Міністра-плагіатора почесним професором призначив полтавський ректор-плагіатор

Версия для печати

24 серпня 2020 р. Указом Президента України Володимира Зеленського №335/2020 «Про відзначення державними нагородами» Орденом «За заслуги» III ступеня було нагороджено ректора Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка», професора Володимира Онищенка.

За що? За «значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток України, вагомі трудові здобутки та високий професіоналізм». Але він - неук і шахрай!

Фото ректорів із сайту НУ «ППіЮК»

2 жовтня цю нагороду йому вручив т.в.о. міністра освіти і науки України Сергій Шкарлет.

На сайті Національного університету "Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка" можна прочитати не тільки про саму подію (тут, у вебархіві тут), а й про те, що ректор Володимир Онищенко «ділиться своїм досвідом з освітянами – бере активну участь в організації якісної системи освіти та науки в Полтавській області», що це «авторитетний в Україні учений, творчий здобуток якого налічує 26 монографій, 15 навчальних посібників і підручників з грифом МОН України, 16 патентів та свідоцтв про реалізацію авторського права, понад 250 наукових публікацій, серед них і в наукометричних базах Scopus, Web of Science. Під його науковим керівництвом захищено 5 докторських і 30 кандидатських дисертацій».

На цю тему: Конвеєр фальшивих дисертацій в університеті Шкарлета. «Хазяйка» – Вікторія Маргасова

Ну, щодо наукометричних баз – пишатися нічим: на сайті Scopus (тут) ми можемо прочитати, що індекс Хірша професора Онищенка h=1, а його роботи  процитовані аж 4 рази (станом на лютий 2021 р.).

Нагородили – то дуже добре, і все було б нічого, але 23 грудня 2020 р., тобто через 2,5 місяця після нагороди Онищенка Шкарлетом тепер уже Вчена рада Полтавської політехніки в свою чергу присвоїла Шкарлету звання Почесного професора. Таке собі алаверди пану, у «наукових працях» та дисертації якого ще в червні–серпні (!) була знайдена купа плагіату (див. 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11). «Зичимо подальших наукових звершень, успіхів у розвитку системи вищої освіти України та невтомної праці на благо українського народу!» – побажав Шкарлету ректор Полтавської політехніки, читаємо ми тут (у вебархіві тут).

 Тут ми не витримали й вирішили перевірити дисертацію пана Оніщенка.

Результат нас не здивував.

Пропонуємо до уваги читачів аналіз його докторської дисертації.

Онищенко Володимир Олександрович. Основи формування інвестиційної політики регіону. (Спеціальність 08.10.01 – Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка). Дисертація була готова до захисту в 2001 році (на титульній сторінці стоїть саме ця дата), а захищена 19.02.2002 р. в Інституті економіко-правових досліджень НАН України. Завантажити окремим сторінками її можна тут або цілим файлом тут. Автореферат українською можна знайти тут або завантажити звідси.

Наукові консультанти:

• Фінагін Валентин Вікторович, доктор економічних наук, професор, заступник директора Інституту економіко-правових досліджень НАН України (Донецьк);

• Амітан Веніамін Наумович, доктор економічних наук, професор, перший віце-президент Донецького акціонерного науково-комерційного товариства «ДАНКО».

Офіційні опоненти:

• Долішній Мар'ян Іванович, доктор економічних наук, професор, академік НАН України, директор Інститут регіональних досліджень НАНУ (Львів);

• Тимчук Микола Федорович, доктор економічних наук, професор, ректор Інститут муніципального менеджменту та бізнесу (Київ);

• Янукович Віктор Федорович, доктор економічних наук, професор, голова Донецької обласної державної адміністрації.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Д 11.170.01 – Граніш В. В.

Усі публікації для дисертації були зроблені, судячі з автореферату, у 1998-2001 рр. Довгі роки наполегливої праці…

Що цікавого відразу кидається в очі? Під рубрикою «Монографії, брошури та статті у наукових фахових виданнях» записані:

• 31.  Онищенко В.О. Методичні вказівки для виконання курсового проекту з дисципліни "Економіка підприємства" для студентів. – Полтава: ПДТУ, 1998. – 36 с.

• 32.  Онищенко В.О. Методичні вказівки до вивчення теми "Банківські розрахунки" з дисципліни "Основи банківської справи" для студентів спеціальностей "Економіка підприємства" та "Облік і аудит". – Полтава: ПДТУ, 1998. – 44 с.

• 33.  Онищенко В.О. Програма та методичні вказівки для організації першої виробничої практики студентів 3-го курсу спеціальності "Економіка підприємства". – Полтава: ПДТУ, 1999. – 31 с.

