УниТАСС уполномочен заявить

|
Версия для печатиВерсия для печати
Фото:  УниТАСС уполномочен заявить

Широкие массы бюргеров «братской» России оказались верными путлеровцами и обычными фашистами (українською).

Згорблені люди, переважно жінки, старі та діти, нервово здригаючись, похмуро рухаються на Захід, тягнучи за собою візки з нехитрим скарбом. Десь позаду гримить Бог війни, небо епокаліптично, граячково фарбують гарматні спалахи...

Біженці масово і відчайдушно шукають порятунку від радянських танків. Саме так наприкінці Другої Світової покидали рідні місця вигнані судетські німці, котрі за сім років до цього щиро вітали червоними прапорцями зі свастикою війська вермахту і СС та приєднання до Великої Німеччини в перебігу анексії Судетської області за бажанням Адольфа Гітлера. Саме так сьогодні завзято розмахують триколорами проросійські сепаратисти Криму. Відрижка давно минулих часів!

В тему: «Бархатная оккупация» Крыма: Путин — прямой наследник Гитлера

Зокрема, якщо порівняти «тоді» і «сьогодні», то діяння провідника всіх німців виглядали більш муровими з точки зору міжнародного права: німецьке населення Судет складало на 90 відсотків («русськіх» в Криму — менш 60 відсотків). До того ж Мюнехнський пакт 1938 року було підписано за участі лідерів європейських супердержав того часу — Великобританії, Франції та Італії. Загарбницька компанія російських окупантів відбувається та тлі суцільної політичної ізоляції Кремля. Від нього навіть відвернулися партнери по Митному Союзу президент Білорусі Олександр Лукашенко і його колега з Казахстану Нарсултан Назарбаєв.

В тему: Казахстан отреагировал на агрессию России резким наращиванием вооруженных сил

Власне мені спадає на думку забавне порівняння: інтелект проросійських мітингувальників в Криму, серед яких багато людей переважно похилого віку і, здається, не дуже освічених, може сповна конкурувати з інтелектом посланця Росії при ООН Віталія Чуркіна. І Чуркин, і кримські прибічники агресорського режиму, який він репрезентує, постійно і вперто надають неадекватні «аргументи»: «кровожерливі бандерівці утискають російськомовну більшість автономії», тощо.

Проте конкретних доказів, окрім повалення українцями різних національностей крадійського режиму Януковича, навести не можуть. Аргументацію вибудовано на завзятій медійній брехні «Сделано в Росии» та маніпулюванні страхами і побоюваннями багатьох зомбованих російськими гебельсами кримчан. Слід визнати, Україна була неготовою до інформаційної війни з Росією, і безнадійно її програє.

Однак, всі країни-члени Ради безпеки Об’єднаних націй єдиним фронтом засудили дії спадкоємиці СРСР. Докладніше кажучи, Чуркіна та його державу на файний англійський лад змішали з лайном. А хіба міг сподіватися на інше відношення представник режиму патологічних брехунів, який навіть відмовляється визнавати присутність власних військ на території іншої держави? Неймовірно але факт: в епоху айпеду, айфону та систем супутникового спостереження представник буцімто понаддержави, немов Троцький, нахабно бреше в очі всьому світові.

Поза усім ми тут маємо ще один цивілізаційний конфлікт: айпед, айфон, інтернет і інші набуття людськості не спромоглися змінити, або хоча би скоригувати печерну свідомість населення Чингизханіі. А електроні ЗМІ стали дуже принагідним пропагандистським знаряддям кремлівських фашистів.

На мій погляд, уваги заслуговує порівняння поведінки представників т. з. «самооборони Криму» та самооброни Майдану. В Києві від рук українських патріотів не потерпів жоден журналіст, люди Майдану приязно вітають іноземних політиків, дипломатів і взагалі всіх мирних індивідів. У Криму відбувається протележне: жорстокі побиття представників четвертої влади, перешкоджання виконанню професійних обов’язків, залякування та вигнання представника міжнародної спільноти, відмова в прибутті спостерігачів ОБСЄ.

Хотілось би звернутися до адекватних кримчан: «Схаменіться! Адже чи ви не бачите, що дикуваті бойовики підштовхують вас до прірви правління брутальної хунти на кшталт кривавих південноамериканських та африканських диктаторських режимів, за яких все вирішує зброя і фізична сила!

Сьогодні вони зухвало штурмують військові бази на теренах сусідньої держави, а завтра намагатимуться на авторитарний зразок керувати вашим життям». В мене немає питань до агресивних «шарікових», так званих «підставок під російські прапори», яким ближче за європейські цінності «поняття» Колими, Магадану та «безмерно нищей Средней полосы». Але навіщо подібне життя нормальним працьовитим людям?

