців української сільгосппродукції — не найбагатші держави, як Єгипет, Нігерія, Індонезія і навіть Бангладеш, яка закуповує зерно за рахунок коштів ООН.

— Цього року ми не змогли засіяти 6,8 млн. га сільгоспугідь, тому що в країні — 32 млн. га орних земель. Тобто втратили майже 20% ріллі, — розповів «Новий» один із українських фермерів, який працює на Черкащині. — З того ж соняшника обсяги скоротилися на третину, бо на [контрольованих] Росією землях якраз багато соняшника росте.

Фермер зазначає, що з сільськогосподарської точки зору головна проблема не в тому, ким контролюються ріллі, а в тому, що родючі землі просто знищуються внаслідок боїв і багато з них уже втрачені.

— Один сантиметр родючого шару відновлюється близько 300 років, — каже він. — І це у природних умовах. Що зараз залишається у наших полях і як їх відновлювати — питання відкрите.

Вивченням екологічних наслідків поточного конфлікту займається співтовариство UWEC, яке об'єднало вчених та фахівців з охорони природи з України, Росії, Білорусі, США та Німеччини. Експерти проаналізували космознімок орного поля, що знаходиться на південний схід від міста Ізюм Харківської області. На одному квадратному кілометрі вони нарахували 2052 воронки: 480 від снарядів калібром 82 міліметри, 547 від 120-міліметрових снарядів і 1025 від снарядів калібром 152 міліметри. «Тільки на цьому квадратному кілометрі до ґрунту потрапило 50 тонн заліза, 1 тонна сполук сірки та 2,35 тонни міді. Важко розрахувати обсяг важких металів та інших сполук, кількість яких менша. Крім того, вибухами вивернуто щонайменше 90 000 тонн ґрунту», — підсумували експерти.

Еколог Олексій Василюк зазначає, що, за його інформацією, 33% орних земель України потрапили під вплив бойових дій:

— Ми вважаємо, що ці території не можна використати для сільського господарства. Я не хотів би їсти продукти, які вирощені на таких землях. Велика кількість сірки, контактуючи з водою, утворює сірчану кислоту. А важкі метали — накопичуються навіть у рослинах. І потім ми це їстимемо? Ні, воно може бути не смертельно, але все одно погано: це і скорочення тривалості життя, і погіршення здоров'я.

Василюк згадує, як влітку минулого року йому написали колеги з Демократичної Республіки Конго: «Вирішайте вже щось із [***], бо в нас незабаром розпочнеться голод. У нас такий стрибок цін на продукти, що ми довго не протягнемо».

Він зазначає, що в Україні звучать думки, що країна знову зможе забезпечувати світ продовольством у попередньому обсязі.

— Тобто ви прямо заявляєте, що на території, що зазнала обстрілів, будете щось вирощувати і продавати іншим країнам? Тоді треба прямо говорити світові, що ми експортуватимемо зерно із забруднених земель, — робить висновок експерт.

Бойові дії вже спричинили масштабну продовольчу кризу. За даними Всесвітньої продовольчої програми, кількість голодуючих у світі лише за 2022 рік збільшилася на 47 млн осіб, кількість тих, хто опинився за межею бідності, — на 71,5 млн. Допомога з продуктами харчування сьогодні потрібна 45 державам, переважно африканським і азіатським, а також Венесуелі та Гаїті. Відмова від «зернової угоди», за заявами ООН, лише посилить становище людей у країнах, що розвиваються: її реалізація дозволяла забезпечувати продовольством 349 млн осіб.

ЧАСТИНА ІІ.

Радіація

АЕС та збіднений уран

6 вересня адміністрація президента США Джо Байдена анонсувала новий пакет військової допомоги Україні: до нього серед іншого увійшли 120-міліметрові снаряди зі збідненим ураном. До цього часу про намір поставити аналогічні боєприпаси Києву оголосила Великобританія. Реакція Москви виявилася очікуваною: Володимир Путін заявив, що Росія використовуватиме свої снаряди зі збідненим ураном, тим більше, що у країни їх «сотні тисяч».

Збіднений уран - відхід, що утворюється при збагаченні урану на атомних виробництвах. Зброя з нею офіційно не вважається ядерною, її застосовують переважно тому, що збіднений уран — надщільний метал, здатний пробивати практично будь-яку броню. Проте ця речовина все одно токсична.

