У КНДР голод, якого не було з дев'яностих років

Версия для печати

Усьому провиною відмова від економічної лібералізації та страх Кім Чен Ына перед коронавірусом (він боїться досі!).

У червні журналістам Бі-бі-сі вдалося поспілкуватися з жителями КНДР, які повідомили, що за останні роки економічна ситуація та постачання продовольства в країні різко погіршилися. Північнокорейці, які раніше могли заробити на рис, змушені переходити на дешевшу кукурудзу. На ринках у країні стає дедалі менше продуктів — і люди вже почали помирати з голоду, випливає зі слів співрозмовників «Бі-бі-сі». Провідний науковий співробітник сеульського Університету Кунмін Федір Тертицький на прохання «Медузи» розповідає, чому влада Північної Кореї десятиліттями не може вирішити продовольчу проблему — і як пандемія додатково посилила ситуацію.

В історії Північної Кореї кілька разів голодував. Найстрашніший - відносно недавно, в дев'яності

Економічні кризи та голод у 78-річній історії Північної Кореї траплялися регулярно. Найперша криза почалася в радянській зоні окупації Кореї, що з'явилася за підсумками радянсько-японської війни. Криза була викликана як відсіканням північної частини півострова від аграрного півдня та колишньої метрополії (тобто від Японії), так і жорстким стилем керівництва командувача окупаційних військ — генерал-полковника Івана Чистякова. В основному жертвами першого північнокорейського голоду стали японці, яких радянське командування розселило в гетто, де люди помирали від антисанітарних умов та нестачі їжі. Чистяков наклав вето на прохання підлеглих видати людям рис, заявивши, що це трофей Червоної армії.

Після капітуляції Японії економіка північної частини Кореї фактично стала на паузу. Голод міг охопити значно ширші верстви населення, але катастрофу вдалося запобігти. Архівні документи дозволяють припустити, що ключовим чинником стало втручання двох офіцерів — підполковника Георгія Федорова і майора Юрія Лівшиця, які не побоялися доповісти командувачу Приморського військового округу маршалу Кирилу Мерецькову про те, що відбувається. Той, що сам дивом врятувався від репресій у 1941 році, наказав допомогти голодуючим японцям.

Наступний голод у КНДР стався під час подій 1954–1955 років. Цього разу причиною стала колективізація: північнокорейський лідер Кім Ір Сен прагнув слідувати радянській моделі з такою запопадливістю, що 1952 року під час зустрічі в Москві сам Йосип Сталін порадив йому трохи зменшити оберти. Не лише голод, спричинений серією заборон на приватну торгівлю, а й низка самогубств чиновників, розчарованих повоєнним устроєм КНДР, змусили партійне керівництво тимчасово пом'якшити економічну політику. Обмеження на торгівлю були ослаблені, а паралельно Пхеньян закупив зерно в інших соціалістичних країн.

Але найстрашнішим в історії Північної Кореї був великий голод 1990-х, який став найбільшою трагедією Східної Азії з часів «великого стрибка» Мао Цзедуна. До цих подій спричинило кілька чинників.

По-перше, глибоке невігластво Кім Ір Сена в економічних питаннях. Засновник КНДР прагнув створити максимально централізовану економіку, підпорядковану насамперед його заповітній мрії — вторгненню на південь та об'єднанню Кореї під своєю владою. Сільське господарство не було пріоритетом для вождя — і у 1980-х аграрний сектор опинився у глибокій кризі. Давалася взнаки як неефективність колгоспного ладу, так і недостатня механізація у поєднанні з нерозвиненою інфраструктурою, а також невдалі експерименти із землеробством.

Другим важливим чинником були геополітичні зміни. Північна Корея, економіка якої залежала від постачання з братніх країн — насамперед КНР та СРСР, — залишилася без зовнішньої допомоги. Багато в чому винен у цьому був сам Пхеньян, який емоційно відреагував на рішення Москви (1990 року) і Пекіна (1992-го) встановити дивідносини з Південною Кореєю. З погляду Кім Ір Сена, це було зрадою, і КНДР постаралася, щоб радянські і китайські «ревізіоністи», які визнали «південнокорейських маріонеток», відчули цю позицію.

