Громадянська війна у Судані: голод загрожує мільйонам

|
Версия для печатиВерсия для печати

ООН б'є на сполох і звинувачує світ у байдужості.

У березні 2024 року представники ООН назвали ситуацію в Судані «найгіршою продовольчою кризою у світі». За даними організації, в середньому менше ніж один із 20 жителів східноафриканської країни може дозволити собі нормально харчуватися. Головна причина гуманітарної катастрофи — громадянська війна між армією і Силами швидкого реагування, які виступили проти влади. Епіцентром конфлікту став Дарфур — регіон на заході країни, щодо мешканців якого, за оцінками деяких експертів та очевидців, здійснюється геноцид. «Медуза» розповідає про причини війни, яку мало помічають на Заході, — і її жахливі наслідки.

Конфлікт у Судані сягає корінням до Дарфурського повстання 2003 року. Тоді в регіоні виникло проурядове ополчення, яке тепер воює з владою

Сили швидкого реагування, які зараз протистоять Збройним силам Судану, з'явилися наприкінці 1980-х під назвою «Джанджавід», що означає «джини на конях» або «дияволи на конях». Ця парамілітаристська організація спочатку складалася з лояльних до влади арабських кочівників. Найпомітнішим конфліктом за її участю стало повстання в Дарфурі 2003 року, коли повстанці з-поміж місцевих корінних народів підняли заколот проти домінування арабів у політичному житті країни. У спробах стримати народне невдоволення уряд забезпечив ополченців ресурсами та надав повну свободу дій.

Як пише журналіст та дослідник конфліктів у Східній Африці Жером Тубіана, чисельність «Джанджавід» швидко досягла кількох десятків тисяч бійців. Пересувалися вони переважно верхи — на конях і верблюдах, — а також на пікапах, обладнаних кулеметами. Головною мішенню ополченців були місцеві жителі, яких підозрювали у співпраці із повстанцями. За словами Тубіана, бойовики «Джанджавід» тоді регулярно чинили злочини проти мирного населення: вбивали чоловіків, ґвалтували жінок, грабували та спалювали будинки.

Конфлікт у Дарфурі тривав до 2020 року, коли влада підписала мирні угоди з більшістю повстанських угруповань. А сімома роками раніше, 2013-го, ополчення «Джанджавід» перетворилося на Сили швидкого реагування, які перейшли під управління Національної служби розвідки та безпеки та набули статусу урядової воєнізованої структури. Очолив їх колишній бойовик "Джанджавід" Мухаммад Хамдан Дагло, також відомий як Хамідті. Кілька років Сили швидкого реагування залишалися лояльними до правлячого режиму. Але в 2019-му вони об'єдналися з армією проти диктатора Омара аль-Башира, який знаходився при владі з 1993 року, — і здійснили державний переворот.

Військовослужбовці ЗС Судану намагаються розігнати сидячий страйк біля штабу армії під час народного повстання в Хартумі, 3 червня 2019 року. Фото: Ashraf Shazly / AFP / Scanpix / LETA

Після цього «Сили швидкого реагування стали ключовим урядовим відомством та забезпечили собі контроль над сільською промисловістю, транспортом та торгівлею», розповідали співробітники школи сходознавства та африканістики при Лондонському університеті Сюзанна Яспарс та Луц Етте.

У тому ж 2019 році в Судані спалахнуло народне повстання, основна мета якого полягала у розвалі військово-комерційного комплексу, який підкорив національні ресурси. І загроза втрати над ключовими компаніями призвела до загострення відносин між Силами швидкого реагування та Збройними силами Судану.

Після повалення аль-Башира його повноваження перейшли Перехідній суверенній раді Судану. Голова цього органу Абдель Фаттах аль-Бурхан фактично став главою держави. На початку 2023 року він спробував інтегрувати Сили швидкого реагування до складу Збройних сил, але Хамідті не підкорився союзнику по перевороту і звинуватив його у спробах повернути до влади опального диктатора аль-Башира. Командування суданської армії, у свою чергу, звинуватило Сили швидкого реагування у зраді та підготовці змови.

У квітні того ж року розпочалися бойові дії — спочатку у столиці Хартумі, а згодом і по всій країні. За ситуацією на грудень 2023-го кількість загиблих у конфлікті оцінювалася більш ніж у 12 тисяч осіб, поранених – більш ніж у 33 тисячі. Кількість вимушених переселенців та біженців перевищила сім мільйонів.

