Герої-медики – без визнання держави. З якими проблемами стикаються медики Першого добровольчого мобільного шпиталю

Версия для печати

Цей проєкт працює в інтересах українських військових та цивільних на прифронтових територіях ще з 2014 року. Після початку широкомасштабної війни масштаби роботи ПДМШ значно зросли. Зараз за місяць через їхні руки проходить до тисячі евакуйованих та пацієнтів. 

Журналісти видання “Новинарня” приїхали до Лимана на розмову з медичною керівничкою ПДМШ Світланою Друзенко з позивним “Лана”. Розповідаючи про роботу мобільного шпиталю та його взаємини з державою, Лана називає статус добровольців “напівлегальним”. Та порушує непросте питання: чому добровольцям ПДМШ не хочуть давати статус учасників бойових дій?  

Літнє подвір’я на околицях міста Лиман Донецької області – острівець спокою. Далекі вибухи і маскувальна сітка на альтанці не порушують атмосфери затишку обіч війни. Охайна грядка з молодою зеленню, курник. Тут базуються медики Першого добровольчого мобільного шпиталю імені Миколи Пирогова.

Цей проєкт працює в інтересах українських військових та цивільних на прифронтових територіях ще з 2014 року. Після початку широкомасштабної війни масштаби роботи ПДМШ значно зросли. Зараз за місяць через їхні руки проходить до тисячі евакуйованих та пацієнтів. Масі Найєм – один із тисяч воїнів, врятованих ПДМШ.

Фактично, через “Перший добровольчий” цивільні медики мають змогу долучитися до безпосередньої роботи за фахом на фронті, але не мобілізуватися при цьому до війська. Фельдшери, хірурги, травматологи, анестезіологи, парамедики та багато інших спеціалістів працюють у ПДМШ на ротаційній основі. Є жінки, що відбувають по кілька місячних ротацій поспіль. А деякі волонтери, наші й іноземці, приїздять для цього з-за кордону.

Читайте також: Геннадій Друзенко: "На фронті відчувається якісь тихий, але потужний підземний гул. І це гул невдоволення насамперед владою в тилу"

“Ми не замінюємо – ми посилюємо”

До Революції Гідності діяльність Світлани Друзенко була далекою від медицини – вона редагувала тексти та робила переклади з польської, зокрема перекладала конституційні акти ЄС. Однак події, що почалися в листопаді 2013-го, змінили все.

Світлана Друзенко. Фото: Олена Максименко / Новинарня

Перший добровольчий мобільний шпиталь почав свою діяльність одночасно з війною, яка тоді називалася АТО. Спершу Світлана допомагала організовувати ротації іншим, а з 2016 року почала долучатися сама – перед тим вивчилася на фельдшера.

Першим пацієнтом був поранений воїн у Новоайдарі – його оперували у військовому шпиталі. Лана допомагала як операційна медсестра: “Пам’ятаю, що це була важка операція на стегновій кістці”.

Коли інтенсивність бойових дій пішла на спад, помічників-добровольців почали потроху виводити з фронту. Із 2018-го по 2021 рік ПДМШ переключився здебільшого на цивільну медицину на прифронтових територіях.

“У нас були цілі медичні десанти, – згадує Лана роки АТО й ООС. – Багато працювали з цивільними. У нас був мобільний рентген, і ми їздили по селах, допомагали обстежувати місцеве населення. У 2019-му їздили по бригадах [ЗСУ], там робили обстеження”.

Фото з ФБ-сторінки ПДМШ

Після лютого 2022-го медики-добровольці знову неабияк затребувані на фронті. Почалася хвиля новобранців – протягом повномасштабки до ПДМШ долучилося близько 300 людей, розповідає Світлана. Зосередились на підсиленні тих точок, де бракувало потужностей ЗСУ.

