Порошенко призначив суддями покидьків, яких публічно обіцяв посадити до в'язниці (ВІДЕО, ДОКУМЕНТИ)

Версия для печати

Про це написав у своєму блозі у Фейсбук адвокат Роман Маселко, член Громадської ради доброчесності, голова Ради громадського контролю при НАБУ, член ГО ВО «Автомайдан», член Колегії Адвокатської дорадчої групи (адвокати Небесної Сотні, які системно займаються розслідуванням усіх епізодів злочинів проти активістів Євромайдану), експерт судової групи РПР.

Наводимо його пост повністю.

«Маленька брехня громадських активістів — все заради ПІАРу?» — під таким заголовком у переддень Нового Року з\’явилась новина... Ні, не на типових «зливних бачках», а на офіційній сторінці та сайті Вищої ради правосуддя.

Що ж змусило працівників ВРП відірватись від нарізки новорічного олів\’є та писати такі гостроти проти активістів? Виявилося, що це було відповіддю на мій пост, де я згадав навіть не саму Вищу раду правосуддя, а обіцянку Президента, дану у 2015 році під час програмного інтерв\’ю Першому національному.

Тоді Президент сказав: «Я не приймаю, коли судді-хабарники, коли судді, які засуджували автомайданівців, судді які засуджували політичних лідерів опозиції через кругову поруку, будуть думати, що їм це мине. Вони будуть у в\’язниці»

Я згадав ці слова, бо саме 29 грудня 2017 року, акурат на 4-ту річницю поїздки автомайдану до Межигір\’я, Петро Порошенко підписав Указ про призначення суддями Світлани Захарчук, Марини Антонюк та Марії Зелінської. Це саме ті судді, які в часи Революції Гідності засуджували невинних за поїздку до резиденції Януковича. Отже, Президент обіцяв їм в\’язницю, а натомість надав право безстроково носити суддівську мантію та здійснювати «правосуддя».

Одразу відповім тим, хто нагадує про повноваження Президента: мовляв, він не може не призначити суддів, на яких внесено подання Вищої ради правосуддя. І взагалі — не Президент проводить відбір, призначення і звільнення суддів. Так, але хіба Президент садить у в\’язницю? Чому тоді він стверджував, що ці судді будуть там? Мова не про безпосередні дії Президента, а про вектори руху, які безумовно визначає саме Президент. Тому говорити «при чому тут Президент», коли саме він ініціював реформу, яка призводить до таких результатів, це те ж саме, що говорити — «при чому тут Янукович, він же ж не розстрілював Небесну Сотню і не уповноважений керувати беркутами».

Вочевидь саме нагадування про невиконані обіцянки Президента змусило Вищу раду правосуддя так бурхливо реагувати і зробити звинувачення щодо мене, яке елементарно спростувати.

Я заявив, що ці судді «засуджували автомайданівців». І вони таки це робили. Усі троє.

Для прикладу, ось рішення судді С. Захарчук

Марина Антонюк позбавляла автомайданівців прав керування транспортними засобами, а Марія Зелінська штрафувала абсолютно невинних водіїв за поїздку до Межигіря на підставі сфальшованих документів.

Дійсно, ні Вища рада правосуддя, ні Вища кваліфікаційна комісія суддів не визнала ці факти достатніми, щоб не призначати цих суддів. Але чи такі рішення є обгрунтованими та справедливими?

Нагадую, що відповідно до п. 48 Перехідних положень Закону «Про судоустрій та статус суддів» ВРП має право не вносити подання про призначення судді при наявності обставин, які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв\’язку з таким призначенням. Чи призначення «суддів Майдану» на посади безстровоко позитивно вплине на і так лежачу довіру до суду? Отож.

Давайте більш детально проаналізуємо, які рішення виносили ці судді і чи справді не було підстав для їх непризначення.

Суддя Подільського районного суду м.Києва Світлана Захарчук.

Ця суддя розглядала три справи, що мали стосунок до поїздки до Межигір\’я 29.12.13. В одній із справ вона чітко для себе ідентифікувала, що власник автомобіля дійсно не мав жодного стосунку до акцій протестів. До цього водія вона не застосувала санкції та повернула протокол на дооформлення.

Зате інших двох, які не заперечували свою причетність до Євромайдану, вона позбавила прав керування транспортними засобами, незважаючи на те, що водії надавали докази їхньої невинуватості і у справі не було жодних доказів їхньої вини. Один з водіїв (Олександр Катруша), взагалі у той час, коли його начебто зупиняли працівники ДАІ, був у зовсім іншому місці на тренуванні з волейболу. На суд він привів 3-ох свідків та просив витребувати дані з камер відеоспостереження, але суддя Захарчук відкинула усі клопотання та докази та визнала його винним. До речі, на її засіданні були спостерігачі, яким вона забороняла робити будь-яку фіксацію судового процесу. Але вони таки зробили аудіозапис і те, як Захарчук вела цю справу можна послухати тут .

Ще одне рішення про позбавлення прав вона винесла щодо Дробота О.П.