Сили швидкого реагування жорстоко розправляються із представниками африканських народів. Бійців звинувачують у етнічних чистках та геноциді

На тлі останнього витка громадянського конфлікту особливо важка ситуація склалася в Дарфурі, де багато міст, населених нілотськими народами, перебувають під контролем Сил швидкого реагування (СБР). Останні почали систематично переслідувати мирних жителів, звинувачуючи їх у співпраці зі Збройними силами Судану. Як і 2003-го, коли в регіоні піднялося антиарабське повстання, і загони СБР, за словами очевидців, розстрілюють цілі райони.

Місцевий житель Гамар аль-Дін у розмові з репортером The Guardian Фредом Хартером розповів, як 27 квітня 2023 року повернувся додому та побачив, що бойовики Хамідті вбили всіх його рідних — батьків, братів та сестер. Ховаючись у друга під час облави, аль-Дін побачив, як солдати витягли на вулицю жінку, роздягнули і зґвалтували.

За словами іншого місцевого жителя Махмуда Адама, який раніше працював перекладачем в одній із миротворчих організацій у регіоні, «протягом двох місяців [бійці СБР] наприкінці кожного дня обговорювали, скільки людей убили».

Перші етнічні чистки відбулися 24 квітня 2023 року, невдовзі після початку нової активної фази бойових дій по всій країні. А кульмінації вони досягли в середині червня, коли невідомі вбили губернатора провінції Західний Дарфур Хаміса Абакара, котрий звинуватив СБР у геноциді народу масаліт. Представники ООН із посиланням на очевидців заявили, що вина арабських ополченців та СБР у замаху на політика не викликає сумнівів. Геноцидом, що відбувається в Західному Дарфурі, назвав і представник правозахисної організації Darfur Victim Support Адам Муса Обама. А Верховний комісар ООН у справах біженців Філіппо Гранді попередив про небезпеку повторення подій, що відбувалися у регіоні у 2000-х.

«Останні повідомлення з Дарфура дозволяють скласти уявлення про систематичні та безладні напади на громадян, обґрунтованих у тому числі етнічною ворожнечею, — зазначила в листопаді 2023 року експертка ООН із геноциду Еліс Вайріму Ндеріту. — Ризик геноциду та пов'язаних із ним злочинів проти людяності в регіоні залишається загрозливо високим».

Кореспондент The Guardian Фред Хартер розповідає, що після вбивства Абакара мешканці Західного Дарфура почали хаотично евакуюватись. Багато хто намагався перетнути кордон із сусіднім Чадом, інші ховалися в районі Ардамату, де розташовується велика база Збройних сил Судану. Столиця провінції Ель-Генейна зазнала безпрецедентних руйнувань — від районів, де мешкали представники народу масаліт, залишилися пустирі. «Тисячі біженців ставали легкими мішенями для бійців СБР та арабських ополченців, – продовжує Хартер. — Ті стріляли по людях, що біжать, і по автомобілях». Один із очевидців, з якими спілкувався журналіст, описав події як «сцену з пекла». За його словами, вздовж дороги валялися десятки тіл, а з річки діставали трупи зі зв'язаними за спиною руками.

Суданські біженці у черзі за гуманітарною допомогою від Всесвітньої продовольчої програми на кордоні Судану та Чаду, 9 травня 2023 року. Фото: Zohra Bensemra / Reuters / Scanpix / LETA

Один із найжорстокіших нападів стався 12 та 13 травня 2023-го. Тоді, за даними Об'єднання лікарів Судану, за два дні загинуло щонайменше 280 мирних жителів. А одна з лікарень у прикордонному місті Адрі на території Чаду в період з 14 по 17 червня, коли жителі Західного Дарфура масово втекли після вбивства губернатора, прийняла понад 850 пацієнтів із кульовими, ножовими та осколковими пораненнями. Службовці гарнізону ЗС Судану в Ардаматі при цьому не допомагали мирним жителям, оскільки офіцери не хотіли ризикувати людьми. Один із солдатів розповів, що вони чули постріли протягом двох місяців, але командири назвали те, що відбувається, «конфліктом між племенами» і наказали не втручатися.

«Країна з населенням 46 мільйонів людей стрімко рухається до колапсу, а світ майже не помічає того, що відбувається, — констатував у грудні 2023-го заступник координатора ООН з гуманітарних питань у Судані Тобі Харвард. — Ми визнаємо, що у світі є й інші кризи, але ця досягла безпрецедентного масштабу. Те, що відбувається тут, матиме масштабні наслідки для всього регіону та за його межами».

Головна проблема в Судані тепер голод. А ще кризу в країні намагаються експлуатувати на свою користь треті держави, включаючи Росію

За даними Управління верховного комісара ООН у справах біженців, з початку громадянської війни у квітні 2023-го по листопад 4,5 мільйона жителів Судану зазнали внутрішнього переселення, а ще 1,2 мільйона втекли до сусідніх країн — Чаду, Єгипту, Південного Судану, Ефіопії. та Центральноафриканську Республіку. Переважна більшість біженців (у випадку ЦАР – до 90 відсотків) становили жінки та діти.

