США готові відмовитись від партнерства з росією в космосі - "Роскосмосу" буде складно це пережити

Версия для печати

NASA проводить льотні випробування пілотованого космічного корабля Boeing Starliner. Це ще один крок до того, щоб повністю позбавитися послуг російських «Союзів». Лише кілька років тому США та Росія не могли обійтися один без одного в освоєнні космосу. Але після анексії Криму NASA взяло курс на послідовну відмову від технологій "Роскосмосу". Винятком поки що залишається сама МКС, управління якої неможливе без російського модуля. Однак і тут США близькі до рішення відмовитися від співпраці (хоча і продовжують говорити про зацікавленість у його продовженні). З втратою американського ринку «Роскосмос» втратить не лише доходи, а й можливості для розвитку власних проектів.

Про це йдеться у статті видання The Insider.

І радянська, і американська космонавтика виросли з німецьких розробок часів Другої світової війни, але надалі, аж до початку 90-х років XX століття розвивалися самобутньо. Звичайно, країни співпрацювали (приклади цього — проекти «Союз-Аполлон» чи «Енергія-Буран»), але кожна сторона була автономною. Істотне зближення та обмін технологіями почалися у 90-ті роки, коли змінилася політична обстановка, а в пострадянській космонавтиці сталася криза.

1991-2014 роки. Взаємовигідна залежність

Після розпаду СРСР пострадянська космонавтика зіткнулася з катастрофічним недофінансуванням і була готова ділитися будь-якими напрацюваннями, аби закрити мінімальні потреби та забезпечити життя людей із галузі. Росія розпродавала свої космічні раритети, як тільки могла: за кордон було продано скафандра Леонова, в якому той здійснив перший вихід у відкритий космос, «Місячник-2» на Місяці та ядерний реактор космічного апарату «Топаз». Це сильно турбувало США: там побоювалися витоку ракетних технологій у недружні країни, які мають ядерну зброю або претендують на неї.

1993 року НУО імені Лавочкіна продало «Місячник-2» на аукціоні Sotheby's за $68,5 тисячі американському мільйонеру Річарду Герріоту

До середини 90-х Америці усвідомили, що краще самим підтримувати російський космос, ніж сподіватися з його виживання умовах ринкової економіки. До того ж багато радянських проектів і технологій стали справжнім відкриттям для американських фахівців.

Тим більше, що і американське ракетобудування виявилося в цей момент у кризі. Ставка на Space Shuttle як єдиний засіб запуску в космос не виправдала себе через високу вартість. Шаттли не дозволяли проводити тривалі пілотовані польоти в космос, а власної космічної станції США не було з 70-х років. Потреби зростаючого комерційного ринку запусків у космос задовольнялися здебільшого лише європейською ракетою Ariane IV.

Російському космосу у спадок від Радянського Союзу дісталися справді розвинені технології: ракети та космічні кораблі, космічні станції, досвід тривалих пілотованих польотів та ракетне двигунобудування. І все це виявилося конкурентоспроможним на західному ринку для державних потреб і комерційного ринку, що зароджується.

Потреба у радянських напрацюваннях призвела до появи спільних російсько-американських та російсько-європейських підприємств, які допомагали виводити російські космічні технології на світовий ринок. NASA спочатку сплатило завершення будівництва та модернізацію російської станції "Мир", а потім замовило створення на російських підприємствах першого модуля майбутньої станції МКС - "Зоря".

До початку 2000-х російські ракети «Протон», «Союз», «Рокот» та російсько-українські «Дніпро» та «Зеніт» полетіли з американськими та європейськими супутниками. Російські інститути почали активно вступати у міжнародні проекти дослідження космосу, а іноземні наукові організації - розміщувати своє корисне навантаження на російських космічних апаратах. Американське фінансування у програмах «Мир» та МКС дозволило підтримати і фактично врятувати пілотовану космонавтику Росії.

У США відкрили конкурс на розробку нових ракет, дешевших, ніж Шаттл, але навіть там один із двох проектів, що перемогли, використав російські ракетні двигуни РД-180 на першому ступені — Atlas V. Пізніше до нього додалася ще одна ракета Antares — для запуску вантажних космічних ракет. кораблів до МКС. Спочатку на Antares ставили ще радянські двигуни НК-33, які закуповували у Росії, але після аварії 2014 року перейшли на російські РД-181.

У 2000-х роках зростаюча взаємна залежність у космічній сфері не здавалася проблемою, і співробітництво лише розширювалося. У 2012 році в США навіть скасували поправку Джексона — Веніка, яку вводили ще для обмеження торгівлі з СРСР і яка зберігалася як пережиток холодної війни, хоча й не мала прямого впливу на космонавтику. Але тоді пролунали й перші дзвіночки майбутнього політичного протистояння. Спочатку — санкції «закону Магнітського» з американського боку і «закон Діми Яковлєва» у відповідь з російської. Потім все різко змінилося після захоплення Росією Криму та збитого над Донбасом пасажирського літака Boeing 777.

