Як Медведчук і ФСБ обманули путіна

|
Версия для печатиВерсия для печати

Про помилки в плануванні так званого СВО і новий план Кремля Тетяна Попова в "Хроніках війни".

Яких помилок припустилося російське керівництво внаслідок так званої спеціальної військової операції "Кидок Мангуста"? Про це пише Тетяна Попова, екс-заступник міністра інфорполітики, радник міністра оборони (2014-2015), у своєму блозі у виданні Українська правда.

Ось що написали про помилки в самому плануванні СВО і рішеннях військово-політичного керівництва РФ Financial Times:

Приголомшений олігарх запитав Лаврова, як Путін міг спланувати таке велике вторгнення в такому вузькому колі – настільки, що більшість високопоставлених чиновників у Кремлі, економічному кабінеті Росії та її бізнес-еліті навіть не вірили, що це можливо.

"У нього три радники", – відповів Лавров: "Іван Грозний. Петро Великий. І Катерина Велика".

"Він дійсно вірить у все, що говорить про сакральність і про Петра Великого. Він думає, що його пам'ятатимуть, як Петра", – говорив колишній високопоставлений чиновник.

А ось як Путін заднім числом виправдовує вторгнення:

Оскільки початковий план розвалювався, Путін знайшов нові причини для виправдання воєнних дій, наполягаючи на тому, що у нього не було іншого вибору, окрім як продовжувати вторгнення будь-якими необхідними засобами, кажуть нинішні та колишні офіційні особи.

"Він каже близьким йому людям: "Виявляється, ми були абсолютно не готові. В армії бардак. У нашій галузі бардак. Але добре, що ми дізналися про це саме зараз, а не тоді, коли до нас вторгнеться НАТО", – повідомив колишній чиновник.

Люди, які знають Путіна, описують його як людину, яка з початком війни стала ще більш ізольованою. "Сталін був лиходієм, але хорошим менеджером, тому що йому не можна було збрехати. Але ніхто не може сказати Путіну правду", – каже один із них. "Люди, які нікому не довіряють, починають довіряти дуже невеликій кількості людей, які їм брешуть".

Коли росія захопила Крим в України 2014 року, він не поінформував свою власну раду безпеки – натомість якось усю ніч до 7-ї ранку розігрував анексію півострова зі своїм міністром оборони Сергієм Шойгу і трьома високопоставленими силовиками.

За словами колишнього високопоставленого російського чиновника і колишнього високопоставленого чиновника США, спочатку радники закликали Путіна не вводити війська до Криму. Путін сказав: "Це історичний момент. Якщо ви з цим не згодні, можете піти", – згадує колишній російський чиновник.

Коли Захід, побоюючись ескалації напруженості до точки неповернення і загрози економічним зв'язкам Європи з росією, відповів лише ляпасом, Путін повірив, що ухвалив правильне рішення, за словами кількох людей, знайомих із президентом.

Чи запевняв Медведчук, що Україна здасться?

"Якщо Медведчук каже, що йде дощ, потрібно визирнути у вікно – буде сонячно", – каже інший колишній високопоставлений російський чиновник. "У вас є опитування, у вас є спецслужби – як ви можете робити щось серйозне на підставі того, що говорить Медведчук?"

Однак оцінка Медведчука була раптово підтримана Федеральною службою безпеки, яка запевнила Путіна в неминучості перемоги і виплатила великі суми хабарів українським чиновникам в надії, що це гарантує успіх.

"ФСБ вибудувала цілу систему, що дає змогу говорити начальнику те, що він хоче почути. Були видані величезні бюджети і корупція була на всіх рівнях", – каже представник західної розвідки. "Ти розповідаєш правильну історію і трохи знімаєш для себе".

Незгодні голоси в СЗР, російському агентстві зовнішньої розвідки і російському генеральному штабі спробували викликати сумніви. На засіданні Ради безпеки за три дні до вторгнення навіть Микола Патрушев, секретар Ради безпеки і найдавніший і найвойовничіший союзник Путіна, запропонував дати дипломатії ще один шанс.

"Він знав, у якому поганому стані перебуває армія, і сказав про це Путіну", – каже людина, близька до Кремля.

"Путін був занадто самовпевнений, – каже колишній високопоставлений чиновник США. "Він вважав, що знає краще за своїх радників так само, як Гітлер думав, що вмів воювати краще за своїх генералів".