У матеріалі The Guardian від квітня 2024 року з посиланням на ООН та ЮНІСЕФ розповідається, що з листопада кількість тих, хто переселився всередині країни, досягла вже восьми мільйонів людей, а тих, хто втік за кордон, — майже два мільйони. Багато мешканців Дарфура, яким довелося залишити будинки, довго не могли знайти притулку і ночували просто на вулицях під деревами без доступу до їжі, питної води та предметів першої необхідності.

Голова відділу із зовнішніх зв'язків Управління верховного комісара ООН Домінік Хайд розповіла, що у таборах для біженців у провінції Білий Ніл, які вона відвідала, люди також позбавлені нормального харчування та засобів гігієни. Школи в Судані закрилися невдовзі після початку війни 2023-го — більшість із них тепер використовуються як притулки для тих, хто залишився без дому. Хайд окремо звернула увагу на те, що людям буквально не вистачає місця: "Куди б ти не пішов, усюди люди. І ситуація стає лише гіршою. Відсутність доступу до води та антисанітарія – все це підвищує ризик спалаху холери. Я займаюся цим уже 30 років, і це одна з найгірших ситуацій, що я бачила."

Окремо Хайд відзначила зростання випадків сексуалізованого насильства. Про ту ж проблему розповіла журналістка Нахід Відааталла, яка спеціалізується на питаннях охорони здоров'я. За її словами, бійці Сил швидкого реагування часто використовують насильство щодо жінок як метод залякування. Від їхніх нападів страждають представники тих самих груп, які бойовики «Джанджавід» переслідували у 2000-х під час придушення повстання в Дарфурі. На одному з відео, викладених у мережу учасниками СБР, чоловік каже: «Люди скаржаться, що ми ґвалтуємо, крадемо, вбиваємо та робимо щось ще. Але це наше право, браття. І якщо ви проти, то киньте нам виклик на полі бою».

За словами Відаатали, через колапс системи охорони здоров'я (у країні не функціонує близько 80 відсотків медичних закладів) жінки майже втратили доступ не лише до ліків, а й до засобів контрацепції. Тепер єдиний спосіб уникнути небажаної вагітності – не допустити зґвалтування. Для цього, за спостереженнями журналістки, деякі жінки носять мішкуватий одяг, а хтось навіть випорожнюється — щоб викликати огиду у ґвалтівників. У тих, хто зазнає сексуалізованого насильства, часто виникають думки про суїцид.

Суданські біженці у черзі за питною водою у таборі Фарчана на території Чаду, 8 квітня 2024 року. Фото: Joris Bolomey / AFP / Scanpix / LETA

Всесвітня продовольча програма (WFP) повідомляє, що за ситуацією на березень 2024 року 14 мільйонам дітей у Судані терміново була потрібна медична допомога — насамперед через недоїдання. Понад 15 мільйонів людей, за даними Ради з міжнародних відносин, зіткнулися з гострою нестачею продовольства, а загальна кількість тих, кого торкнулася гуманітарної кризи, перевищує 25 мільйонів людей.

У лютому 2024 року ООН звернулася до міжнародної спільноти з проханням виділити на порятунок населення Судану від голоду 4,1 мільярда доларів. Проте вирішити ситуацію за допомогою постраждалим наразі не вдалося. У березні 2024 р. ООН оголосила, що «не може забезпечити екстреним харчуванням райони Судану, де склалася найбільш важка ситуація», через відсутність коштів і введене владою країни обмеження на перевезення через кордон.

На початку травня заяву випустила і Всесвітня продовольча програма: голод у Дарфурі досяг катастрофічних масштабів, а активізація бойових дій не дозволяє налагодити доставку життєво важливих продуктів мирному населенню. За словами регіонального директора WFP у Східній Африці Майкла Данфорда, мешканцям регіону доводиться харчуватися травою та шкаралупою арахісу. Данфорд не виключив, що якщо найближчим часом ситуація не покращає, можна очікувати масової загибелі населення Дарфура від голоду.

Координатор з надзвичайної допомоги в ООН Майкл Гріффітс звинуватив міжнародне співтовариство в тому, що «про Судан продовжують забувати». З такою оцінкою погодилася й інша представниця ООН Едем Восорну: "На тлі неуважності та бездіяльності міжнародної спільноти в Судані розігрується пародія на гуманітарну допомогу. Простіше кажучи, ми підводимо народ цієї країни".