Нарешті, третім чинником стали повені середини 1990-х, які завдали ще одного удару по сільському господарству, а четвертим — смерть Кім Ір Сена 1994 року. Обережний Кім Чен Ір, який успадкував владу після майже півстоліття правління батька, вирішив по можливості нічого не змінювати в системі через побоювання, що будь-який незручний рух може обрушити режим. Тому влада КНДР не провела структурних реформ і навіть не просили сусідів про допомогу.

Результатом стала катастрофа. Кількість жертв голоду в КНДР обчислюється щонайменше сотнями тисяч, а за деякими оцінками, перевищила мільйон людей. Здоров'я багатьох, хто вижив, було підірвано систематичним недоїданням. Криза закінчилася лише через кілька років — коли економіка КНДР знову почала зростати завдяки чорному ринку, а влада зважилася на її лібералізацію.

Тому влада КНДР не провела структурних реформ і навіть не просили сусідів про допомогу.

Результатом стала катастрофа. Кількість жертв голоду в КНДР обчислюється щонайменше сотнями тисяч, а за деякими оцінками, перевищила мільйон людей. Здоров'я багатьох, хто вижив, було підірвано систематичним недоїданням. Криза закінчилася лише через кілька років — коли економіка КНДР знову почала зростати завдяки чорному ринку, а влада зважилася на її лібералізацію. 

В останні роки ми дізнаємося про КНДР набагато менше, ніж раніше. Вся справа в коронавірусі

Головним чинником, що визначає життя КНДР останні кілька років, стала пандемія коронавірусу. Після першого спалаху в Ухані — і навіть до того, як на початку березня 2020 року хвороба почала поширюватися планетою, — Північна Корея майже повністю перервала контакти із зовнішнім світом. Схожий, хоч і дещо м'якіший режим карантину ввів і Китай, через який будується більша частина зв'язків КНДР з третіми країнами.

Кількість громадян КНДР, які виїжджають на південь, також різко впала (в останні три роки їх кількість впала нижче за показники 1990-х років):

Джерело: Міністерство об'єднання Південної Кореї

Внаслідок цього обсяг інформації про КНДР різко скоротився. Для вивчення цієї закритої країни дослідники використовують кілька методів:

- Інтерв'ю з людьми, що втекли з Північної Кореї;

- читання закритих документів, що втекли з КНДР;

- робота із супутниковими знімками;

- бесіди з північнокорейцями, що живуть у країні, поза КНДР (наприклад, у Даньдуні або Макао);

- аналіз відкритих джерел;

- відвідування країни під час турів.

З цих шести пунктів незмінною залишилася лише робота з відкритими даними та супутниковими знімками — навіть витоків матеріалів стало в рази менше (з таких випадків можна назвати хіба що витік закритого Статуту Трудової партії Кореї, затвердженого на VIII з'їзді 2021 року).

Закрившись навіть від Китаю, влада КНДР спровокувала нову кризу. Негативну роль відіграв і провал переговорів Кім Чен Іна з Трампом у 2019-му

На відміну практично від решти світу (включаючи КНР, Австралію та Нову Зеландію, які намагалися зберегти так звану нульову терпимість до коронавірусу), КНДР досі не відкрила кордону. Це призвело до того, що інтенсивність торгівлі, а її Північна Корея веде майже виключно з Китаєм, різко впала.

Утруднено й постачання економічної допомоги з КНР. При цьому північнокорейський продовольчий сектор залежить від Китаю. Мова не тільки про постачання продуктів, а й про такі товари, як добрива, інструменти, паливо та запчастини для сільгосптехніки та вантажівок.

Але імпульс нової кризи дав не лише розрив торговельних зв'язків із Китаєм. В економіці КНДР сьогодні є епоха контрреформ. Відкіт позитивних змін в економіці кінця нульових та початку десятих розпочався після провалу північнокорейсько-американського саміту в Ханої у 2019 році. Тоді Кім Чен Ин замість очікуваного зняття санкцій не отримав від президента Дональда Трампа нічого. Судячи з поведінки Пхеньяна, після цього лідер КНДР вирішив, що санкції — це надовго і потрібно будувати самодостатню економіку, що базується на автаркії.

Даних про поточну ситуацію в КНДР дуже мало. Але й ті, що є, свідчать: ризик нового голоду досить високий

Загальний принцип харчування північнокорейців залишається незмінним протягом десятиліть. Заможні люди можуть відносно регулярно дозволити собі рибу та м'ясо. Середній клас – рис. Бідняки – кукурудзу. Голодуючі люди не мають коштів навіть на неї.

