Національний банк зберіг незмінним прогноз інфляції на 2018-2020 роки

Версия для печати

 Національний банк залишив прогноз інфляції на кінець 2018 року на рівні 8.9% і переглянув прогноз базової інфляції у бік зниження до 7.1%.

Про це йдеться в повідомленні прес-служби НБУ.  

Більш швидке, ніж прогнозувалося, уповільнення інфляції у травні-червні поточного року буде нівельоване в другому півріччі через посилення впливу проінфляційних чинників, який зберігатиметься впродовж ще трьох кварталів наступного року. Відтак, Національний банк зможе повернути інфляцію у межі цільового діапазону лише у IV кварталі 2019 року. Про це йдеться в щоквартальному "Інфляційному звіті" за липень 2018 року.

На рівень інфляції в другій половині 2018 та у 2019 році буде тиснути низка факторів. Так, наприкінці 2018 року очікується більш суттєве, ніж передбачалося раніше, підвищення адміністративно регульованих цін і тарифів через наближення цін на газ на внутрішньому ринку до ціни імпортного паритету.

Водночас, інші проінфляційні чинники матимуть більш фундаментальний характер.

По-перше, це вищий, ніж досі очікувалося, рівень внутрішнього попиту, у тому числі через зростання заробітних плат і переказів від трудових мігрантів.

По-друге, це зниження інтересу інвесторів до українських суверенних зобов’язань унаслідок глобальної тенденції виходу інвесторів з активів країн, що розвиваються, та відтермінування отримання фінансування за програмою співпраці з МВФ.

На додаток, це інфляційні очікування, рівень яких перевищує інфляційні цілі Національного банку.

Проведення жорсткої монетарної політики компенсуватиме дію цих чинників і стане одним з ключових факторів, який дозволить привести інфляцію у межі цільового діапазону в IV кварталі 2019 року. Також цьому сприятимуть стримана фіскальна політика через бюджетні обмеження за значних обсягів погашень державного боргу, помірні темпи імпортованої інфляції за відносно низької курсової волатильності та зменшення внеску адміністративної складової інфляції.

Прогноз інфляції залишається без змін і на наступні роки – споживча інфляція становитиме 5.8% на кінець 2019 року, а у 2020 році уповільниться до 5.0% і, таким чином, досягне центрального значення цільового діапазону (5.0% ± 1 в.п.).

Окрім оновлених макроекономічних прогнозів, у липневому "Інфляційному звіті" розглянуто низку спеціальних тем, зокрема такі:

—      Наслідки погіршення світових фінансових умов для країн, ринки яких розвиваються: чому окремі країни виявились більш вразливими, ніж інші

Після тривалого періоду сприятливої ситуації на світових фінансових ринках для країн, ринки яких розвиваються, спричиненої низькими процентними ставками та високим рівнем ліквідності, фінансові умови в ІІ кварталі 2018 року суттєво погіршилися.

Приплив капіталу до цих країн призупинився з середини квітня, а більшість валют – знецінилися до долара США. Водночас у цілому ці країни краще підготовлені до погіршення зовнішніх умов, ніж у попередні періоди. Цьому сприяли проведення виваженої макроекономічної політики більшістю цих країн, у тому числі монетарної політики на засадах режиму інфляційного таргетування, що серед іншого передбачає гнучке курсоутворення, посилення інституційної незалежності центрального банку, заходи для забезпечення міцності фінансової системи, а також відсутність фіскального домінування

Однак окремі країни виявилися більш вразливими до погіршення світових фінансових умов, як наприклад Аргентина та Туреччина. Поточні фінансові потрясіння в Аргентині та Туреччині свідчать, що лише вільно плаваючі валютні курси не гарантують мінімізацію негативного впливу від зовнішніх шоків, а зволікання з реформами залишає країну вразливою до змін у настроях інвесторів. 

Недостатня незалежність центрального банку в прийнятті рішень з питань монетарної політики зумовлює накопичення зовнішньоекономічних і внутрішніх дисбалансів та знижує кредит довіри з боку інвесторів. Відповідно, країни з вразливою зовнішньою позицією на тлі  погіршення глобальних фінансових умов мають забезпечувати достатній кредит довіри серед іноземних інвесторів шляхом проведення виваженої фіскальної політики та достатньо жорсткої монетарної політики, а також структурних реформ для формування стійкого макроекономічного середовища.