Пресс-конференція Путіна минулого тижня стала верхівкою маразму бісноватого провідника кремлівських фашистів. Заяви диктатора щодо українців варті порівняння з сентенціями Гітлера щодо євреїв. Путін просто перевершив сам себе, пригрозивши, що солдати російського «вермахту» поженуть поперед себе українських жінок та дітей, щоби вояки української армії не відкрили вогонь!

Ясно одне: у цієї людини або не залишилося ані краплини сумління, або вона видає себе за ідіота, або таким є. За словами президента Росії, російську уніформу кримських «самооборонців» може придбати казна хто в будь-якому «воєнторгу». А озброєння? А номерні знаки машин? А неукраїнська російська з акцентом нацменшин Сибіру? Може, вояки «анонімного» війська це взагалі не росіяни, а бійці збройних сил Монголії, котра таким чином задекларувала свої права на колишній улус Золотої Орди Кримське ханство? І хіба Путіну не варто у найближчому майбутньому очікувати вимог від нащадків Батухана повернути їм Москву, котра також була провінцією азійської Великої імперії. Маячня?

Так, згоден! А хіба не маячня, коли журналіст російського Першого каналу ставить Путлерові брехливо сформульоване питання про «нещасних беркутівців, котрим у київській лікарні нібито не надають медичну допомогу», а потім слухає не менш абсурдну відповідь. І цей «путіносос» вислуховує її майже екстатично, з виразом обличчя раба, котрий щомиті готовий лизати екскременти господаря.

В тему: Путин — лжец. Неправдивые тезисы, высказанные президентом РФ на пресс-конференции 4 марта

На жаль, «аура» гебельсів ОРТ і ТК «Россія» властива широким масам населення євразійської імперії. У мене є дуже багато колег і знайомих в Росії. І я з подивом та жахом спостерігаю, як багато хто з них перетворюється на агресивних імперських зомбі, котрі за повернення Криму готові пробачити Путіну все — корупцію, крадійство, державний бандитизм, своє матеріальне зубожіння, «мєнтовской бєспредєл», тощо.

Вони справді щиро радіють, і особисто мені від цього стає лячно, начебто опинився я у кадрах німецької кінохроніки початку однієї із Світових війн. Тоді патріотично налаштовані бюргери спочатку теж безмежно раділи, а наприкінці під бомбами ганебно тремтіли, покидаючи Судети, Сілезію та Східну Пруссію. На мій погляд, глибокою трагедією Росії є те, що загарбницькому «поверненню» Криму радіють не тільки люмпени, але і люди гуманітарного складу розуму, до яких належать і мої колеги-журналісти, «мозок нації».

Напевне, саме подібну «інтелігентську» публіку дідусь Ленін окреслив як «гівно». Мені вже навіть не цікаво аналізувати стан їхньої хворої свідомості, констатую лише факти: «Чему вы радуетесь, родные мои россиянчики? Вам скоро в законодательном порядке определят лексику для публикаций! У вас уже увольняют профессоров МГУ за статьи!

Вы публично гнобите рок-звезд, — Макаревича, Шевчука, Земфиру, — за инакомыслие! На ваших улицах „винтят“ людей с плакатами „Нет войне!“ и Миру мир!», чего не могло присниться в самых кошмарных снах советским диссидентам в разгул брежневских гонений! Депутаты Думы и Совета Федерации принимают неадекватные законы, достойные военных преступников! Куда дальше деградировать?! Публично отказываться от жен, отцов і матерей, как при Сталине?"

На мою думку, сучасне російське суспільство ментально відкинуто до стану німецького соціуму тридцятих років. Проте Гітлеру за декілька років вдалося збудувати інфраструктуру та економіку. Путін, в свою чергу, підтримує життєдіяльність країни фактично за рахунок торгівлі природними багатствами. А тому і дурню зрозуміло, що в разі застосування санкцій через нинішню кримську кризу, російські патріоти, які звикли до курортів ненависного Заходу, незабаром почнуть жерти навіть не докторську ковбасу, а підніжний корм.

І ще одне порівняння фюрера з Путлером, котре не на користь останнього: Гітлер де факто був героєм-фронтовиком Першої Світової. ВВП — у минулому дрібний радянський чиновник, типовий хабарник 90-их, карлик з купою комплексів, який нарешти вирішив позбавитися їх завдяки посиланню в бій людей. Але на відміну від Адіка дядя Вова й пороху не нюхав, а тому геть не уявляє, що таке війна і її наслідки.

Про деградацію «русських» можно багато говорити, але найбільше, що кидається в очі, це відсутність — на національному рівні — будь-якої моралі, зокрема православної, про яку віщують московські попи. Адже, у випадку з Кримом ми спостерігаємо те, що для росіян є нормою життя під час пожежі у сусіда, замість надання допомоги — «усмикнути» майно із палючої хати. І при цьому брехати, брехати і ще раз брехати...