Однак більша частина мережі Медведчука просто взяла гроші і втекла, відмовившись приєднатися до вторгнення, або звернулася просто до української влади та попередила її про надані їй інструкції, за словами високопосадовця з української влади та колишніх офіційних осіб США і росії.

На тлі широко поширеного безладу серед загарбників російська армія збила кілька власних літаків у перші дні вторгнення. У результаті у нього закінчилися пілоти з досвідом бойових дій за участю сухопутних військ, які були готові до польотів, за словами двох західних офіційних осіб і одного українського чиновника.

"Можливо, це не були двозначні цифри, але більше, ніж один або два", – каже колишній високопоставлений чиновник США. "Дружнього вогню було багато. Можливо, у них не було пілотів із бойовим досвідом, які були б готові літати над Україною і ризикувати головою в цій божевільній обстановці".

Вадим Скібіцький, заступник начальника української військової розвідки, стверджує, що росіяни збивали свої літаки: "це траплялося". З артилерійських частин, з танків, і

ми це бачили навіть за нашими перехопленнями їхніх розмов. Вони збивали свої вертольоти і збивали свої літаки. Росія облажалася, – каже Скібіцький. "Герасимов спочатку не хотів заходити з усіх боків, як це було зроблено. Але ФСБ і всі інші переконали його, що всі в Україні чекають на появу російської армії і ніякого опору не буде".

Коли наслідки його вторгнення стали очевидними, Путін став шукати цапа-відбувайла, щоб покласти на нього відповідальність за помилки розвідки, які лежать в його основі. Цією людиною був Сергій Бесєда, глава п'ятого управління ФСБ, яке відповідає за закордонні операції і закладає основу для вторгнення, підкупивши українських колабораціоністів, за словами двох західних офіційних осіб.

За словами чиновників, спочатку Бесєду помістили під домашній арешт. Однак його перебування там тривало недовго. Кількома тижнями пізніше офіційні особи США прибули на зустріч із двосторонніх питань зі своїми російськими колегами, розмірковуючи після того, як у російські ЗМІ просочилася інформація про затримання Бесєди, чи з'явиться він і як росіяни можуть пояснити, де він перебуває.

Натомість вийшов Бесєда і сказав, перефразовуючи Марка Твена: "Знаєте, чутки про мою смерть сильно перебільшені", – розповів колишній чиновник США.

Швидке повернення Бесєди продемонструвало те, що радники вважають однією з найбільших слабкостей Путіна. Він цінує лояльність вище за компетентність; надмірно одержимий секретністю; і керує бюрократичною культурою, де його підлеглі говорять йому те, що він хоче чути, за словами людей, які його знають.

Відповідаючи на запитання про розбіжність між заявами Міноборони і грудневими скаргами бійців на фронті на погане оснащення, Путін перефразував персонажа свого улюбленого телешоу, радянської шпигунської драми "Сімнадцять миттєвостей весни": "Нікому не можна довіряти. Тільки мені можна." Потім він усміхнувся.

Про ядерний варіант.

За словами двох близьких до Кремля людей, Путін уже обміркував можливість застосування ядерної зброї в Україні і дійшов висновку, що навіть обмежений удар не принесе росії жодної користі.

"У нього немає причин натискати на кнопку. Який сенс бомбити Україну? Наприклад, підірвати тактичну ядерну бомбу в Запоріжжі", -- каже колишній російський чиновник, маючи на увазі утримувану Україною столицю Запорізької області, яку Путін оголосив частиною росії. "Усе суцільно опромінене, туди не можна зайти, і все одно це нібито росія, то який сенс?"

Однак цього разу Путін не став погрожувати реальним застосуванням ядерної зброї, що аналітики інтерпретували як ознаку того, що він почав усвідомлювати обмеження, з якими зіткнулася росія.

Новий план Путіна, кажуть люди, близькі до Кремля, полягає в тому, що росія більше прихильна до війни, ніж Захід Україні, і досить стійка, щоб пережити економічні проблеми.

"Нам потрібно запитати себе: як ми хочемо, щоб це закінчилося? Чи хочемо ми опинитися в ситуації, коли Путін виживе і в нього буде більше часу?" – каже міністр закордонних справ ЄС. "Щось на кшталт затишшя між першою і другою світовою війною".