— Після застосування збіднений уран залишається у навколишньому середовищі, — пояснює експерт програми «Безпека радіоактивних відходів» Російського соціально-екологічного союзу Андрій Ожаровський. — Період напіврозпаду урану становить 4,5 мільярди років. Він залишається у вигляді металу і поступово перетворюється на іонну форму. У розчинній іонній формі він набуває рухливості і включається в біологічний кругообіг, тобто потрапляє в організм людини з їжею та водою. І це радіологічна та хімічна небезпека, оскільки сполуки урану хімічно токсичні.

Згідно з доповіддю Дослідницького інституту радіобіології Збройних сил США, збіднений уран здатний викликати онкозахворювання та інтенсифікувати їх перебіг. Поки що інформації про застосування цих снарядів в Україні немає.

Радіаційна загроза — найчутливіша, що викликає найбільше занепокоєння. І, на щастя, повністю нереалізована. Інформаційна кампанія навколо можливих обстрілів Запорізької атомної електростанції (ЗАЕС), яку можна було спостерігати влітку та восени минулого року, мала скоріше політичний характер. Зважаючи на все, всі розуміють: на Чорнобильській АЕС 1986 року вибухнув один реактор, а на ЗАЕС реакторів шість. Після Чорнобиля радіоактивні опади випадали навіть у віддалених від атомної станції регіонах, наприклад, у Мордовії та Чувашії. Площа поразки у разі розгерметизації реакторів Запорізької АЕС буде значно більшою.

Однак сьогодні загроза викиду радіонуклідів навіть у разі потрапляння снарядів до ЗАЕС знижена: п'ять із шести реакторів станції перебувають у режимі «холодного зупинки», один — у режимі «гарячого зупинки» (тобто реактори розігріваються за рахунок подачі електроенергії із зовнішніх джерел, але самі - не працюють).

— Коли реактори перебувають у процесі вироблення електроенергії, тиск у них значно перевищує атмосферний, досягаючи 16 мегапаскалів (нормальним атмосферним тиском прийнято вважати 0,1013 мегапаскаля), — зазначає Андрій Ожаровський. — І якщо в такому стані буде пошкоджено перший контур — трубопроводи, парогенератори чи сам реактор, — станеться залповий викид радіонуклідів, а потім почне плавитися ядерне паливо. Відбудеться та сама «важка аварія».

Якщо реактор знаходиться в так званому холодному стані, то залповий викид радіонуклідів виключений.

— Звісно, контур все одно містить небезпечні речовини. Звичайно, його не можна обстрілювати і якимось чином руйнувати, але якщо аварія і станеться, то її вага буде меншою.

Однак, якщо розгерметизація на ЗАЕС поки що залишається гіпотетичним фактором ризику, то підвищення радіаційного фону в зоні Чорнобильської АЕС (ЧАЕС) — зафіксований факт. У перший місяць СВО рівень гамма-випромінювання в зоні електростанції зріс більш ніж у 20 разів: з 3 до 65 мікрозивертів на годину. При тому що безпечним для людини вважається рівень 0,5 мікрозіверта на годину (а поняття «радіаційне тло в нормі» застосовується до показника 0,2 мікрозиверта на годину).

У МАГАТЕ вважають, що підвищення рівня радіації в зоні ЧАЕС було пов'язане з переміщенням важкої техніки, яка підняла в повітря забруднений пил, що залишився тут з 1986 року. Більше того, у Чорнобильській зоні відчуження зводились оборонні споруди. Екологи наголошують: просто ходити в цьому районі було відносно безпечно, але копати… Фахівці також побоюються, що після відходу військовослужбовців з території ЧАЕС вони могли перенести радіоактивний пил на одязі та техніці.

Ядерне море

Ще одна загроза, про реалізацію якої поки що може бути просто невідома через відсутність моніторингу, — це загроза радіоактивного забруднення Азовського моря.

8 квітня 2018 року міністерство вугілля та енергетики «ДНР» заявило, що зупинить відкачування води з шахти «Юнком», розташованої поблизу міста Єнакієвого. У цій шахті в 1979 році було зроблено ядерний вибух потужністю 0,3 кілотонни у тротиловому еквіваленті. Радянська влада розраховувала таким чином вирішити проблему накопичення газу, але досягти цієї мети не вдалося: вже 1980 року в «Юнкомі» відбулася детонація метану, загинуло 66 шахтарів. 2001 року шахту закрили як нерентабельну.

Шахта "Юнком". Фото: соцмережі

Причому консервувати її довелося не традиційним методом затоплення, а дорогим «сухим» способом, що включає, окрім іншого, постійне відкачування води. Необхідність цього була обґрунтована небезпекою радіоактивного забруднення.