“Реанімаційні бригади, доправлення від стабпунктів до прифронтових лікарень – ми зайняли цю нішу. Зараз не тільки ми цим займаємось, авжеж. А ми маємо професійні бригади, які працюють на сучасному обладнанні, швидких класу “С”. У нас на сьогодні вже є нові ШВЛи, монітори. Маємо реаніматологів, анестезіологів, лікарів невідкладних станів. Фельдшери і водії – дуже часто ті, що і в цивільному житті працюють на “швидких”. Крім цього, ми працюємо на стабілізаційних пунктах. Нікого не замінюємо – ми просто посилюємо ті місця, де не вистачає медиків. А в такій масштабній війні не може вистачати медиків у принципі. Потрібні хірурги, травматологи, анестезіологи, операційні медсестри, анестезисти”, – пояснює Лана.

ПДМШ також займається медичною евакуацією: “З певних точок евакуації, де військові передають нам поранених, привозимо їх на стабілізаційний пункт. У нас є машини, які проходять там, де не проходять “швидкі”. Зокрема на Humvee працюємо”.

Фото з ФБ-сторінки ПДМШ

На брак роботи на Лиманському напрямку скаржитись не випадає, однак Лана визнає: зараз це “квіточки” в порівнянні з тим, що доводилося “вивозити” на Бахмутському та Авдіївському напрямках. У період боїв за Бахмут і Авдіївку ПДМШ доводилося працювати цілодобово й без упину.

Читайте також: Геннадій Друзенко: В Силах оборони України тотальний дефіцит всього, що стосується фронтової медицини

“За квітень через наші руки пройшло 800 пацієнтів, – згадує медичка. – А бувало, і 2-3 тисячі проходило [за місяць]. Саме поранених, тому що є й окремі соматичні пацієнти”.

Зараз медики ПДМШ працюють лише на Донеччині. Раніше ж стояли і на Запоріжжі, на Луганщині. Разом із військовими медики Першого добровольчого пройшли весь шлях звільнення Харківщини.

У цих широтах здебільшого точиться війна дронів і артилерії, відповідно, в “тренді” – мінно-вибухові та осколкові поранення. Під час боїв за Бахмут, з огляду на близький контакт, траплялося чимало кульових.

Якщо на початку повномасштабки на операційний стіл добровольців потрапляло чимало поранених цивільних, то зараз такі випадки – рідкість.

Читайте також: Геннадій Друзенко: Рецепт перемоги

Найєм та інші пацієнти ПДМШ із двома днями народження

Поки дозволяла ситуація, добровольці ПДМШ працювали у лікарні в Бахмуті. Робили зокрема надскладні нейрохірургічні операції. Тоді на ротації були нейрохірург Олександр Марков та політравматолог Данило Сафронов із позивним “Будда”.

Данило Сафронов “Будда”

Будда відомий як автор документальної книги “Світло в кінці операційної” та практик реабілітаційного методу Redcord. “Новинарня” спілкувалася з ним раніше. Оскільки Будда займається не лише лікуванням, а й реабілітацією, одного дня до нього на відновлення прийшов пацієнт, якого, як виявилося, він свого часу оперував у Бахмуті. Хірург впізнав власний почерк в історії хвороби, а також татуювання військового. Запитав: “Ти знаєш, хто тебе оперував?” – “Та ні, я ж без свідомості був…” – відказав той.

“Взагалі, багато цікавих історій трапляється. Бувало, коли до нас поранений потрапляв просто у свій день народження, у нього була зупинка серця, вижив, мав другий день народження. Наші не витримали, купили йому тортик, принесли просто у “швидку” і вітали”, – згадує Лана.

Особливо приємно бачити колишніх важких пацієнтів, щодо яких були сумніви, чи довезуть їх узагалі живими. А за місяць-два вони вже одужують.

Також врізаються в пам’ять поранені діти. Світлана згадує перші удари авіабомбами по житлових будинках у Бахмуті, коли такі трагедії ще не стали звичними: “Наша швидка забрала 9-річного хлопчика, відвезла в лікарню, там його наші ж лікарі стабілізували та відвезли потім у Дніпро. А ще були сестрички, які під обстріл під Бахмутом потрапили. Одна з них потім померла у Дніпрі в лікарні, інша лишилася жива…”

Саме медики ПДМШ вивозили важкопораненого Масі Наєма, який підірвався на міні – згодом він дякував їм за порятунок.

