Президента Ющенка не зупинив ні містичний Юрчик, ні закон. Але те, що належить всім, не повинне належати одному

Версия для печати

Прочитала я про грандіозне будівництво, яке затіяв Президент Ющенко, про стурбованість екологів, які, безперечно програють бій з самим українським з усіх президентів, самим «чесним і справедливим».

І такою мені все це видалося метушнею, коли увечері знайшла свої фотографії урочища Гук, які навіяли теплі і дещо сумні спогади від прогулянки тим самим урочищем зовсім недавно.

Буквально в декількох кілометрах від Яремче в сторону Буковеля є поворот до водоспаду Гук, який розташований у глибині мальовничого ущелини. Саме тут була побудована знаменита дача тепер вже колишнього, сумно відомого своїм бездарним правлінням Президента Ющенка. На покажчику повертаємо вправо і по відносно свіжому асфальту прямуємо дорогою вздовж бурхливої мальовничої гірської річки Женець.

Ющенко частенько навідується на дачу Фото gazeta.ua

Проїзд дозволено, досить заплатити якусь символічну плату, щоб максимально наблизитись до входу в урочище. Машину залишаємо під знаком «в'їзд заборонено», далі - пішки.

Місця дійсно дивовижні:

Поворот до президентської дачі відразу за шлагбаумом, але особливої ​​цікавості до подібного роду будівель ніколи не відчували, тому проходимо далі. Чоловік згадує якусь дуже заплутану історію, пов'язану з цією дачею. Що куплена вона була президентським кумом Євгеном Червоненком і піднесена в подарунок «куму» Ющенку, який став Президентом. У загальних рисах розповідає мені про неї…

Вже потім знаходжу в інтернеті, що: »...над мальовничою карпатською річкою Женець, поблизу бурхливого водоспаду Гук, на території сільради Татарова поблизу Яремчі Івано-Франківської області виросла «хатинка». Оточене це місце землями Карпатської державної природної зони національного парку.

Люди розповідають про це місце без жодних заздрощів, навпаки - співчутливо журяться. Кажуть, там оселився... Юрчик - так у горах називають нечистого. А, як відомо, народ у Карпатах дуже серйозно ставиться до подібних забобонів.

Люди згадують, що коли починали будувати будинок, то виконробу було дуже важко знайти робітників і найняти охорону. Ніхто з місцевих не погоджувався йти в обійми до Юрчика. Тому працюють там переважно приїжджі.

У старому будинку, який вже знесли, ще донедавна жив чоловік на прізвище Мотрук. І, як кажуть гуцули, «мав Юрчика» (тобто чорт водився в його будинку). Таке в горах буває... Вважається, що людина, «має нечистого», не може померти, поки не передасть його комусь іншому.

Мотрук помер за кілька років до того, як почалося будівництво, і Червоненко купив землю зі старою хатою (разом з Юрчиком) уже в його родичів.

А Юрчик тим часом розійшовся...

Трактор, що зносив будинок, двічі застрявав перед ним, а на третій раз ні з того ні з сього перекинувся. Жінка, яка прибирала в новобудові, запевняє, що ніяк не могла навести там порядок: увечері прибере і поскладає, а вранці приходить - все розкидано. Охоронці по одному навіть бояться заходити всередину будівлі. Як розповіла медсестра Яремчанської лікарні, було начебто таке, що одного охоронця щось ударило по голові, і він непритомний упав у річку. Бідолаху витягнув з води колега й викликав швидку допомогу.

- Боже, чого там тільки не відбувалося: бетономішалки самі їздили, відра ходили, - цілком серйозно розповідають двоє гуцулів, які кілька тижнів працювали на будівництві.

І взагалі працівники там довго не затримуються: змінюються чи не щомісяця.

Біда в тому, що Червоненко, судячи з усього, не знав, як правильно купувати нерухомість у горах. Напевно, продаючи будинок, родичі Мотрука сказали покупцеві: «Продаємо будинок разом з усім» (так примовляють, аби передати чорта іншому господареві). А покупець, за правилами гуцульської торгівлі, повинен був відповісти: «Купую не разом з усім, а тільки будинок і землю». Тоді б і Юрчик перебрався в інше місце ...

Коли я запитала - а чи правда це - у господині, де ми зупинилися, вона відповіла ствердно, давши зрозуміти, що про це тут знають всі..

.. Річка дуже швидка, вируюча, з прозорою крижаною водою. Спускаємося до води, вмивалися. Дихається легко, в повітрі запахи лісу, ягід, води ...

Водоспад Гук - невеликий, але дуже гучний; боюся, мої фотографії не в змозі передати його образ:

По дорозі назад - ягоди. Незважаючи на те, що людей, що йдуть назустріч нам, було багато, ягід вистачило на всіх. На відміну від білих грибів, ягідні галявини - дуже часто зустрічаються в Карпатських горах.

Три години нам вистачило на знайомство з урочищем. Легко в ньому дихалося, жодна присутність ані Юрчика, ані президентських покоїв не заважала.

Мине дуже багато років, ніхто не згадає про Ющенка, який порушуючи закони, знехтувавши мораллю і совістю, будував собі хороми в цьому заповідному місці. Побудується там, можливо, такий самий як Ющенко. Адже коли самому пану Президенту дозволено, то й підпанкам забороняти не будуть.

Але щиро сподіваюсь, що тимчасові господарі колись відійдуть, залишаться урочище і Юрчик, а стежкою понад Женцем будуть ходити добрі люди, насолоджуватись свіжістю листя, смаком ягід і прохолодою гірської води.

Підбірку фото з тих місць дивіться у фотогалереї

Олександра Рахманова, «Аргумент»