Злочини СРСР на заході України: ув’язнення, тортури, страти і депортація

|
Версия для печатиВерсия для печати
 Учасник мітингу-реквієму тримає фото черепів та тлі плаката із зображенням Стал

Червона армія 17 вересня 1939 року перейшла радянсько-польський східний кордон та зайняла Західну Україну. Окупацію західноукраїнських земель Йосип Сталін доручив командувачу Українським фронтом маршалові Семену Тимошенку, який у своєму маніфесті до українського населення заговорив про «визволення українського народу Західної України з-під ярма польських панів» та «про захист життя й майна її населення».

 «Починається в ній нове життя без панів-поміщиків, без гніту й насильства», – такими словами закінчивався маніфест.

Радянські солдати перетинають польський кордон. 17 вересня 1939 року

Радянські солдати перетинають польський кордон. 17 вересня 1939 року

Червона армія входить у Рівне, 1939 рік

Червона армія входить у Рівне, 1939 рік

«Перше, що нас вразило, це «пролетарський» вигляд большевицького війська й дуже простий одяг, навіть у «командирів», дальше, неінтелігентні, некультурні обличчя та простацькі рухи…» – згадував український церковно-громадський діяч Гавриїл Костельник про зустріч із червоноармійцями на вулицях Львова.

Читайте також: Зібрати докази, «як кати московські мучили батьків»

Входження радянських військ до Львова. 22 вересня 1939 року

Входження радянських військ до Львова. 22 вересня 1939 року

Гавриїл Костельник (1886–1948)

Гавриїл Костельник (1886–1948)

Згідно зі свідченнями тодішніх жителів Львова, від першої хвилини, коли більшовики вступили на західноукраїнські землі, дві прикмети совєтської людини кидались їм у вічі: її бідність та її невихованість; до нових меблів і до предметів хатньої вигоди вони кидались як діти до іграшок. Через тиждень у Львові розпочалася погоня за мануфактурою, конфекцією, черевиками. Коли львівські магазини почали спорожнюватись, а місцеві мешканці не мали з чого жити й мусили продавати свої речі, місцем купівлі для совєтських людей став так званий «Париж», велика площа, де під голим небом розквітала торгівля.

У вересні–жовтні 1939 року колишні лідери західноукраїнських політичних, культурно-освітніх, господарських та інших організацій зазнали репресій

Провідні діячі легальних українських партій відразу після вступу радянських військ до Львова утворили делегацію на чолі зі старійшиною українських політиків Галичини 80-річним Костем Левицьким, яка 24 вересня 1939 року зустрілася із першим комендантом радянської залоги Львова генералом Івановим і політичним представником радянської влади Міщенком. Останній запевняв, що радянська влада несе українському народові не тільки визволення, але й добробут, при чому вона не звертатиме уваги на дотеперішню діяльність громадян, вимагатиме тільки від усіх повної лояльності.

Проте вже 30 вересня Кость Левицький був заарештований .

Читайте також:  Російське звірство: від Саліни до Бучі

У своїх спогадах він писав: «Подорож була довга й томлива. Жадної подущини, жадного коца (ковдри), жадних ліків я з собою не мав. По кількох днях ми приїхали до Москви. Там всадили мене в тюремне авто без вікон, з окремими кабінами для кожного в’язня… Так я заїхав до «Внутренньої тюрми» (Луб’янки) в Москві, призначеної для найтяжчих злочинців. Тут мені судилося провести більш півтора року, від 29 жовтня 1939 р. до 14 травня 1941 р.»

Кость Левицький (1859–1941) – правник, голова Державного секретаріату, один із найвідоміших та найвпливовіших громадсько-політичних діячів Галичини

Кость Левицький (1859–1941) – правник, голова Державного секретаріату, один із найвідоміших та найвпливовіших громадсько-політичних діячів Галичини

У вересні–жовтні 1939 року колишні лідери західноукраїнських політичних, культурно-освітніх, господарських та інших організацій зазнали репресій, серед них: Іван Німчук, Гринь Тершаковець, Дмитро Левицький, Володимир Целевич, Остап Луцький, Володимир Старосольський, Іван Новодворський та багато інших.

