Криваві прапори на італійському снігу. Як МПК відчинив двері для російських окупантів

Версия для печати

Поки Росія масово перетворює своїх покалічених загарбників на «спортивну еліту», МПК голосує за їх допуск під національним прапором. Хто стоїть за цим рішенням — і що воно означає для України.

Шестеро. Саме стільки росіян отримали дозвіл виступати на Паралімпійських іграх у Мілані, які стартують 6 березня 2026 року. Для когось це просто цифра в спортивній хроніці. Але за нею — ціла система: мільярди рублів, десятки тисяч покалічених у чужій країні солдатів і міжнародна організація, яка зробила вигляд, що нічого не помічає про це йдеться в розслідуванні видань  Суспільне та "Вот так".

Ще восени 2025 року, коли Генеральна асамблея Міжнародного паралімпійського комітету (МПК) проголосувала за відновлення Росії у повноправному членстві, президент Путін публічно подякував «партнерам» за це рішення. Кого саме він мав на увазі — не уточнив.

Але голова Національного паралімпійського комітету України Валерій Сушкевич уточнив за нього: делегатів від африканських, азіатських і латиноамериканських країн, на яких, за його словами, чинився тиск. Хтось із учасників процесу, за словами Сушкевича, прямо сказав: «під час голосування ходять великі гроші».

А вже напередодні змагань Міжнародний паралімпійський комітет (МПК) змусив українську збірну змінити форму для зимової Паралімпіади-2026, назвавши дизайн із мапою України «політичним». Форма, розроблена Віктором Анісімовим, зображувала цілісну територію України без окупації. Команді довелося терміново виготовляти та доставляти новий комплект до Італії

Це не перший раз, коли міжнародний спортивний орган стає інструментом у руках Кремля. Але контекст 2026 року особливо цинічний: Росія відкрито перетворює своїх покалічених загарбників на кандидатів до паралімпійських збірних — і просить світ у цьому аплодувати.

Читайте також: Олімпіада порожнечі: чому «Шолом пам’яті» Владислава Гераскевича став вироком для репутації МОК

Конвеєр із госпіталю до збірної

Фото: ПКР РФ

Паралімпійський комітет Росії (ПКР) давно займається ветеранами бойових дій — ще з часів афганської та чеченської воєн. Але з лютого 2022 року ця робота набула промислового масштабу. Вже через три місяці після початку повномасштабного вторгнення президент ПКР Павєл Рожков особисто приїхав до пацієнтів московського госпіталю ім. Вишневського — розповідати пораненим солдатам про «перспективи у паралімпійському спорті».

Павєл Рожков

Відтоді подібні візити перетворилися на систему. Представники комітету об'їжджають військові шпиталі по всій країні — від Нальчика до Хабаровська, а тепер і на окупованих територіях Донецької області.

Переможці «лікарняних» чемпіонатів отримують не лише медалі, а й запрошення на збори з паралімпійцями. Для тих, хто не потрапив у поле зору вербувальників у шпиталі, є анкети та регіональні представництва фонду «Захисники Вітчизни» — організації, яку очолює двоюрідна племінниця Путіна.

Сам Рожков не приховує логіки: на серпневому форумі Міноборони «Армія-2024» він виступив із доповіддю «Залучення ветеранів СВО до паралімпійського спорту». А у новорічному зверненні 2026 року говорив вже про п'ятсот ветеранів у регіональних збірних. Через два місяці ця цифра зросла до семисот.

Паралельно запустили проєкт «Ми разом. Спорт» — всеросійську програму мастер-класів із адаптивного спорту для поранених солдатів. Гроші прийшли з Фонду президентських грантів: майже 14 мільйонів рублів у 2023 році і ще 12,5 мільйона у 2025-му. Решту фінансування забезпечили регіональні бюджети та букмекерська компанія Fonbet, яка підписала із ПКР угоду про «збільшення числа військових у паралімпійському русі».

Читайте також: Спортократія на службі диктатури: як ФІФА та МОК перетворили "нейтральність" на зброю Кремля

Паралелі, які неможливо ігнорувати

Ця схема не нова у світовій практиці — вона така сама стара, як і сам феномен пропаганди через спорт.