Перший добровольчий мобільний шпиталь опікується не тільки пораненими, а й соматичними пацієнтами. Тому серед лікарів, які працюють у ПДМШ, є й терапевти. Приїжджають і мануальні терапевти, масажисти – фахівці різних спеціальностей.

Читайте також: Геннадій Друзенко: Демобілізована нація

Хто і як працює на ПДМШ

Ротація в ПДМШ триває місяць. Це оптимальний термін, аби медик-доброволець міг оформити відрядження або відпустку на основній роботі, увійти в ритм фронтового життя та зробити свій практичний внесок.

Запрошення з ФБ-сторінки ПДМШ

Доброволець, що їде вперше, має пройти тренінг тривалістю 3-5 днів. Адже яким би фахівцем він не був за своїм профілем, для роботи на фронті важливо опанувати також тактичну медицину, правила безпеки, ази психологічної допомоги – собі та іншим. Також кожен проходить співбесіду.

“Це переважно медичний персонал, від медсестер до професорів. Хоча парамедики в нас також були і чудово працювали, здебільшого на медеваку”, – розповідає Світлана про добровольців, які працювали і працюють на ПДМШ.

Критерії відбору прості, однак безжальні: суворий “сухий закон” під час ротацій, професійність та бажання працювати.

Крім того, високі вимоги до водіїв. Адже машини доводиться водити не легкові і не в тривіальних умовах.

“Водій відіграє величезну роль в евакуації, і часто від нього може залежати життя всього екіпажу. Адже тут буває небезпечно під обстрілами. Ми потрапляли”, – пояснює медична керівниця мобільного шпиталю.

Липнева ротація ПДМШ 2024 року. Фото з ФБ-сторінки ПДМШ

Серед тих, хто долучається до лав ПДМШ, також іноземці. Здебільшого українського походження.

Так, приміром, уже кілька разів на ротації приїздила фахівчиня з Німеччини Діана.

“Вона працює як реаніматолог в операційній, в евакуації на гелікоптерах, із найсучаснішим обладнанням, – розповідає Лана. – Діана також викладає, вона реально крута, дуже добре себе тут показала. Не соромиться казати правду, і військовим зокрема. Має величезний авторитет, вміє доводити свою думку. Вона повертається в Німеччину, має там роботу, вона багатодітна мама. Чоловік – німець, але він її розуміє.

Були ротації, коли Діана на місяць приїжджала, а бувало – виривається хоча б на два тижні. Ми дозволяємо, адже це ветеран, якого ми знаємо і який може одразу включитися в роботу та приносити величезну користь”.

Медична керівниця згадує також добровольця з Корсики – Тараса з позивним “Корса”, що має в біографії французький Іноземний легіон, жінку-анестезіолога з Австрії, фельдшерку й медсестру з Іспанії – “це українці, які могли б спокійно жити за кордоном, але вони все одно приїздять і допомагають тут”.

Читайте також: Як правильно пройтись по муках: від рапорту до МСЕК - який процес отримання довідки про обставини травми

Світлана Друзенко з добровольцем ПДМШ. Фото: Олена Максименко / Новинарня

Приїжджають на допомогу й іноземці, зокрема з Канади й Великої Британії. Однак співпраця з ними дається непросто через мовний бар’єр – на жаль, не всі українські медики можуть вільно комунікувати з іноземними колегами. Аби спростити це, в ПДМШ формували англомовні екіпажі.

“У нас дуже цікаві люди, освічені. Ось Євген, він айтішник, пише програми для атомних станцій. Починав із Червоного Хреста. Брав участь в евакуації цивільних із Лимана ще до того, як його захопили 2022 року. За його екіпажем буквально міст підірвали, який зараз лежить в руїнах. Он кухар сидить, котрий у нас першокласний водій, їздить на будь-якій техніці. Той же Humvee – дуже проблемна машина насправді, треба вміти її обслуговувати”, – розповідає Світлана.