• 34.  Онищенко В.О. Методичні вказівки до виконання курсової роботи з дисципліни "Банківська справа" для студентів економічного факультету спеціальностей "Економіка підприємства" та "Облік і аудит". – Полтава: ПДТУ, 2001. – 21 с.

Так що, виявляється, докторську дисертацію можна захищати і на «брошурах» – методичних вказівках для студентів.

Дисертація містить 5 розділів і написана російською мовою, що значно полегшило нам пошук джерел запозичення.

У наведених нижче порівняльних таблицях жовтим кольором показані повні збіги текстів, бірюзовим – синоніми та перефразування. Усілякі авторські фантазії та дурниці на кшталт «правомерно относится», «правомерно учитывать» та заміни російського банка на Національний банк України, а російського рубля на українську гривню виділені фіолетовим кольором. Символом <…> позначені пропуски тексту, які зроблені, щоб вирівняти тексти в двох стовпчиках.

Раздел 1. Методологические основы исследования инвестиционного процесса (с. 16–100)

Відразу знаходимо джерело запозичень – книгу Жуков Е.Ф., Максимова Л.М. и др. «Деньги. Кредит. Банки», 2-е изд. (М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2004). Перше видання вийшло в 1999 р., і явно запозичення були зроблені саме звідти, але під рукою в нас є лише 2-ге видання (підписане до друку 11.09.2002), тому посилатися будемо на нього. У списку літератури до дисертації цієї книги немає.

Бачимо й помилки переписування: «также банки» замість «такие банки», «по среднему кредитованию» замість «по среднесрочному кредитованию». Мда…

Іще кучу тексту (аж на 8 сторінок) дисертант переписав звідси (звісно, в списку літератури джерело відсутнє):

А. И. Дедиков. Инвестиции и структура экономики Украины. ПГАСиА. ВТД и КМТ, 1997. Знайти цю книжку можна тут, тут або тут.

Повторимо коментар із порівняльної таблиці: махровий плагіат.

Раздел 2. Влияние кредитно-банковской системы на инвестиционный процесс региона (с. 101–195)

Уважний читач може переконатися, що дисертація полтавського ректора, як і «наукові праці» міністра освіти, мають дивні подібності з текстами, що викладені на російських сайтах готових рефератів, де пропонують за гроші написати будь-яку роботу:

У 2002-му році такі послуги не надавали, дисертанти «позичали» чужі думки і тексти самостійно, а зараз справа поставлена на потік, що полегшує роботу з пошуку джерел плагіату Володимира Онищенка – на цих сайтах викладають тексти книжок.

Зазначимо, що так само, як це робила голова Спецради в Чернігівській політехниці доктор економічних наук Вікторія Маргасова, що міняла Росію на Україну, пан Онищенко міняє Центральний банк Росії на Національний банк України.

Тепер читаємо далі.

Ось дисертант переписує текст із книжки Макконнелл К. Р., Брю С. Л. Экономикс: Принципы, проблемы и политика (В 2 т. Пер. с англ. Том 1.; М.: Республика, 1992; 399 с.), яка є в його списку літератури під №26, але ми бачимо, що для переписаного тексту він не вказав її як джерело запозичення. Текст поданий таким чином, щоб ми подумали, що це саме дисертант такий розумний. Ця книжка цитується на багатьох сайтах студентських рефератів, звідки ми й узяли її текст для порівняння.

Іще одне джерело тексту й рисунків – книга Долан Э. Дж. и др. Деньги, банковское дело и денежно-кредитная политика (Пер. с англ. В. Лукашевича и др.; Под общ. ред. В. Лукашевича. – М., 1996. – 448 с.). Книга є в списку літератури під №62, але в наведених нами текстах ніякого посилання немає. У скопійованих рисунках дисертант замінює чужі долари на рідні гривні.

Як і інші герої наших розслідувань, цей автор теж проколовся: нормальний російський текст «более широкий диапазон активов, нежели беспроцентное хранение денег и долгосрочные облигации» він спробував змінити, але вийшла дурниця: «более широкий диапазон активов по сравнению с беспроцентным хранением денег и долгосрочные облигации», бо треба було написати «и долгосрочными облигациями». Чудовий доказ малограмотної переробки чужого тексту!

Ось іще один ляп автора: російська фраза «обязательства крупных компаний, не имеющие специального обеспечения» перетворилася в нього на «обязательства крупных компаний, не имеющих специального обеспечения». Тобто в оригіналі спеціального забезпечення не мали зобов’язання компаній, а наш новоспечений доктор економічних наук написав, що це самі компанії не мають спеціального забезпечення!

