Наші люди з Чорнобаївської дороги. "Должні ж їх [окупантів] скоро вигнать. І доб’ють там. І в нас буде тихенько тоді"

|
Версия для печатиВерсия для печати
Фото:  Наші люди з Чорнобаївської дороги

Смертоносне тут літає в обидва боки. Війна артилерії безжальна — поля випалено широко. Чи варто казати, що це означає? Сіра зона таки сіра від пилу вибухів, які гупають майже постійно. Здається мертвою, бо світить вибитими вікнами й підпирає небо руїнами хат. Безлюдно.

У їхнє село треба їхати Чорнобаївською трасою, пише видання ТЕКСТИ.

Без військових у таких місцях ані руш. "Бігом, бігом", — підганяє відповідальний за пресу офіцер ЗСУ із позивним Андре. Ми, дві групи журналістів, впросили його організувати розмову з жителями сірої зони, тобто сіл, розташованих у Миколаївській області. "Чому люди не виїжджають з таких небезпечних околиць?", — б’ється мені в голові. 38 градусів спеки, на нас важкі бронежилети, каски, рюкзаки й фотоапарати напоготові. "Бігом, бігом!".

На подвір’ї, на яке забігаємо, вирва на вирві, стіни будинку подзьобані більшими й меншими ранами.

На ґанок виходить усміхнена Люба.

Читайте також: «Воюємо для того, щоб наші діти й онуки не бачили оте стерво на нашій землі»

Люба та Льоня

Люба та Льоня

З-під наших шоломів і жилетів стікає сьомий піт, а Люба у веселенькому платтячку вітає гостей на позір безжурно. Спирається на вцілілі перила й хазяйновито оглядає подвір’я — точніше, те, що від нього лишилося.

Леонід виходить з хати на милицях, також привітно обіймається з військовими й сідає на ґанку неподалік Люби.

Ми зберегли стилістику нашої розмови, бо в ній – ота справжність, яка тримає Любу та Льоню у своєму домі.

— Любо, як довго ви тут живете?

— Все життя, з 85-го року, відколи тут доміки построїли.

— А чому залишаєтеся під обстрілами? Вам пропонували евакуюватися?

— Нам каждий раз пропонують евакуюватися. У нього (киває на Льоню) вторая група інвалідності, у мене третья.

— А ви що на це?

Люба (войовничо): А нам чого зі своєї хати йти – хай вони тікають звідси.

Журналісти навперебій хочуть уточнень, на що жінка махає руками й уперто повторює: "У нас свої причини".

Читайте також: Один день роботи українських танкістів на Донбасі

— Не думаєте, що десь буде безпечніше? Не будете лякатися кожного прильоту.

Льоня: Щас, по-моєму, кругом таке…

Люба (рішуче): Нє, ми тут живем. Тут наші солдати. Вони нас поддержують, ми їх. Люди нас защищають. Бачать, що ми тут живемо, значить віримо у них. Це їм теж поддєржка від нас.

— Вас же тут часто обстрілюють.

Льоня: Постійно, дньом і ноччю.

Люба: Та ми його не щитаємо.

— А вночі як спати?

Люба (сміється): Так, як і дньом. Залізли в подвал собі, полягали та й спимо. Якщо дають. А не дають – не спимо. Та й усьо. Коли можемо, тоді досипаємо. Коли як. Но стріляють дуже часто.

Люба показала нам підвал, метри чотири завглибшки. Вхід у підвал у темному коридорі, світла в селі давно немає. Біля підвалу видно інвалідний возик. Утім, невтямки, як чоловік з однією ногою може так глибоко спуститися. 

— А отам, бачите, дошка є. То Льоня спочатку до неї дотягується, потім на неї сідає, а потім вже вниз… — пояснює Люба.

— Швидка сюди доїде?

Люба (гордо): У нас врач тут живе. Наш сімейний врач, вона тут.

— А як у селі з продуктами? Привозять якусь допомогу?

Люба: Два рази на тиждень видають пайки в церкві.

— Скільки людей у селі лишилося?

Люба: Як прийдуть по пайки – то багато. Виїжджали трохи, тепер знову вернулися. Багато.

(У селі залишилося 100 осіб із 7 тис. мешканів — автор.)

— Не боїтеся окупації?

Льоня: Ееее! (махає рукою), нам вже стільки казали, що буде окупація.

Люба: Ми просто віримо, що буде все харашо. Якби не вірили, то тут не сиділи б. Вони підбираються дуже близько. 

Читайте також: Евпаториец «Чумак» из полка «Киев» – о войне с Россией: «Мы скоро придем в Крым»

Льоня інвалід і не має ноги, але придумав спосіб, як швидко спускатися в підвал під час обстрілів.

Льоня інвалід і не має ноги, але придумав спосіб, як швидко спускатися в підвал під час обстрілів.

— Але ж під постійними обстрілами страшно… Боїтеся?