Адже, чи не так поводилося населення нацистської Німеччини, яке з суцільною готовністю вірило брехні фюрерів, заради виправдовування кровопролиття та злочинів супротив людськості заради добробуту себе коханих, представників «вищої арійської раси»? Саме так сьогодні поводиться «народ Великой России», готовий виправдати будь-який злочин Путлера.

Що таке фанатизм, назагал? Згідно доктрини буддистів, він є ставленням ідеї понад людиною і людським! Саме ця неприємна метаморфоза відбулася з населенням «Руссланда». Імперці-нарциси з онанистичним задоволенням ставлять себе понад усе — Russen über alles!

Треба буди ідеалістом, щоби припускати, що росіяни перейматимуться долею кримських татар, сьогодні громадян України, репресованих радянським режимом за часів Сталіна сімдесят років тому. «Русскіє» не злопам’ятні. Вони роблять лихо і не пам’ятають його. І не каються, хоча їх по життю закликає до цього і віра, і літературна класика. Але даремно.

Радянська влада репресувала на загал сімнадцять народів та народностей, жоден з котрих дотепер не отримав навіть вибачення, не кажучи про якісь компенсації. Тому виникає враження: якщо перед россіянчиками постане вибір знов депортувати татар, вони, як порядні фашисти, в ім’я великої мети, миттєво вирішать цю дрібницю на користь «бути». Адже їм відверто плювати, що земля, по якій вони впевнено крокують по життю, рясно полита чиєюсь кров’ю.

Хіба не дивно те, що для Росії усіх інших, насамперед незгодних (а такі майже всі) і державна пропаганда, і широкі народні біомаси таврують «фашистами». Хоча всім достеменно відомо, хто завичай голосніше за всіх з кричить: «Хапай крадія!»

Але у подіях навколо ситуації в Криму можливо розгледіти і позитивний момент. А саме, завдяки цим обставинам, нарешті, українці остаточно позбавляться ментальної залежності від сусідів. Нам довго теренькали про найбільш вірогідного супротивника з Заходу, але маски зірвано, і тепер вже очевидно, що він прийшов зі Сходу.

Чому ж стається так, як стається? Чому розлючений карлик вирішив поквитатися в Криму за два вщент «просраних» Майдани. На мій погляд, помилка полягає в тому, що російська еліта так і не зрозуміла, що Україна — це не Росія, а ми — не вони. Кремль намагається «дрочити» українців як власне населення, але не може дати ради навіть собі. А зрозуміти істину просто не вистачає розуму.

Слід зазначити, що перед кримською кампанією Путіну не завадило би поглянути на історію всіх імперіалістичних війн Російської імперії за останні сто років: російська-японська війна завершилася революцією 1905 року, Перша світова — Червоним Жовтнем, фінська — фактичною поразкою, Афганістан — розвалом СРСР. Навіть дві Чеченських, буцімто виграні Росією, фактично наклали на неї солідні контрибуції у вигляді коштів на відбудову та розвиток республіки колишнього бойовика Рамзана Кадирова. Імперіалізм за новітніх часів — «забавка» вельми і вельми коштовна.

Чергова Кримська війна є імперіалістичною агресією в чистому вигляді, і до стану, в якому вона її розпочала, Росія йшла всім своїм недолугим розвитком пострадянського часу. Отож припускаю, що незабаром нам варто сподіватися чергового суспільного катаклізму — адже сімнадцятий рік вже майорить на обрії історичного таймлайну!

Дмитро Палагнюк, спеціально для видання «Аргумент»


В тему:

 


Читайте «Аргумент» в Facebook и Twitter

Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter.

Важно

Как эффективно контролировать местную власть

Алгоритм из 6 шагов поможет каждому контролировать любых чиновников.

Как эффективно контролировать местную власть

© 2011 «АРГУМЕНТ»
Републикация материалов: для интернет-изданий обязательной является прямая гиперссылка, для печатных изданий - по запросу через электронную почту. Ссылки или гиперссылки, должны быть расположены при использовании текста - в начале используемой информации, при использовании графической информации - непосредственно под объектом заимствования. При републикации в электронных изданиях в каждом случае использования вставлять гиперссылку на главную страницу сайта www.argumentua.com и на страницу размещения соответствующего материала. При любом использовании материалов не допускается изменение оригинального текста. Сокращение или перекомпоновка частей материала допускается, но только в той мере, в какой это не приводит к искажению его смысла.
Редакция не несет ответственности за достоверность рекламных объявлений, размещенных на сайте а также за содержание веб-сайтов, на которые даны гиперс