За словами еколога Ольги Денищик, у шахтних водах «Юнкому» можуть утримуватися радіонукліди. І якщо шахту затопити, то небезпечні речовини підніматимуться вище — до горизонтів, з яких воду беруть для пиття чи зрошення. Але крім очевидної загрози споживання радіоактивної води, є ще одна — води «Юнкому», піднявшись до поверхні, можуть потрапити до Сіверського Донця, а звідти — у Дон та Азовське море.

«Якщо водовідливні установки внаслідок тривалого знеструмлення затоплять, відбудеться підйом рівня підземних вод. Запечатана капсула з радіоактивними матеріалами розламається, і заражена гидота спрямується з водою по штреках. Ця вода підніметься вгору і рядом старих незакладених свердловин потрапить на поверхню. Забруднення місцевості буде жахливим — приблизно на рівні 1000 мікрорентгенів на годину», — говорив про затоплення шахти геолог Євген Руднєв.

Для розуміння: безпечним для людини вважається рівень радіоактивного фону до 50 мікрорентгенів на годину.

Щороку на осушення «Юнкому» влада України витрачала близько $5 млн. Але в «ДНР» заявила, що таких грошей у них немає. З 14 квітня 2018 року воду із шахти відкачувати перестали. У 2020 році влада України закликала інспекторів Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ) проінспектувати «Юнком», однак у Донецьку цю ідею не підтримали, заявивши, що готові подати власні звіти та експертні висновки. Чи були вони представлені – невідомо. Незалежну оцінку наслідків затоплення «Юнкому» досі не дано.

ЧАСТИНА ІІІ.

Звіри

Наприкінці серпня 2023 року The New York Times повідомила, що з початку бойових дій на чорноморському узбережжі України, Туреччини та Болгарії було виявлено щонайменше 900 загиблих дельфінів. Зоолог Павло Гольдін пояснив це роботою гідролокаторів військових кораблів, розливами палива, пусками ракет та підривами морських мін.

Про вплив військового флоту на морських ссавців говорить і еколог Іван Русєв: «Судна можуть використовувати звуки на рівні 200 децибелів і навіть вищі спеціальним передавачем. Такі сильні гідролокатори ушкоджують у дельфінів органи слуху і дезорієнтують їх. Втративши орієнтацію та «зір», тварини втрачають акустичний контроль над середовищем. Вони в паніці можуть викидатися на берег та гинути».

Сплеск загибелі дельфінів зафіксовано й у Росії. Так, за інформацією директора науково-екологічного центру порятунку дельфінів «Дельфа» Тетяни Бєлей, у 2022 році в Краснодарському краї задокументовано загибель близько 600 китоподібних. Для порівняння, у попередні роки фіксувалося до 350 випадків. Цього року показник нижчий – 180 випадків загибелі.

Сама Бєлей каже, що загибель дельфінів пов'язана насамперед з епізоотією – епідемією у тварин – тяжкою вірусною інфекцією, на яку також наклалися й бактеріальні. За словами колишнього наукового керівника севастопольського дельфінарію Олександра Жбанова, гідролокаційні станції кораблів можуть впливати на дельфінів негативно, але такий вплив у Чорному морі був завжди, а дельфіни викидаються на берег в основному через хвороби і забруднення моря.

Гинуть тварини на суші. Зафіксоване екологами знищення щонайменше 36 154 гектарів лісів не могло на них не позначитися.

— Хижаки та копитні дуже активно пересувалися, помітно почастішали випадки дорожньо-транспортних аварій за їх участю. І мають дуже багато перешкод: парканів, населених пунктів. Вони не можуть залишити зону бойових дій. А ще велика кількість свійських тварин просто кинута: не лише котів та собак, а й корів, кіз, курей. Вони стають легкою здобиччю для хижаків або просто гинуть від голоду та спраги, — каже експерт UWEC Олексій Василюк.

Згідно з офіційними даними міністерства аграрної політики та продовольства України, бойові дії призвели до загибелі близько 6 мільйонів 92 тисяч сільськогосподарських тварин — здебільшого через відсутність можливості годувати їх. Кількість загиблих свійських тварин невідома.

ЧАСТИНА IV.

Найбільша техногенна аварія

У ніч на 6 червня 2023 року в Херсонській області було зруйновано греблю Каховської ГЕС. Вода, що хлинула з Каховського водосховища, затопила 320 квадратних кілометрів території, 32 населені пункти на правому березі Дніпра, що контролюється Україною, і 35 — на підконтрольному Росії лівому. Евакуювати довелося понад 9000 людей, щонайменше 113 місцевих жителів загинули.

