Ми приходимо на віче, говоримо про патріотизм, а вийшовши, починаємо служити мамоні, а не Україні
«Це не наша Україна! Не за таку Україну боровся мій батько. Ми приходимо на віче, говоримо про патріотизм, а вийшовши, починаємо служити мамоні, а не Україні. Серце від золота закам’яніло. Хіба ті люди, які віддавали своє життя за Україну, думали про наживу чи урядові місця, посади. Вони вважали за честь взяти зброю в руки і віддати своє життя в ім’я незалежності. Чи ми її гідні? В тому, що ми не маємо сьогодні України, винні ми – українці. Я сьогодні звертаюся до молоді, у ваші руки віддається доля України. Працюйте, щоб вона була дійсно щаслива, потужна, щоб пишалися нею, а для цього її треба любити».








