Між Радбезом ООН та Абу-Дабі: Сергій Кислиця про «військові» переговори та ілюзії Заходу

|
Версия для печатиВерсия для печати
Фото:  Сергій Кислиця

Коли світ згадує початок повномасштабного вторгнення, перед очима постають кадри вибухів та черги на кордонах. Проте була й інша реальність — засідання Ради Безпеки ООН у Нью-Йорку, де в момент перших ударів головувала... сама Росія.

Заступник керівника Офісу президента Сергій Кислиця в інтерв’ю для BBC News Україна розкрив деталі, які роками залишалися в тіні: від цинізму російських дипломатів до того, чому сьогоднішні переговори з військовими РФ є ефективнішими, ніж з політиками.

Ніч, коли дипломатія померла в прямому ефірі

Кислиця згадує ніч на 24 лютого 2022 року як момент найвищого сюрреалізму. Поки російський постпред Небензя запевняв світ, що нападу не буде, на телефони делегатів уже сипалися повідомлення про обстріли Києва та Харкова.

Фото:

На пропозицію зателефонувати Лаврову і зупинити безумство, Небензя відповів, що «не буде нікого будити». Ця фраза стала символом того, що російська дипломатія перетворилася на декорацію для військової машини.

Як зазначає Сергій Кислиця, трагедія тих днів полягала ще й у тому, що західні партнери, попри дані розвідок, щиро вірили в швидку капітуляцію України. У них був план на випадок окупації, але не було плану на випадок запеклого опору українців. Саме ця «невіра» стала причиною того, що зброя надавалася порційно, затягуючи війну на роки.

Читайте також: День, що триває чотири роки: хронологія 24 лютого 2022-го, коли Україна змінила світ

Чому військові домовляються швидше

Переговорний процес 2026 року суттєво відрізняється від перших зустрічей у Білорусі чи Стамбулі. Сьогодні основним майданчиком став Абу-Дабі. Головна зміна — у складі російської делегації більше немає кадрових дипломатів чи ідеологів. На їхньому місці — офіцери та представники спецслужб.

За словами Кислиці, це парадоксально, але діалог став конструктивнішим. Військові краще розуміють реальність фронту і не витрачають час на дебати про «історичну єдність» чи «денацифікацію».

На технічному рівні вже узгоджено близько 90% питань, включаючи складні механізми розведення сил. Проте решта 10% — статус територій та контроль над стратегічними об’єктами — вимагають політичних рішень, до яких Кремль поки не готовий.

Читайте також: Малохольні у кремлі запевняють, що завершують демілітаризацію України. Про "денацифікацію" вже забули

США як єдиний гарант і арбітр

Фото:

У заплутаних кулуарах переговорів ключову роль відіграють США. Це не просто спостерігачі, а активні модератори, які зводять позиції сторін докупи.

Кислиця наголошує: жодна міжнародна організація сьогодні не має супутникових та розвідувальних ресурсів такого рівня, щоб проконтролювати припинення вогню на тисячокілометровій лінії фронту. Без американських технологій та політичного впливу будь-яка мирна угода залишиться лише папірцем.

Читайте також:  Рік бабака чи подвійна гра? Деякі підсумки української миротворчості Трампа

Навіть під тиском нової адміністрації США, Україна чітко розрізняє підходи. Якщо Росія вимагає капітуляції та територій, то Вашингтон закликає до пошуку компромісу заради припинення вбивств. Це різні рівні тиску, і Київ продовжує наполягати на своїй суб'єктності.

Читайте також: Як аеродром Гостомель так і не став для росіян воротами в Київ (невідомі факти)

Історичні паралелі та шлях до фіналу

Завершуючи розмову, Кислиця проводить влучну паралель із серпнем 1991 року. Тоді світові лідери вмовляли Україну не виходити зі складу СРСР, вважаючи імперію «вічною». А вже за кілька тижнів Союз розпався. Сьогоднішня Росія значно слабша за СРСР, а українська армія зразка 2026 року — це одна з найпотужніших сил Європи з власним виробництвом ракет, таких як «Фламінго».

Війна може закінчитися одним дзвінком, але поки Кремль спить, Україна будує фундамент для миру, який не стане просто паузою перед наступним нападом. Стійкість суспільства залишається головним аргументом на переговорах у будь-якій столиці світу.

Читайте також: Де саме Європа не готова до війни з путінською Росією і до чого тут НАТО?

Дипломатичні баталії часто лишаються невидимими, але саме вони визначають контури нашого майбутнього.  

Джерело:  BBC News Україна 


Читайте також:  


Читайте «Аргумент» в Facebook и Twitter

Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter.

Система Orphus

Підписка на канал

Новини партнерів

Реклама

© 2011 «АРГУМЕНТ»
Републікація матеріалів: для інтернет-видань обов'язковим є пряме гіперпосилання, для друкованих видань – за запитом через електронну пошту.Посилання або гіперпосилання повинні бути розташовані при використанні тексту - на початку використовуваної інформації, при використанні графічної інформації - безпосередньо під об'єктом запозичення.. При републікації в електронних виданнях у кожному разі використання вставляти гіперпосилання на головну сторінку сайту argumentua.com та на сторінку розміщення відповідного матеріалу. За будь-якого використання матеріалів не допускається зміна оригінального тексту. Скорочення або перекомпонування частин матеріалу допускається, але тільки в тій мірі, якою це не призводить до спотворення його сенсу.
Редакція не несе відповідальності за достовірність рекламних оголошень, розміщених на сайті, а також за вміст веб-сайтів, на які дано гіперпосилання. 
Контакт:  [email protected]