ВВС: Як елітний російський полк, розбитий під Києвом, повернувся в Україну

До польового шпиталю на Донбасі мчить бронемашина з кількома важкопораненими. "(Український. - Ред.) танк стріляв по нас, - пояснює один із російських десантників, поки йому перев'язують рани, - спочатку біля нас, потім прямо по нас".

Зображення кривавих реалій війни на офіційному каналі Росії - рідкість. Але й визнань того, яку ціну платить армія, вже не так багато.

Утім, в цьому матеріалі нашу увагу привернуло дещо інше. Солдати у показаному сюжеті були ідентифіковані в соцмережах як військові 331-го гвардійського парашутно-десантного полку, про який ми писали на початку квітня.

У березні 331-й полк, який незадовго до вторгнення базувався у Костромі, за 300 км на північний схід від Москви, зазнав значних втрат під час невдалого наступу на Київ.

У ході боїв 11-14 березня українська артилерія неодноразово обстрілювала їх, намагаючись прорватися до Бучі, міста, де були скоєні жахливі злочини проти цивільних осіб. Серед загиблих у боях у середині березня був полковник Сергій Сухарєв, командир 331-го полку, кілька інших офіцерів і десятки чоловіків.

Чимало солдатів значилися "зниклими безвісти" - через обставини, в яких вони загинули, наприклад, у підірваній бронетехніці, знайти їхні тіла було неможливо.

Але меморіальні стіни у російській соцмережі "ВКонтакте", дають гарне уявлення про підтверджені жертви та реакцію громадськості на них.

Герої... чи жертви?

Огляд місцевих ЗМІ в Костромі після цих перших втрат свідчить, що російська влада побоялась залишати громадськість у невіданні про те, що відбувається з 331-им полком.

У травні групу колишніх офіцерів відправили поговорити з десантниками, які щойно повернулися з України, щоб заспокоїти громадськість. Інтерв'ю показали на місцевому телеканалі.

"Ми хотіли переконатися на власні очі, - сказав кореспонденту полковник Микола Майоров, командир полку у відставці. - Ми переконалися, що настрій у них хороший".

І ніби звертаючись до тих, кого хвилює мета цієї війни, Майоров додав: "Вони знають, що вони роблять, вони знають, навіщо вони це роблять".

Офіційні дані свідчать про перейменування вулиці у Костромі на честь полковника Сухарєва, вшанування пам'яті десантника Данила Турапова, який загинув у тому ж бою, в його колишній школі або збір коштів на посилки бійцям. Родичі солдатів, вочевидь, відчувають міцний спільний зв'язок, але ставлення ширшої громадськості - більш прохолодне.

Відео з концерту, організованого родиною бійців 331-го полку на честь Дня Перемоги 9 травня з бурхливим виконанням патріотичних пісень у громадському парку Костроми, майже ніхто не подивився.

Байдужість чи навіть ворожість до війни в Україні теж присутня.

Один із мешканців Костроми, який міркував про загибель своїх співвітчизників в Україні, сказав: "Мені шкода кожного з цих хлопців, але я вважаю їх не героями, я вважаю їх жертвами".

Фотографії загиблих російських солдатів 331-го полку

З російських повідомлень та інших відкритих джерел можна простежити, що сталося з десантниками після їхньої ганебної поразки під Києвом. 331-й полк, разом із тисячами інших російських військових вивели з півночі України у сусідню Білорусь у другій половині березня.

На початку квітня з'явилось відео, на якому транспорт полку завантажували у вагони-платформи у Барановичах у Білорусі, звідки їх відвезли приблизно за 1000 км до Бєлгорода, який межує зі східною Україною. Це було частиною переходу на Донбас на сході України.

Після періоду відпочинку 331-й полк знову направили до бойових дій в Україні - під Ізюм на сході України. Після кількох тижнів без смертельних випадків ми почали бачити нові записи на стінах пам'яті у соціальних мережах.

До кінця травня увага росіян переключилася приблизно на 100 км на південний схід до Попасної, де російські війська почали поступово відтісняти українських захисників.

Саме під час боїв у Луганській області, які точилися останніми тижнями, 331-ий полк знову з'явився на підконтрольному державі телеканалі "Росія".