За її словами, 80% тих, хто приїжджає на одну ротацію, повертаються в ПДМШ знову.

Фото з ФБ-сторінки ПДМШ

Дехто сидить на ротаціях по кілька місяців. Наприклад, медичка з позивним “Булка” – вона майже не виходить із ротацій з літа 2022-го, нині поїхала на два тижні побачити 6-річну дитину, після чого знову в добровольчий шпиталь.

Читайте також: Олена на псевдо "Одуван": Історія дівчини яка рятує українських воїнів

“Свого часу мали дозвіл за підписом Залужного”

На початку повномасштабного вторгнення контакти з військовими доводилося налагоджувати практично з нуля. Тепер уже ПДМШ не має необхідності представляти себе. Бригади, які виходять на відновлення, “передають” медиків-добровольців “у спадок” наступникам. У випадках, коли підрозділи вимушені відступати, ПДМШ лишається поряд до останнього.

“Ми працюємо за дозволом, – зазначає Друзенко. – Свого часу це був підпис Залужного. Згодом намагалися офіційно підписати, як колись у нас був до повномасштабного вторгнення меморандум підписаний. Але поки не вдається”.

Зараз на Лиманському напрямку цивільних лишилося мало, тож взаємодія з ними зведена до мінімуму. Однак на попередніх ротаціях було й інакше. Так, у Слов’янську медикам ПДМШ доводилося багато допомагати цивільній лікарні, за що досі вдячний мер Слов’янська. “Тому що, коли місцеві лікарі виїхали через обстріли, медики-добровольці були поряд і дуже багато оперували. Всіх цивільних, хто потрапляв, навіть алкоголіків і наркоманів – такі також лишається. Ми не відмовлялися від жодної роботи і допомагали. З нами легше, адже ми цивільні”, – пояснює Друзенко.

Окремий пласт роботи – тилове забезпечення ПДМШ. Добровольці в тилу шукають людей для залучення в ротації, комунікують із донорами, ведуть логістику та інформаційну роботу.

Підрозділ існує лише за рахунок благодійних внесків.

За словами Світлани Друзенко, підтримують ПДМШ як фізичні особи в Україні та за її межами, так і організації, зокрема “Нова пошта” та фонд Razom for Ukraine.

Доходи й витрати ПДМШ у травні 2024 року. Графіка з ФБ-сторінки ПДМШ

“Жодної копійки від держави ми не отримали, це все збір донатів. І половина цих коштів іде на ремонти машин. У нас величезний автопарк, і ми намагаємося його підтримувати в належному стані. Є механіки, які в нас працюють на постійній основі. Ну, і, зрозуміло, тут потрібно за щось жити, їсти, доїхати, пальне багато грошей з’їдає. Постійно шукаємо ресурси. Недарма ми відкриті для журналістів, щоб про нас знали не тільки в Україні, а й за кордоном, щоб бачили нашу реальну роботу”, – пояснює Лана.

Багато цінних контактів зав’язуються суто на рівні людського спілкування. Так, приміром, коли Геннадій Друзенко, Ланин чоловік та один із засновників ПДМШ, був у справах у Швейцарії, він згадав про тамтешній завод, який виготовляє дорогий апарат штучної вентиляції легень Hamilton. Геннадій заїхав туди, безпосередньо налагодив стосунки… “І в нас уже є “Хемілтон”, – тішиться Лана, – яких немає майже ні в кого більше”.

Читайте також: Геннадій Друзенко: Я бачу попереду великі випробування, які можуть перерости в трагедію, якщо ми не мобілізуємось як навесні два роки тому

Окрім надання допомоги, лікування й евакуації поранених, ПДМШ розвиває ще один напрямок – реабілітація. Це точно не втратить актуальності навіть тоді, коли бойові дії закінчаться. Для цього під Києвом будується реабілітаційний центр. На добудову потрібен щонайменше ще один рік. Однак склад для медикаментів та будиночки, де можуть жити добровольці, уже є.