Путін робить ставку на те, що зможе бачити крізь цю стратегічну турбулентність, кажуть люди, які його знають. Замість того, щоб наполягати на тому, що війна не торкнулася більшості росіян, як це робив Кремль у її перші місяці, коли життя здебільшого йшло своєю чергою, Путін прийняв мобілізаційну риторику, закликаючи все суспільство об'єднатися навколо вторгнення.

Російські незалежні ЗМІ повідомляли, що десяткам тисяч державних службовців і студентів платили невеликі суми або примушували до участі в мітингах. Той факт, що Кремль, вочевидь, не думав, що зможе заповнити стадіон, щоб підтримати Путіна, не примушуючи людей йти, говорить про те, що чиновники знають, наскільки важкою буде мобілізація суспільства навколо війни.

"Навіть подумки він розуміє, що це станеться не скоро. Це буде дорогий і тривалий процес", – каже колишній американський чиновник. "У нього є, як він думає, час – йому 70 – і ресурси, гроші за нафту і газ, щоб домогтися цього. І за це його, як він сподівається, запам'ятають: збирав російські землі, як це робив Петро Великий.

Путін, після низки чутливих поразок в Україні, намагається адаптуватися до ситуації, що склалася, і поміняти підходи до війни.

Ключові зміни підходів до війни, що відбулися за рік:

1) Армія РФ – не стільки "предмет гордості", скільки об'єкт, у який має "вкладатися" вся росія.

8 березня 2022 р. Путін заявляв, що мобілізація не знадобиться, "армія вирішить усі завдання, що стоять перед нею". Але 21 вересня було оголошено "часткову" мобілізацію. Тобто, Путін фактично визнав, що багаторічні фінансові вливання в армію не дали їй переваг, достатніх для "вирішення завдань". Очікування другої хвилі мобілізації або навіть – загальної мобілізації є трендом настроїв населення РФ.

Крім того, "на допомогу армії" з літа минулого року розпочалося кілька кампаній: із набору "добровольчих" регіональних і національних батальйонів; із залучення на фронт ув'язнених через ПВК "Вагнер"; із формування нових ПВК ("Побєда" під егідою МО, ПВК "Газпрому", малі ПВК олігархічних груп).

Влада намагається стимулювати допомогу армії з боку бізнесу і населення, "запустити" широкий волонтерський рух на допомогу армії тощо. Але головна ставка – на створення чисельної переваги.

2. Розмивання цілей війни.

Якщо спочатку цілями війни позиціонувалися "визволення республік Донбасу", "захист російськомовних", "денацифікація і демілітаризація України", то, згодом, Путін і російська пропаганда почали уникати навіть відносної чіткості у формулюваннях, розмірковуючи про "приростання територією", "конфлікт з усім Заходом", "безпеку росії", "багатополярний світ".

З одного боку, такий підхід дозволяє владі РФ зберігати опцію оголошення "перемоги" і "досягнення цілей спецоперації" практично в будь-який момент. З іншого – невизначеність стає чинником зростання напруги серед населення.

3. Підготовка до довгої війни.

Про "захоплення Києва за три дні", через рік військових дій, продовжує говорити тільки Кадиров. На думку ж військових аналітиків, Путін вважає, що затягування конфлікту підвищує його шанси на перемогу в довгостроковій перспективі.

Сам Путін теж дає зрозуміти, що має намір воювати стільки, скільки знадобиться для перемоги. Починаючи з вересня, він апелює до історії "Північної війни", яку Петро I вів 21 рік.

У чому логіка ставки Путіна на "довгу війну"?

Мобілізаційний потенціал РФ – вищий, ніж потенціал України. Насамперед це стосується людського ресурсу: росіян більше, населення практично повністю підконтрольне і готове приймати всі рішення влади. У військово-технічному плані ситуація не настільки очевидна: по-перше, втрати армії РФ у техніці надто високі, а стара техніка, яку активно розконсервують, не відповідає вимогам сучасної війни; по-друге, Захід продовжує фінансову й технічну підтримку України.

Україна, як і раніше, сприймається як "недодержава", яку "просто потрібно штовхати сильніше". До того ж, війна ведеться на території України, країна економічно і психологічно виснажується. У розумінні Путіна і російських еліт, Україна "влаштована" так само, як сама РФ: суб'єктом є влада та еліти, населення – ні. Це – ключова помилка: в Україні "соціальний замовник" опору агресії – суспільство, а не "київський маріонетковий режим, підконтрольний колективному Заходу".

