Версия для печати
Минулі військові кампанії для режиму Асада вигравали російська авіація, ПВК «Вагнер», «Хезболла», іранський КВІР, та інші шиїтські угруповання. Зараз же ж «Хезболла» зазнала значних втрат у війні з Ізраїлем та була змушена забрати частину контингенту в Сирії, КВІР та шиїтські угруповання в країні теж ослаблені точковими атаками Ізраїлю. Росія також забрала частину власної авіації на театр воєнних дій із Україною, ПВК «Вагнер» із Сирії витиснуло МО РФ, залишивши в країні кадрових військових під командуванням відправлених у вигнання через невдачі у війні з Україною офіцерами.
Таким чином союзники Асада зменшили військову присутність в Сирії через власні проблеми, а урядова армія деградувала навіть із того невисокого рівня, який мала станом на перемир’я 2020 року, через корупцію та відсутність мотивації.
Зранку 27 листопада бойові групи «Хайят Тахрір аш-Шам» (ХТШ) почали наступ в напрямку Алеппо, назвавши його операцією «Стримуванням агресії» у відповідь на посилення обстрілів мирного населення з боку режиму Асада. Проте очевидно, що така операція готувалася місяцями. Туреччина, скоріш за все, спеціально чекала перемир'я в Лівані, та стримувала ХТШ від наступу, аби наступ на Алеппо не виглядав як допомога Ізраїлю.
Урядові війська відразу почали відступати, не чинячи серйозного опору. Упродовж перших десяти годин наступу ХТШ захопили 20 населених пунктів. Уже 29 листопада сили ХТШ зайшли в Алеппо із мінімальними боями. Режим Асада витісняв повстанців із міста чотири роки, в 2016 році вони святкували цю перемогу як переломний момент у громадянській війні в Сирії, повстанці ж відбили місто за кілька днів, включно з районами, які урядові сили контролювали із початку громадянської війни. Також в перші дні війни були вбиті командувач сил КВІР в Сирії та кілька вищих офіцерів сирійської армії в регіоні, що призвело до колапсу управління.
30 листопада передові загони ХТШ підійшли до Хами – ще одного провінційного центру, і вже майже повністю звільнили провінцію Алеппо. Однак урядові війська, які до того панічно відступали через низький морально-психологічний стан і якісну інформаційно-психологічну кампанію ХТШ (включно із чутками в соцмережах про те що в урядових сил вибухають рації, а союзні сили Ірану та РФ тікають з країни), під Хамою завдяки підкріпленням з Дамаску та південних регіонів змогли вибудувати оборону та відновити керованість сил.
Що далі?
Урядові сили досі мають серйозний людський та матеріальний ресурс, кількісно переважають сили повстанців у кілька разів, окрім того режим Асада буде рятувати Іран, який боїться втратити сухопутний коридор до Лівану, що означало б крах «шиїтського півмісяця». Уже 1 грудня почали прибувати бойовики шиїтських угруповань із Іраку, додаткові проксі сили Ірану та КВІР зможуть в найближчі дні прибути в Сирію та вступити в бій.
З Росією ситуація складніша. Російська авіація, якої в країні менше ніж до вторгнення в Україну, завдає авіаударів по підрозділах ХТШ та тиловій інфраструктурі організації і житлових районах Ідлібу та Алеппо. РФ навряд чи надішле значні додаткові сили в Сирію в умовах великої війни з Україною. А знищення Силами оборони України ВДК «Азов», «Ямал», «Новочеркаськ», «Саратов», «Мінск» та «Цезар Куніков не дозволяє Росії швидко перекинути в Сирію значні сили. Однак навіть в таких умовах урядові сили, за підтримки Ірану та його проксі і російської авіації, здатні стримати наступ ХТШ і навіть перейти у власний наступ.
ХТШ – обмежена за своїм ресурсом та чисельним складом сила, яку вже стримують урядові війська під Хамою. Турецькі проксі, «Сирійська національна армія», почали діяти аж на четвертий день наступу ХТШ, оголосивши операцію «Світанок свободи». СНА майже не вступала в протистояння із урядовими військами, лише займала регіони, які ті залишили. Натомість активніші бойові дії турецькі проксі вели проти курдів.
Курди, спостерігаючи колапс оборони Алеппо урядовими військами, задіяли свої сили аби сформувати коридор між своїм анклавом в Таль Ріфат, курдськими районами Алеппо та основною територію на півночі Сирії. Курди також зайняли аеропорт Алеппо, який покинули асадівці, та західні і північні околиці Алеппо і міста вздовж траси М4 аби забезпечити вихід своїх сил із потенційного оточення.
Тож, якщо підсумовувати, то ситуація така: урядові сили зупинили ХТШ під Хамою, а СНА не вступає в бій з урядовими військами. Туреччина поки не хоче кидати всі сили своїх проксі в повномасштабний наступ проти Асада, відрізати Латакію, де проживає алавітська меншість, де розташовані й російські військові бази, і наступати із ХТШ на Хаму.
Туреччина втрутилась в громадянську війну в Сирії насамперед через розширення впливу курдів в країні та перспективи виникнення держави Курдистан і її навіть часткового визнання світом. І більшість бойових дій з початку операції «Щит Євфрата» в 2016 році Анкара вела саме проти курдів. Зараз же сили курди витіснені з Таль Ріфату та навколишніх територій і цей анклав перейшов під контроль турецьких проксі.
Поки не схоже, що Анкара ставить за мету розбити Асада і захопити всю Сирію силами своїх проксі та власної армії. Проводячи лише обмежену військову операцію, Анкара послабила позиції курдів, розширила свій вплив в Сирії – ХТШ та СНА уже контролюють Алеппо та майже всю однойменну провінцію, що посилює як позиції Туреччини. Також ослаблені позиції Ірану та Росії, що може підштовхнути Асада до початку нового раунду переговорів щодо завершення війни, на яких Туреччина зможе виторгувати вигідні для себе умови, наприклад формування перехідного уряду за участі проксі Анкари і розширення присутності турецьких збройних сил в прикордонних із зоною контролю курдів територіях.
Анкара також, ймовірно, сподівається, що вдасться домовитися із новим президентом США Дональдом Трампом, якого планує переконати пожертвувати курдами на користь посилення позицій Туреччини і ослаблення позицій Ірану.
ХТШ, можливо, має і глобальніші цілі, однак без підтримки СНА ця організація не зможе наступати далі. США та Ізраїль завдають обмежених авіаударів по іранських проксі, однак навряд чи серйозно допомагатимуть наступу організації, яку вони вважають ісламістською та терористичною. Це попри те, що ХТШ – доволі поміркована організація, лідер якої Абу Мухаммад аль-Джулані неодноразово заявляв, що її метою є повалення уряду Асада, і що не хоче воювати із Заходом, а під час наступу на Алеппо закликав не чинити жодної шкоди шиїтам, курдам та християнам в місті «яке завжди було і залишається місцем зустрічі цивілізацій і культур, з давньою історією культурного та релігійного розмаїття».
Тож попри сподівання на крах режиму Асада та на значну поразку Росії в Сирії, скоріш за все в найближчі тижні ми побачимо поступове зниження активності бойових дій з огляду на виснаження обмежених сил ХТШ та небажання Туреччини підтримати цей наступ значними ресурсами.
Зображення вгорі: мобільна війна в пустелі десятків збройних угруповань з режимом Асада триватиме, але перемоги жодної зі сторін не буде ще довго - якщо й буде коли-небудь. Фото з відкритих джерел
