Як змінилося життя в Херсоні впродовж двох років після деокупації: “Як ви тут розважаєтеся? Мріємо”

Версия для печати

Два роки тому, 11 листопада 2022 року, українська армія звільнила Херсон від російських окупантів. За цей час життя в місті дуже змінилося, наразі його мешканці найбільше потерпають від ударів ворожих дронів та артилерії.

Російські загарбники майже щодня атакують Херсон та передмістя, роблячи життя місцевих мешканців якщо не нестерпним, то дуже важким. Місцеві знають – тут є райони, куди краще не заїжджати автівкою, парки, де не варто гуляти, бо там розкидані протипіхотні міни, і всі як один повторюють, що в місті більше немає безпечних районів. Водночас, за свідченнями міських посадовців, люди однаково повертаються або переїжджають до Херсона з області. У виданні ZMINA поспілкувались з кількома місцевими мешканцями, які розповіли, який зараз вигляд має життя в Херсоні.

Читайте також: 11 листопада День звільнення Херсону від російських загарбників 

До Херсона ми заїжджаємо з Миколаєва. Адже хоча до Херсона щодня прибувають потяги з Києва та інших міст України, наразі в місті не працює жоден готель. Тож журналісти, представники правозахисних та міжнародних місій, які приїздять сюди, найчастіше зупиняються в готелях Миколаєва. Можна також винайняти приватне житло в Херсоні, але з цим зараз складно, оскільки в місті скрізь небезпечно через посилення атак росіян.

У будинках дуже багато вікон, забитих ДСП-панелями, але зрозуміти, чи тут нещодавно був обстріл, чи це просто господарі приміщення намагалися зберегти ще вцілілі вікна, складно. Адже в Херсоні, за свідченнями місцевих, наразі добре працюють комунальні служби, які прибирають наслідки атак досить оперативно. Дехто з наших співрозмовників навіть зазначав, що до війни комунальні служби працювали гірше.

Наслідки російських обстрілів Херсона на одній з центральних вулиць міста, жовтень 2024 року. Фото: Ліна Зубань. ZMINA

З пані Світланою (ім’я змінено) ми зустрічаємося в центрі Херсона, в місцевому кафе. Вона розповідає, що під час окупації вони з чоловіком перебралися на дачу за містом, у Херсонській області. Але приїжджали до Херсона на вихідні. 

Жінка пригадує, що після того, як російська армія втекла на лівий берег Херсонщини, окупанти продовжували обстрілювати місто з артилерії.

“Коли з артилерії обстрілюють і ти десь перебував, чи в хаті, чи у дворі, чи на городі, чи на вулиці, ти не знаєш, коли й куди тобі ховатися, бо снаряд летить дуже швидко, і не можна передбачити, куди він упаде. Оце було страшно“, – каже Світлана.

Однак тоді, за її словами, Херсон обстрілювали значно рідше. Були такі місця, куди артилерія взагалі ще не діставала. Здебільшого на той час обстрілювали такі райони, як Острів, Річпорт, а також “прилітало” в Антонівку, і всю прибережну зону. До центру міста снаряди долітали рідше, а північну частину Херсона майже взагалі не зачіпало.

Читайте також: До Херсона прибув перший потяг (ВІДЕО)

Прапорці на клумбі перед будівлею Херсонської обласної ради в пам’ять про загиблих, жовтень 2024 року. Фото: Діана Колодяжна

Вхід до будівлі Херсонської обласної ради, жовтень 2024 року. Фото: Діана Колодяжна, ZMINA

Утім, Світлана зазначає, що наприкінці 2022 року, коли вони повернулися до міста, у Херсоні було порівняно менше людей, ніж потім – у 2023 чи 2024 році:  

“Я помітила по машинах. Ми коли їздили перший час містом чи трасою, то поруч їхало всього декілька машин. А на сьогодні вже багато машин, збільшилася кількість громадського транспорту, збільшилась кількість машин на трасі в порівнянні з першими місяцями після деокупації”.

