Обережно, церква закривається! Естонія ухвалює закон, що забороняє діяльність у країні РПЦ

|
Версия для печатиВерсия для печати
Фото: Олександр Казаков / EPA-EFE / SPUTNIK / KREMLIN POOL

23 січня уряд Естонії вніс на розгляд парламенту законопроєкт, що передбачає припинення діяльності релігійних організацій із центром у РФ. Очікується, що парламент, який раніше офіційно висловлювався проти присутності в країні Московського патріархату, що виправдовує агресію проти України та інших пострадянських держав, оперативно схвалить урядовий законопроект.

Раніше, у серпні 2024 року, аналогічний закон - "Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій" - ухвалила Верховна Рада України. Він наказує, зокрема, колишній структурі Московського патріархату (УПЦ) протягом дев'яти місяців розірвати останні символічні нитки, які пов'язують її з Москвою. Як зазначає видання "Нова газета Європа", роком раніше парламент Латвії зобов'язав місцеву православну церкву проголосити автокефалію, що та покірливо виконала.

Читайте також: Рада заборонила московський патріархат в Україні

"Треба покласти край"

За словами міністра внутрішніх справ Естонії Лаурі Ляенеметса, "православна церква (ЕПЦ МП), що підпорядковується Московському патріархату, є для Росії та Кремля найважливішим інструментом їхнього впливу в Естонії. Цьому треба покласти край". Новий закон унеможливлює "керівництво з боку особи або об'єднання, що має значний вплив і перебуває в іноземній державі, якщо це становить загрозу безпеці, конституційному ладу або громадському порядку естонської держави, підтримує воєнну агресію або закликає до війни, терористичного злочину чи іншого незаконного застосування збройної сили або насильства".

На внесення відповідних поправок до статутних документів релігійним організаціям буде дано два місяці. Але структура Московського патріархату звично "проявила більшовицькі темпи" (легендарна фраза Сталіна на зустрічі з трьома митрополитами в Кремлі в 1943 році під час відтворення РПЦ) і вже 18 січня внесла необхідні поправки до свого статуту на сесії Собору церкви в Таллінні.

Незважаючи на те, що в серпні минулого року попередня сесія Собору вже вносила поправки до статуту ЕПЦ МП, які відокремлюють її від центру в Москві, Тартуський повітовий суд визнав їх недостатніми навіть із погляду законодавства, що діяло на той момент, і зобов'язав змінити офіційну назву церкви ("Естонська православна церква"), яка повністю збігається зі словами, що входять у назву іншої православної юрисдикції країни - Естонської православної апостольської церкви, автономії у складі Константинопольського (Вселенського) патріархату. У результаті Собор затвердив для колишньої ЕПЦ МП назву "Естонська християнська православна церква" (ЕХПЦ).

Кафедральный собор Симеона и Анны Эстонской апостольской православной церкви, Таллинн. Фото: Calle Eklund / V-wolf

Кафедральний собор Симеона і Анни Естонської апостольської православної церкви, Таллінн. Фото: Calle Eklund / V-wolf

Читайте також: ТОП-7 церковних подій року, що минув

"Проблема Євгенія" перетворюється на "Проблему Данила"

На іншу вимогу Тартусського суду - про відставку видвореного з Естонії в лютому минулого року громадянина РФ митрополита Євгена (Решетнікова) з поста предстоятеля церкви - Собор відповів відмовою. Аргументацію використано доволі казуїстичну: "Відповідно до закону про церкви і парафії, половина з членів правління релігійного об'єднання може не бути резидентами Естонії (ч. 2 ст. 23 KiKoS).

Тому незалежно від того, чи є правовий статус митрополита Євгена як священнослужителя спірним, чи ні, він має всі законні права продовжувати свою діяльність як глава Церкви".

Навряд чи уряд країни погодиться з цим доводом, бо Євген тепер не просто "нерезидент Естонії", якому заборонено в'їзд на територію держави, а й особа, визнана в установленому законом порядку загрозою для безпеки держави.

Один із найближчих співробітників патріарха Кирила, у недавньому минулому - ректор Московських духовних академії та семінарії, Євгеній не лише відмовлявся вийти з Московського патріархату, а й входив до складу керівного органу Всесвітнього руського народного собору - російської церковно-громадської організації, що прямо заявляла про намір відновити імперію в кордонах, ширших, ніж мав СРСР, а значить, ставила під сумнів суверенітет Естонії. Доти, доки ЕХПЦ не наважиться відправити у відставку предстоятеля, який мешкає в Москві, гадаємо, їй не вдасться врегулювати свій статус у рамках нового естонського закону. Тож її Собору доведеться збиратися ще на одну сесію.