—      Розвиток зеленої енергетики в Україні

Нарощення інвестицій та збільшення ролі зеленої енергетики – світовий тренд. В Україні розвиток зеленої енергетики розпочався у 2009 році з прийняттям Закону щодо стимулювання використання альтернативних джерел енергії, згідно якого було встановлено спеціальний тариф, вищий за середньоринкову ціну електроенергії в Україні та відповідні тарифи в окремих країнах Європи.

Однак незважаючи на стрімкий розвиток в останні роки роль зеленої енергетики в енергосистемі України в цілому залишається низькою: із загального обсягу виробництва енергії на зелену енергетику у 2016 – 2017 роках припадало біля 6%, у загальному виробництві електроенергії – 1.5%

Очікується, що попри високу поточну вартість зеленої енергії (оплата за електроенергію, вироблену з ВДЕ (відновлюваних джерел енергії), у 2017 році становила 7.5% загального обсягу коштів, сплачених за електроенергію), з кожним роком вона зменшуватиметься з огляду на стрімкий розвиток технологій  та очікуване запровадження аукціонного тарифу для енергії, виробленої з ВДЕ.

Крім того, хоча розвиток ВДЕ має низку соціально-економічних переваг, висока залежність прибутковості підприємств ВДЕ від регулятивного впливу створює значні ризики для розвитку цього сектору в подальшому.

—      Молодіжне безробіття в Україні

Незважаючи на відновлення української економіки після кризи 2014 – 2015 років, рівень безробіття в Україні залишається на високому рівні (9.3% у 2016 році та 9.5% – у  2017-му). Тривале безробіття має негативні наслідки як для окремих осіб, так і для економіки в цілому через втрату людського капіталу, скорочення приватного споживання, негативний вплив на майбутній рівень заробітної плати і численні соціальні наслідки.

Найбільше ці проблеми притаманні молодіжному безробіттю, оскільки, як свідчать дослідження, молодь – одна з найуразливіших категорій населення на ринку праці. Високий рівень безробіття населення у віці 15 – 24 роки зумовлений тим, що значна частина молодих людей у такому віці не має необхідних професійних навичок, досвіду роботи, котрі відповідають вимогам роботодавців.

В Україні серед молодих людей у віці 15 – 24 роки переважає частка економічно неактивної молоді (в 2017 році – майже 65.6%), оскільки значна їх частина в такому віці навчається (майже 85% неактивного населення у віці 15 – 24 роки становили учні та студенти). Водночас, за даними ДССУ, у 2017 році кількість безробітної молоді віком 15 – 24 роки становила більш ніж 15% усього безробітного населення України та 18.9% економічно активного населення відповідного віку.

Шляхами подолання молодіжного безробіття можуть бути оптимізація роботи центрів зайнятості, зокрема через співпрацю з приватним бізнесом, подальше удосконалення освітніх програм з метою наближення знань та навичок, які отримує молодь під час навчання, до кваліфікаційних вимог роботодавців, розширення програм стажування і практики для студентів до отримання диплома тощо.

—      Нейтральна реальна процентна ставка в умовах малої відкритої економіки: застосування для України

Для аналізу монетарних умов при реалізації режиму інфляційного таргетування важливе значення має визначення реальної нейтральної (рівноважної) ставки ‒ рівня реальної короткострокової безризикової ставки.

Реальна нейтральна процентна ставка визначається в процесі взаємодії попиту на інвестиції та пропозиції заощаджень. Особливість малої відкритої економіки, якою є Україна, полягає в тому, що пропозиція заощаджень визначається за її межами – на світових ринках.

Тому ціна ресурсів значною мірою залежить від зовнішніх умов. Водночас ключовими внутрішніми факторами є премія за суверенний ризик (яка залежить від фіскальної та зовнішньої стійкості, політичної нестабільності, ефективності роботи банківського сектору, демографічних змін) та очікувані зміни реального обмінного курсу.

Розрахунок нейтральної ставки надає корисний інструмент для аналізу політики. Наприклад, він свідчить, що в минулому (до запровадження режиму інфляційного таргетування) короткострокові процентні ставки були нижчими від нейтральної ставки впродовж тривалого часу. Такий характер монетарної політики був причиною валютних криз та сплесків інфляції в Україні.

Із початку 2016 року НБУ утримує облікову ставку в реальному вимірі вище рівня нейтральної процентної ставки, що забезпечує дезінфляційні процеси згідно з проголошеним режимом інфляційного таргетування. У середньостроковій перспективі облікова ставка НБУ має залишатися на рівні, достатньо вищому за нейтральну процентну ставку, з метою забезпечення дезінфляції та стабілізації очікувань на рівні, близькому до інфляційних цілей.

«Аргумент»