"ВСУ страшенно ефективні: їхній рівень прийнятного ризику набагато вищий" - інтерв'ю спецназівця США, який 10 місяців воював в Україні

Версия для печати

Колишній спецназівець армії США, "зелений берет" Девід Брамлетт у 2022 році протягом десяти місяців командував загоном українського Іноземного легіону ("зелені берети" – підрозділи сил спецназу США, створені у 1952 році як спеціальні диверсійні підрозділи). В інтерв'ю журналісту грузинської служби Радіо Свобода Важе Тавберідзе Девід розповів, що вважає російське вторгнення в Україну класичним випадком протистояння добра і зла, і пояснив, чому високо оцінює українську армію та її ефективність: на його думку, рівень прийнятного для ЗСУ ризику набагато вищий, ніж для багатьох інших армій.

Наразі військовий працює у Фонді Ромула Т. Уезермана (Romulus T. Weatherman Foundation), неурядової організації, яка займається виявленням та поверненням на батьківщину американців, які загинули в боях в Україні. В інтерв'ю Брамлетт окремо зауважив: "Жодним майстерним ударом [українського] Генштабу чи Залужного цю війну не виграти. Це буквально будуть піхотинці в польових умовах з автоматами Калашнікова, що б'ються в траншеях. Саме український солдат виграє цю війну".

— Як спецназівець ви билися в Іраку та Афганістані, а після цього поїхали воювати за Україну. Чому ви вважаєте, що війна в Україні – ваша війна?

— По-перше, я думаю, що це, мабуть, найправедніша війна, яку на власні очі побачить моє покоління. На мій погляд, це протистояння добра і зла як воно є. Коли я навчався на останньому курсі в аспірантурі [Університету Джона Хопкінса], ми обговорювали, чи вторгнеться Росія [в Україну] традиційним шляхом. І, чесно кажучи, я не думав, що вони справді це зроблять: я не думав, що вони можуть бути такими тупими. А вони саме так і вчинили.

В армії я служив у полку рейнджерів та групі спецназу: наш девіз – De Oppreso Liber, це означає "Звільнити пригноблених". Ви знаєте, що "зелені берети" роблять, по суті: ми дозволяємо силам-партнерам чинити опір вторгненню ззовні або скинути корумпований, авторитарний уряд. Тому коли почалася війна в Україні, я подумав: у мене є знання, у мене є навички, у мене є можливість допомогти. По суті, я взяв відпустку в університеті та приїхав до України.

Але виявилося, що зовсім інша війна, аніж ті, на яких я був раніше. Мій найгірший день в Іраку чи Афганістані, найгірший із можливих, коли ми відчували, що у нас все повністю вийшло з-під контролю, не йде ні в яке порівняння зі звичайним днем на війні в Україні. І я думаю, що нам, військовим, доведеться засвоїти ще багато уроків, які раніше не були засвоєні західними військовими.

— Які основні висновки необхідно буде військовим отримати з цієї війни?

— "Зелені берети", а в більш загальному плані особливо керівники Сил спеціальних операцій, офіцери повинні звикнути до того, як їм діяти в некомфортних умовах і бути без зв'язку з хлопцями, які знаходяться "в полі". Ця ізоляція відбувається через пеленгацію, використання РЕБ (засобів радіоелектронної боротьби) тощо. Наприклад, з березня по жовтень [2022], коли я відправляв на завдання розвідгрупу з чотирьох осіб, я не знав, що з ними, в порядку вони чи ні.

— І за цих умов вам, як офіцеру, треба покладатися на рішення, які будуть ухвалені вашими підлеглими?

— Так. І американським військовим дуже тяжко це прийняти. Питання наділення повноваженнями молодших офіцерів стало дуже складним. Командирам підрозділів слід навчитися довіряти своїм хлопцям. Частково це приходить, коли ти починаєш зосереджувати свою увагу на базових основах, азах військової служби.

Я поїхав у Форт-Брег (одна з найбільших військових баз у США в Північній Кароліні, там розквартовані повітряно-десантний корпус та Сили спеціальних операцій армії США) і поговорив там із офіцерами, які проходили курс "зелених беретів". І найбільше я казав їм про основи військової справи. Я всіх питав: "Коли хтось із вас востаннє ходив у ліс і копав бойовий окоп?" І ніхто з них не підняв руки! Вони ніколи цього не робили! Запитував: "Коли ви востаннє виходили до лісу та проводили з вашим підрозділом тактичні заняття у бойових умовах?" А це тренування – це одна з тих речей, які мають відбуватися у військових автоматично! І з'ясувалося, що вони робили це багато років тому, та й то у тих випадках, коли вони пройшли школу рейнджерів, якщо вони її взагалі проходили.