2014-2022 роки. Охолодження відносин

Після анексії Криму США запровадили санкції проти Росії, які дійшли і «Роскосмосу». Найболючіша для російської космонавтики заборона торкнулася доступу до західних електронних компонентів для космічних апаратів та ракет. Постраждали проекти деяких військових супутників, супутників зв'язку, наукових апаратів, супутників ГЛОНАСС. Через припинення роботи з українськими підприємствами довелося згорнути виробництво ракет «Союз-ФГ», зупинилися пуски найекономічніших на той момент ракет «Дніпро», було заморожено проект «Морський старт».

Поза санкціями, але з ініціативи NASA було обмежено або призупинено обговорення можливих майбутніх наукових проектів між американськими та російськими вченими. Проте практично незайманими залишилися всі напрямки, що вже діють. Це стосувалося дослідження Місяця на супутнику LRO та Марса з апаратами Mars Odyssey та Curiosity. У всіх випадках на американських апаратах до цього дня діють російські наукові прилади, і вчені з Москви продовжують вести з ними роботу. Також незайманою залишилася програма Міжнародної космічної станції.

У 2014 році Пентагон серйозно усвідомив свою залежність від Росії у космосі. Виявилося, що без постачання ракетних двигунів РД-180 загальмується програма запуску військових космічних апаратів. Альтернативи надійному відносно дешевому носію Atlas V на той момент у США не було. Хоча на той час вже активно розвивалася компанія Ілона Маска SpaceX, але ракета Falcon 9 ще не відповідала вимогам надійності та не була сертифікована для виконання відповідальних запусків на користь держави.

У результаті США обрали компромісний варіант: запровадили санкції проти російської ракетної техніки, але з відстроченим терміном — обмеження мали набути чинності лише 2023 року. На той час у США сподівалися досягти імпортозаміщення та створити свої власні двигуни та ракети.

NASA профінансувало розробку двигунів BE-4 компанією Blue Origin, а також Пентагон вклався і в нові двигуни Raptor компанії SpaceX. З двигунами BE-4 передбачалося створити ракету Vulcan на заміну Atlas V. Щоб не залишатися без перевіреного засобу запуску, США продовжували закуповувати російські РД-180 до 2021 року. Навіть зараз у американців залишається запас російських двигунів на півтора десятки запусків. Паралельно Пентагон почав активніше замовляти запуски у компанії SpaceX, чиї ракети стали значно надійнішими.

У пілотованій космонавтиці в 2014 році у США залежність від Росії була ще критичнішою. Три роки раніше завершилася програма Space Shuttle, і всі пілотовані польоти на МКС виконувались на кораблях «Роскосмосу». Розірвавши США з Росією відносини в той момент, вся програма Міжнародної космічної станції завершилася б, а сама станція неминуче зійшла з орбіти.

Для США, які вклали в станцію близько 70% із $150 млрд загальних витрат і витратили півтора десятиліття на будівництво, це стало б серйозним ударом по національному космічному статусу, особливо на тлі Китаю, що активно розвивається. Ставка на швидке виправлення ситуації силами приватних компаній у той час себе ще не виправдала, і навіть SpaceX, що стрімко прогресує, впорався із завданням запуску людей у ​​космос лише через шість років.

Астронавти Боб Бенкен та Даг Херлі на кораблі SpaceX Crew Dragon прибули на МКС 31 травня 2020 року

Лише у 2020 році космічний корабель Crew Dragon з екіпажем астронавтів-випробувачів Дагом Херлі та Бобом Бенкеном позбавив NASA дев'ятирічної залежності від космічних кораблів «Роскосмосу». Польоти американців на "Союзах" не припинилися, але тепер це експедиції з обміну: замість "крісла на "Союзі"" росіяни отримують "крісло на Crew Dragon". Першим таким космонавтом на новому американському кораблі стала 2022 року Ганна Кікіна.

Анна Кікіна у складі екіпажу місії Crew-5 залишила МКС на кораблі Dragon SpaceX

США залежали від «Роскосмосу» на МКС навіть у такій непростій справі, як туалет. На станції було два туалети: один — у російському сегменті, другий — в американському, але конструкція обох була російською, і NASA оплачувало російській РКК «Енергія» встановлення та обслуговування сантехніки. Лише 2021 року на американському сегменті з'явився новий туалет американської розробки, який досі проходить випробування.

2022 - даний час. Космічний розлучення

На момент повномасштабного вторгнення Росії в Україну США вже активно готувалися до «космічного розлучення». Після успішного польоту Crew Dragon вдалося забезпечити астронавтів надійним доступом до космосу з території США. У січні 2024 року успішно стартувала ракета Vulcan із новими двигунами BE-4 американської розробки та виробництва.

Однак ключова залежність США від Росії — у пілотованій космонавтиці на МКС — поки що не зникла. Міжнародна космічна станція є дві зістиковані космічні станції: російську, зібрану з ще радянського доробку на базі розробок станції «Мир-2», і американську Freedom. Ці дві частини звуться російського та американського сегментів МКС. До складу американського сегменту МКС входять також японський та європейські модулі та канадський робот-маніпулятор Canadarm-2.