Після депортації митрополита Євгена ЕПЦ МП/ЕХПЦ фактично керує його вікарій (допоміжний єпископ) Даниїл. Він був висвячений спішно, в один з останніх днів перебування Євгенія в Естонії, заради чого навіть довелося провести "дистанційне засідання" синоду РПЦ. Єпископ Даниїл є єдиним ієрархом ЕХПЦ, народженим на території Естонії, а отже, перспектива позбавлення його громадянства або ВНЖ виключена.

Читайте також: Новий український закон про заборону російської церкви та виклики для Православної Церкви України: думка експерта

24 січня він несподівано заявив про готовність піти на загострення з естонською владою. Річ у тім, що Данило тлумачить канонічне право в його "московській" традиції, тобто переконаний, що Естонська церква може отримати автокефалію (церковну незалежність) тільки від Москви. Той шлях, яким пішли, наприклад, Українська чи Латвійська церкви, що проігнорували думку Московського патріархату, єпископ Даниїл вважає "неканонічним". "Примусовий канонічно незаконний розрив зв'язків зі своїм патріархатом, - стверджує він, - є втручанням у внутрішнє життя релігійних об'єднань".

Митрополит Таллинский и всея Эстонии Евгений (в центре) во время чина наречения во епископа. Фото: иерей Григорий Борисов /  orthodox.ee

Митрополит Талліннський і всієї Естонії Євгеній (у центрі) під час чину наречення на єпископа. Фото: ієрей Григорій Борисов / orthodox.ee

Уроки історії

Така заява не тільки контрастує з позицією Собору ЕХПЦ, готового виконати всі вимоги естонського законодавства, а й із загальновідомими фактами естонської церковної історії. У 1922 році, після арешту Московського патріарха Тихона і припинення діяльності Священного Синоду і Вищої церковної ради Православної російської церкви внаслідок антирелігійної політики радянської влади, Естонська єпархія цієї церкви на території незалежної Естонії опинилася надана сама собі. Щоб урегулювати свій канонічний статус, подібно до сусідніх Фінляндської та Латвійської єпархій, вона звернулася до Константинопольського патріархату, якому ще IV Вселенський собор (451 р.) надав право адміністративно-канонічного керівництва православною діаспорою. Томосом патріарха Мелетія IV від 7 липня 1923 року Естонську єпархію було прийнято до Константинопольського патріархату на правах автономної церкви.

Читайте також: Естонська церква зрікається Московського патріархату

Московська патріархія, яка увійшла в Таллінн на багнетах Червоної армії, насильно анексувала цю церкву і проголосила її "повернення" у своє лоно. По всій Естонії почався процес закриття храмів. Однак через рік, після німецької окупації Естонії, канонічний лад було відновлено. Коли 1944 року Червона армія знову повернулася в Таллінн (тепер уже на довгі 45 років радянської окупації), ієрархи, частина духовенства і мирян Естонської церкви емігрували на Захід, де організували Стокгольмський синод Естонської церкви, який формально проіснував до самого розпаду СРСР. Одразу після Другої світової війни РПЦ визнала перехід до Константинопольського патріархату своєї колишньої Фінляндської єпархії (нині автономної Фінляндської православної церкви), але відмовилася робити те ж саме щодо Естонської церкви, чия канонічна історія нічим не відрізнялася від фінляндської. "Чия влада - того й віра"?

1997 року на переговорах у Женеві Константинопольський і Московський патріархати домовилися про взаємне визнання "паралельних" юрисдикцій в Естонії: до церкви Константинопольського патріархату відійшли здебільшого естонськомовні парафії (загалом близько 60), а до церкви Московського патріархату - здебільшого російськомовні (загалом близько 40).

На тлі відносно мирного співіснування цих двох церков уже понад чверть століття доволі дивно сьогодні, в умовах крайньої російсько-естонської конфронтації, порушувати питання про "незаконний розрив зв'язку зі своїм (інакше кажучи, за логікою єпископа Даниїла, - Московським. - Прим. Л. Ф.) патріархатом". Пояснення цієї дивацтва, мабуть, слід шукати у великій геополітиці.

Заяви впливових трампістів про неприпустимість "заборони" Московського патріархату в Україні підбадьорили керівництво РПЦ, яке дало настанову своїм підлеглим на Заході чинити опір вимогам щодо розриву з Москвою.