Ось такі уроки ми здобули. Я думаю, що військові мають багато психологічних комплексів, що залишилися від глобальної війни з терором, коли кожен хоче бути крутим хлопцем, йде в ближній бій або типу того, тому що це весело і круто. Але ж це не те, як треба діяти тут [в Україні]! Я маю на увазі, що якщо ви увійдете в будівлю, навколо якої артилерія та танки, вас, швидше за все, вибухнуть. І ми здобули дуже багато таких важких уроків. Я думаю, що українці засвоїли ці уроки зараз, але я думаю, що на початку війни вони здобули багато таких важких уроків. І вони їх засвоїли.

— Час від часу я беру інтерв'ю у західних командирів і чую від них, що Україна сьогодні має одну із найсильніших, добре навчених та ефективних армій у світі. Враховуючи, що ви боролися разом з українцями протягом 10 місяців, ви погоджуєтесь з цією оцінкою?

— Я не сказав би, що це цілком справедлива оцінка. Дещо складніше, бо є професійні частини ЗСУ, які разом служили з 2015 року, разом служили на Донбасі. А є частини, які є новими бригадами, нещодавно сформованими, сповненими добровольців. Тож у рамках ЗСУ є величезна розбіжність у рівні досвіду та підготовки.

Я припинив брати участь у бойових операціях в Україні 1 грудня 2022 року. Тож у мене зараз немає даних, до яких результатів призвело те, що багато українських військових проходили в останні місяці навчання на Заході. Можу лише сказати, що це була величезна допомога. І хоча її важко виміряти кількісно та якісно, я гарантую вам, що хлопці, які проходять цей тренінг, побачили величезні покращення.

— Як би ви особисто оцінили ефективність української армії зараз?

— Я б сказав, що вони страшенно ефективні. Вам не потрібно бути суперпрофесіоналом, щоб бути ефективним, чи не так? Але візьмемо, наприклад, загін "Кракен" (український спецназ). Ми працювали з ними навесні, і на той момент вони діяли нехай і непрофесійно, але ефективно. І це головне: я впевнений, що ці хлопці згодом стали ще досвідченішими.

Я сказав би, що українці такі ефективні на полі бою, бо вони дуже мотивовані. Ці хлопці повертають собі міста, де вони виросли, будинки, де вони виросли, де в юності був перший поцілунок. Уявіть себе на їхньому місці: я думаю, ви були б дуже мотивовані, незважаючи на небезпеку. Їхній рівень прийнятного ризику набагато вищий. І так і має бути, це доречно.

— Ви протягом десяти місяців воювали проти російських військових. Наскільки вони ефективні?

— Більшість часу ми базувалися в Харкові. І аж до контрнаступу ЗСУ у вересні [2022 року] ми в основному стикалися з [бойовиками] так званих "ЛНР" та "ДНР", а потім - з військовими 200-ї окремої мотострілецької бригади з Кольського півострова. 200 бригада сильно постраждала в боях. Є багато матеріалів у відкритому доступі про цей підрозділ: у ньому багато солдатів було вбито ще в перші дні вторгнення, а потім їх військових продовжували знищувати знову і знову.

Я можу говорити тільки про свій [власний досвід], але, зважаючи на те, що я бачив, вони [російські військові] зовсім некомпетентні. Я все ще гадаю, що ми, особливо на Заході, переоцінюємо можливості російських військових.

— Тобто навіть після розвінчання міфів про те, що російська армія насправді не є другою за силою армією у світі, ми все ще переоцінюємо російських військових?

— Думаю так. Якщо ви подивіться на те, що відбувається з російськими збройними силами: усі показники у них або на плато, або йдуть униз, бо вони зазнають багато втрат. І в них було вбито багато офіцерів, які навчають солдатів. У російській армії багато рядових підрозділів, частин, але також у ній є елітні частини, найдосвідченіші хлопці, які займаються навчанням інших. І ось ці кадри, ці досвідчені хлопці теж були відправлені у фронт, фактично до м'ясорубки. Вони [росіяни] втратили не тільки свої найдосвідченіші бойові одиниці, а й людей, які мають навчати нові бойові одиниці. Загалом у них усі показники на плато і йдуть униз, а в української армії вони, навпаки, злітають.

— Ви були на фронті, коли Україна розпочала контрнаступ у Харківській області минулого року. Чого ви очікуєте від нинішньої контрнаступної операції?

— Я з оптимізмом дивлюсь на Україну. Думаю, Україна багато чого досягне. Я не збираюся здогадуватися про український контрнаступ або про те, як вони збираються це робити. Але, судячи з того, що я бачив у росіян і в українців, я думаю, все піде дуже добре. Росія зараз переживає спад, і на користь України – дочекатися ідеального моменту для удару. Вважаю, що ми вже отримали свідчення їхнього високого професіоналізму. Генштаб ЗСУ, [Валерій] Залужний (головнокомандувач Збройних Сил України) і так далі: я думаю, що досить хороші в тому, що вони роблять.

— Говорячи про військову допомогу Заходу Україні: що, на вашу думку, потрібно Україні, щоб цей контрнаступ увінчався успіхом?

