Про День Незалежності

Версия для печати

Парад — обов’язковий, так. Конче. Нема армії без парадів, а для армії, котра воює, він важливий подвійно, морально й символічно.  (Варт нагадати, що військові паради на День незалежности в нас перестав проводити Янукович - у 2010-2013 рр. їх не було, і якщо комусь сильно пече продовжити справу роззброєння й здачі України Кремлю, то маршрут відомий - чемодан, вокзал, Ростов).

Всенародна хвилина мовчання й молебень за полеглих — так само обов’язкові.

День Незалежности, що відзначається ПІД ЧАС ВІЙНИ ЗА НЕЗАЛЕЖНІСТЬ, має стати — Днем Національної Єдности: не лубково-совкової («народ-і-партія-єдіни»), а дійсно екзистенційної, шевченківської — «і мертвих, і живих, і ненарожденних». Тільки тоді це буде — День Сили.

Тож, будь ласка, — без поплавщини, без кічу і, головне, — без фальшу.

І ще: дуже хочеться, щоб цього дня країна вклонилася всім матерям, які віддали на олтар нашої незалежности найдорожче, що мали, — своїх дітей. Це важливо з багатьох причин.

Важливо і як чіткий (давно потрібний!) меседж від влади, ЗА ЩО МИ ВОЮЄМ — за незалежність, так... і, може, ще важливіше — як символічне всім нам, від наших матерів, благословення — на перемогу (це теж екзистенційна штука, і теж вимагає — щирости й такту).

Одне слово, це великий день, і великий шанс для країни згуртуватися й зміцніти. І дуже хочеться сподіватись, що організатори його не змарнують.

Oksana Zabuzhko (Оксана Забужко)