А оце ось як вам сподобається: правильний вислів «спекулятивное уклонение от потери капитала» перетворюється у ясновельможного пана на «спекулятивное отклонение от потери капитала»! Ха-ха! Дисертант зовсім не розуміє, про що він пише!

А що таке «позиция на деньги»? Ха-ха! У книзі Долана – «точка зрения Дж. Кейнса на деньги»!

Подальший текст цікавий тим, що автор намагався всюди міняти «семейные хозяйства» на «домашние хозяйства», але на с. 187 дисертації «забувся» і залишив текст як є.

У тексті дисертанта випало словосполучення «в обмен», і вийшла дурниця: «фирма получает денежные средства для осуществления инвестиций на обязательство». Також вражають дивні уявлення дисертанта про сертифікати «с обязательствами».

Посилання на книгу Долан Э. Дж. и др. Деньги, банковское дело и денежно-кредитная политика (М., 1996. – 448 с.), яка є в списку літератури під №62, дається тільки в одному абзаці. Більше посилань на цю книгу ніде немає.

А далі звернемо увагу, як наш дисертант між переписаними абзацами мав нахабство написати фразу «Как было рассмотрено в первом разделе диссертации», хоча розглядав насправді все це Долан із соавторами:

Переплутати «городских учителей» та «городских учредителей» – це треба вміти.

А це ще що за хрєнь – «для банков – членов членам Федеральной Резервной Системы»? Ну це те саме як написати, що зараз пан Онищенко є членом членів Спілки ректорів ВНЗ України, які запропонували Зеленському призначити С. Шкарлета на посаду міністра освіти.

І потім наш мислитель пише висновки:

Выводы по разделу 2

В результате проведенного исследования во втором разделе диссертации правомерно сделать следующие выводы:

1. Формирование инвестиционного рынка на региональном уровне в Украине носит закономерный характер.

2. Эффективность влияния кредитно-банковской системы на развитие инвестиционного климата в регионах Украины на современном этапе трансформационных процессов определяется уровнем развития двухзвенной банковской системы, механизмом её функционирования и факторами, оказывающими влияние на инвестиционную составляющую в структуре валового внутреннего продукта страны и её регионов.

3. В структуре кредитной системы, сложившейся на данное время в Украине, ведущая роль в создании инвестиционного климата в регионах принадлежит инвестиционным банкам.

4. Основой становления и развития в Украине и её регионах инвестиционных банков является отлаженный механизм функционирования денежного рынка, который обеспечивает обращение ценных бумаг местного значения.

Це просто геніально! Переписати чужий текст про США, обізвати це «проведеним дослідженням», а зробити 4 висновки про Україну!

Раздел 3. Механизм обеспечения равновесия инвестиционного рынка на региональном уровне (с. 196–274)

Підозрілі місця є, але точні джерела запозичення знайти проблематично, тому залишимо цей розділ для інших дослідників.

Раздел 4. Научно-методические основы размещения инвестиций в регионах Украины (с. 275–375)

У 4-му розділі дисертант знову переписує текст із книжки, якою вже користувався: А. И. Дедиков. Инвестиции и структура экономики Украины (1997). Звідки стягнув – не написав. Нагадаємо, що в списку літератури до  дисертації цього джерела немає.

Доказом плагіату, як завжди, є ляп дисертанта: намагаючись змінити текст «не требующего монтажа, предусмотренного в сметах», він пише дурницю – «не требуется монтаж, предусмотренного в сметах».

Читаємо далі:

Далі йде тупе переписування праці зі збірника: Петраков Н. Я. Избранное. Том 1 (М.: Нестор-История, 2012). У цей 1-й том включені роботи Петракова, які були написані в 1966—1989 рр. Фрагмент цієї книги опублікований на сайті «ВикиЧтение» за адресою https://document.wikireading.ru/85288. Ніяких робіт Петракова в списку літератури до дисертації, звісно, немає.

Ну й знову наш герой має нахабство замінити російський рубль на українську гривню:

Тут лише зазначимо, що, переписуючи текст Миколи Петракова, докторант акуратно повикидав всілякі згадування Карла Маркса (ми залишили лише одне, щоб не завантажувати таблицю зайвим текстом, який ховається за символами <…>).

Мда. Цікаво вийшло – марксизм у тексті дисертації є, а Маркса нема!