Глава відділення фонду Фрідріха Еберта в Судані Крістіна-Фелісе Рорс пов'язала байдуже ставлення інших держав та організацій з тим, що «страждання суданців витісняються з інфопростору наслідками війни в Газі, до якої вже кілька місяців прикута увага ЗМІ»: «Судан став сліпою плямою. Незважаючи на очевидні паралелі між Газою та Суданом, а саме схоже лихо і те, як жорстоко люди тут поводяться з ближніми».

Дослідники, дипломати та правозахисники побоюються й того, що інші держави можуть скористатися громадянською війною та гуманітарною катастрофою в Судані для просування своїх інтересів та розширення сфер впливу.

The Wall Street Journal повідомляє про тісні зв'язки Збройних сил Судану з Єгиптом, звідки лояльним хунті бойовим формуванням постачають дрони.

А Рада з міжнародних відносин звертає увагу на те, що військову підтримку Силам швидкого реагування надає командувач Лівійської національної армії Халіфа Хафтар, який нещодавно відвідав Росію і зустрівся з Владіміром Путіним.

У підтримці СБР командування суданської армії звинувачувало і Об'єднані Арабські Емірати.

У перші 100 днів після початку бойових дій у 2023-му сторони узгодили 16 перемирій за посередництва США та Саудівської Аравії — але щоразу заплановане припинення вогню зривалося. Зараз перспектива закінчення війни видається такою ж туманною, як і в момент, коли вона тільки-но почалася. Масштаб гуманітарної катастрофи, за оцінками експертів, зростає. «Це справжній кошмар, — сказала про те, що відбувається представниця ООН Едем Восорну в березні цього року. — У Хартумі, Дарфурі та Кордофані, де мешкають 90 відсотків постраждалих від нестачі продовольства, запеклі бої не припиняються вже 340 днів. За масштабом гуманітарних потреб, кількісті переселень і голодуючих Судан — одна з найбільших гуманітарних катастроф сучасності».

Зображення вгорі: діти в черзі за питною водою у провінції Гедареф на сході Судану, 4 травня 2024 року. Фото: Ebrahim Hamid / AFP / Scanpix / LETA

«Аргумент»


На цю тему:


Читайте «Аргумент» в Facebook и Twitter

Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter.

Система Orphus

Новини

20:00
На вихідні сухо лише на півдні та сході України, спека до +32°С
19:07
Полковник МВС Олександр Панченко: Як здавали південь України
18:06
Ігор Луценко: Чому так прикро за друга Буревія, Миколу Коханівського
17:55
Прорив росіян на Торецьк, оборонних споруд знову нема, - "слуга народу" Безугла
16:00
У трьох країнах Балкан раптово зникло світло
15:37
Ексдиректора НАБУ Ситника призначили заступником директорки Агенції оборонних закупівель
15:03
Президент призначив Олексія Морозова начальником УДО
14:51
Рада ЄС схвалила початок переговорів про вступ з Україною і Молдовою 25 червня
12:06
Стефанчук збрехав, що в Раді немає голосів для заборони московського патріархату. Він - типовий "слуга народу"
12:02
У ніч на 21 червня на території рф БпЛА атаковано 4 НПЗ, РЛС та центри радіоелектронної розвідки в Брянській області та окупованому Криму, - Генштаб

Підписка на канал

Важливо

ЯК ВЕСТИ ПАРТИЗАНСЬКУ ВІЙНУ НА ТИМЧАСОВО ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЯХ

Міністр оборони Олексій Резніков закликав громадян вести партизанську боротьбу і спалювати тилові колони забезпечення з продовольством і боєприпасами на тимчасово окупованих російськими військами територіях. .

Як вести партизанську війну на тимчасово окупованих територіях

© 2011 «АРГУМЕНТ»
Републікація матеріалів: для інтернет-видань обов'язковим є пряме гіперпосилання, для друкованих видань – за запитом через електронну пошту.Посилання або гіперпосилання повинні бути розташовані при використанні тексту - на початку використовуваної інформації, при використанні графічної інформації - безпосередньо під об'єктом запозичення.. При републікації в електронних виданнях у кожному разі використання вставляти гіперпосилання на головну сторінку сайту argumentua.com та на сторінку розміщення відповідного матеріалу. За будь-якого використання матеріалів не допускається зміна оригінального тексту. Скорочення або перекомпонування частин матеріалу допускається, але тільки в тій мірі, якою це не призводить до спотворення його сенсу.
Редакція не несе відповідальності за достовірність рекламних оголошень, розміщених на сайті, а також за вміст веб-сайтів, на які дано гіперпосилання. 
Контакт:  [email protected]