Кількість загиблих у полку зросла щонайменше на 23 з квітня

Бойова машина десанту, або БМД, яка з'являється на цьому відео, містить велику кількість символів і позначок, які відбивають похмурий шлях полку.

Під час наступу на Київ військові малювали на своїх машинах білу літеру V. Ще одна позначка, схожа на знак оклику з перевернутим трикутником і тризначним номером - маркування під час завантаження на залізничну платформу у Білорусі наприкінці березня.

Але солдати продовжували розмалювати бойову машину, а їхні офіцери, схоже, це терпіли, вважаючи, що це може підняти моральний дух. На одній з машин, яку ми помітили на платформі у Білорусі, цього місяця вже мала на собі літеру Z, кремлівський символ війни, слова "Кострома" та "Бойовий друг".

Під символами вже важко роздивитися первісний колір машини.

Можливо, офіцери терпіли таку творчість на транспортному засобі, бо вважали, що вона піднімає дух?

Що стосується людських втрат полку, нам вдалося підтвердити, що кількість загиблих зросла з 39 у квітні до 62. З огляду на число зниклих безвісти солдатів та приховування деяких імен, фактична кількість загиблих є значно вищою і може сягати 120.

Якщо додати поранених у співвідношенні три до одного, загальна кількість втрат, ймовірно, коливатиметься між 400 й 500. Це приблизно половина чисельності 331-го полку, з якою він увійшов в Україну в лютому.

Ще один полк із Костроми - 1065-й десантний артилерійський полк, який воює разом із 331-м в Україні, також зазнав втрат.

Місцеві ЗМІ підтвердили, що з кінця лютого було вбито понад 80 солдатів з Костроми. Для порівняння - за дев'ять років війни в Афганістані загинуло 56 військових з міста.

Наразі BBC підтвердило загибель 62 солдатів 331-го гвардійського парашутно-десантного полку: Клім Абрамов, старший лейтенант Рустем Ахмед'янов, Віктор Баранчиков, Олег Бедошвілі, капітан (консультант) Юрій Борисов, старший лейтенант Ілля Чернишев, капрал Юрій Дегтарьов, Костянтин Добринін, Саша Долкін, Максим Дубов, сержант Сергій Дуганов, сержант Андрій Дунаєв, Кирил Федосєєв , Артур Імангулов, лейтенант Юрій Інкін, Максим Іванов, старший лейтенант Микола Кіркін, Андрій Ковалевський, майор Сергій Крилов, Утемес Куаншпеков, Артем Купріченко, Станіслав Кутєлєв, Сергій Лебедєв, капрал Янош Леонов, сержант Олександр Лімонов, Сергій Лобачьов, Микита Ломакін, Павло Макаров, Артем Махов, капрал Іван Мамзурін, капрал Ілля Мартиненко, Олег Мельников, командир Вадим Нетужилов, сержант Олександр Нікітін, Олексій Останін, лейтенант Лев Овчінніков, Максим Овчінніков, капрал Леонід Пантелеєв, майор Олег Пацкалєв, сержант Станіслав Петрутик, капрал Захар Полевщиков, сержант Роман Помєлов, Дмитро Прокопов, старший лейтенант Павло Руденко, старший лейтенант Олександр Шалигін, Олексій Шевельов, Єгор Шухов, полковник Сергій Сухарєв, майор Євген Сулохін, Максим Світленко, старший лейтенант Микола Симов, Данііл Титов, Максим Трокай, Данил Турапов, Іван Тур'єв, старший лейтенант Андрій Вашков, сержант Максим Воротинцев, капітан Олексій Вишегородцев, Олексій Єлімов, капрал Артем Єргін, сержант Равшан Жакбаєв, капрал Даніла Зудков.

На фото угорі: загиблі солдати 331-го полку, смерть яких підтверджено

«Аргумент»

На цю тему:

• Максим Віхров: Сьогодні питання стоїть інакше: «А навіщо світові Росія?»
• Херсонське пекло російської окупації
• "Бог дивиться на нас нашими ж очима. І дивується з того, що ми робимо"
• Розслідування про вбивство російськими загарбниками фотожурналіста Макса Левіна