Страшна таємниця Кадирова: армії «піхотинців Путіна» у Чечні не існує

Версия для печати

Приховуючи цей факт, чеченський «падишах» усіма правдами та неправдами пручається розширенню призову та мобілізації в республіці. Як Кадирову вдається підтримувати в очах Путіна ілюзію масовості "чеченських піхотинців" і що може статися, якщо чари розвіються.

Під час візиту Володимира Путіна до Чечні Рамзан Кадиров публічно заявив про те, що відправив на український фронт понад 40 000 осіб, зокрема понад 19 000 добровольців. Крім того, у нього в запасі є величезний резерв, готовий виступити за першим покликом Путіна.

У Чечні невдовзі після від'їзду Путіна, за даними джерел «Нової-Європа», керівникам районних ОМВС надійшла вказівка забезпечити підписання добровольчих контрактів із розрахунку 25 осіб на відділ поліції, що може свідчити лише про те, що жодного резерву охочих повоювати в Україні Кадиров не має, а є лише відшліфоване до блиску вміння грати в наперстки та бажання всіма силами уникнути масового призову в Чеченській республіці.

Видання Нова газета Європа розбиралася, як Кадирову вдається підтримувати в очах Путіна ілюзію масовості "чеченських піхотинців" і що може статися, якщо чари розвіються.

Читайте також:  Здохнути за Кадирова: путінських «піхотинців» в Україні чекатиме люта смерть

Два «Ахмати»

Доля чеченського полку Міноборони РФ «Ахмат-Чечня», який відійшов без бою зі своїх укріплених позицій і примудрився при цьому втратити полоненими щонайменше десять бійців, стала символом грандіозної недієздатності російської армії,  у перші дні прориву ЗСУ в Курській області.

Рамзан Кадиров та прес-секретар МО РФ Ігор Конашенков після цього провалу повністю зникли з інформаційних радарів. «Юрієм Левітаном» Курського фронту багато в чому несподівано для себе став Апті Алаудінов, командувач спецназом «Ахмат», проте який не має жодного відношення до полку «Ахмат-Чечня».

Спецназ «Ахмат», який очолює Алаудінов, на момент заходу ЗСУ до Курської області виконував завдання на кількох ділянках лінії бойового зіткнення на території України та не захищав кордонів ні Курської, ні будь-якої іншої російської прикордонної області. Алаудінов узяв на себе функцію пропагандиста лише тому, що коментатори, заплутавшись у кадировських «Ахматах», звинуватили саме його підрозділ у здачі російських кордонів. Але російські кордони захищали зовсім інші з'єднання (включаючи прикордонників, строковиків, ополченців та кадировців), які не мали ніякого бойового досвіду.

Усі чеченські підрозділи, які задіяні у війні в Україні, потрібно ділити на дві категорії. Першим у Чечні було створено підрозділ, який на 80–85% складається з добровольців, які приїхали в республіку з усіх кінців Росії та підписали короткостроковий (на чотири місяці) контракт із «Російським університетом спецназу» в Гудермесі. Усі ці добровольці поповнюють виключно спецназ «Ахмат», яким і командує Апті Алаудінов. У цьому підрозділі чеченці становлять меншість, етнічний склад спецназу «Ахмат» дуже строкатий, домінують у ньому слов'яни.

До другої категорії входять решта підрозділів, які Рамзан Кадиров створив безпосередньо з жителів Чечні. Багато в чому це був вимушений захід для того, щоб показати, що чеченська влада посилає на війну не лише російських добровольців, а й безпосередньо чеченців. При цьому жителів Чечні примушували укладати контракт із Міноборони РФ (найчастіше під загрозою кримінального переслідування з боку чеченських поліцейських, саме поліцейських, а не співробітників військкоматів змушують виконувати план з мобілізації в Чечні).

Спецназ «Ахмат» та «Ахмат-Чечня» відрізняються не лише етнічним складом, а й боєздатністю. Командирський кістяк спецназу «Ахмат» становлять, за аналогією з ПВК «Вагнер», колишні російські військові, зокрема й безпосередньо вагнерівці.