Після підриву греблі вчені та політики говорили про дві основні загрози від осушення водосховища:

По-перше, про можливі пилові бурі та поширення інфекцій.

«З'явився величезний оголений простір з мулу, забрудненого промисловими відходами, зокрема важкими металами, тому що шкідливі речовини, які потрапляли з українських підприємств у Дніпро, стікали вниз і затримувалися у водосховищі, — пояснював у липні цього року виданню «Кедр.медіа» еколог Євген Симонов (Мін'юст РФ вважає його іноагентом). — Пилові бурі можуть розносити шкідливі речовини околицями, люди їх вдихатимуть».

«Після догляду води залишилося багато обмежених водних об'єктів, які прогріваються краще, ніж водосховище, що створює сприятливі умови для бактеріальних водних паразитів. Поодинокі повідомлення про зараження холерою вже є, але слід визнати, що ця хвороба загалом характерна для Херсонської області. Це так званий ендемічний регіон, де холера зустрічається щороку. Найбільші ризики зараз пов'язані з ймовірністю зараження людей холерою, черевним тифом та сальмонелою», - зазначав епідеміолог Михайло Фаворов.

Холерну паличку після руйнування Каховської ГЕС було виявлено у прісній воді у Миколаївській та Херсонській областях. Обстеження на це захворювання в Україні пройшли 5123 особи, двоє виявили підозри на інфікування, але інформації про підтверджену захворюваність у відкритих джерелах немає.

Влада рекомендувала місцевим жителям не вживати дніпровську воду.

На дні осушеного Каховського водосховища, щоб уникнути пилових бур, висадили конюшину, люцерну та інші рослини. На думку ботаніка Олени Киричок, посів насіння, особливо бобових — правильне рішення: «При засіванні дна вирішується кілька проблем, у тому числі закріплення ґрунту: захист його від змиву в нижчі ділянки та від утворення промоїн у вигляді яружної мережі, а також запобігання пиловим бур».

Євген Симонов зазначає, що саме завдяки тому, що «все заросло раніше, ніж висохло дно водосховища», пилових бур вдалося уникнути.

— Нині як певний ризик, як і раніше, бачиться велика частка чужорідних видів у процесах заростання. У тому числі видів, що виділяють потужні алергени, — каже він.

Другою загрозою, про яку багато йшлося у ЗМІ після руйнування греблі Каховської гідроелектростанції, була ймовірність зупинення системи охолодження Запорізької АЕС, яка використовує дніпровську воду.

Однак ця загроза спочатку виглядала хоч і небезпідставною, але дещо перебільшеною. За словами фізика-ядерника Дмитра Горчакова, водоймище-охолоджувач відділений від Дніпра греблею, і вода в ньому залишається, хоча вибух і позбавив АЕС можливості підживлюватися водою з Дніпра.

— Запасів вистачить щонайменше на кілька місяців. Плюс є альтернативні джерела, які вже починають задіяти: це і підземні свердловини, і ґрунтові води, і перетікання води з різних каналів. Крім того, можна намагатися організувати закачування води з нового, а точніше — старого, яке сформувалося ще до будівництва греблі русла Дніпра, — зазначає вчений.

Проте наслідки руйнування греблі Каховської ГЕС є масштабними. Це і загибель великої кількості тварин, яких просто змило водою — насамперед дрібних ссавців та пташенят: вони просто не могли залишити зону затоплення. І велика кількість забруднювачів, у тому числі сільськогосподарських пестицидів і нафтопродуктів, що потрапили до Чорного моря: у зоні затоплення опинилися 78 об'єктів, що містять запаси нафтопродуктів, тільки з майданчика ГЕС у воду було змито 150 тонн машинного змащення. Течії в морі влаштовані так, що забруднення віднесло спочатку до Одеської області, а звідти — до Болгарії і до Туреччини.

…На тлі загибелі людей наслідки для природи можуть виглядати справді вторинними та, за визначенням ООН, непомітними. Проте головна проблема — у їхній довгостроковості: коли військові дії закінчаться, люди залишаться з отруєними полями, згорілими лісами, забрудненими водоймами. І чим довше триватиме конфлікт, тим більшого масштабу ці проблеми наберуть. Усувати їх доведеться роками, якщо не десятиліттями.

Вгорі: пшеничне поле в Чорнобаївці, Херсонська область. Фото: Сергій Бобильов / ТАСС

• Через руйнування греблі Каховської ГЕС без води залишилися 5,8 тисяч квадратних кілометрів зрошувальних полів
• Як російські війська нищать дельфінів всього Чорного моря
• Як та хто вбиває українські річки?