Пів мільйона за ім'я в новинах або чому SLAPP-позови загрожують українським розслідувачам
Версия для печати
Назвати фігуранта корупційної справи за ім'ям — 300 тисяч гривень, прогнати позов через п'ятьох суддів, поки не випаде «потрібний» — безцінно. Юридична система України 2026: цивільний процес як новий преміальний сервіс із видалення негативних відгуків
Усі витонченіші інструменти юридичного тиску на незалежні медіа остаточно приходять на зміну застарілій сиповій агресії. Замість прямих погроз фігуранти гучних розслідувань НАБУ опановують SLAPP-позови, «судові каруселі» та цивільне судочинство, намагаючись через суди заборонити журналістам називати їхні прізвища й вимагаючи сотні тисяч гривень компенсацій. Справа проти видання ZN.UA створює небезпечний прецедент: якщо підозрюваним вдасться блокувати публікації через цивільні позови, суспільство ризикує опинитися в суцільній сліпій зоні, де корупційні справи зникатимуть із публічного поля ще до вироку суду. Інститут масової інформації вбачає у позові ознаки SLAPP і попереджає про ризик використання цивільного судочинства для обмеження роботи медіа.
В українському правовому полі спостерігається небезпечна еволюція інструментів юридичного тиску на незалежні медіа та журналістів-розслідувачів. Нещодавно медійну спільноту збурив прецедент попередньої заборони публікації (prior restraint) в справі “Слідства.Інфо”. Схоже, витончений юридичний тиск приходить на зміну грубим фізичним перешкоджанням.
Цю тривожну тенденцію чітко підтверджує статистика Інституту масової інформації. Попри загальне зменшення порушень свободи слова, пов’язаних з фізичною агресією, юридичний тиск набирає обертів. Станом на початок серпня 2026 року ІМІ зафіксував уже шість таких випадків – для порівняння: за весь минулий рік було п’ять. Особливо тривожно, що серед суб’єктів такого тиску фігурують і ті, хто за своїм статусом мав би гарантувати дотримання прав журналістів, – правоохоронці та представники органів державної влади.
Одним з останніх прикладів, коли цивільне судочинство пробують використати як інструмент цензурування фактів, став судовий позов колишнього заступника головного військового прокурора Дмитра Борзих проти видання ZN.UA та редакторки відділу внутрішньої політики Інни Ведернікової. На думку експертів ІМІ, цей кейс створює небезпечний прецедент і дає підстави для аргументованих побоювань, що особи, які є чи були фігурантами кримінальних справ, можуть використовувати норми цивільного законодавства, щоб загнати суспільство в сліпу зону всупереч європейським стандартам.
Читайте також: Інна Ведернікова - про "збройного барона" і покидьків у владі
Позов, поданий одним з підозрюваних у так званій справі адвокатів-хакерів, містить усі класичні ознаки SLAPP (Strategic Lawsuits Against Public Participation) – стратегічного позову, спрямованого на тиск на журналістів через виснажливі судові процедури. Про зловживання правом насамперед свідчить обрана тактика фінансового терору. Позивач вимагає стягнути з відповідачів майже 500 тисяч гривень судових витрат, з яких 300 тисяч заявлено як витрати на правову допомогу, попри те що він сам є адвокатом-практиком.
Окрім цього, у справі вбачаються ознаки процесуальних зловживань, спрямованих на маніпуляцію системою автоматизованого розподілу справ. Механізм цієї так званої судової каруселі працює за чітким алгоритмом. Позов подається до суду, і, якщо система обирає “небажаного” суддю, документ одразу відкликається позивачем.
Не чекаючи навіть формального оформлення повернення попередньої заяви, подається новий ідентичний позов. У результаті таких ітерацій та низки самовідводів розгляд штучно таргетується на конкретного суддю. Якщо додати до цього оприлюднену журналістами інформацію про ймовірні позапроцесуальні зв’язки позивача з керівництвом суду, виникають обґрунтовані сумніви щодо об’єктивності процесу. Такі дії дають підстави вважати, що сторони від початку опинилися в нерівних умовах, що суперечить основоположним принципам права.
