Як довго путінська орда ще зможе наступати?

Версия для печати

До активних дій на великій частині території України російська армія перейшла на початку зими цього року. Важкі бої розгорнулись у Луганській, Донецькій та частково Харківській областях. Які успіхи має російська армія у наступі і наскільки у неї вистачить сил продовжувати з таким же завзяттям?

 Журналісти проєкту Донбас.Реалії  шукали відповіді на ці питання.

Як змінилася лінія фронту на Донбасі?

Якщо поглянути на лінію фронту початку зими минулого року та порівняти з картою на другу половину березня – російські війська досягли тактичних успіхів у Луганській та Донецькій області. Найчастіше це відбувається за рахунок продавлювання та відтіснення української оборони. Виняток – Соледар, де стався прорив. Це спричинило серйозні наслідки для подальшої оборони на цій ділянці.

Читайте також: ЗСУ зупинили російський наступ під Бахмутом. Чому російськім загарбникам не вдається захопити місто?

Зміни лінії фронту між 1 грудня 2022-го та 23 березня 2023-го

«Зайняли Соледар та деякі території. Створено підвищену загрозу оточення Бахмуту, а з іншого боку створено загрозу такому місту, як Сіверськ. Тобто утворився якийсь виступ, Сіверський виступ, контрольований українськими збройними силами, який, за ідеєю, принаймні теоретично, є перспективним напрямом для подальшого наступу. Тобто ми говоримо про якісь територіальні успіхи, хоч якісь, і створення додаткових перспектив. Звичайно, вони мріяли, про щось більше. Коли все це починалося, сподівалися на те, що вдасться зайняти частину Бахмуту та невеликі ділянки території у тих чи інших місцях, проте що є – те є», – каже ізраїльський військовий оглядач Давид Шарп.

Бої за Вугледар. Тактика армії РФ. Помилки

Бойові дії навколо Вугледару перейшли до активної фази ще на початку листопада минулого року. З того часу з певною періодичністю російські війська кидають все нові сили піхоти та бронетехніки на штурм невеликого міста. Захопивши околиці у низині, надалі російські військові – більшого успіху не здобули.

«Піком була перша декада лютого, коли відбувся той досить серйозний розгром угруповання перед Вугледаром і в принципі з того дня, з того періоду менша інтенсивність. Щось масштабного росіяни з того періоду не роблять. До того на нашій ділянці точились бойові дії за окремі спостережні пункти, ВОПи, більш вигідні позиції. А потім вже стався отой їх «генеральний» наступ», – каже заступник командира бригади ЗСУ Сергій.

Сергій – досвідчений офіцер. На російсько-українській війні вже 9 років. Починав кулеметником – тепер заступник командира бригади. Каже, що на півдні Донецької області, де зараз б'ється його бригада, російські військові так і не знайшли слабину в обороні ЗСУ.

Читайте також: «М’ясні штурми» російських окупантів: полковник Глен Грант про тактику рашистів на Донбасі та перспективи контрнаступу

Заступник командира бригади ЗСУ Сергій

«Урки» (УР-77 – ред.) пробивають проходи на мінних полях, колони заходять по пробитому коридору через мінні поля, розгортаються, наносять вогневі ураження, піхота робить зачистки. По іншому ніяк. Так поля, так видно. Так, наша арта. Але задача ж завжди в бойових діях виявити найслабше місце по можливості в обороні, здійснити на нього вплив, прорвати і потім вже в цю щілину розвивати свій наступ. Це прорахунки їхнього командування і ставка на кількість особового складу. Зазвичай кількість і є сама по собі якість. Тут можна закидати будь-який ВОП. Дійсно. Тому так. Спробували, але визначили слабке місце невдало», – продовжує Сергій.

Основні точки атак російської армії

За даними українського Генерального штабу, російські війська щодня роблять десятки спроб пройти крізь оборону ЗСУ на східному напрямку. З початку березня середній показник – понад сотню атак щодоби та їх кількість не зменшується. Значна частина атак припадає на район Куп'янська, Кремінної, Бахмуту, Авдіївки-Мар'їнки та Вугледару.