Незважаючи на різницю сегментів, на етапі створення МКС було закладено взаємну залежність країн-учасниць одна від одної. У складі російського сегмента розміщується модуль "Звєзда" з двигунами корекції орбіти МКС. В американському сегменті знаходяться гіродини – силові гіроскопи, які дозволяють змінювати орієнтацію станції без витрат палива. Але повної незалежності від російських двигунів де вони дають. Американський сегмент забезпечує російському більшу частину електроживлення, а NASA надає Роскосмосу послуги зв'язку через свої геостаціонарні супутники.

Ключова залежність NASA від "Роскосмосу" - це можливість коригувати орбіту МКС. Наразі корекція орбіти можлива лише російським модулем «Звєзда» або російськими кораблями «Прогрес». Від цієї можливості залежить як продовження польоту МКС, так і його припинення: для керованого та безпечного зведення з орбіти 400-тонної станції потрібно контролювати її орбіту до входу в атмосферу.

Модуль «Звєзда»

Американські вантажні кораблі Cygnus двічі проводили експериментальні включення двигунів для корекції, але це був рідкісний досвід, який не повторювався. До того ж сам Cygnus залежить від російських технологій, оскільки стартує до МКС на ракетах Antares та Atlas V з російськими двигунами першого ступеня.

Зараз компанії Northrop Grumman та Firefly розробляють нову модифікацію Antares вже без російських двигунів. Цікаво, що компанія Firefly завдячує своїм розвитком підприємцеві українського походження Максу Полякову, який вклався у проект та залучив до розробки українських інженерів із Дніпра.

Влітку 2022 глава «Роскосмосу» Юрій Борисов оприлюднив плани виходу Росії з проекту МКС до 2028 року. Передбачається, що на той час «Роскосмос» збудує нову власну станцію РОС. Інші країни-учасники готові продовжувати польоти МКС до 2030 року, а може, й довше. Це означає, що NASA вже не може покладатися на «Роскосмос» у відповідальній задачі безпечного зведення станції з орбіти, коли настане час.

Тому в 2023 році NASA запланувала виділити щонайменше $1 млрд на створення Deorbit module - додаткового модуля МКС, здатного знизити орбіту станції на 220 км, щоб контрольовано припинити її політ. Однак якщо такий модуль забезпечити засобами заправки, то він зможе закрити потребу МКС не лише у зниженні орбіти, а й у її підвищенні, тобто фактично стане заміною російській «Зірці». Це й означатиме докорінний перелом залежності NASA від «Роскосмосу».

Для "Роскосмосу" "американське імпортозаміщення" означає втрату доходів. Кожен двигун РД-180 продавався по $10–15 млн, за запуск кожного астронавта NASA платила по $50–80 млн. Кожен комерційний запуск «Протона» приносив спочатку $100 млн, потім $65 млн… І все це становило значну частину російського космічного бюджету, забезпечувало підприємства та десятки тисяч робітників замовленнями та зарплатою.

Тепер для збереження колишнього рівня космічної діяльності та робочих місць «Роскосмос» має знайти нові замовлення, але ні Європа, ні Китай чи Індія не здатні їх забезпечити та й не зацікавлені в такому щедрому фінансуванні російської космонавтики. Єдина надія "Роскосмосу", крім зростання військового замовлення, - це Російська орбітальна станція. Але час іде, а жодної державної програми щодо її будівництва не затверджено, і додаткових бюджетів під цю станцію поки що не виділяється.

У той же час NASA старанно підкреслює, що зацікавлене у продовженні співпраці з «Роскосмосом», тому немає жодних об'єктивних причин, крім політичних, руйнувати зв'язки, що склалися. Якщо ж політичні розбіжності між країнами погіршуватимуться і «розлучення» стане незворотним, то заміна «Зірці» стане не лише черговим успіхом американського імпортозаміщення. Вона закриє цілу епоху у світовій космонавтиці, коли космос виглядав простір для співпраці та обміну досвідом, незважаючи на всі земні розбіжності. Поки що спільна робота на МКС, обмінні польоти росіян та американців на космічних кораблях один одного прикрадають цю суперечність і зберігають надію, що все ще можна відкотити назад, налагодити мир на Землі та продовжувати разом освоювати космос.

«Аргумент»

На цю тему:

• Росія загрожує ядерною гонкою в космосі, але навряд чи вона має на це сили
• Путин пообещал россиянам полет на Марс в 2019 году, но даже на лунную программу денег нет
• Френк Ледвідж: Передчуття війни в космосі
• Росія і Китай відпрацьовують в космосі знищення супутників - голова ВПС Британії
• «Між Росією та Заходом у космосі триває супутниковий конфлікт» - Жак Массей
• WSJ: за три тижні до початку війни Росія запустила в космос апарат із компонентами ядерної антисупутникової зброї