Жінка пригадує, що після звільнення міста виявилося, що в Херсоні залишилося мало лікарів. Але згодом ситуація покращилася. Коли Світлана зверталася до медзакладу, то бачила там багато працівників пенсійного віку.

“Тобто заповнилися вакантні місця, але з тих спеціалістів, які були фахові, нікого немає. Вони виїхали й не повернулися наразі. Якщо якась хвороба, не просто застуда, а якась серйозна хвороба, то немає куди звернутися. Треба їхати десь далеко на консультацію і на лікування”, – каже Світлана.

А ось аптеки в місті працюють добре, є й вибір ліків, хоча коштують вони дорожче, ніж, наприклад, у сусідньому Миколаєві.

“Якщо на початку, коли ми приїхали сюди після визволення, і аптек було мало, і ліків було не досить, то зараз і аптек багато, і ліків вистачає”, – каже херсонка.

Утім, вона додає, що коли їздила цього літа до Одеси, де мешкає її донька, то купувала там ліки за однією ціною, а в Херсоні ті самі вже дорожче. Різниця десь 20–30%. Але принаймні їх можна купити, якщо вони потрібні терміново. У місті також є аптека, яка працює цілодобово.

Читайте також: Як ЗСУ звільняли Херсон – історії та спогади воїнів зі 126 ОБрТрО

Жінка також розповіла, що, наприклад, пенсіонери можуть отримати деякі ліки безкоштовно через свого сімейного лікаря:

“Якісь такі недорогі ліки, цитрамон, валер’яночку, однаково щось трохи дають”.

Допомагають пенсіонерам у місті не лише ліками. Світлана каже, що їм один раз на місяць видає гуманітарну допомогу Червоний Хрест.

“У нас підготували списки жителів будинку. Пенсіонерів. Тільки пенсіонерів. І тих людей, які дійсно малозабезпечені і які не мають можливості собі якось допомогти й виїхати. Їм щомісяця видають гуманітарку, необхідні продукти”, – розповіла херсонка.

Адже в місті, за словами херсонки, завищені ціни не лише на ліки, а й на продукти та одяг. Постачальники кажуть, що це через небезпеку у зв’язку з обстрілами Херсона, не кожен водій погоджується їхати до міста.

Маршрутне таксі в центрі Херсона, жовтень 2024 року. Фото: Ліна Зубань. ZMINA

За словами Світлани, через постійні атаки дронів, які посилилися з кінця літа, у Херсоні змінився графік та маршрути роботи громадського транспорту:

“Громадський транспорт у нас раніше не чіпали, спочатку, коли ми приїхали… А це десь, може, не більш як пів року почали влучати по транспорту, до цього не чіпали”.

Але якщо проїхатися містом, то людей на зупинках можна побачити. Хоча їх не так багато, як, скажімо, на початку 2024 року.

Жінка каже, що є маршрути, за якими транспорт узагалі не ходить або які сильно скоротили.

“От, скажімо, прибережна зона: там дуже небезпечно, там, де дуже часто дрони і в машини влучають, і в автобуси, і там дуже часто обстріли”, – розповідає Світлана.

Зараз дрони вже залітають і на північну частину Херсона, де ще рік тому було безпечно. Світлана додає, що якщо раніше люди з Острова (район Херсона. – Ред.) приїжджали на північну частину міста і там винаймали квартири, то тепер думають, як звідти переїхати до Миколаєва чи кудись в інше місто:

“Це дорожче, але принаймні ти себе хоча б почуваєш у якійсь безпеці”.

На запитання, чи планує вона з чоловіком залишатися в місті, Світлана відповідає, що вони вирішили поки залишитися. Усі її знайомі, які не мають дітей, також планують лишатися на зиму в місті.

“Всі тільки з дітками планують виїжджати, і планують виїжджати ті, кому конкретно окупанти поцілили в будинок. У них сильний стрес, після цього проживати в цьому будинку люди не можуть, вони живуть кожен день після цього влучання в стресі. В такому разі здебільшого всі хочуть звідси поїхати”, – каже жінка.

