Як ЗСУ звільняли Херсон – історії та спогади воїнів зі 126 ОБрТрО
"Було таке відчуття ейфорії, дивне відчуття, коли тебе ледь не на руках носять, у кожен двір запрошують, обіймають, щось дарують, несуть якісь продукти. Ми відмовляємося, бо не голодні, в нас все є, а люди плачуть. І нам теж було важко стримувати сльози. "
Спогадами про те, як звільняли Херсон і як мешканці міста та селяни зустрічали наших вояків, з журналістами херсонського видання "Вгору" поділилися військові зі 126 бригади Сергій Ібіс, Володимир Тічер, Ігор Поляк.
Про кропітку роботу військових і щирі емоції звільнених людей
Першим своїми спогадами поділився заступник командира мінометної батареї – лейтенант Сергій на позивний Ібіс
За словами Сергія, дню звільнення передувала кропітка робота, яка почалася з оборони Миколаєва, а наприкінці серпня на початку вересня вже відбувався Херсонський контрнаступ.
Тоді наш 220 батальйон разом з 11 батальйоном 59 бригади почав рух у напрямку Киселівки. Ми мали тоді значне просування, і це вже був такий перший вдалий контрнаступ на цьому напрямку. Ворог зазнавав значних втрат. Ми мали захоплену техніку, зброю. І потім з вересня по листопад на цьому напрямку тривали позиційні бої, – розповідає Сергій.
Він уточнює, що вони тоді просувалися поблизу населених пунктів Тернові-Поди, Вавілова, Центральне.
На ранок 8 листопада, коли хлопці були на позиціях, їм повідомили, що росіяни почали відходити, і найближчі їхні передові сили розташовуються на відстані 15 кілометрів.
Але просуватися далі було складно, російські військові, відступаючи, заміновували об’їзні шляхи, польові дороги, підривали мости.
Читайте також: Вчителька з Херсону про окупацію, мітинги та твори дітей: “Відчуття ліктя кріпило віру в нашу непереможність”
Тому ми не мали змоги, як кажуть у військовій науці, “сісти на плечі”. Тобто, це коли контрольований відступ перетворюється на панічний та хаотичний, – пояснює Сергій.
За його словами, просування збройних сил відбувалося за двома напрямками.
Мінометна батарея, в якій був Сергій, і 220 батальйон рухалися в бік Зеленого Гаю і цим шляхом дійшли до села Зеленівки. Місцеві мешканці зустріли наших вояків як найрідніших людей.
Це такі були неперевершені емоції – і у дорослих, і у дітей. Всі з усіма обнімалися, Місцеві мешканці нас годували дві доби без перерви. Це таке типове українське весілля, — згадує Сергій.
Він каже, що в Херсон 220 батальйон заїхав одним із перших разом з 59-ю та 28-ю бригадами і представниками спеціальних операцій. Декілька діб хлопці перебували в самому Херсоні та поблизу міста. Проводили фільтраційні заходи, шукали росіян, вони могли залишитися на території, збирали трофейну зброю й боєприпаси, які передавали місцеві мешканці.
Сергій згадує трагікомічну ситуацію з передачею зброї в Зеленівці. Літній чоловік покликав вояків на свій город і почав копати.
Вийшла жінка, побачила, як двоє військових стоять над дідом, який копає, і подумала, що ми хочемо його розстріляти, – розповідає Сергій.
Вони з товаришем розсміялися й пояснили, що вони зі Збройних Сил. Жінка також почала сміятися й плакати водночас. А її чоловік викопав два ящики патронів і кумулятивні гранати, які залишилися після відступу ЗСУ.
А на питання, що йому запам’яталося найбільше, Сергій відповідає: діти, які раділи, зустрічаючи нас.
Читайте також: До Херсона прибув перший потяг (ВІДЕО)
Вояки зі 126 бригади, які звільняли Херсон
Подобається матеріал? Долучайтесь до Спільноти та допомагайте нам більше розповідати історії людей, які живуть і працюють у прифронтовій Херсонщині.
Від Зеленого Гаю до Херсона
Володимир на позивний Тічер – командир взводу мінометників 126 бригади. В мирному житті працював вчителем початкових класів.
Як він розповідає, з побратимами був прикомандирований до 59-ї бригади. Просувалися, пориваючись десь на кілометр-два за ворогом. Не доїжджаючи до Зеленого гаю, зупинилися.
Командир батареї нам каже: Хлопці, от вам місце, треба копати бліндаж, ми будемо там зимувати, – розповідає Володимир.
За його словами, приблизно за тиждень вони викопали бліндаж, на 15 метрах окопу мало розміститися 6 людей і міномет. Бліндаж перекрили, поставили буржуйку, а провести там довелося лише одну ніч.
О 5 ранку 11 листопада приїхав водій з 59 бригади, який доставляв хлопців на позиції. Зазвичай він швидко вивантажував їх і одразу їхав назад. А цього разу, попросивши сигарету, підкурив і стояв мовчки, наче нікуди не поспішає. Володимир згадує, що всіх це здивувало:
Він такими великими очима на нас дивиться й каже: хлопці, не повірите, а тут вже руських нема, за кілометрів 10 їх нема.
Того ж дня військові вирушили далі й заїхали до Зеленого Гаю. За словами Володимира, місцеві мешканці перебували в інформаційному вакуумі і не розуміли, чи то справді українські військові заїхали в село, чи то просто в росіян ротація була.