Для узаконення радянської влади на західноукраїнських землях 22 жовтня 1939 рок були проведені вибори депутатів до Народних зборів Західної України. Виборча процедура була така сама, як при всіх виборах в СРСР: в кожній виборчій окрузі був тільки один кандидат.

Делегати Народних зборів Західної України

Делегати Народних зборів Західної України

26–28 жовтня 1939 року у приміщенні оперного театру Львова відбулися Народні збори Західної України, які 27 жовтня ухвалили Декларацію «Про входження Західної України до складу СРСР і возз’єднання з УРСР».

У залі засідання Народних зборів Західної України у Львові. Львів, жовтень 1939 року

У залі засідання Народних зборів Західної України у Львові. Львів, жовтень 1939 року

Після завершення Народних зборів у Львові відбувся парад Червоної армії.

Парад Червоної армії у Львові. 29 жовтня 1939 року

Парад Червоної армії у Львові. 29 жовтня 1939 року

Відповідно до законів Верховної Ради СРСР від 1 листопада 1939 року і Верховної Ради УРСР від 15 листопада 1939 року, Західна Україна увійшла до складу СРСР.

За період першої радянської окупації Західної України у 1940–1941 роках відбулося чотири хвилі депортації населення

Утвердження радянської влади в Західній Україні здійснювалося звичним для сталінського режиму способом: шляхом застосування репресій. Передумовою розгортання масових репресій проти національно свідомої частини населення Західної України стала діяльність органів НКВС по налагодженню тотального контролю за населенням краю. З цією метою РНК СРСР 30 грудня 1939 року ухвалив постанову про проведення паспортизації західних областей України. Ця акція завершилася 15 травня 1940 року.

За період першої радянської окупації Західної України у 1940–1941 роках відбулося чотири хвилі депортації населення. Перші масові вивози відбулися у Львові вночі з 13 на 14 квітня 1940 року.

Читайте також: Преступления путинской армии в Украине вызывают однозначные ассоциации с преступлениями Красной армии в Польше

Марія Струтинська (1897–1984)

Марія Струтинська (1897–1984)

Українська журналістка й громадська діячка Марія Струтинська, чоловіка якої, українського громадсько-політичного діяча Михайла Струтинського, замордували більшовики, писала у спогадах: «Страх перед вивозами – це було завершення всіх тортур. Впродовж двох років, а зокрема від фатального 13 квітня 1940 року, коли одної ночі виволікли з ліжок тисячі людей, увесь край жив під вражінням, що кожної хвилини кожного громадянина можуть вирвати з його рідного ґрунту й кинути кудись у безмежні азійські простори; тим більше в нас, членів родин арештованих, це вражіння зростало у страшну певність. Всі ми спакували наші необхідні речі вже тоді, у квітні, і всі ми чекали дня й години».

У квітні 1940 року прокотилася друга хвиля депортації, яка охопила родини репресованих. Помешкання депортованих родин передавали місцевим органам влади.

Масові арешти оунівських підпільників почалися ще у березні 1940 року.

У вересні пройшла нова хвиля арештів. 15–18 січня 1941 року у Львові в приміщенні обласного управління НКВС судили 59 молодих українців (37 хлопців і 22 дівчат), головним чином, студентів львівських університетів, яких обвинувачували в приналежності до ОУН та протидержавній діяльності («Процес 59-ти» або Процес другої екзекутиви ОУН).

Будівля у Львові, в якій на другому поверсі у січні 1941 року відбувся суд над молодими українцями («Процес 59-ти» або Процес другої екзекутиви ОУН)

Будівля у Львові, в якій на другому поверсі у січні 1941 року відбувся суд над молодими українцями («Процес 59-ти» або Процес другої екзекутиви ОУН)

42 учасників процесу засудили до розстрілу, 17 – на 10 років важких робіт у концентраційних таборах і 5 років заслання у вигляді додаткового покарання. Після перегляду справи 21-му засудженому до розстрілу вирок був замінений на 10 років ув’язнення в таборах, багатьом іншим були зменшені терміни відбування покарання. Одна з підсудних, Ірина Пик, як громадянка США, виїхала за межі СРСР.