За статистикою, яку веде агентство DailyNK, ціни на рис у Пхеньяні та прикордонних містах Сінийчжу та Хесан досягли максимуму за останні п'ять років, перевищивши показники 2019 року на 25%. Ціни на кукурудзу злетіли ще сильніше: вони перевищують показники 2019 майже дворазово. Причому справа не в тому, що знецінилася північнокорейська вона, оскільки її курс до головної іноземної валюти, яка використовується в КНДР — долар США, — залишається практично незмінною.

Зростанням цін ринок зазвичай реагує або на підвищення попиту, або на зниження пропозиції — і те небагато, що нам відомо про те, що відбувається в Північній Кореї, вказує на те, що йдеться про другий сценарій. Ізоляція країни і сама по собі, і за рахунок викликаної нею кризи в сільському господарстві призводить до того, що на ринках стає менше продуктів. Ціни зростають — і люди можуть дозволити собі менше продуктів.

У результаті країни падає рівень життя. Частина тих, хто раніше їв досхочу, починає недоїдати. Частина тих, хто раніше недоїдав, помирає від голоду та супутніх послаблення організму захворювань.

Нинішній голод (якщо він справді настав) багато в чому схожий на голод дев'яностих. Але шансів урятуватися від катастрофи у КНДР тепер більше

Ситуація, яка, зважаючи на все, складається в КНДР, чимось схожа на обставини, які призвели до голоду в 1990-ті. Головна причина — все в тому ж: замість того, щоб за прикладом Китаю, В'єтнаму, Лаосу та Куби (тобто решти країн соцтабору) проводити ринкові реформи, КНДР не рухається з місця. Навпаки, вище керівництво регулярно намагається відіграти тому, що у більш ліберальні роки вдається пролобіювати реформаторськи настроєної частини кабінету міністрів. Друга причина також схожа — відмова від допомоги Китаю.

У той же час між передбачуваним голодом 2023-го та подіями 1990-х є суттєва різниця. По-перше, економіка КНДР зараз все ж таки значно ринкова, ніж була тоді. По-друге, у 1990-х основний мотив Пхеньяна «заважати китайцям допомагати північнокорейцям» був ідеологічним (образа на Китай за визнання Південної Кореї), а у 2020-х йому на зміну прийшов санітарний мотив — карантин в умовах пандемії. Інша річ, що жорсткі коронавірусні обмеження у червні 2023 року виглядають анахронізмом. Незважаючи на те, що Східна Азія дотримувалася їх довше за інші регіони світу, і Китай, і Південна Корея, і Японія вже повернулися до нормального життя.

Підстави хоч для якихось надій є і північні корейці. 18 червня головна газета КНДР «Нодон синмун» повідомила, що у зв'язку зі 110-річчям від дня народження Кім Ір Сена та 80-річчям від дня народження Кім Чен Іра відбудеться черговий «Фестиваль хвали великих людей з гори Пекту». Поки неясно, чи пройде він у Пхеньяні чи онлайн, але шанси на зміни в карантинній політиці все ж таки є.

Чому КНДР проводить таку небезпечну політику, яка, зважаючи на все, може коштувати життю частини її громадян? Можна вибудовувати різні гіпотези, але точної причини ми не знаємо. Втім, деякі висновки все ж таки можна зробити з досить великою часткою впевненості. Перший — поточний режим ізоляції існує з волі Кім Чен Іна і може бути знятий лише з його санкції. Другий — той факт, що кукурудза подорожчала навіть сильніше за рис, говорить про те, що у разі подальшого погіршення ситуації страждати в першу чергу будуть бідні північнокорейці. Якщо ціни продовжать зростати, разом із ними побільшає голодних смертей.

Вгорі: диктатор Північної Кореї Кім Чен Ин ніколи не голодував. Фото: Reuters

«Аргумент»

На цю тему:

• Побег из ада. Откровенный рассказ беженки из Северной Кореи
• 40 карт КНДР
• Он выжил. Интервью с беженцем из Северной Кореи
• Красные оккупанты. Как советская армия «освободила» Китай и Северную Корею
• До чего доводит классический коммунизм — девушка из Северной Кореи о жизни в своей стране
• Режиссер Виталий Манский: «Там все — фейк»