Стела Херсон, жовтень 2024 року. Фото: Діана Колодяжна, ZMINA

Водночас інший місцевий мешканець Олексій (ім’я змінено), який працює в ОВА, говорить, що кількість людей у Херсоні, попри обстріли, постійно зростає. За його словами, у вересні 2024 року в місті кількість жителів збільшилася приблизно на 5 тисяч у порівнянні з попереднім місяцем.

“Кожного місяця людей більшає. Приїздить більше, ніж виїздить”, – додає чоловік.

Водночас він погоджується, що проблеми в системі охорони здоров’я, які виникли через окупацію, залишаються актуальними, адже багато спеціалістів виїхали й не повернулися.

“У нас чотири лікарні, а якийсь вузькопрофільний спеціаліст є тільки в одній з них. Навіть якщо хлопці проходять ВЛК на мобілізацію, то роблять це не в одному місці”, – каже Олексій.

Читайте також: Вчителька з Херсону про окупацію, мітинги та твори дітей: “Відчуття ліктя кріпило віру в нашу непереможність”

Він додає, що потрапити на приймання неважко, важко натомість знайти хорошого лікаря. Крім того, більшість медиків приймають до 12–13-ї години, потім лікарів у лікарні немає, лише чергові. 

Так само за скороченим графіком, за його словами, здебільшого працюють і аптеки, тобто о 16–17-й годині вони вже зачинені. Ціни на ліки, у порівнянні з іншими регіонами України, є більшими на 20–30 грн.

“Ціни на все, крім громадського транспорту, стали вищими. Проїзд у тролейбусах безкоштовний для всіх, але їздити на громадському транспорті стало небезпечно. Деякі маршрути змінили або скоротили через обстріли та атаки російських дронів, які намагаються поцілити якраз по маршрутках”, – розповідає Олексій.

Кінотеатр “Україна” на площі Свободи в Херсоні, жовтень 2024 року. Фото: Діана Колодяжна, ZMINA

Загалом, за його словами, подорожчала вся логістика. Є проблема з водіями: важко когось знайти навіть в іншому місті, щоб він згодився на рейс до Херсона. Адже це питання безпеки. Наразі люди намагаються пересуватися або власними автомобілями, або взагалі обмежити поїздки, крім найнеобхідніших.

“На харчові продукти ціни теж зросли. Якщо брати великі супермаркети, то ціни такі майже, як і скрізь, а на ринках і в маленьких магазинчиках зросли”, – каже херсонець.

Читайте також: Звільнення Херсону: історичні аналогії

Також, за його спостереженнями, у Херсоні є проблеми з тим, щоб знайти хороший одяг. Адже його в місті продає лише одна мережа, також можна знайти щось на ринку, а все інше – секонд-хенд. 

Собаки біля будівлі міської ради Херсона, жовтень 2024 року. Фото: Діана Колодяжна, ZMINA

Та, незважаючи на обстріли, завищені ціни, відсутність деяких ліків та одягу, за словами херсонця, не так багато його знайомих виїхали чи планують залишити місто.

“Щодо виїзду з міста тут суто індивідуально. Не можу сказати, що сім’ї з дітьми обов’язково збираються виїздити. Ну от мої сусіди. Кожного вечора у дворі збираються разом посидіти, відпочити. Дітей також у дворі багато. Я нарахував до 15 дітей”, – розповідає Олексій.

Він додає, що є люди, які бояться за своїх дітей і планують виїхати, бо ситуація не кращає, але таких небагато. Найменше думають про переїзд літні люди, адже їм часто немає куди їхати. 

“Люди, може, і поїхали б кудись, щоб жити спокійно і працювати, але часто на це немає коштів і якоїсь більшої допомоги від держави. Люди під час окупації думали, що гірше вже бути не може. Звільнили місто – була ейфорія. Сподівалися пів року тому, що найгірше пройшли й буде кращати. Але краще не стає: КАБи, дрони, постійні обстріли”, – каже чоловік.