Розстрільний висновок Прокуратури УРСР

Розстрільний висновок Прокуратури УРСР

Перша сторінка вироку Львівського обласного суду від 18 січня 1941 року

Перша сторінка вироку Львівського обласного суду від 18 січня 1941 року

Заключення судової колегії по кримінальних справах Верховного суду («Процес 59-ти» або Процес другої екзекутиви ОУН)

Заключення судової колегії по кримінальних справах Верховного суду («Процес 59-ти» або Процес другої екзекутиви ОУН)

18 лютого 1941 року розпочався судовий процес над членами ОУН у Тернополі. Перед радянським «правосуддям» постала 21 молода людина. На четвертий день було винесено вирок, 10 осіб засуджено до страти.

Також було проведено наступ на Римо-католицьку та Греко-католицьку церкви

7 травня 1941 року в місті Дрогобичі судили 62 оунівців («Процес 62-х»), а 12–13 травня 1941 року в цьому ж місті відбувся суд над 39 оунівцями («Процес 39-ти»).

Також було проведено наступ на Римо-католицьку та Греко-католицьку церкви. Було закрито теологічний факультет Львівського університету, римо-католицьку семінарію, сотні священників зазнали репресій.

Читайте також: Уроки історії: 363 роки тому московити спалили Борзну “за затятість спротиву”

«При кожному допиті мене катували. Били то гумовою, то залізною палицею, видирали з голови волосся, вішали мене шнуром на гак, викручували руки. Одного разу під час побоїв бухнула мені устами кров. Енкаведист схопив брудну ганчірку, що лежала коло сплювачки, і запхав мені її до вуст», – згадувала ігуменя українського греко-католицького монастиря Сестер Студиток у Львові Олена Вітер.

Сестра Йосифа (Олена Вітер) (1904–1988). Фото з кримінальної справи

Сестра Йосифа (Олена Вітер) (1904–1988). Фото з кримінальної справи

З початком німецько-радянської війни 22 червня 1941 року більшовики, відступаючи, поспіхом знищували сліди своїх злочинів.

Богдан Казанівський (1916–2017)

Богдан Казанівський (1916–2017)

Впродовж 22–28 червня 1941 року тривали масові розстріли політичних в’язнів у тюрмах на території Західної України.

Український письменник Богдан Казанівський так описав розстріли у львівській тюрмі «Бригідки», в якій перебував сам та врятувався втечею, коли НКВС покинуло тюрму:

«Коли не стало місця в пивниці для переховування трупів, на подвір’ї в’язниці викопали яму і там скидали трупів. В’язнів уставляли над берегом ями, розстрілювали, а їх тіла падали до ями…»

Перед відступом чекісти влаштували пожежу в «Бригідках».

Дим від пожежі в Бригідках на вулиці Казимирівській (тепер Городоцькій)

Дим від пожежі в Бригідках на вулиці Казимирівській (тепер Городоцькій)

Впізнання загиблих у Бригідках. 3 липня 1941 року

Впізнання загиблих у Бригідках. 3 липня 1941 року

Впізнання загиблих у Бригідках. 3 липня 1941 року

Впізнання загиблих у Бригідках. 3 липня 1941 року

Невпізнані тіла загиблих у Бригідках

Невпізнані тіла загиблих у Бригідках

Олені Вітер пощастило втекти із тюрми на Лонцького у Львові, у зовнішньому дворі якої були знайдені поховані тіла. Також чекісти залишили трупи в камерах тюрми. Перед розстрілом кожний в’язень пройшов страшні тортури, на що вказували поломані руки, ноги і ребра, відрізані вуха, виколоті очі.