Раздел 5. Совершенствование механизма управления инвестиционными процессами региона (с. 376–425)

Ну що ж. І в цій главі наш дисертант успішно продовжує начату справу – бере собі чужі тексти без належних посилань, видаючи їх за свої відкриття в науці. Знову його «жертвою» стає книжка Макконнелл К. Р., Брю С. Л. Экономикс: Принципы, проблемы и политика (В 2 т. Пер. с англ. Том 1.; М.: Республика, 1992), якою він уже користався в другій главі своєї ганебної дисертації. Сторінки ми вкажемо по виданню 1999 р. (Москва: Инфра-М), яке є в нашому розпорядженні.

Тут він добре попрацював над текстом, але ми все одно його впізнали:

«Вышеприведенный подход, – продовжує далі дисертант на с. 380, – является одним из сущностных в определении принципов и научно-методических основ государственного регулирования инвестиционным процессом в стране и на региональном уровне».

Чи правильно ми розуміємо, що цей «сутнісний підхід» – це розробка саме громадянина Онищенка, а не Макконнелла та Брю?

Підведемо підсумки.

Некоректні запозичення (тобто без належних посилань) були виявлені на 58 сторінках (54, 59–60, 68–75, 105–107, 143–144, 147–148, 152–155, 172–194, 301–302, 306–314, 378–379). Переписаний текст, передрані рисунки. Найбільший шматок – це 23 сторінки підряд!

І це означає, що наукові консультанти – професори В. Фінагін і В. Амітан, та опоненти – професори М. Долішній та М. Тимчук виявили свою повну неспроможність аналізувати науковий текст і мало чим відрізняються від третього опонента – проффесора Януковича.

Ви запитаєте: ну ось який сенс копіпастити підручник 6-річної давнини? Кому потрібне переписування отієї інформації про банки в США?

Та відповідь проста: на наш погляд, дисертант разом з керівниками явно не в змозі сформулювати актуальну задачу, провести самостійне дослідження і сам написати текст. Тобто просто не здатний самостійно мислити. І тут «мислити» - це головне слово. А тому залишається лише взяти чуже, скопіювати і вставити, і видати це за своє – щоб люди подумали: ах, який розумник, він достойний бути доктором економічних наук! А насправді такого рівня доктором економічних наук може стати навіть слюсар, – це як раз плюнути.

Що це взагалі таке – взяти трохи таблиць із даними статистики, передрати сторінками російські підручники (чи в російському перекладі), зробити з цього «висновки» і отримати на виході докторську дисертацію? Це справді рівень докторської з економічних наук? Вони всі такі, чи ні?

Чому на країну хлинула хвиля плагіату? Очевидно, метою написання таких дисертацій із плагіатною цвіллю є отримання наукового ступеня з подальшою доплатою за нього та забезпечення кар'єрного зростання – до ректора, а то й до міністра.

На цю тему: Ганьба української освіти. Навіщо Зеленський наполягав на призначенні плагіатора Шкарлета

Тому копіювання чужого можна розцінити вже не просто як плагіат, а скоріше як шахрайство, що здійснене з метою отримання неправомірної вигоди. Яка там стаття за це передбачена?

А якщо оцифрувати російські книги та дисертації з економіки – скільки виявиться фальшивих українських докторів економічних наук? І це зовсім не риторичне питання.

А ректори? Може, взагалі вже формується «міцне братство» із людей – «плагіатних помазанців»? Спочатку виявили плагіат в докторській дисертації ректора Сергія Шкарлета, який стягнув собі шматок російської дисертації, тепер – в докторській ректора Володимира Онищенка, голови Ради ректорів Полтавської області.

І що дивує – на чолі і Чернігівського, і Полтавського політехнічних інститутів замість технарів маємо «докторів економічних наук» з фальшивими дисертаціями.

Тільки ось не треба вважати, що ми якось засуджуємо людей із плагіатом, ображаємо. Навпаки – ми захоплюємося ними! Переписати чужий текст так, щоб ніхто в спецраді не помітив, – це не те що там спритність рук, а «справа честі, доблесті та геройства», яка заслуговує ордена «За заслуги».

P.S. Цікаві факти з бурхливого життя полтавського ректора можна знайти тут (вебархівна копія тут): про вислови проти учасників Революції Гідності, про звільнення викладачів… Але це вже виходить за рамки нашого дослідження.

—

Андрій Головатюк,  опубликовано в издании  Помилки та фальсифікації в наукових дослідженнях

На цю тему:

• Викриття плагіатора Шкарлета є причиною тиску на НАЗЯВО
• Російські вуха в докторській дисертації міністра освіти Сергія Шкарлета
• Плагіатний паровозик Шкарлета. Науковці знайшли ще цілу купу краденого у в.о. міністра освіти
• Освітяни зта науковці вернулися до влади та СБУ через призначення Шкарлета
• Жена Кириленко, несмотря на плагиат, останется доктором наук, так решили у Гриневич