Олексій уточнює, що раніше було більше артобстрілів, зараз їх поменшало, але тепер окупанти запускають дрони, через що за останні кілька місяців значно збільшилася кількість жертв серед цивільних. Ситуація з дронами триває з кінця літа. 

Про збільшення атак дронами по цивільних говорить і пресофіцер поліції Херсона Андрій Кований, за його словами, в поліції, зокрема, вже працюють над її вирішенням.

Посадовець додає, що, за його власними спостереженнями, людей стає більше на період теплої пори року, потім узимку трошки меншає. 

“Тому трошки таке збільшення, зменшення людей – воно помітне очима, сказати, що воно таке дуже суттєве, я б не сказав”, – каже Кований.

За його словами, багато мешканців, наприклад тієї ж Антонівки (передмістя Херсона), перебралися через обстріли до безпечніших районів Херсона. Тому міграція може відбуватися просто в межах області.

Він розповів, що після деокупації роботи в поліції стало значно більше.

“Це і допомога громадянам на місцях обстрілів. Це й безпосередня участь у бойових діях, це й робота на блокпостах. І ніхто не знімає з поліції прямі обов’язки – охорону громадського порядку і протидію злочинності. Тобто роботи стало в рази більше”, – зазначив пресофіцер поліції.

Водночас, за словами посадовця, з початком бойових дій рівень злочинності в місті суттєво знизився: 

“Дуже сильно в цьому допомогли посилені поліцейські заходи й комендантська година, але все-таки злочинність є. І в той же момент потрібна допомога поліції в разі обстрілів, фіксації воєнних злочинів, фіксації розслідування воєнних злочинів, допомога громадянам і участь у бойових діях”.

На питання, чи займається місцева поліція роботою з людьми, які виїхали з окупації, Кований відповідає, що наразі з лівого берега люди через Херсонщину не вибираються. З цієї частини окупованої території люди потрапляють на територію, підконтрольну Україні, лише через інші області.

“Руху через Дніпро зараз немає ніякого, це роблять лише військові. Тобто цивільні через Дніпро зараз не переходять на Херсонщину”, – каже Андрій Кований.

Він додає, що після того, як окупанти підірвали Каховську ГЕС, деякі цивільні переправлялися на деокуповану територію водою. Тоді вони проходили перевірку, як і будь-які інші громадяни, яких перевіряли після деокупації. Так само проходили перевірку й поліцейські, які виїжджали з міста вже під час окупації.

“От я, наприклад, два місяці пробув в окупації, виїхав, пройшов перевірку, розпочав виконання обов’язків”, – додає чоловік.

Також під час поїздки до Херсона журналісти ZMINA зустрілися з героєм іншої нашої публікації Антоном Ломакіним – колишнім поліцейським з Херсона, якого під час окупації викрали та катували росіяни.

Його історію ви можете прочитати тут.

Чоловік підтверджує слова інших співрозмовників видання про посилення обстрілів. Він зазначає, що зараз люди намагаються більше перебувати вдома і не виходити на вулицю без крайньої потреби.

На питання, чи є в місті якісь розваги, приміром, чи працюють кінотеатри чи театри, Антон відповідає, що до найближчого кінотеатру вони з дівчиною іноді їздять у Миколаїв.

– То як же ви тут розважаєтеся? 

– Мріємо, – відповідає Антон.

—

Ліна Зубань, опубліковано у виданні ZMINA

На цю тему: 

• Відступ Росії з Херсона: банальна втеча чи "пастка"?
• У Херсоні зникло російське мовлення і почало ловити «Суспільне»
• ЗСУ розгромили базу рф у Каховці: в будівлі було до 200 окупанті
• Зеленський в центрі Херсону відповів, чому він ризикує, приїхавши у місто
•  Херсон через рік після звільнення від російської окупації: «То був подих свободи, а зараз мрія – не чути вибухів»
• Відомий тренер Ахмад Ахмедов воює за Україну в добробаті ЗСУ: “Для нас теж не буває “хороших рускіх”