Тарас Чорновіл: Ми дожились до того, що період Кучми зараз виглядає як взірець демократії

|
Версия для печатиВерсия для печати

Перегортаючи тисячі електронних сторінок інтернету щодня, все більше помічаю, що публічних висловлювань політиків та депутатів з кожним днем стає все менше. Як правило, це декілька людей, які дають інтерв’ю різним виданням і мають при цьому що сказати. Решта воліє пересидіти, перемовчати, та й сказати, загалом, їм не має чого. Тому поодинокі тверезі, незаангажовані думки відомих людей, обізнаних з кухнею сучасної політики особливо цікаві.

Сьогодні «Аргумент» наводить висловлювання Тараса Чорновола з його інтерв’ю виданню «Главком».

Про перебування в партії влади:
«В мене третій номер в списку в Партії Регіонів, тепер вже виходить перший, після того, як Янукович і Богатирьова склали повноваження. Я теж маю зобов’язання, які носять моральний характер. Для мене тут є речі, за які я не можу проголосувати принципово, але там, де я не бачу якоїсь крайньої критичності, то давайте не забувати, я все-таки представник „преступного большинства“, а не опозиції. Я можу відстоювати якісь принципи, іноді ми (група „Реформи заради майбутнього“ — ред..) рушимо цілий ряд проурядових законів, іноді підтримуємо опозиційні законопроекти, але в якісь непринципових речах, які принаймні не несуть прямої загрози, можна якимись принципами і поступитися. Фракція все-таки оформлена і організована офіційно на підтримку реформаторського курсу Президента. Де ті реформи одному Богу відомо, але так є.»

Про інтриги Януковича:
«Коли вона вже повірила Януковичу, що переворот на три чверті готовий, Ющенко буде сидіти в тюрмі, вона стане Президентом, а Янукович прем’єр-міністром, він культурно пояснив: Юля, я тебе не бачив і не знаю, і ми ні про що не домовлялися. А Ющенкові культурно пояснив, що в нього, крім самого Віктора Федоровича, жодного порятунку немає, що тільки на його умовах будуть відбуватися переговори, а Ющенкові вже тоді пекло домовлятися з „Газпромом“. Все стало на своїх місцях: повернувся хазяїн.

Ввели тимчасову недоторканність для місцевих депутатів, чим вивели Колесникова з тюрми, Юлю почали вже тоді готувати до посадки в тюрму, Януковича вже тоді почали готувати до наступного прем’єрства. В цій ситуації дурою лишилась виключно Юля, ідіотом лишився Ющенко, а Янукович видався повністю на коні. Після того Юля ще один раз була в Зоряному, їй пояснили: мадам, ви прийшли не туди, і „здесь вас не стояло“. Гарна триходівка була.

Так само була триходівка, коли зірвалася коаліція з Нашою Україною у 2006 році, він красиво зумів розрахувати все на кілька кроків вперед, той відповідний момент, коли треба було заблокувати трибуни, не дати працювати, дати можливість перегризтися Порошенку з Морозом — ліпше не придумаєш, обоє хочуть бути спікером. Після того красиво домовитися з лівими, дуже багато пообіцяти Ющенку».

Про «данецких»: «Багато хто думає, що за територіальним методом, плюс добре відсиджене місце біля Януковича, це гарантує щось. Насправді, зовсім не так. Ну, те, що об Ландіка і Хару витерли ноги, не дуже показово. Ландік завжди був чужим, було багато людей, які хотіли помститися, особливо Єфремов і Тихонов. Тихонов зараз далеко, а Єфремов, я думаю, стоїть за цією справою з сином Ландіка так, що вуха аж стирчать».

Про відносини Януковича і Хорошковського:
«Хорошковський переграв. Він засвітив загрозу, і не перший раз її засвітив, та він зробив одну річ. Хорошковський ввів Януковича у стан паніки. Зараз видно по всім тим перепризначенням, які відбуваються, пахне панікою. Янукович запанікував. А коли Янукович запанікував, це означає, що в нього включається комплекс, і починають працювати старіючий Брежнєв чи старіючий Сталін. ...В нього з’являється повна недовіра, і Хорошковський не належить до тих, кому можна вірити. Він не попадає в цю категорію».

Про сприйняття Януковичем негативу в свій бік:
«Хрестоматійна ситуація. Ми були в Бердянську перед виборами 2007 року. Янукович виступав, якусь таку ахінею тоді ніс. Парочка людей з регіонів, з вищого керівництва сиділи и казали: «Боже, що він верзе? Що це? Нащо? Для чого?». Це не мої слова, це слова досить солідних людей, членів президії і Партії регіонів. Коли все закінчилося, ми поїхали в Дніпропетровськ. І Янукович спитався: «Як там? Нормально все?».