У 1936 році нацистська Германія використала Олімпіаду в Берліні для демонстрації «величі рейху».

У 1980-му і 1984-му холодна війна остаточно розколола олімпійський рух.

Але те, що робить Росія у 2026 році, має окрему, особливу огидність: вона перетворює людей, яких сама покалічила на чужій землі, на символи «незламності». Їхні поранення — наслідок злочинної загарбницької війни — подаються як «жертва заради Батьківщини».

Іван Ширяєв. Фото: Олег Золото/«Петербурзький щоденник»

Іван Ширяєв — мобілізований, втратив ногу під Бахмутом у жовтні 2023 року, нагороджений медаллю Жукова. Сьогодні — у резерві збірної РФ із парасноуборду.

«Суспільне» з'ясувало, що Генінов служив у 5-й окремій гвардійській танковій Тацинської Червоного Прапора ордена Суворова бригаді. Ця бригада брала участь у наступі на Київську область на початку війни. У 2023 році українська поліція звинуватила трьох військових-бурятів з цього підрозділу в розстрілі 26 мирних жителів.

Циден Генінов (праворуч) на чемпіонаті світу Міжнародної ради військового спорту у Бангладеш. Фото: ПКР

Циден Генінов — служив у бригаді, яка наступала на Київщину, де у 2023 році троє бурятських військових були звинувачені у розстрілі 26 мирних жителів. Сьогодні — чемпіон Росії зі стрільби з лука, номінований на звання найкращого атлета 2025 року.

Читайте також: Гібридний білий прапор: чому «нейтральність» російських олімпійців пахне порохом і лицемірством

Руслан Устюжин воював в Україні

Руслан Устюжин — десантник, штурмував Гостомельський аеропорт, воював під час окупації Ізюму — міста, де після деокупації знайшли понад 440 тіл зі слідами тортур. Сьогодні — капітан московської команди з параволейболу.

Жоден із цих людей не прийшов до спорту просто тому, що захопився волейболом чи стрільбою з лука. Їх завербували просто у шпиталі — з чіткою метою: виховати наступне покоління міжнародних паралімпійців із бойовим досвідом в Україні. І поки йде війна, кремлівський конвеєр не зупиниться. За урядовими прогнозами, щороку в Росії з'являтиметься від 60 до 70 тисяч нових ампутантів. Це невичерпний резервуар кандидатів до будь-якої збірної.

Читайте також: Бюрократія проти пам'яті: Чому шолом українського олімпійця став «незручним» для функціонерів МОК

МПК — мовчазний учасник

Повернення Росії під власним прапором стало можливим завдяки голосуванню на Генеральній асамблеї МПК у Сеулі у вересні 2025 року. Делегати проголосували проти продовження санкцій. За словами Сушкевича, голосування відбулося без обов'язкової юридичної перевірки на відповідність Конституції МПК — і пройшло підозріло швидко. «У президента МПК є величезна армія юристів, — зазначає Сушкевич, — але необхідну перевірку так і не провели».

Організатори Паралімпіади у Мілані публічно не пояснили, як саме перевірялися біографії допущених спортсменів. Журналісти видання «Вот Так» направили офіційний запит до МПК із проханням роз'яснити позицію щодо параспортсменів, які публічно підтримували агрессію або брали в ній участь. Відповіді так і не надійшло.

При цьому на тлі рішення МПК Міжнародний олімпійський комітет дискваліфікував українського скелетоніста Владислава Гераскевича — за шолом із фотографіями загиблих через російську війну українських спортсменів. Спортсмен, що вшановує пам'ять жертв, — покараний. Держава, яка продовжує вбивати, — запрошена.

Читайте також: Коли Міжнародний олімпійський комітет насправді загубив честь і чесність?

Бойкот, який нікого не зупинив

Реакція міжнародної спільноти на допуск Росії не була одностайною, але відчутною. Відмовитися від участі у церемонії відкриття оголосила Україна. Київ підтримали Канада, Естонія, Латвія, Литва, Нідерланди, Польща, Фінляндія, Хорватія, Чехія, Германія. Навіть уряд Італії — приймаючої країни — висловив «незгоду з рішенням МПК». Але МПК наголосив: допуск скасований не буде.