Обидва рішення судді С.Захарчук були визнані Апеляційним судом м.Києва незаконними та скасовані у звязку з відсутністю події правопорушення. Одне з рішень виносив діючий член ВРП — М.Худик

Тимчасова спеціальна комісія рішенням від 19 травня 2015 року N31/02-15 визнала у діях Захарчук порушення присяги і рекомендувала її звільнити. Однак Вища рада юстиції (як тоді називалася ВРП) хоча і встановила порушення у її діях, вирішила, що підстав для звільнення немає та направила цю справу у Вищу кваліфікаційну комісію суддів. Я був одним з адвокатів Олександра Катруші і ми навели аргументів, чому С.Захарчук порушила присягу, однак Вища рада юстиції повністю їх проігнорувала і навіть не згадала про них у своєму рішенні. Але член ВРП Андрій Бойко написав окрему думку, де чітко вказав, що дії С.Захарчук заслуговують на її звільнення

До речі, доповідачем по справі С.Захарчук була член Вищої ради правосуддя та переможець конкурсу до Верховного Суду Алла Лесько. Її дії як члена ВРП при розгляді даної справи стали однією з підстав винесення Громадською радою доброчесності висновку про невідповідність Алли Лесько критеріям доброчесності.

Ви не знайдете у відкритому доступі Рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів по судді С.Захарчук. І тільки з допису ВРП ми дізнаємось, що ВККС взагалі не знайшла у діях Захарчук жодних порушень.

ВРП декілька раз переносила розгляд питання щодо С.Захарчук, але 07 листопада 2017 року таки внесла подання про призначення її безстроково, незважаючи на звернення від громадських організацій, що це вкрай негативно вплине на довіру до судової влади.

Суддя Шевченківського районного суду м.Києва Марина Антонюк.

Ця суддя не лише виносила рішення стосовно учасників поїздки до Межигір\’я, але на пряме питання просто брехала членам ВРП, що не виносила таких рішень. Таку ж неправду М.Антонюк вказала у декларації доброчесності.

А уникла вона покарання разом з відомим суддею О.Лінником, який нещодавно виніс знущально м\’який вирок тітушководу Юрію Крисіну. У серпні 2014 року за скаргою Павла Петренка стосовно Лінника та Антонюк було порушено дисциплінарну справу. Ця справа лежала у ВККС протягом 1,5 року і вже чинний склад ВККС, який очолює Сергій Козьяков, припинив провадження щодо неї у зв\’язку із пропуском строку притягнення до відповідальності.

Окрім справ Майдану вона засвітилась у дуже цікавій справі одеського сепаратиста Антона Давидченка. Завдяки зміні реального строку на умовний він втік до Росії, де в ефірі заявив, що йому вдалось виїхати з України завдяки корумпованості українських судів.

Але усе це не завадило їй отримати подання від Вищої ради правосуддя на безстрокове суддівство.

Суддя Соломянського районного суду м.Києва Марія Зелінська.

Ця суддя категорично заперечує, що вона позбавляла когось прав керування транспортними засобами. І це дійсно правда. Я ніколи не стверджував, що вона це робила. Але ця суддя у часи Майдану притягнула, як мінімум, двох учасників поїздки до Межигір\’я до відповідальності у вигляді штрафу. Водіїв під час суду не було, у матеріалах не було підтвердження їхньої вини, рапорти були сфальшовані. Але суддя вирішила, що вони винні.

Одна з цих водіїв — Юля Волкова, чий автомобіль 23 січня 2014 року на пров. Кріпосному було вщент розбито беркутівцями. Вона навіть не знала, що її судили за ту поїздку.

І суддя явно лукавить, коли стверджує, що не знала про засудження автомайданівців, бо сама ж скасувала свою постанову на підставі спеціального Закону «Про недопущення переслідування...». Тобто вона сама їх ідентифікувала як учасників акцій протесту.

Так ця суддя не пішла на крайність і не позбавляла водіїв прав, але вона застосовувала штрафи до абсолютно невинних водіїв, чітко це усвідомлюючи. То чи потрібні нам такі судді?

Таким чином, жодної неправди стосовно суддів у моєму пості не було, а брехнею є заголовок новини ВРП про «маленьку брехню активістів».

Але хочу звернути увагу на найважливіший момент. ВРП обґрунтовує свою позицію тим, що і ВРП, і ВККС належно перевірили усі наведені факти щодо суддів і дійшли висновку, що цих суддів не можна звільняти. При цьому вказують недостовірну інформацію. Зокрема, стверджується, що «рішення та мотиви їх прийняття оприлюднені». Однак це неправда — рішення ВККС щодо цих суддів, не є публічними, їх немає на сайті ВККС і ніхто не може ознайомитися з ними.

І цей меседж найстрашніший. Бо для «оновлених» ВРП та ВККС, які відповідають за реалізацію судової реформи і які постійно хвалить Президент засудження невинного не є перешкодою для відмови у призначенні, я вже не кажу про покарання. Байдуже цим органам і на очікування суспільства, яке вимагає очищення від таких «суддів». Байдуже і на довіру до суду, яка за таких призначень не має жодних шансів зрости. Очевидно, що їх дії мають іншу мету

За таких обставин обіцянки Президента, щодо результатів судової реформи матимуть долю обіцянки, що судді, які засуджували автомайданівців «будуть у в\’язниці».

Як на мене, брехнею ВРП про «маленьку брехню активістів» намагаються приховати черговий великий обман усього суспільства щодо дій Президента як втілення наших очікувань на справедливі та чесні суди.

«Аргумент»

В тему:

• Через три года после Майдана «временно отстранены» два судьи, каравшие его активистов
• Адвокаты обвинили Порошенко в уничтожении судебной системы и попытке развала «дел Майдана»
• Организаторы убийств и погромов активистов Майдана «служат Украине»
• Недобросовестные будущие судьи Верховного Суда. Запомните эти лица!
• Контрольный выстрел в доверие к Верховному Суду