Читайте також: ПАРЄ визнала рпц інструментом кремлівської пропаганди

Наречение архимандрита Даниила (Леписка) во епископа Тартуского. Фото: иерей Григорий Борисов /  orthodox.ee

Наречення архімандрита Даниїла (Лепіска) на єпископа Тартуського. Фото: ієрей Григорій Борисов / orthodox.ee

Європа проти Московського патріархату

На тлі неясності з позицією США Євросоюз, схоже, лише зміцнюється в рішучості протистояти використанню Кремлем церковних інструментів для розпалювання антизахідних настроїв серед православного населення європейських країн. 23 січня Європарламент, що представляє 27 держав ЄС, ухвалив резолюцію № 2988 - "Про російську дезінформацію та фальсифікацію історії для виправдання агресивної війни проти України". Пункт 12 цього документа свідчить, що Європарламент "засуджує використання Москвою православної релігії в геополітичних цілях, зокрема через використання Російської православної церкви (Московського патріархату) як інструменту впливу і контролю над православним населенням в Україні, Грузії, Молдові, Сербії та інших країнах".

Читайте також: Гундяєв та його церква відкрито заявили про "священну війну" проти України: реакція УПЦ та ПЦУ

Аналогічний документ у квітні минулого року ухвалила Парламентська асамблея Ради Європи, що представляє вже 46 держав Європи (всі, крім Білорусі та РФ). "Режим Володимира Путіна, - йшлося в резолюції, - прихильний до неоімперіалістичної ідеології "русского мира", яку Кремль перетворив на інструмент сприяння війні...

Ієрархія Московського патріархату Російської православної церкви, включно з патріархом Кирилом, відстоює ідеологію "русского міра", оголошуючи війну проти України і "сатанинського" Заходу "священною війною всіх росіян", закликаючи православних вірян пожертвувати собою заради своєї країни.

Асамблея вражена таким зловживанням релігією і спотворенням християнської православної традиції режимом Володимира Путіна і його довіреними особами в ієрархії Московського патріархату. Асамблея засуджує таку риторику і підкреслює, що підбурювання до вчинення злочину агресії, геноциду і військових злочинів саме по собі є злочином. Асамблея закликає всі держави ставитися до патріарха Кирила і російської православної ієрархії як до ідеологічного продовження режиму Володимира Путіна, співучасника дій режиму Володимира Путіна і злочинів проти людяності".

Естонські делегації підтримали обидві резолюції одноголосно: політична еліта країни не має ілюзій щодо істинної природи РПZ - церкви, яка служить більше Путіну і його "СВО", ніж Богові.

Читайте також: Російський «православний джихад». Чому Ватикан ігнорує доктрину РПЦ й Кремля проти України та Заходу?

Владимир Путин и Патриарх Кирилл. Фото: Александр Казаков / EPA-EFE / SPUTNIK / KREMLIN POOL

Володимир Путін і Патріарх Кирил. Фото: Олександр Казаков / EPA-EFE / SPUTNIK / KREMLIN POOL

Лера Фурман,опубліковано у виданні  "Нова газета Європа"


В тему: 


Читайте «Аргумент» в Facebook и Twitter

Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter.

Система Orphus

Підписка на канал

Важливо

ЯК ВЕСТИ ПАРТИЗАНСЬКУ ВІЙНУ НА ТИМЧАСОВО ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЯХ

Міністерство оборони закликало громадян вести партизанську боротьбу і спалювати тилові колони забезпечення з продовольством і боєприпасами на тимчасово окупованих російськими військами територіях.

Як вести партизанську війну на тимчасово окупованих територіях

© 2011 «АРГУМЕНТ»
Републікація матеріалів: для інтернет-видань обов'язковим є пряме гіперпосилання, для друкованих видань – за запитом через електронну пошту.Посилання або гіперпосилання повинні бути розташовані при використанні тексту - на початку використовуваної інформації, при використанні графічної інформації - безпосередньо під об'єктом запозичення.. При републікації в електронних виданнях у кожному разі використання вставляти гіперпосилання на головну сторінку сайту argumentua.com та на сторінку розміщення відповідного матеріалу. За будь-якого використання матеріалів не допускається зміна оригінального тексту. Скорочення або перекомпонування частин матеріалу допускається, але тільки в тій мірі, якою це не призводить до спотворення його сенсу.
Редакція не несе відповідальності за достовірність рекламних оголошень, розміщених на сайті, а також за вміст веб-сайтів, на які дано гіперпосилання. 
Контакт:  [email protected]