Казали, тільки вночі були росіяни, а сьогодні - вже ми.
Читайте також: 11 листопада День звільнення Херсону від російських загарбників
Біля кількох будинків Володимир побачив хрести, які встановлюють на могилах. Люди пояснили: так вони ховали своїх близьких, бо росіяни не дозволяли їм вивозити тіла на кладовище, розташоване за межами села, ближче до лінії зіткнення.
Вояки поділилися з селянами консервами з волонтерської допомоги. За словами Володимира, вони віддали повний пікап гуманітарної допомоги й поїхали далі. В Херсон потрапили вже 12 листопада.
У Херсоні, пам'ятаю, як люди нас обіймали. Біля Херсонської ОДА я знімав білборд з радянською символікою: зіркою, серпом і молотом. Ми хотіли його розстелити на центральній площі, але нам згоди не дали. Те полотно у нас в музеї 126 бригади.
У звільненому Херсоні
Мінні шлагбауми на шляху до Херсона та ейфорія від зустрічі зі звільненими селянами
Про те, як херсонці та мешканці області зустрічали наших військових, розповів головний сержант 1-го мінометного взводу бригадної мінометної батареї 126-ї бригади Ігор з позивним Поляк. Але спочатку він згадав, як важко було просуватися через суцільне замінування територій, залишених росіянами.
Перед нами їхали інженери, розвідка, розміновували дороги. Ми бачили на узбіччях цілі мінні шлагбауми з протитанкових та інших мін, які вже знешкодили. На жаль, одна з автівок наших груп була підірвана, там був хлопець на позивний КАМАЗ. На жаль, він загинув. У нього було, здається, троє чи четверо дітей, – розповідає Ігор.
Коли ранком 11 листопада вони з побратимами потрапили в Херсон, на площі Свободи вже зібралося багато людей. Ігор зізнається, що на чоловіків, яких теж було чимало, вони з хлопцями дивилися з насторогою, бо припускали, що в місті могли залишитися представники російських спецслужб. І взагалі, людей було так багато, що натовп здавався неконтрольованим. Всі обступили військових, хотіли фотографуватися.
Молодь, діти ходили у вишиванках, з прапорами, з віночками. Звідки вони це все взяли, як ховали, важко уявити, – згадує Ігор.
Читайте також: Звільнення Херсону: історичні аналогії
Та найбільше його вразило, як їх приймали селяни в Зеленівці. В це село вони зайшли першими. До вояків одразу прибігли люди, почали обніматися, плакати. Він каже, ніколи не відчував нічого подібного як того дня.
У звільненій від ворога Зеленівці
Було таке відчуття ейфорії, дивне відчуття, коли тебе ледь не на руках носять, у кожен двір запрошують, обіймають, щось дарують, несуть якісь продукти. Ми відмовляємося, бо не голодні, в нас все є, а люди плачуть. І нам теж було важко стримувати сльози. Важко зрозуміти, що ці люди взагалі пережили за ці 9 місяців, поки на нас чекали, – розповідає Ігор.
—
Ганна Щидловська, опубліковано у виданні ВГОРУ
На цю тему:
- Відступ Росії з Херсона: банальна втеча чи "пастка"?
- У Херсоні зникло російське мовлення і почало ловити «Суспільне»
- ЗСУ розгромили базу рф у Каховці: в будівлі було до 200 окупанті
- Зеленський в центрі Херсону відповів, чому він ризикує, приїхавши у місто
- Херсон через рік після звільнення від російської окупації: «То був подих свободи, а зараз мрія – не чути вибухів»
- Відомий тренер Ахмад Ахмедов воює за Україну в добробаті ЗСУ: “Для нас теж не буває “хороших рускіх”
Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter.
Новини
- 20:00
- У вівторок в Україні буде сухо, вдень близько 0°
- 18:06
- Марина Данилюк-Ярмолаєва розповіла, навіщо ментально не-українська Банкова знов витягла покидька Поворознюка
- 16:05
- Новини ТОП-шахрайства та VIP-корупції: Кабмін надав 23 млрд грн ДПСУ на закупівлю боєприпасів в обхід "Агенції оборонних закупівель". Ми на межі скандалу, - Згурець
- 14:02
- Заволодіння державною землею на Сумщині: САП завершила слідство у справі Сольського - типового "слуги народу"
- 13:39
- На річці Оскіл та на кордоні з рф на Харківщині досі не побудовані фортифікації. Росіяни переходять Оскіл і далі - Борова, Ізюм, Балаклія, - Безугла
- 13:23
- Тисяча книжок – майбутнім офіцерам НГУ
- 12:03
- Безпідставне затягування справи: Вища рада правосуддя відкрила дисциплінарну справу щодо корумпованої судді Октябрського райсуду Полтави Марини Материнко
- 10:01
- У Румунії на парламентських виборах перемагають демократичні сили
- 09:17
- Байден помилував свого сина Гантера, Трамп емоційно відреагував
- 09:09
- Канцлер Німеччини Шольц прибув до Києва
Важливо
ЯК ВЕСТИ ПАРТИЗАНСЬКУ ВІЙНУ НА ТИМЧАСОВО ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЯХ
Міністерство оборони закликало громадян вести партизанську боротьбу і спалювати тилові колони забезпечення з продовольством і боєприпасами на тимчасово окупованих російськими військами територіях.