Люба: Боїмося. Ми не безсмертні й не безстрашні. Кожен раз сидимо і боїмося. Буває стріляють так, шо аж подвал підпригує. Он снаряди рядишком падали, бачите ямки? Он, он, он… і дальше.

Льоня: І вокруг дома…

Люба: З тої сторони дома аж три. Як ви думаєте, хіба його не чуть було? Он все перебило. В нас тут вишенька росла, все завалило. Хлопці приїхали, теробороновці, розпиляли, поприбирали. Убрали, щоб можна було хоч вийти. Ми не могли вийти. Трубу й ту поперебивало. В хаті стєнки наскрізь попробивало. Як же не боятися? Все закидане осколками. Ми лежали в залі, як отам був приход. То нас засипало полностю осколками, щебньом. Пиль була така, що вобщє нічо видно не було. Все побило.

— А ви де були в цей час?

Люба: Так удома ж, у залі. Потім у подвалі. 

При кожному обстрілі ми думаємо: ну все – це вже послєдній, і завтра тут будуть наші. То єсть що їх посунуть і вони стрілять не будуть. Наші то і так тут. На другий день знову так само думаємо. (сміється). Так день за дньом. Наші вже ближче — може, таки поб’єм їх. Должні ж скоро їх вигнать. І доб’ють там. Геть доб’ють. І всьо. І в нас буде тихенько тоді.

Читайте також: У чому сила української армії? 10 чинників, які допомогли ЗСУ стати новою військовою потугою

Люба і прес-офіцер ЗСУ Андре. Жінка сповнена оптимізму: "Наші вже ближче — може таки поб’єм їх. Должні ж скоро їх вигнать. І доб’ють там. Геть доб’ють. І всьо. І в нас буде тихенько тоді".

Люба і прес-офіцер ЗСУ Андре. Жінка сповнена оптимізму: "Наші вже ближче — може таки поб’єм їх. Должні ж скоро їх вигнать. І доб’ють там. Геть доб’ють. І всьо. І в нас буде тихенько тоді".

"Бігом, бігом", — знову підганяє Андре. Ми обіймаємося й похапцем прощаємось. Люба з готовністю підставляє військовим кулак до жесту fist bump. У цьому жесті — повага та радість. Льоня бере милиці й повільно повертається в хату.

"Бігом, бігом". Ми пробігаємо вулицею. Село здається безлюдним. Здаля наростають вибухи. Це сіра зона, у якій живуть наші вперті й затяті люди, що не хочуть покидати власного дому.

 

Олена Бондаренко,  опубліковано у виданні ТЕКСТИ


В тему:


Читайте «Аргумент» в Facebook и Twitter

Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter.

Система Orphus

Новини

20:00
У неділю в Україні дощитиме лише на сході та заході, вдень тепло
18:04
Зауранія: чому росія лізе в Нігер
16:04
Бутусов: Про генералів, "паперові війни", "мистецтво доповіді" та сучасну війну: чому Сирський і Содоль потрапили під критику
14:11
Інформаційні ресурси упц (мп) поширюють тези російської пропаганди про «нелегітимність» Президента України, це свідома антиукраїнська діяльність
12:56
Залишення позицій під Харковом: проти командування 125 бригади відкрили справу
10:00
Мінкульт нарешті перевірить стан Почаївської лаври, якою користується московський патріархат
08:06
Втрати росії на фронті перевалили за півмільйона осіб
20:00
На вихідні в Україні переважно сухо, вдень +17-26°С
18:08
Влада дає рпц в Україні місяць часу на звільнення Нижньої лаври, далі застосують силу, - Карандєєв
17:13
До суду передали справу генерала Володимира Тоцького, ексзаступника голови СБУ часів Януковича

Підписка на канал

Важливо

ЯК ВЕСТИ ПАРТИЗАНСЬКУ ВІЙНУ НА ТИМЧАСОВО ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЯХ

Міністр оборони Олексій Резніков закликав громадян вести партизанську боротьбу і спалювати тилові колони забезпечення з продовольством і боєприпасами на тимчасово окупованих російськими військами територіях. .

Як вести партизанську війну на тимчасово окупованих територіях

© 2011 «АРГУМЕНТ»
Републікація матеріалів: для інтернет-видань обов'язковим є пряме гіперпосилання, для друкованих видань – за запитом через електронну пошту.Посилання або гіперпосилання повинні бути розташовані при використанні тексту - на початку використовуваної інформації, при використанні графічної інформації - безпосередньо під об'єктом запозичення.. При републікації в електронних виданнях у кожному разі використання вставляти гіперпосилання на головну сторінку сайту argumentua.com та на сторінку розміщення відповідного матеріалу. За будь-якого використання матеріалів не допускається зміна оригінального тексту. Скорочення або перекомпонування частин матеріалу допускається, але тільки в тій мірі, якою це не призводить до спотворення його сенсу.
Редакція не несе відповідальності за достовірність рекламних оголошень, розміщених на сайті, а також за вміст веб-сайтів, на які дано гіперпосилання. 
Контакт:  [email protected]