День пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу

Версия для печати

В Україні щорічно 18 травня відзначається День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу. Відповідну Постанову Верховна Рада прийняла у 2015 році. Цього дня ми згадуємо понад 200 000 кримських татар, яких примусово вивезли з Криму в 1944 році. Для багатьох із них заслання обернулося поневірянням, голодом і врешті-решт смертю. Сьогодні російські загарбники  ведуть схожу системну політику, спрямовану на знищення цієї етнічної групи.

Трагедія 18 травня 1944 року, коли радянська влада за три доби насильно вивезла з Криму близько 200 тисяч кримських татар, є класичним прикладом геноциду, мета якого полягала у повному знищенні національної ідентичності корінного народу.

Радянський режим намагався реалізувати концепцію «Крим без кримських татар», створюючи міф про тотальний колабораціонізм, попри те, що тисячі кримськотатарських чоловіків воювали у лавах Червоної армії. Наслідки виявилися катастрофічними: у перші роки заслання в жорстких умовах спецпоселень Узбекистану та сусідніх республік загинуло майже половина всього народу. СРСР намагався стерти саму згадку про цей етнос, заборонивши мову, видаливши інформацію з енциклопедій та закривши шлях до повернення на рідну землю аж до 1989 року.

Сьогодні, через понад вісім десятиліть, історія повторюється у формі сучасної російської окупації півострова. Російська влада застосовує аналогічні за своєю суттю колоніальні інструменти: заборону діяльності Меджлісу, системне витіснення незалежних активістів, релігійні переслідування та політично вмотивовані ув'язнення.

Намагання окупаційної адміністрації розмити трагедію корінного народу, об'єднавши пам'ять про депортацію 18 травня з іншими етнічними групами, є спробою приховати той факт, що саме кримських татар викорінювали тотально і поголовно. Це підкреслює важливість глобального визнання тих подій геноцидом, адже безкарність радянських злочинів минулого століття прямо спровокувала нинішню агресію Кремля.

Український парламент минулого року зробив важливий крок на дипломатичному фронті, ухваливши постанову зі зверненням до міжнародної спільноти, яка закликала уряди та парламенти світу офіційно визнати злочин 1944 року актом геноциду. Постанова також вимагає від партнерів консолідувати зусилля для негайного звільнення кримськотатарських активістів із російських тюрем, посилити санкційний тиск на Москву та підтримати створення Спеціального трибуналу, щоб розірвати це багатовікове коло імперського терору.

Міжнародна адвокація цієї теми вже дає вагомі результати, розширюючи коло держав, які дають належну правову оцінку злочинам проти корінного народу. Слідом за Україною, Латвією, Литвою та Канадою, до визнання геноциду долучилися Польща, Естонія, Чехія, Нідерланди та Люксембург. Робота на майданчику «Кримської платформи» тепер фокусується на країнах Глобального Півдня — Латинській Америці, Африці та Азії, де інформація про радянські репресії проти корінних народів часто залишається невідомою, але є ключем до розуміння суті нинішньої російсько-української війни.

Офіс Генерального прокурора України разом із представництвом Президента в Криму зараз розглядають переслідування кримських татар не як окремі інциденти, а як системну політику окупантів, спрямовану на знищення етнічної групи. Головний фокус правоохоронців змістився на збір доказів для Міжнародного кримінального суду та майбутнього Спецтрибуналу за статтею про злочини проти людяності та примусову депортацію. Українські прокурори фіксують кожну хвилю обшуків, незаконні етапування активістів до в'язниць на території Росії, а також примусову мобілізацію кримських татар до російської армії, що є прямим порушенням Женевської конвенції.

Важливим інструментом у цій роботі стала цифровізація та використання платформ для збору свідчень у режимі реального часу, попри заблокований зв’язок на півострові. Правозахисні організації спільно з кримінальною поліцією збирають фото, відео та аудіозаписи судових засідань у Криму, фіксуючи прізвища конкретних російських суддів, прокурорів та співробітників ФСБ. Створення цієї бази даних дозволяє не лише готувати матеріали для міжнародних судів, а й оперативно запроваджувати персональні санкції проти тих, хто безпосередньо причетний до репресій.

Особлива увага приділяється питанню культурного та мовного лінгвоциду, який прокурори також кваліфікують як складову геноцидальної політики. Слідчі фіксують факти закриття шкіл із кримськотатарською мовою навчання, знищення або «реставрацію» історичних пам'яток, як-от Ханського палацу в Бахчисараї, що призводить до втрати їхньої автентичності. Всі ці матеріали мають довести міжнародній спільноті, що нинішня Росія використовує ті самі методи викорінення корінного народу, що й радянський режим у 1944 році, але в сучасній, гібридній обгортці.

Ця документувальна робота є юридичним містком між трагедією минулого та сучасністю, оскільки міжнародне правосуддя вимагає чітких, задокументованих доказів умислу на знищення або витіснення громади. Завдяки цій фіксації, після деокупації півострова Україна матиме готові кримінальні провадження проти колаборантів та російських силовиків, що дозволить реалізувати принципи перехідного правосуддя та забезпечити невідворотність покарання.

«Аргумент»

Читайте також: 

• Лідер кримськотатарського народу Мустафи Джемілєва: «Є мрія, без реалізації якої не зможу спокійно піти»
• Національний лідер кримських татар: «Кримські татари серйозно готуються до приходу ЗСУ» 
• Багатовікова безкарність — зброя Росії. Чому без справедливості не буде миру?
• Спогади однієї з півмільйона репресованих комуністичним режимом на Заході України
• Колонізація Криму: історія півостріва в контексті теорії поселенського колоніалізму
• Кримські татари зрозуміли Україну раніше, ніж вона сама зрозуміла себе і в цьому була проблема