Цю сцену ми вже бачили раніше. У 2022 році, коли Росія лише починала своє повномасштабне вторгнення, МПК справді відреагував рішуче — і отримав за це повагу. Чотири роки потому та ж організація, ті ж процедури, але зовсім інший вибір. Що змінилося? Напевно, не цінності. Можливо, тиск. Можливо, гроші.

Показово, що CISM — Міжнародна рада військового спорту — стала єдиною у світі спортивною організацією, яка відмовилася підтримати рекомендовані МОК санкції проти Росії. Саме там Генінов, вояка бригади, що наступала на Київщину, виграв бронзу через три місяці після початку тренувань. Саме там Росія будує альтернативний «міжнародний» спортивний простір — для тих, кого покищо не пускають на справжні арени.

Що це означає для України і для всього світу

Для України ця ситуація — не абстрактна суперечка про спортивні правила. Кожен із цих спортсменів — людина, яка брала участь у злочинній війні, яка тривала вже понад чотири роки. Деякі воювали в бригадах, засуджених за воєнні злочини. Деякі публічно виправдовують вторгнення. Деякі продовжують служити у військкоматах — вербуючи нових солдатів для тієї самої війни.

Сушкевич назвав те, що відбувається, «страшним процесом окупації МПК убивцями з російської сторони». Можна сперечатися з формулюванням, але важко заперечити суть: Росія цілеспрямовано використовує паралімпійський спорт як інструмент реабілітації — не фізичної, а іміджевої. Не своїх солдатів, а своєї репутації.

Читайте також: Російські Z-спортсмени досі не покарані за підтримку війни, навіть в Україні

І поки МПК не відповідає на журналістські запити, поки організатори ігор мовчать про методи перевірки біографій, поки голосування проводяться «швидко» і без юридичної експертизи — ця система працює. І з кожним роком у неї все більше «спортсменів».

Спорт як зброя — і як дзеркало

Історія спорту знає чимало прикладів, коли великі змагання ставали полем для політичних маніпуляцій. Але є різниця між «спортивним бойкотом» часів холодної війни і тим, що відбувається зараз. Тоді змагалися ідеології. Зараз — на аренах з'являються люди, які, можливо, вбивали цивільних, палили будинки, — і їм дають мікрофон і медаль.

Антон Бушмакін заявляв, що готується до Паралімпіади

Антон Бушмакін, колишній морпіх, який підірвався на міні під Авдіївкою, знявся у фільмі «Крокуй» і каже про мрію виступити на Паралімпіаді «під своїм прапором і гімном».

Дмитро Борисов на «уроці мужності» у школі. Фото: соцмережі

Дмітрій Борисов, капітан команди ветеранів із Санкт-Петербурга, проводить у школах так звані «уроки мужності» — де розповідає дітям про «причини спецоперації» — і планує балотуватися до Держдуми.

Тобто спортивна кар'єра — лише один із каналів. Паралімпійці-пропагандисти, паралімпійці-політики, паралімпійці-вербувальники — це не побічний ефект, це частина задуму.

Поки Росія не зупинить агресію, поки її солдати продовжують вбивати на українській землі, допуск їхніх соратників на міжнародні арени залишатиметься не «спортивним питанням», а питанням моралі. І кожен, хто ухиляється від відповіді, мовчки обирає бік.

—

Олекса Захар для «Аргумент» за матеріалами Суспільне та "Вот так"

Читайте також: 

• Чим відрізняється Олімпіада у Гітлера від ЧМ у Путіна?
• Citius, altius, fortius - communis: МОК вперше в історії змінив девіз Олімпіад
• Як реагує світ на використанням спорту російським фюрером в цілях агресії?
• Від «золота» Баюл до дискваліфікації Гераскевича: сумний ювілей українського зимового спорту
• Гопак на полі та дівчина в клітці: як українці пів століття тому "хакали" олімпійський нейтралітет
• НОК захищає Бубку, а родинна фірма “Героя України” продовжує вести бізнес із окупантами
• "Вони ніхто не "нейтральні", вони всі приїдуть додому і будуть підтримувати війну"