Нещодавно спецназ «Ахмат» поповнився бійцями під командуванням Ратибора, одного з найвідоміших найманців Євгена Пригожина. У спецназі «Ахмат» практично за калькою ПВК «Вагнер» відтворюється система автономної армійської структури зі своєю розвідкою, артилерією, службою БПЛА, власним шпиталем та іншими бойовими та тиловими підрозділами. Але полк «Ахмат-Чечня», який охороняв межі Курської області, не може похвалитися ні такою злагодженістю, ні такою готовністю до реальних бойових дій.

Читайте також: NYT: Розгром армії рф на Харківщині став особистим ударом для путіна

Добровольці, які вступили до лав російських збройних сил і пройшли військову підготовку в Чечні в аеропорту Грозного, 17 січня 2024 року. Фото: Чингіз Кондаров / Reuters / Scanpix / LETA

Зовсім не страшні чеченці

Як і в інших чеченських підрозділах, створених Кадировим заради піару та відправлених у безпечні місця дислокацій (Білгородська, Брянська та Курська області), бійці полку «Ахмат-Чечня» до 6 серпня не дотримувалися навіть мінімальної дисципліни і поводилися здебільшого як діти, які вирвалися з-під контролю суворих батьків, нестримно втілюючи у реальність свої пригнічені суворими чеченськими порядками заборонені бажання.

Власне, саме це насамперед мала на увазі Z-блогер Анастасія Кашеварова, коли писала про причини успішного просування українських військових на території Курської області:

«Поведінка частини військовослужбовців на кордоні не відповідає  завданням військовослужбовця ЗС РФ. Служачи на кордоні у країні, що воює, вони були абсолютно розслаблені — по громадянці, без зброї. Звідси і така кількість полонених.

Багатьох взяли не в місці дислокації, а в населених пунктах, де вони звикли відпочивати від рутини служби… Подивіться фото та відео полонених із зони СВО — хлопці всі контужені, брудні, поранені — зрозуміло, що боролися до останнього. Порівняйте з кадрами полонених із Курської області — хто в капцях, хто по громадянці, всі чистенькі...»

Так, незважаючи на грізний бородатий вигляд, у військовослужбовців «Ахмат-Чечня» спочатку не було (і не могло бути!) жодного бойового досвіду. Міф про те, що всі чеченці народжуються чи не з автоматом у руках, виник і досі існує завдяки двом чеченським війнам. Але покоління, що воювало за незалежність Чечні проти російської армії, безповоротно відійшло в минуле (здебільшого загинуло або емігрувало).

Покоління чеченців, яке народилося і виросло за Путіна, про військову справу має уявлення, у кращому разі почерпнене з комп'ютерних ігор. Вони не лише не брали участь у чеченському опорі, а й навіть не проходили термінову службу в російській армії.

І саме тому емоційна заява Апті Алаудінова на адресу батьків російських строковиків: «Навіщо взагалі потрібні ваші діти, якщо вони не готові вмирати за свою країну?» — не витримує жодної критики. Алаудінов, крім того, що він командир спецназу «Ахмат», ще й заступник начальника військово-політичного Управління МО РФ і точно вже в курсі, яким коштом і силами   Міноборони РФ збирається відбивати Курську область. Як це вже зрозуміло — силами російських строковиків.

Однак Алаудінов як представник республіки, в якій фактично не проводиться призов до російської армії, не мав жодного морального права пред'являти претензії батькам російських строковиків.

Читайте також: Денис Попов: Кадирівці - відверті сцикуни

Новобранці перед відправкою на позиції батальйону "Ахмат" в аеропорту Грозного, Росія, 17 січня 2024 року. Фото: Чингіз Кондаров / Reuters / Scanpix / LETA

То навіщо потрібні діти?

Офіційно військовий призов у ​​Чечні було припинено з початком першої чеченської війни у ​​1994 році, але насправді до армії перестали брати мешканців республіки ще з 1991 року. 2014 року призов у Чечні відновився, але лише формально.

З республіки, чиї демографічні показники щодо народжуваності вважаються найкращими в Росії, призивають всього 500 осіб у кожен призов (0,33% від останнього призову в Росії). І ця цифра не змінилася навіть із початком війни в Україні. Тому насправді хоч якесь системне уявлення про військову службу залишилося лише у чеченців віком понад 52 роки. У цьому плані навіть строковики, які відслужили в армії чотири місяці (після чого їм присвоюється військова спеціальність), набагато боєздатніші, ніж підрозділи, набрані Кадировим у Чечні.

