“Воюємо зброєю з музею”: 67-ма бригада ЗСУ “ДУК” у боях за Іванівське і Часів Яр

Версия для печати

 Березень 2024. Донецька область, Бахмутський напрямок. Російські війська не припиняють спроб захопити місто Часів Яр. Для ворога воно має стратегічне значення – це, по суті, ворота до агломерації Костянтинівка-Дружківка- Краматорськ.

Ворожі штурми в околицях Часового Яру щоденні. Росіяни буквально стирають місто із землі снарядами та бомбами.

Одну з ділянок оборони тримає 67-ма окрема механізована бригада ЗСУ “Добровольчий український корпус”. Стримувати ворога нашим воїнам украй складно, адже він зараз переважає в небі як в авіації, так і в дронах, яких нашим військовим катастрофічно не вистачає.

…”Відьмак” вносить останні корективи і збирається на виїзд. Він командує розрахунком зенітної гармати С-60 і має бойове завдання – прикрити піхоту в районі села Іванівське.

Дорога до вогневої позиції хоч і недалека, але вкрай небезпечна. Російські безпілотники відстежують будь-яке пересування нашої техніки і майже миттєво корегують по ній свій вогонь артилерії або ударні дрони.

Зупиняти рашистів доводиться усім, що є. Радянська зенітна гармата С-60 і снаряди до неї – це допомога від польських партнерів. В Україні такої зброї залишилось зовсім небагато. Воюють нею наші хлопці тому, що в арсеналі бракує більш сучасного озброєння.
Гарматі понад 60 років, і через поважний вік вона час від часу підклинює. А запчастини, каже “Відьмак”, іноді доводиться шукати по музеях.

Лінія фронту вже проходить менш ніж за два кілометри від міста Часів Яр. На стрімі відеотрансляції із нашого дрона ми бачимо, як російські штурмовики намагаються закріпитись у руїнах сусіднього села Іванівське, що лежить між Бахмутом і Часовим Яром. Основні бої на напрямку точаться саме тут, адже через село Іванівське проходить пряма траса на Часів Яр. Військовослужбовець із позивним “Історик” каже, ворог не шкодує для досягнення мети ні людей, ні техніки.

Гармати на цій ділянці фронту не змовкають. Артилерія – і надалі досі основна рушійна сила цієї війни. А артилерист із позивним “День” розповідає, що йому трапляється заряджати снаряди 1945-го чи навіть 1939 року: “Вистрелив – узяв гільзу – і в музей…”

Про все це – у великому відео репортажі видання “Новинарня” з Бахмутського напрямку: