Масові протести фермерів у Європі: через кліматичні закони та війну в Україні

Версия для печати

По всій Європі вже кілька місяців протестують фермери — через кліматичні закони та наслідки війни в Україні. І вони вже почали добиватися свого.

Про це йдеться у статті видання Meduza.

До протестувальників із минулого року фермерам Польщі, Німеччини та Франції цього року приєдналися їхні колеги у Бельгії, Італії, Греції, Литві, Латвії та ще кількох країнах. Вони діють схожими методами – блокують вулиці міст та шосе тракторами; причини невдоволення теж схожі — зростання цін дизельне паливо, плани урядів скоротити субсидії, кліматична політика ЄС. Є й політичний вимір — протестувальників підтримують украй праві партії з розрахунку на їхні голоси на червневих виборах до Європарламенту. Влада Франції та Німеччини, щоб не втрачати підтримку фермерів, уже пішла на поступки, в Євросоюзі теж готові пом'якшити чинну політику. "Медуза" розбиралася, що спровокувало протести і до чого вони можуть призвести.

Саміт Євросоюзу щодо України 1 лютого відбувався у супроводі гудків тисячі тракторів. Їхні водії приїхали з різних районів Бельгії до Брюсселя, щоб висловити протест проти надмірної, на їхню думку, законодавчої зарегульованості сільського господарства та дешевого імпорту. Вони заблокували європейський квартал міста, підпалили багаття на Люксембурзькій площі та звалили одну із встановлених на ній скульптур (вона була частиною пам'ятника 1872 року засновнику бельгійської металургії Джону Коккеріль).

Протести не обмежилися Брюсселем. Фермери блокували ключові дороги на кордоні з Нідерландами, а також під'їзні шляхи до порту Зебрюгге - одного з найбільших у Європі.

Європейські фермери протестують із минулого року. Крім Німеччини та Бельгії, їх акції різного ступеня охоплення та інтенсивності пройшли в Португалії, Італії, Іспанії, Франції, Румунії, Польщі, Греції, Литві та Латвії. Протестувальники блокують дороги та прикордонні переходи, в'їжджають на тракторах до центрів міст і викидають гній та продукти, що гниють, перед урядовими будівлями.

В Італії 3 лютого протести проходили у кількох містах. У містечку Орті, розташованому приблизно за годину їзди від Риму, близько 150 тракторів заблокували рух одним з основних шосе регіону. Протестувальники вимагали покращення умов праці та підвищення державних субсидій, пообіцявши незабаром доїхати до столиці країни.

За кілька днів до цього в Португалії сотні фермерів на тракторах перекрили щонайменше три основні дороги, які з'єднують країну із сусідньою Іспанією.

У Греції 3 лютого сотні тракторів із трунами та чорними прапорами проїхалися центром Салонік, другого за величиною міста країни. У цей час у місті проходила сільськогосподарська виставка Agrotica – протестувальники викинули на території ярмарку гори каштанів та яблук.

У більшості країн демонстрації мирні, але у Франції протестувальники спробували захопити ринок Ранжіс під Парижем, поліція затримала кілька десятків людей. Ще на одній акції у Франції загинуло двоє людей — молоду фермерку Олександру Сонак та її дочку збив автомобіль, що врізався у фермерський блокпост на південь від Тулузи.

Акції відбуваються також у країнах Центральної та Північної Європи. У Литві наприкінці січня відбулася багатоденна акція протесту. Тоді ж знову почали протестувати й у Польщі. У понеділок 5 лютого до страйкуючих приєдналися селяни Латвії.

Фермери протестують у Європі регулярно. Наприклад, 2019-го на вулицях Амстердама з'явилися тисячі протестувальників — після того, як парламент Нідерландів запропонував скоротити вдвічі поголів'я худоби в країні, щоб обмежити викиди оксидів азоту.

Нинішня хвиля невдоволення має кілька причин, пов'язаних як з локальними проблемами в кожній з країн, так і з загальною політикою Європейського союзу.

У Німеччині, де масові акції розпочалися ще у грудні, тригером для виступів став намір уряду скоротити сільськогосподарські субсидії: у 2024 році фермери мали намір позбавити знижок на дизельне паливо. Наразі на кожен літр дизельного палива, вартість якого у січні складала близько 1,72 євро, уряд повертає фермерам 21 євроцент. За підрахунками міністерства сільського господарства Німеччини, кожне господарство, яке користується цією схемою, заощаджує близько 2900 євро на рік, а річні витрати бюджету сягають 440 мільйонів євро.

Уряд також планував скоротити податкові пільги на купівлю сільськогосподарської техніки. За підрахунками німецького Мінфіну, останній захід допоміг би заощадити для бюджету ще 480 мільйонів євро на рік.

У Франції протестувальники незадоволені падінням доходів та нечесною, на їхню думку, конкуренцією з виробниками з інших країн. Наприклад, уряд Франції розробив план, за яким до 2030 року вдвічі мало скоротити використання пестицидів у сільському господарстві, що здорожує виробництво. Проте імпорт продукції із країн із менш жорсткими вимогами до сільського господарства не заборонено, що робить імпортовані товари дешевшими. Один із учасників протесту Ів Коппе скаржиться на те, що сільгосппродукція з далеких країн коштує у Франції дешевша за місцеву — тому що виробляється за нижчими стандартами. Як приклад таких країн він навів Канаду та Нову Зеландію.

Протестувальники незадоволені і загальним становищем тих, хто працює у сільському господарстві. Наприклад, 17,4% фермерських домогосподарств Франції перебувають за межею бідності, що вдвічі вище за середній рівень по країні (9,2%). У галузь не приходить молодь — із 496 тисяч фермерів майже 200 тисяч зможуть у 2026 році вийти на пенсію, але зайняти їхнє місце нікому — важка праця та нестача державної підтримки призводить до дефіциту робочих рук та нових ферм. З 2010 до 2020 року в секторі закрилося 100 тисяч бізнесів.

У Південній Європі, де рух поки що не набрав серйозних оборотів, протести пов'язані з кліматичними змінами. В Іспанії сільське господарство останні кілька років страждає від рекордної посухи. У регіоні Андалусія два спекотні та посушливі літа поспіль скоротили врожай оливок на 50%, а в Каталонії призвели до скорочення запасів води на 16%. З аналогічними проблемами стикаються останніми роками і португальські фермери.

У Центральній та Східній Європі становище фермерів змінила війна в Україні. Після початку повномасштабного вторгнення у 2022 році Євросоюз скасував мита та квоти на український експорт для підтримки сільгоспвиробників. Тоді ж набула чинності угода про спрощення вантажних перевезень між ЄС та Україною. Це рішення спровокувало приплив дешевої української продукції насамперед до сусідніх країн, у відповідь там почалися протести, наймасовіші — у Польщі.

Несприятлива кон'юнктура призвела до зниження цін на сільськогосподарську продукцію в Євросоюзі — індекс цін, що розраховується, безперервно знижувався з третього кварталу 2022 року до третього кварталу 2023 року. Падіння становило майже 9%.

Підтримувати фермерів у ЄС має Єдина сільськогосподарська політика (CAP) — система надання субсидій, узгоджена об'єднанням ще 1957 року. Згідно з бюджетом ЄС, з 2021 до 2027 року вона передбачає надання 386,6 мільярда євро.

Отримати ці гроші можуть далеко не всі. Оскільки розмір субсидій залежить від кількості гектарів, що їх обробляє підприємство, 80% субсидій отримують великі фірми, які становлять приблизно 20% від усіх учасників ринку. У результаті кількість ферм у Європі стрімко скорочується: у 2020 році дослідження показували, що порівняно з 2005-м кількість ферм у ЄС скоротилася на 37%.

Частина невдоволення фермерів пов'язана із «Зеленою угодою», амбітним проектом ЄС щодо досягнення кліматичної нейтральності, та зі стратегією «Від ферми до вилки», яка має зробити продовольчу систему ЄС екологічно чистою. Вона передбачає скорочення використання пестицидів та добрив на 50%; виділення більшої кількості земель для несільськогосподарського використання (наприклад, залишати їх під парою чи садити непродуктивні дерева); до 2030-го чверть сільського господарства має стати органічним.

На сільське господарство припадає близько 11% загальних викидів до ЄС, тому зусилля щодо їх скорочення можуть серйозно торкнутися галузі. Фермери вважають екологічні вимоги «задушливими», «дорогими» та «нездійсненними». Французька фермерка Морган Оді, яка представляє інтереси профспілки фермерів Confédération Paysanne, пояснює сплеск невдоволення протиріччями, що простежуються у політиці Європейського союзу. «Нас просять господарювати більш стійкими методами, що цілком справедливо, адже ми знаємо, що кліматична криза існує, тому що вона впливає на нас. Але водночас нас просять продовжувати виробляти якомога дешевше, що унеможливлює наше становище», — скаржиться Оді.

Намір Євросоюзу укласти угоду про вільну торгівлю з країнами Меркосур (Бразилія, Аргентина, Уругвай, Парагвай) також додає занепокоєння фермерам. Партнери почали готувати договір ще 25 років тому та у 2019 році досягли принципової угоди про створення міжконтинентальної зони вільної торгівлі. Фермери побоюються, що воно посилить становище європейського сільського господарства, оскільки Брюссель висуватиме менш жорсткі вимоги (зокрема щодо пестицидів) до продукції латиноамериканських постачальників.

Нинішній протестний рух вкрай різнорідний, його учасники дотримуються поглядів, які часто взаємовиключають, зауважив у розмові з «Медузою» експерт кліматичного аналітичного центру E3G Пітер де Пус. Поки одні фермери можуть говорити, що вони виступають проти угоди про вільну торгівлю з Південною Америкою, інші підтримують її, тому що зацікавлені в експорті своєї продукції, каже де Пус.

Уряди Німеччини та Франції вже оголосили про поступки фермерам, адже на кону не лише благополуччя галузі, а й результат виборів до Європарламенту.

На національному рівні на протести найперше відреагували у Німеччині. Вже 4 січня німецькі законодавці пом'якшили план скорочення видатків бюджету, який так розлютив фермерів. Уряд вирішив зберегти звільнення податку на транспортні засоби для сільськогосподарської техніки, а податкові пільги для дизельного палива скасувати поетапно. Цього року їх буде скорочено на 40%, у наступні два роки ще на 30%. Бундестаг схвалив ці зміни 2 лютого під час затвердження бюджету на 2024 рік.

У Франції влада теж пішла на поступки. Прем'єр-міністр Габріель Атталь заявив, що уряд готовий додатково виділити понад 400 мільйонів євро на підтримку галузі. Крім того, Атталь пообіцяв, що у Франції не заборонятимуть пестициди, які дозволені в інших країнах Європи. На думку французьких фермерів, це призвело б до недобросовісної конкуренції. Крім того, за його словами, поки що «не може бути й мови» про те, що Франція погодиться на торгову угоду Меркосур — ЄС. Після цього два ключові профспілки Франції закликали протестувальників почати розбирати блокпости і «повертатися додому».

У Румунії коаліційний уряд заявив, що досяг угоди з фермерами та перевізниками після того, як пішов на поступки — збільшив субсидії на дизельне паливо та прискорив виплати.

Керівництво Євросоюзу також вирішило піти назустріч вимогам фермерів. 31 січня Єврокомісія запропонувала ввести обмеження до угоди про безмитну торгівлю з Україною. Для кількох категорій сільськогосподарської продукції (яйця, м'ясо птиці та цукор) передбачено можливість «екстренного гальмування» — якщо імпорт цих продуктів значно перевищить середні обсяги 2022 та 2023 років, мита будуть знову введені.

Готовий Брюссель пом'якшити вимоги і за деякими «зеленими» зобов'язаннями — наприклад, дозволити фермерам отримувати підтримку САР за недотримання вимог виділяти 4% орних земель під агроекологічну інфраструктуру (живоплоти, канави, ставки). 6 лютого Урсула фон дер Ляйєн оголосила, що не виноситиме на розгляд ініціативу щодо зниження використання пестицидів на 50% до 2030 року.

Однак, як вважає Пітер де Пус, підсумок фермерських протестів можна буде підбити лише після завершення виборів до Європейського парламенту 2024 року. Справа в тому, що до протестів приєдналися вкрай праві політики, які останніми роками набирають у Європі дедалі більшої популярності. Вони вважають фермерів своїми потенційними виборцями.

У Німеччині протести підтримала вкрай права "Альтернатива для Німеччини", хоча зазвичай у партії виступають проти субсидій. У Франції з вимогами фермерів солідарна лідер украй правого «Національного об'єднання» Марін Ле Пен.

«Фермери хочуть більшого, у поточній ситуації вони бачать вікно можливостей. Їх підтримують ультраправі політики, яких цілком може очікувати успіх на майбутніх виборах до Європейського парламенту, тому справжній підсумок протестів багато в чому залежить від результатів виборів», — каже Пітер де Пус.

Вгорі: протестуючий фермер у Брюсселі. На плакаті написано: "Ми годуємо вас, але ми вмираємо". Фото: Yves Herman / Reuters / Scanpix / LETA

«Аргумент»

На цю тему:

• Польські фермери, які проводять акцію протесту на кордоні, висипали частину зерна з трьох українських фур
• Як фермери засівають заміновану Херсонщину озиминою: “Із тисячі га зібрав приблизно 4 тисячі мін”

• У Польщі почались масштабні протести фермерів щодо імпорту з України