«Що потрібно врахувати – це визначення слова «атака», яке використовують для підрахунку. Це спроба просування вперед, а далі що завгодно: від малих пробних атак, аби викрити позиції українських військових, до більш значних спроб. І яке співвідношення між спробами захоплення території і спробами виявити ворожі сили? У будь-якому випадку Росія дуже послідовна протягом останніх двох місяців у своєму зимово-весняному наступі», – каже Майкл Бонерт, аналітик Rand Corporation.

Читайте також: Британський військовий експерт назвав головні проблеми всередині ЗСУ і Нацгвардії

Пошкоджені Силами оборони України російські танки біля Вугледару після спроби армії РФ атакувати це місто. Донеччина, лютий 2023 року

«Чому ця ескалація така поступова на будь-якій ділянці? Якщо навіть поговорити з командиром кожного підрозділу, воно так і «тицяється». Групами. То на цей ВОП, то на цю позицію, відділення, то там, то тут. Щось дуже тверде, де навіть і не підійдеш, щось таке м'якеньке, що на ближній бій вдалося підійти. Там на 20-30 метрів. Ясно, що задача може не стоїть зайняти «опорник», але прощупати. Розвідка ведеться, дорозвідка. Потім на основі цього аналізується і ухвалюється рішення щодо головного удару, відволікаючого удару», – продовжує Сергій.

«Досягнення навіть політичних цілей, насправді, впливає потім і на досягнення військових цілей. Згадайте, наскільки різні настрої в суспільстві, коли ми в наступі, особливо коли вдається щось звільнити і, навпаки, коли ви в глухій обороні і несем, несем, несем втрати. Їм дуже потрібна певна, скажімо, реморалізація – і свого контингенту, і російського суспільства. І для цього їм дуже потрібно показати якісь перемоги. І, більш того, я не виключаю, що це не остання із цілої низки причин, через які ми їм ось так от принципово саме ці перемоги не даємо продемонструвати», – каже воєнний аналітик та ветеран АТО Євген Дикий.

За останній рік війни з Росією принаймні одного разу в бойових діях виникла досить тривала оперативна пауза – приблизно у липні, коли Росія окупувала більшу частину Луганської області разом із містом Лисичанськ – російська армія виснажила сили для наступу, зокрема через українські удари по тилах.

Читайте також: Як ЗСУ розбили еліту путінської армії у Мощуні та зупинили наступ на Київ (розслідування)

Лисичанськ, Луганська область, 2 червня 2022 року

«Здається, що поточна лінія фронту у розрізі шляхів постачання для Росії прийнятна для того, аби продовжувати наступ. Значні зміни можливі, якщо Україна зможе порушити ці шляхи у подальшому. Це призведе до більш швидкої паузи в боях. Або ж, якщо Росія перекине інші сили деінде. И ми знаємо, що вони дістають зі складів бронетехніку 50-60-х років. Вона не надто боєздатна, але її багато. І варто очікувати, що більше цієї техніки опиниться поблизу лінії фронту в Україні, можливо ми побачимо коротку паузу в піхотних атаках для переходу до бронетанкових наступів», – каже Майкл Бонерт.

Дати оцінку того, як довго російські війська можуть продовжувати свій наступ, можуть лише військові, виходячи зі своїх даних. В українській розвідці запит «Донбас Реалії» про російські резерви не стали коментувати – це закрита інформація. З відкритих джерел можливість Росії наступати, опосередковано, можна відстежувати за активністю на різних напрямках. Наприклад, штурми поблизу Куп'янська майже припинилися, а на напрямку Кремінної їх стало значно менше.

«Під Кремінною вони ще смикаються. І вони там, спершу, досягли певних успіхів у їхньому контрнаступі. Як мінімум, для початку вони зупинили наш наступ. Далі на кілька кілометрів нас відсунули, але, якщо, ще місяць тому там були щоденні атаки, то наразі вже їм треба 4-5 днів для того, щоб підготувати кожну наступну атаку. Це дуже показово. В них там резерви закінчуються і нема особливо звідки багато перекинути. Вони постійно маневрують тими силами, які в них є, і це вже чим далі, тим більше нагадує російський вираз про «Трішкін кафтан» – коли для того, щоб залатати один рукав, доводиться відрізати шматок від другого рукава», – каже Євген Дикий.

Читайте також:  Битва за Київ. Як зазнав краху "гостомельський десант" російських загарбників

Російські атаки, на думку аналітиків Інституту вивчення війни, наближаються до свого піку. У Білому домі вважають – наступні тижні війни будуть критичними. Тому що Росія знову спробує наступати і, можливо, на кількох напрямках. Як кажуть військові оглядачі, зараз все відбувається з урахуванням майбутніх активних дій з обох сторін.