Я по своїй простоті душевній кажу: «Віктор Федорович, ну, по-перше, не треба було стільки злості вкладати, бо зібралися виключно ваші прихильники — партійний актив, простих людей в зал не пустили (а він ніби з „нашеукраїнцями“ розмовляв чи з бютівцями). Друге, кілька якихось там зальотів вийшло. Третє, відкиньте слово „беспредел“, є слово „произвол“, яке не віддає зоною». Я це пояснював ну такою вже дипломатичною мовою, щоб не зачепити, не образити, аж гидко. Бачу: в нього настрій псується. Він повертається чи до Германа чи до Царьова, питається: «Ну що, дійсно, все так погано?».

І тут я чую дует чи навіть тріо, ще там хтось сидів: «Віктор Федорович, та це був найгеніальніший виступ, то Тарас завжди критикує, він вас любить, він хороший, він наш, але він постійно чимось незадоволений. Це було так геніально, та ми чули в кулуарах, народ у захваті, кажуть, що Віктор Федорович — це світовий політик!». Це ті люди, які до цього говорили: «Що він верзе?». Вони засвоїли: до Януковича з своїми думками не входити, до Януковича входити з думками, які або нав’язуються з боку чергової адміністрації або з думками, які він хоче почути.

«...Дивиться він сам Інтернет чи ні, не знаю, очевидно, що спеціальних сайтів для нього не роблять. Але колись для нього робили дайджести, в яких маркером для нього виділяли окремі місця, жорсткіші місця. Зараз я думаю, якась інформація все ж до нього потрапляє. Телевізор він же включити може...я чомусь думаю, що ТВі він не включає. Просто тому що він там почує те, чого він не хоче почути. Тут немає ізоляції, тут самоізоляція від інформації, яку не хочеться чути. ...Він ліпше послухає якийсь канал чи подивиться якийсь підібраний матеріал, де розписано, що він це зробив геніально, і що виборці задоволені. Як Подерев’янський говорить: «Довольні хами, ситі в них ...».

«Критикувати можна. Україна ще не Росія, у нас можна критикувати Президента, і за це в принципі, як кажуть, „И ничего тебе, Петька, за это не будет — ни седла нового, ни бурки, ни отпуска“, а в тюрму за це ще не садять. А от „урка“, „бандит“ і все інше — за це вже можна в тюрму і потрапити. Гагарін долітався, а Юля договорилась. Але вона хотіла цього, вона провокувала. Може, вона думала, що наше бажання йти до Євросоюзу, проблеми з Росією примусять його після того її звільнити, але Тимошенко свідомо провокувала свій арешт. Не того взяла на понт».

Про доцільність власних зусиль:
«От від мене залежить хоч щось? Максимум, що я можу зробити, це сказати десь, що король-то голий. Після чого в мене тикають пальцями. Прочитайте коментарі до якихось матеріалів: „А що там Тарасік буде розказувати, та він сам погань, а я його слухати не хочу“. До кого звертатися? Від мене як від суб’єкта ефекту нуль».

Про поточну ситуацію в державі:
«Ми дожились до того, що період Кучми зараз виглядає як взірець демократії.

Та от ми чуємо Азарова, який розказує, що в Україні взагалі вже комунізм наступає, так живеться добре, що далі просто нікуди. Я слухаю в Раді оці його зави, у мене самого, при тому, що я член „преступного большинства“, з’являється бажання піти і сказати Миколі Яновичу щось неприємне: „Мовчи, закрий свого рота“. Людям дійсно жити стає важче, в нас колосальний дисбаланс, гривня висить на волосиночці.. резерву немає. Баланс від’ємний по всьому. Є всі основи для страшного обвалу. Втримати — не має жодних основ все це. Ніхто підтримувати особливо не буде.

З МВФ вже все провалено. МВФ сюди не поспішає. Їм є кого фінансувати. Намагаються розбуркати зі спеціальною метою спрямувати проти когось, а не проти себе.

Плюс оце жирування ображає. Хоча більша половина населення про Межигір’я, крім того, що десь там почули, нічого і не знає, але в якийсь момент, коли їм буде дуже погано, може вибухнути».

Оцінює колег по парламенту:
«Королівська — ну, це «плюшева» опозиція. От є на російському каналі «Плюшевое телеведение», а тут «плюшева» опозиція. Дуже красиво кричати, яка влада погана, але при тому всьому шукати якісь контакти. Я переконаний, якщо Юлю будуть довше тримати в тюрмі, до наступних виборів або якщо вибори будуть у прискореному варіанті весною, що теж не можна виключати, то ставка буде зроблена на неї, всі зусилля будуть кинуті на те, щоб БЮТ очолила Королевська.

