Едвард Лукас: росія програє війну, слід готуватися до наслідків

Версия для печати

Чого очікувати після поразки росії?

Про це розмірковує відомий публіцист Едвард Лукас у своїй статті у виданні Тиждень.

владімір путін не може перемогти. Україна — може. Питання тільки в тому, коли, якою ціною і в яких масштабах; а також, що буде далі? Такий вердикт після семи місяців найбільш кривавої і руйнівної війни, не знаної в Європі з 1945 року. Армія України вже численніша й ефективніша за російську і щодня зміцнюється. Збройні сили Кремля розвалюються на очах — вони деморалізовані (у буквальному сенсі) через недолуге лідерство, провальне планування і погану логістику.

Не вірите мені? Перегляньте російські токшоу, які розповсюджують кремлівську пропаганду. Уже ніхто не вірить, що це просто «спеціальна військова операція». Раніше табуйоване слово «війна» тепер вживається регулярно. Нещодавні військові поразки також відверто обговорюються. Колишній заступник командувача Південного військового округу рф Андрєй Гурульов, який колись робив бундючні заяви, виступаючи на телебаченні по скайпу, пояснив втрату логістичного оплоту в Лимані «постійною брехнею» на всіх рівнях — від низів до верхівки. За кілька секунд після цієї заяви зв’язок із ним обірвався. Максім Юсін — політичний оглядач на державному телебаченні — сказав: «Важко сперечатися з мрійниками, які живуть у власному світі». Цей коментар скидається на погано завуальовану критику путінської відірваної від життя манії величі. Поки військові реалії розходяться з політичними цілями, російський лідер забиває собі перший геополітичний гол — заявляє, що анексував території, з яких його війська стрімко відступають.

На тлі всіх цих подій пріоритетом має лишатися підтримка України. росія ще може завдавати українському народові й українській інфраструктурі жахливої шкоди і продовжуватиме це робити. Під час події в Лондоні на вихідних я обговорював цю тему з моєю давньою подругою Енн Епплбаум, і ми дійшли висновку, що відповідь очевидна: як казав Воррен Зевон, «давайте гроші, зброю й адвокатів». Грошові потоки стабілізують економіку України. Зброя забезпечить перемогу. А судові справи підірвуть воєнну машину Кремля. Отож, ми знаємо, що треба робити. Лишається, просто робити.

Набагато складніше питання в тому, що далі. путін може не витримати поразки на полі бою. Однак клептократичний, імперіалістський режим росії — значно витриваліший за будь-якого індивіда. Найбільше я хвилююся за те, що постпутінська хунта обведе Захід круг пальця, запропонувавши «перезавантаження» відносин в обмін на припинення вогню в Україні й поновлення газопостачання. Правильною відповіддю на таку пропозицію буде тверде «ні». Єдиний прийнятний мир повинен передбачати репарації, суд за воєнні злочини, безперешкодне членство України в НАТО і повернення окупованих територій. Якщо українські лідери прагнуть чогось іншого — це їхня прерогатива. росія не може «викручувати руки» Заходу, змушуючи прийняти свої умови.

Уже давно слід було зосередити стратегію Заходу на потребах і занепокоєннях наших прифронтових союзників. Протягом трьох десятиліть можновладці у Вашингтоні, Брюсселі, Берліні й інших містах забагато переймалися росією і росіянами і замало думали про країни, які найкраще знають свого сусіда-гіганта й зазнали найбільше спустошень. Українці (а також чеченці, грузини й інші народи) заплатили страшну ціну за колосальний провал стратегії Заходу щодо росії після 1991 року. Про демократію, навіть удавану, не йшлося. То була справжня імперія.

Тепер нам потрібна нова стратегія, придатна для реагування на різні сценарії, зокрема:

• Жорстокий і повільний кінець путінської доби, або несподівано швидкий відхід путіна від влади.
• На позір спокійна передача влади, або хаотична ротація у верхівці.
• Прагнення (нехай і поверхове) до зближення із Заходом або посилення ворожості.
• Розпад росії, розірваної відцентровими силами, або спроба повернути центральний контроль силою.

Я відповідей не знаю (хоча працюю над цим). Однак головне, щоб ми розуміли, що не здатні передбачити чи визначити розвиток подій у росії, і що ми маємо обороняти наших союзників.

«Аргумент»

На цю тему:

• Польский историк: Необходимо вбить осиновый кол в безумную «общерусскую» идею
• Некрофилический рашизм. Свобода воли против мира путинских чекистов
• Тимоти Снайдер: Я настаиваю, что мы имеем дело с геноцидом именно в юридическом смысле термина