Чому після початку війни, коли Держдума РФ збільшила граничний призовний вік до 30 років, а військкоми проводять облави на чоловіків призовного віку по всій країні, Міноборони не підвищило квоти призову строковиків із Чечні? Напрошується очевидне пояснення: Рамзан Кадиров проти.

По-перше, збільшення квоти для чеченських призовників поставить гостре питання про службу в армії численних синів представників чеченської еліти. На даний момент у жодного чеченського чиновника, включаючи Кадирова, немає сина, який відслужив би в російській армії. Що не заважає їм, до речі, обіймати високі державні посади.

Для порівняння, у тому ж Дагестані до війни батьки 18-річних парубків давали військкомам хабарі, щоб їхніх дітей взяли до російської армії, оскільки військова служба була одним із небагатьох «соціальних ліфтів» і давала хоч якісь кар'єрні перспективи на держслужбі. Але у Чечні претендентів на держслужбу відбирають зовсім за іншими критеріями. Тут не потрібні ні вища освіта, ні військовий квиток, треба лише бути сином/племінником/зятем Кадирова та наближених до нього чиновників.

Власне, історія з дітьми Апті Алаудінова та його братів тому підтвердження. Тільки в одного Апті 13 дітей від трьох дружин, двом старшим синам вже більше 18 років, але жоден з них не пішов стопами свого діда, офіцера радянської армії, і донедавна не служив в російській армії. Як не служили в армії та численні племінники Алаудінова.

Поки Апті Алаудінов був у фаворі у Кадирова, це не заважало його родичам робити кар'єру, але як тільки Алаудінов впав у немилість через фривольні обговорення Кадирова та його сім'ї з опальним мером Аргуна Ібрагімом Темірбаєвим, все втратив і його численний клан. 

Війна в Україні стала шансом для Алаудінових повернути собі якщо не колишній вплив у Чечні, то хоча б заслужити на прощення падишаха.

Читайте також: Тімоті Снайдер: Чим закінчилася російсько-українська війна?

У лютому 2022-го Кадиров зібрав у Грозному кілька тисяч «піхотинців Путіна» та пообіцяв «взяти Київ за три дні». А коли з'ясувалося, що за три дні Київ взяти не вийде, а в російській армії гострий дефіцит солдатів, тисячі піхотинців Путіна розчинилися в повітрі. І вже у березні в Чечні стали судорожно набирати по всіх засіках «добровольців». Одним із них став син старшого брата Апті Алаудінова, племінник Саїд-Рахман Алаудінов (отримав поранення на фронті).

Сам він зголосився або його змусили, погрожуючи проблемами із законом, — точно не відомо. Але, можливо, саме через рідного племінника, який змушений був піти на війну, Апті Алаудінов і попрощався з мирним добре налагодженим життям у Москві і теж поїхав добровольцем на фронт. (Це, до речі, непоодинокий для Чечні випадок, коли старші чоловіки в чеченських сім'ях вирушають на війну разом зі своїми синами/племінниками).

Наразі у спецназі «Ахмат» несуть службу кілька близьких родичів Алаудінова, включаючи його старшого сина. Але цей факт все одно не дає йому права висунути претензії батькам російських строковиків. Одна річ — коли твої діти йдуть до російської армії, а потім потрапляють у полон і дізнатися про їхню долю ти можеш лише від українських правозахисників, і зовсім інша — коли родичі служать під твоїм началом.

Апті Алаудінов

Нова кров

Але основна причина, через яку Кадиров у принципі виступає проти вбудовування Чечні у військову вертикаль Росії (зокрема через збільшення квоти на призов) та проведення мобілізації у своїй республіці, полягає в тому, що в такому разі він, по суті, втратить один з головних базисів влади – своєї так званої «армії». Якщо чеченців будуть призивати до російської армії, а не збирати у повному бойовому екіпіруванні на стадіоні у Грозному, щоб налякати весь світ, іміджу Кадирова як «піхотинця Путіна» прийде кінець.

…Цифри, про які з такою гордістю відрапортував Путіну Кадиров, — 40 тисяч чеченських бійців та 19 тисяч добровольців — далекі від реальності, бо відправлених на війну в Чечні рахують не за головами, а за контрактами. Справа в тому, що добровольці, які потрапляють на фронт через «Російський університет спецназу», укладають короткостроковий контракт на чотири місяці. А потім переукладають його знову.