— Як заявив Конгресу президент [України Володимир] Зеленський, Україні потрібні найбільше всі види озброєння. Є загальновійськова ідеологія, згідно з якою, якщо ви можете ефективно використовувати разом всі види озброєнь: танки, артилерію, підтримку з повітря, підтримку піхоти – то ви ніби отримуєте синергетичний ефект. Але ми не надали Києву достатньо танків для виконання завдання. Я думаю, що США роблять ставку на те, що Україна може зробити більше із меншими витратами.

Це все добре, але ви повинні мати на увазі, що українські збройні сили зросли зі 196 тисяч людей станом на 24 лютого 2022 року до 700 тисяч. Це крім хлопців, які перебувають у резерві. Але якщо ми подивимося на кількість українців, які пройшли навчання у західних військових, то їх має бути набагато більше.

Я сказав би, що танки та артилерія – це найбільші речі, які потрібні українцям, як і ракети великої дальності. І дякую британцям за те, що вони взяли на себе ініціативу щодо постачання цього виду зброї. Франція теж має взяти на себе відповідальність і поставити Києву ракети якнайшвидше. І є ракета TAURUS [крилата ракета повітряного базування] у Німеччині.

Можу сказати, що до того, як минулого року на фронті з'явилися HIMARS (легкі реактивні системи залпового вогню), ми постійно зазнавали артилерійського та мінометного обстрілу з боку Росії, в основному зблизька. Коли установки HIMARS почали з'являтися протягом цього місяця, я б сказав, ми помітили приблизно 50-відсоткове зменшення кількості артилерійських обстрілів наших позицій. Тому що російські склади постачання вибухали; вони стали мішенню цих установок.

Коли ви починаєте використовувати ракети великої дальності, ви "відсуваєте" від лінії фронту вузли постачання супротивника, і це важливо: таким чином ви збільшуєте живучість українських підрозділів, особливо нещодавно сформованих бригад, які не мали тривалої підготовки. Ви підвищуєте живучість тих чоловіків, які стоять прямо біля російських позицій.

Жодним майстерним ударом [українського] Генштабу чи Залужного цю війну не виграти. Це буквально робитимуть піхотинці у польових умовах із автоматами Калашнікова, які просто б'ються у траншеях, б'ються за укріплені позиції. Я маю на увазі, що війну виграє саме український солдат, саме він. Якщо ми зможемо зробити все, що в наших силах, щоб підвищити виживання цих хлопців, я думаю, ця війна закінчиться набагато швидше.

— У відповіді на перше запитання інтерв'ю ви сказали: "Це найправедніша війна, в якій я коли-небудь брав участь". Ви раніше брали участь у двох інших війнах – в Іраку та Афганістані. Чому ви вважаєте їх "менш праведними"?

— Ірак та Афганістан викликають у мене солодко-гіркі, змішані почуття, бо це був один із найкращих періодів у моєму житті. Але, знаєте, я не погоджувався з тим, як ми вели ті війни. Особливо Афганістан. Я тоді був "зеленим беретом", і війна в Афганістані була б ідеальною операцією чисто для "зелених беретів" за безпосередньої підтримки з повітря. Але коли ви починаєте відправляти в країну звичайні збройні сили, армію США, морську піхоту, будь-кого, у них не вистачить зрілості, щоб впоратися з цим. Ви берете 18-річного підлітка, даєте йому в руки гвинтівку, відправляєте його на базову підготовку та очікуєте, що він піде і займатиметься боротьбою з повстанцями? Тому маю змішані почуття з цього приводу.

Мене дуже захоплює боротьба за визволення пригноблених, якою займаються "зелені берети". Україна – європейська країна із демократично обраним урядом. Київ – це як Нью-Йорк чи Вашингтон, чи просто звичайне американське місто. І війна, яку веде Україна, є праведною, бо Росія вторглася на її територію, оскільки це відбувалося у серпні-вересні 1939 року (коли почалася Друга світова війна та СРСР з Німеччиною вторглися до Польщі).

Якщо ми не зупинимо Росію тут і зараз, все може стати ще гіршим. Бо якщо ви можете подивитися на те, що Росія вже зробила після розпаду Радянського Союзу: я маю на увазі Придністров'я, Чечню, Грузію, Крим та Донбас у 2014 році, MH17 (збитий у 2014 році рейс Malaysia Airlines над східною Україною). У нас уже були отруєння полонієм та "Новичком", були вибухи складів боєприпасів у Чехії. Це можна порівняти з діями скаженого собаки. Подивіться те, що вже відбувалося. Якщо ми не зупинимо Росію тут і зараз, то наступній під удар підпаде країна НАТО.

Спочатку інтерв'ю (англійською мовою) було опубліковано на сайті Радіо Свобода

Вгорі: Девід Брамлетт. Фото з відкритих джерел

«Аргумент»

На цю тему:

• Французький генерал Мішель Яковлефф: Я не сумніваюся, що режим Путіна впаде
• У чому сила української армії? 10 чинників, які допомогли ЗСУ стати новою військовою потугою
• Коли любителів легких «спецоперацій» очікує поразка
• Как российская армия с ее древним оружием проигрывает современным военным технологиям