От чого зараз не відбувається абсолютно очікуваної речі? Масового виходу бютівців із БЮТу? Самі бютівці чекали, от ті, хто трохи вірніші і точно не пішли б, питали один в одного, як тільки ще посадили Тимошенко: як думаєш, скільки в нас людей залишиться. Так між собою рахували, може, 40, може, 50. Найбільші оптимісти казали, може, до 60 дотягне. Раптом виявляється, народ нікуди не йде, бізнесмени, яких мали б пресувати, не йдуть, кон’юнктурщики чи ті, хто купив, зараз в БЮТі сидять. Знаєте, чому вони не йдуть? Їм культурно пояснили: сидіть там, рано чи пізно має появитися новий лідер, який буде вигідний владі і треба, щоб там уже було достатньо своїх людей, щоб список був заповнений тими, які начебто не зрадили, в БЮТі лишилися. Це робиться квазіоопозиція, яка владі потрібна.

По Яценюку все трохи складніше. Крім моменту кон’юнктурності і залежності від бозна кого, включається ще момент особистої колосальної переоцінки себе самого прекрасного. Яценюк себе дуже любить. Я можу уявити, як людина стає перед дзеркалом зранку і цілує своє зображення в дзеркалі. Я доводжу до банальності, але він собою захоплений, він вірить у свою унікальність, геніальність. У людини по відношенню до інших принцип діє: «Кому что должен — всем прощаю».

Багато хто робив щось для нього, потім він дуже швидко про це забував, тому підтримуючи Яценюка, я думаю, вони десь можуть і нарватися. Чоловік, який вірить, що він ультрагеній, що кращого Президента за нього бути не може, в якийсь момент, діставши своє добре представництво в парламенті, ломанеться проти тих, хто його туди провів. Кидок буде. Інша річ, цей кидок може закінчитися нічим, тому що він захоче, щоб все це було під нього, а там, крім нього, ще таких кілька.

Якщо Тимошенко вийде на свободу, вона ж почне воювати за себе. Перетягувачів канату буде багато, там у нас багато гетьманів. Тому це все розвалиться. Яценюк свій для влади до пори до часу, потім йому вкажуть на своє місце, і він знову стане плюшевою опозицією. В якийсь момент йому дуже захочеться тих, перед ким він відчуває себе принизливо, тому що вони його підтримали, допомагали, фінансували, їх же і киданути в найжорсткіший спосіб. Це все брудно і неприємно, але союзник з нього для влади буде сумнівний, проблемний«.

Про Тягнибока:
«Тягнибок — то відома ситуація.В мене ще складається враження, що він не контролює ситуацію в себе. От я дивлюся на того Михайльчишиного — це ж повна дикість, а він не може його вигнати. Електорат Тягнибока націоналістичний, а той же націонал-соціалістичний, він же відкритим текстом: Геббельс, перекладає нацистських лідерів, і лозунг там не націоналізм, а націонал-соціалізм. І Тягнибок не може його усунути. Саме націоналістичне ядро, те, що чисто Тягнибок, мені навіть імпонує, особливо на фоні сьогоднішньої влади, такої відверто антиукраїнської у багатьох речах. Але я хочу побачити Тягнибока, а не цього Михайльчишина. Я не хочу бачити нацистів. Націоналістів я готовий бачити, але не нацистів. А якщо далі йти, то в нас все таке дрібненьке, що не має перспективи. Жебрівський, Гриценко...»

Про Кличко:
«Єдине, хто поки що викликає якусь особисту зацікавленість і симпатію, це зараз Кличко. Про нього говорять багато що, але як політик він себе досі не демонстрував достатньо чітко. Перед виборами це десь випливе. Він заявив про амбіції, і цієї заяви вистачило, щоб його почали фіксувати в рейтингу осіб, яким довіряють, за яких готові проголосувати. Він зараз, ще не стартувавши має рівень на межі прохідного балу в парламент і довіру вищу ніж Януковича, значить, що тут шанси є.

Перед минулими президентськими виборами я думав, а кого підтримати, за кого проголосувати, і іншої кандидатури, окрім Тигипко, в мене не виникало, хоча Тигипко потім здав. Але реально це була б альтернатива. Не було б того, будь Тигипко Президентом, багато чого б нам не подобалося, але все-таки того, що ми маємо зараз чи того, що б ми мали у випадку президентства Тимошенко, ми б не отримали. Зараз в мене теж буде питання за кого проголосувати, чесно кажучи, от окрім Кличка я не можу нікого назвати. Уявляєте собі, дожилися...»