Фундаментальна правова хиба позивача полягає в тому, що він намагається в межах цивільного процесу отримати оцінку обставин, які є предметом кримінального провадження. За даними слідства НАБУ, яке офіційно підтвердило статус позивача як підозрюваного, адвокати мали несанкціонований доступ до матеріалів близько 30 справ щодо корупції на найвищому рівні.
Намагання спростувати ці факти через цивільний позов повністю розбивається об практику Верховного Суду. Відповідно до правової позиції Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від 22 червня 2026 року в справі № 761/1004/20, неприпустимим є ініціювання позовного провадження в цивільному судочинстві з метою оцінки обставин, які становлять предмет доказування в кримінальному провадженні.
Читайте також: Кримінальна татарівська русня з шайки "адвокатів-хакерів" Дмитро Борзих подав позов проти українських журналістів
Такі позови не підлягають судовому розгляду, тобто аргументи особи щодо її невинуватості повинен перевіряти суд під час розгляду відповідної кримінальної справи, а не цивільний суд у спорі про захист честі та гідності.
Одним з аргументів позивача є вимога визнати незаконною публікацію його імені як підозрюваного до набрання законної сили обвинувальним вироком, що ґрунтується на частині 4 статті 296 Цивільного кодексу України. Буквальне застосування цієї норми створює прецедент, що суперечить європейським стандартам свободи слова, відкидаючи публічний статус особи та суспільний інтерес.
Практика ЄСПЛ вимагає балансувального підходу, а не абсолютної заборони. Людина має бути захищеною від оголошення винною до вироку суду, але медіа водночас не позбавляються права називати фігурантів суспільно важливих розслідувань.
Цей баланс чудово відображений у згаданій постанові ОП КЦС ВС від 22.06.2026, яка наголошує на необхідності збереження рівноваги між охороною честі й гідності та потребою інформувати суспільство. Такий підхід повністю узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема рішенням у справі Fatullayev v. Azerbaijan, де зазначено, що презумпція невинуватості не забороняє інформувати суспільство про кримінальні розслідування за умови використання нейтральної процесуальної мови.
Журналістський матеріал, який базується на офіційних підозрах НАБУ і стосується колишнього високопосадовця прокуратури, виконує саме цю критично важливу функцію. Ба більше, стаття 30 Закону України “Про інформацію” надійно звільняє журналістів від відповідальності за висловлення оціночних суджень, якими, власне, і є аналіз перебігу слідства на основі підтверджених фактів.
Окрім юрисдикційного бар’єра, позов стикається з нездоланною перешкодою щодо обраного способу захисту. Верховний Суд у тій самій постанові констатував, що вимоги про просте визнання факту порушення немайнового права на використання імені чи фотографії мають виключно декларативний характер. Оскільки вони самостійно не здатні припинити порушення чи відновити право, у їхньому задоволенні суди повинні відмовляти. Отже, вимога позивача просто визнати незаконною публікацію його імені є змістовно хибною.
На думку експертів Інституту масової інформації, цей судовий процес є надзвичайно небезпечним прецедентом, особливо на тлі нових законодавчих ініціатив, якими намагаються обмежити публічну комунікацію правоохоронних органів під прикриттям європейських норм. Якщо правоохоронцям заборонять звітувати про резонансні справи, а суди через такі позови заборонять медіа називати імена фігурантів, суспільство опиниться в інформаційній блокаді.
В умовах, коли адвокати роками затягують розгляд справ до спливу строків давності, легалізація подібної судової практики стане не просто обмеженням свободи слова, а системним державним інструментом для уникнення корупціонерами будь-якої, зокрема репутаційної, відповідальності. Саме тому захист позиції ZN.UA у цьому процесі – це боротьба за базове право всієї медіаспільноти виконувати свою роботу.
—
Петро Стойнов, опубліковано у виданні ІМІ
Читайте також:
- "Міндічгейт" оголив вплив Банкової та втечу головного фігуранта тотальної корупції в енергетиці
- У САП відкрили кримінальні справи на заступника Матіоса, декларацію якого відбілило НАЗК
- Керівник САП Олександр Клименко: «Арахамія ніколи не був шанувальником антикору»
- Справа адвокатів-хакерів: як влада руйнує Державу українців
- Головний військовий прокурор Чумак розсекретив декларації підлеглих
- Джерела УП стверджують, що українофоб і бандит Портнов "був мозком вертикалі Зеленського-Єрмака"