Під час укладання нового контракту разом із зарплатою (донедавна — 300 тисяч рублів на місяць) вони отримують одноразову виплату у такому ж розмірі. Власне кажучи, саме про це Путіну під час відвідування «Російського університету спецназу» у Гудермесі розповів доброволець Іван із Ростовської області — що це вже п'яте його військове відрядження через «Російський університет спецназу».

Фокус тут у наступному. Іван із Ростова з'їздив на війну добровольцем із Чечні п'ять разів, а у звітних відомостях «Російського університету спецназу» написано, що на війну відправили не одного, а п'ятьох добровольців. Бо Іван уклав не один, а п'ять контрактів. 

Читайте також: «Ледь що зразу тікають»: офіцер ГРУ ГШ ЗС рф з презирством розповів про кадирівців (перехоплення переговорів, АУДІО)

При цьому потік нових добровольців до Чечні почав пересихати ще взимку і зараз майже вичерпався: інші регіони остаточно перебили конкуренцію своїми одноразовими виплатами. У Чечні виплати поки не піднімають, бо лояльних «іванів», які неодноразово відслужили за короткостроковим контрактом у спецназі «Ахмат» і хочуть повернутися саме під командування Алаудінова, поки що вистачає для того, щоб кожні два тижні з помпою відправляти з Грозного чергову партію добровольців на війну.

Фото: Чингіз Кондаров / Reuters / Scanpix / LETA

Відправлення в Україну підрозділів, що складаються з етнічних чеченців, — такий самий «трюк із наперстками», лише у ще більших масштабах. Чеченських військовослужбовців відправляють на фронт ротаційною системою. Тобто кожні півроку вони змінюють одне одного. Скажімо, триста чеченців повернулися з війни, натомість поїхали інші триста чеченців, а ще через півроку вони знову поміняли один одного. Але на папері це виглядає так, начебто Чечня відправила на війну 900 бійців.

Читайте також: Як російські духовні лідери стають путінськими вербовщиками: дешайтанізація, десанатізація та бал сатани

Крім того, донедавна ці підрозділи дислокувалися у найбезпечніших місцях: охороняли прикордонні області. Ситуація змінилася з наступом російської армії в Харківській області, коли командувач угрупуванням «Північ» генерал Лапін хвацько витратив у «м'ясних штурмах» довірені йому резерви та зажадав свіжих.

Тоді на Харківському напрямку довелося задіяти й чеченські підрозділи, дислоковані у Білгородській області. Ну а коли ЗСУ зайшли в Курську область, російський кордон точно перестав бути безпечним місцем. Навпаки, чим більше часу минає з 6 серпня, тим похмуріші військові прогнози про те, якими «килимовими» методами російської армії доведеться вибивати супротивника і скільки гарматного м'яса їй для цього знадобиться. 

Тепер і перед усією Росією гостро постало питання про резерви. І вже зрозуміло, що саме строковики, мабуть, будуть головним джерелом їхнього поповнення. У цьому ракурсі шалене питання Апті Алаудінова про сенс народження та призначення дітей у Росії цілком логічно переадресувати чеченському падишаху та його наближеним: а навіщо взагалі потрібні діти Кадирова, якщо вони не готові вмирати за свою, як висловився Володимир Путін під час візиту до Чечні, «велику батьківщину»? І чи не час справедливості заради підняти квоту призову в Чечні та забрати важелі формування озброєних підрозділів у Рамзана Кадирова, передавши їх до єпархії Міноборони РФ де їх швидко провернуть на фарш під Покровськом? 

—

Опубліковано у виданні  "Нова газета Європа"

В тему:

• ​Жах російських загарбників: що таке HIMARS та його старший брат М270
• У чому сила української армії? 10 чинників, які допомогли ЗСУ стати новою військовою потугою
• Коли любителів легких «спецоперацій» очікує поразка
• Как российская армия с ее древним оружием проигрывает современным военным технологиям
• Сучасні системи ППО для України: як вони змінять війну
• Як системи HIMARS громлять російські склади (+відеодокази)
• Как российская армия с ее древним оружием проигрывает современным военным технологиям
• Як нова українська артилерія змінює перебіг війни?
• Екс-директор ЦРУ: російська армія показала всі військові недоліки, які лише можна уявити
• The Economist: как Украина выигрывает войну беспилотников
• Артиллерийская «битва за Донбасс» глазами американского журналиста