Про відношення Євросоюзу до України:
«Резолюція Євросоюзу це ще таке, тому що резолюція Євросоюзу — це документ, який, по суті, є такою політичною директивою для всіх структур у Євросоюзі. Януковича переконують, що її можна проігнорувати, а далі якось то воно буде.

Я казав, що треба вирвати язика з коренем і відрубати всі пальці тому, хто запустив тезу, що Європі Україна потрібна більше, ніж Україні Європа. Те, що робить зараз влада, те, що робить особисто Янукович, його оточення, воно повністю стоїть на цій тезі. Вони вірять, що Європа все одно буде хапатися за Україну. Хтось запустив, що Європі економічно це потрібно...Вони вбили собі в голову, що ми можемо шантажувати Європу, що ми підемо до Росії і їм буде погано.

Європа, коли вони ще пробували вплинути на Лукашенка, вони трохи постаралися, кілька місяців вони з ним повозилися, потім спокійно махнули рукою і тільки час від часу якісь санкції вводять і бідкаються собі перед публікою, перед телекамерами, як вони жаліють білоруських опозиціонерів, хоча, насправді, їм глибоко начхати.

В Європі вірять, що з Росією вони стратегічно завжди можуть домовитися, вони не бояться сьогодні Росії у військовому плані чи стратегічному.

Вся проблема з Європою, що наші повірили, що ми Європі потрібні, що можна добиватись, щоб Європа нас прийняла хоча би на попередньому рівні такими, якими ми є. А цього не буде. Вони так і не зрозуміли суті цієї резолюції. Коли нам розказують, яка вона хороша, яка вона правильна, то знайте, половина її не читала, їм дали тези, що говорити, а друга половина, яка прочитала, теж хапається за той позитив, який там є. Це Янукович, який слухає Чорновола після виступів в Бердянську».

Про резолюцію США відносно України:
«Я на сто відсотків впевнений, все узгоджено з Хіларі, це пройшло адміністрацію, цей текст буде позицією президента Обами.
Там є нотки, які включаються щодо тих режимів, проти яких американці можуть реагувати жорсткіше. Це не демократична гнила Європа, в якій для того, щоб список якийсь створити типу Манітського, треба кілька років. От недавно приїжджала німецький депутат Віола фон Крамон, на суди Луценка ходила. Я під час зустрічі сказав: «Зі свого боку скасуйте безвізовий режим для дипломатичних паспортів, бо всі, проти кого ви боретеся, точно їздять по дипломатичних паспортах. Введіть ще персональні санкції. Заборона на в’їзд для людей, які засвітилися по справі». А вона відповіла: «У нас дуже складно, ми мусимо прямі докази мати. Для того, щоб скасувати переговори про Асоціацію доказів вистачає, для того, щоб затискати наших людей у візових питаннях, доказів вистачає, а для того, щоб ввести конкретно по суддях, по прокурорах пряму заборону на в’їзд доказів не вистачає!». Вибачте, але такої демократія «а поговорить», я і в Ющенка надивився. Це трошки бридкувато, але факт є фактом. Вони не готові цього вводити.

В Америці ж багато таких інтересів, які треба вирішувати безпосередньо на місці. А плюс ще фінансові санкції — американці це вміють робити. Цим вже починає пахнути. А ще виступить з дуру Обама, не розібравшись до кінця, скаже, що це «вісь зла»...

«Аргумент»


Читайте «Аргумент» в Facebook и Twitter

Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter.

Важно

Как эффективно контролировать местную власть

Алгоритм из 6 шагов поможет каждому контролировать любых чиновников.

Как эффективно контролировать местную власть

© 2011 «АРГУМЕНТ»
Републикация материалов: для интернет-изданий обязательной является прямая гиперссылка, для печатных изданий - по запросу через электронную почту. Ссылки или гиперссылки, должны быть расположены при использовании текста - в начале используемой информации, при использовании графической информации - непосредственно под объектом заимствования. При републикации в электронных изданиях в каждом случае использования вставлять гиперссылку на главную страницу сайта www.argumentua.com и на страницу размещения соответствующего материала. При любом использовании материалов не допускается изменение оригинального текста. Сокращение или перекомпоновка частей материала допускается, но только в той мере, в какой это не приводит к искажению его смысла.
Редакция не несет ответственности за достоверность рекламных объявлений, размещенных на сайте а также за содержание веб-сайтов, на которые даны гиперссылки. 
Контакт:  uargumentum@gmail.com