Жертви розстрілів у зовнішньому дворі тюрми на Лонцького

Жертви розстрілів у зовнішньому дворі тюрми на Лонцького

Львів’яни шукають серед розстріляних своїх рідних у подвір’ї в’язниці на Лонцького. 3 липня 1941 року

Львів’яни шукають серед розстріляних своїх рідних у подвір’ї в’язниці на Лонцького. 3 липня 1941 року

У самбірській тюрмі 26 червня 1941 року енкаведисти підклали динаміт під жіночий відділ тюрми з двох камер і висадили його в повітря. Там перебувало близько 30 жінок. У ямі перед золочівською в’язницею були знайдені трупи, залиті бензином і опалені.

Читайте також: Як брехлива москва редагує історію: початок традиції брехні

Тих учасників «Процесу 59-ти», які були засуджені на розстріл, але помилувані, 22 червня 1941 року енкаведисти вивезли із львівської тюрми «Бригідки» до тюрми в Бердичеві. На початку липня, коли до Бердичева наближався фронт, енкаведисти підпалили тюрму і закидали її гранатами. Хлопці розбили двері камер і в’язні вийшли на волю.

Після закінчення Другої світової війни людство не змогло представити на міжнародний трибунал ці злодіяння московських більшовиків, тому що керувалося гаслом: «Переможців не судять».

Ганна Білорусець – вчитель історії,  опубліковано у виданні Радіо Свобода


В тему: 


Читайте «Аргумент» в Facebook и Twitter

Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter.

Система Orphus

Новини

10:00
Мінкульт нарешті перевірить стан Почаївської лаври, якою користується московський патріархат
08:06
Втрати росії на фронті перевалили за півмільйона осіб
20:00
На вихідні в Україні переважно сухо, вдень +17-26°С
18:08
Влада дає рпц в Україні місяць часу на звільнення Нижньої лаври, далі застосують силу, - Карандєєв
17:13
До суду передали справу генерала Володимира Тоцького, ексзаступника голови СБУ часів Януковича
16:59
Генштаб ЗСУ скоротять на 60%
14:18
Першого заступника директора НАБУ відсторонили через розслідування можливого витоку інформації
12:06
Об "небесну сотню" витерли ноги: суд закрив провадження щодо 4 начальників "Беркуту" та ексчиновника МВС через закінчення строків давності. Це диверсія
11:50
Dragon Capital заявив про тиск на бізнес з боку БЕБ (тобто, ОП)
10:00
Китай і Бразилія опублікували спільне комюніке: підтримують "мирну конференцію" щодо України лише за участю рф

Підписка на канал

Важливо

ЯК ВЕСТИ ПАРТИЗАНСЬКУ ВІЙНУ НА ТИМЧАСОВО ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЯХ

Міністр оборони Олексій Резніков закликав громадян вести партизанську боротьбу і спалювати тилові колони забезпечення з продовольством і боєприпасами на тимчасово окупованих російськими військами територіях. .

Як вести партизанську війну на тимчасово окупованих територіях

© 2011 «АРГУМЕНТ»
Републікація матеріалів: для інтернет-видань обов'язковим є пряме гіперпосилання, для друкованих видань – за запитом через електронну пошту.Посилання або гіперпосилання повинні бути розташовані при використанні тексту - на початку використовуваної інформації, при використанні графічної інформації - безпосередньо під об'єктом запозичення.. При републікації в електронних виданнях у кожному разі використання вставляти гіперпосилання на головну сторінку сайту argumentua.com та на сторінку розміщення відповідного матеріалу. За будь-якого використання матеріалів не допускається зміна оригінального тексту. Скорочення або перекомпонування частин матеріалу допускається, але тільки в тій мірі, якою це не призводить до спотворення його сенсу.
Редакція не несе відповідальності за достовірність рекламних оголошень, розміщених на сайті, а також за вміст веб-сайтів, на які дано гіперпосилання. 
Контакт:  [email protected]