Щодо Заходу нова ключова ставка – не на переляк, а на втому. "Пережили одну зиму – другу точно не переживуть". Тобто, в "цивілізаційному конфлікті"

Путін робить ставку на те, що "поріг терпіння" росії виявиться вищим, ніж у Європи і США. Крім того, надії російської влади пов'язані з виборчими кампаніями в країнах Заходу. Розрахунок на те, що "втомлені від України" виборці приведуть до влади лояльніших до РФ правителів. Проте досвід зміни персоналій на чолі Великої Британії (за період війни там змінилися 3 прем'єр-міністри) показує: зміна влади не веде до зміни політики.

При цьому, виступаючи з посланням Федеральним зборам, Путін позначив намір продовжувати війну, дав зрозуміти, що держава, економіка і населення забезпечуватимуть фронт насамперед. Але правитель РФ ні в посланні, ні в більш ранніх виступах і заявах не артикулював чітко цілей війни, орієнтовних термінів її тривалості, допустимих втрат (людських, економічних, військово-технічних, соціальних).

Але інші публічні фігури, експерти, ЗМІ в РФ і світі про це говорять. Пригожин: "Якщо нам треба йти до Дніпра, то це на роки три. Якщо нам треба закрити "ЛНР", "ДНР", то це ще хоча б рочки півтора-два попрацювати. Якщо нам треба дійти до Ла-Маншу, тоді в мене є свій ідеальний план".

Згідно з соціологічними даними, опублікованими в лютому 2023 р., населення росії не вірить у тривалу війну: 13% вважають, що війна триватиме менше ніж півроку, 45% – від пів року до року; 28% – від року до двох. Тільки 13% кажуть, що війна триватиме понад три роки.

«Аргумент»


На цю тему:


Читайте «Аргумент» в Facebook и Twitter

Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter.

Система Orphus

Новини

20:00
На вихідних в Україні майже без опадів
18:12
Звичайні хабарники та шахраї: хроніка скандалів "слуг народу"
17:46
Офіційний курс гривні вчергове оновив історичний мінімум
16:07
Журналіста WSJ Гершковича засудили в росії до 16 років колонії суворого режиму
15:13
Честь дорожча: вийшла з фракції одна з небагатьох порядних людей у "Слузі народу" нардеп Яцик - вона не хоче сприяти розкраданню Держави
14:25
30 підозр і 70 обшуків за розкрадання 138 млн для армії − ОГП повідомив про масштабну спецоперацію
12:03
Син ексзаступника секретаря РНБО Гладковського (Свинарчука) будує віллу в Іспанії
11:23
Масштабний технологічний збій на всіх континентах: не працюють аеропорти, банки, телеканали
11:04
Уряд хоче запровадити 20% податку на всі посилки з-за кордону, виняток – відправлення від фізосіб вартістю до 45 євро (ДОКУМЕНТ)
10:01
ГЕНШТАБ ЗСУ: ситуація на фронті та втрати ворога на 19 липня

Підписка на канал

Важливо

ЯК ВЕСТИ ПАРТИЗАНСЬКУ ВІЙНУ НА ТИМЧАСОВО ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЯХ

Міністр оборони Олексій Резніков закликав громадян вести партизанську боротьбу і спалювати тилові колони забезпечення з продовольством і боєприпасами на тимчасово окупованих російськими військами територіях. .

Як вести партизанську війну на тимчасово окупованих територіях

© 2011 «АРГУМЕНТ»
Републікація матеріалів: для інтернет-видань обов'язковим є пряме гіперпосилання, для друкованих видань – за запитом через електронну пошту.Посилання або гіперпосилання повинні бути розташовані при використанні тексту - на початку використовуваної інформації, при використанні графічної інформації - безпосередньо під об'єктом запозичення.. При републікації в електронних виданнях у кожному разі використання вставляти гіперпосилання на головну сторінку сайту argumentua.com та на сторінку розміщення відповідного матеріалу. За будь-якого використання матеріалів не допускається зміна оригінального тексту. Скорочення або перекомпонування частин матеріалу допускається, але тільки в тій мірі, якою це не призводить до спотворення його сенсу.
Редакція не несе відповідальності за достовірність рекламних оголошень, розміщених на сайті, а також за вміст веб-сайтів, на які дано гіперпосилання. 
Контакт:  [email protected]