«Деякі свої резерви вони бережуть на випадок українського наступу, для можливого переходу в контратаку. Можливо, для затикання дірок, якщо буде невдача. Тобто, безумовно, вони його тримають у розрахунку і у тому числі з точки зору підготовки резервів, котрі мають дати ті чи інші відповіді на українські ходи. І це стосується можливого запасу боєприпасів. Сьогодні чимало інформації про те, що російська армія зіткнулася з відносним снарядним голодом. Я не виключаю, навіть припускаю, що накопичують снаряди саме на цей, назвемо це, чорний день», – вважає ізраїльський воєнний оглядач Давид Шарп.

Експерти припускають, шо армія РФ накопичує снаряди на випадок активного наступу української армії

«Цікава ситуація: обидві сторони планують низку атак, але жодна з них, найімовірніше, не знає точне місце, де це відбудеться. Можливо, нас очікує повного роду гра вичікування – поки одна зі сторін вирішить, що це її час для просування. Ми вже бачили, що Росія вчинила не надто стратегічно правильно – в найсвіжішому випадку вони почали наступ взимку і під час бездоріжжя, що, як показав час, їм не допомогло. Вони можуть це змінити, аби отримати більше переваг», – каже Майкл Бонерт.

Читайте також: «Одна година під Бучею гірша за 8 місяців в Афганістані» - сповідь американського легіонера в Україні

«Стратегічна ініціатива»

У військовій справі є поняття «стратегічна ініціатива» – можливість сторони обирати, де і коли відбуватиметься бій, по суті – диктувати опоненту свої правила. За час російського вторгнення в Україну ініціатива кілька разів переходила з рук до рук.

«Все ж таки, в нас практично не було ситуації, коли обидві сторони були у наступі. Як тільки якась одна з двох сторін збирала достатньо сил для наступу – друга переходила до оборони. І це, практично, неминуче. Я гадаю, що абсолютно так само буде і тут. Як тільки Україна перейде саме до серйозного наступу – звичайно, що росіяни покинуть свої нинішні спроби наступати, а перейдуть до глухої оборони, а от інше питання, що проривати ворожу оборону це, в принципі, завжди набагато важче, аніж самим тримати оборону», – вважає Євген Дикий.

«Моя гіпотеза – якщо Україна контратакує, Росія сфокусується на подавленні цього і, найімовірніше, спробує просунутися на іншому напрямку для маневру відволікання, але головні зусилля зосередить на тому, аби не допустити втрату значної частини території, як це вже було на Харківщині», – каже Майкл Бонерт.

Читайте також: Австрійський експерт про обстановку на фронті: російське вторгнення стає все більш безглуздим та приреченим 

Наступ російської армії триває фактично вже 4 місяці. Результат? Максимальний успіх – окуповано місто Соледар, в якому до повномасштабної війни мешкало трохи більше ніж 10 тисяч людей. За цей час країна-агресор втратила сотні одиниць техніки та тисячі солдатів та офіцерів убитими та пораненими. Що далі? На думку військових аналітиків, підтримувати такий темп бойових дій Росія зможе ще як мінімум місяць. Залежно від кількості ресурсів, що залишилися, і дати початку українського контрнаступу.

—

Єгор Логінов, Роман Пагулич, Ольга Теребинська,  опубліковано у виданні Радіо Свобода

В тему:

• ​Жах російських загарбників: що таке HIMARS та його старший брат М270
• У чому сила української армії? 10 чинників, які допомогли ЗСУ стати новою військовою потугою
• Коли любителів легких «спецоперацій» очікує поразка
• Как российская армия с ее древним оружием проигрывает современным военным технологиям
• Сучасні системи ППО для України: як вони змінять війну
• Як системи HIMARS громлять російські склади (+відеодокази)
• Как российская армия с ее древним оружием проигрывает современным военным технологиям
• Як нова українська артилерія змінює перебіг війни?
• Екс-директор ЦРУ: російська армія показала всі військові недоліки, які лише можна уявити
• The Economist: как Украина выигрывает войну беспилотников
• Артиллерийская «битва за Донбасс» глазами американского журналиста