“Від держави хотілося б бодай визнання”

Добровольці, принаймні ті, що брали участь у війні до 2022 року, мають право отримувати статус учасника бойових дій. Медики, парамедики і водії ПДМШ спершу отримували відповідні посвідчення. Однак у певний момент Міністерство у справах ветеранів перестало надавати добровольцям цей статус і документ.

Світлана Друзенко. Фото: Олена Максименко / Новинарня

“Цікаве питання, – каже Лана Друзенко. – Ми підпадаємо [під закон про УБД для добровольців], але Міністерство ветеранів чомусь дуже противиться. Не знаю, може, в них якісь особисті упередження щодо нас”.

“Окремі особи, які хочуть іти до кінця, через Верховний суд, таки отримали УБД. Але це довго і складно. Якби це було незаконно і неможливо, то наші люди не вигравали б у Верховному суді. Значить, це законно. Але чомусь нам чинять перепони. Зрозуміло, що з початком повномасштабної війни люди йшли на фронт не за УБД. Та ця історія тягнеться ще з часів АТО і ООС. Спочатку певна кількість людей (добровольців – “Н”) отримали УБД, потім це прикрили. Й інші умови виставили для отримання УБД. Під ці умови багато хто підпадає. Навіть військові дивуються, що нам не дають [статус УБД]. Та ми на це не маємо жодного впливу”.

Лана визнає – хотілося б офіційного визнання на законодавчому рівні, мінімальних гарантій і соціального захисту.

Також вона підкреслює ефективність тимчасового залучення медиків до фронту, як це робить ПДМШ.

Фото з ФБ-сторінки ПДМШ

“Співпраця цивільних медиків і військовослужбовців можлива абсолютно на нормальних умовах. Є прийняті закони, тут не треба нічого ухвалювати додатково.

ПОТРІБНО ТІЛЬКИ ЗАЛУЧАТИ НАС НА ОФІЦІЙНОМУ РІВНІ, ЩОБ МИ НЕ БУЛИ НАПІВЛЕГАЛЬНІ.

Просто посилити медицину там, де є прогалини.

Ну, не можемо ми повністю знекровити цивільну медицину, вигребти всіх медиків і відправити на війну! А так – береш медика на місяць, і він потім повертається до себе на роботу.

Коли нам кажуть: “ідіть мобілізуйтесь” – не всі можуть. Є люди, які через хвороби не можуть бути мобілізованими, але спроможні на короткий термін приїхати, а потім далі лікуватися, підтримувати себе. Існують сімейні обставини – маленькі діти, хворі батьки, коли медики не можуть повністю кинути сім’ї, але можуть приїхати [добровольцями на місяць]. Є люди, які навчаються на стаціонарі – вони теж можуть долучитися на певний період, і при цьому не кинуть навчання. Дуже багато таких моментів.

Я більше скажу – ми працюємо ефективніше, швидше реагуємо, у нас немає стільки бюрократії [як у військових]”.

Читайте такожу: Герої нашого часу. «Австрійка» — справжній шпиталь на колесах

На думку Друзенко, держава боїться не завжди “зручних”, мало керованих добровольців. Однак ПДМШ – не збройне формування, його місія – суто медична. Тож жодної загрози медики-добровольці не мали б становити.

Чому добровольці ПДМШ нині не можуть отримати УБД: офіційні пояснення

Щодо визнання статусу УБД медиків-добровольців на державному рівні, “Новинарня” звернулася до Міністерства у справах ветеранів, а також до ГО “Юридична сотня”.

І одна, й друга відповіді містять констатацію: після березня 2022 року неможливо за законом отримати статус учасника бойових дій, не перебуваючи у складі Сил оборони. А ПДМШ – не перебуває.

Ольга Термено, керівниця ветеранського напряму ГО “Юридична сотня”, пояснює:

– Якщо проаналізувати зміни до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, можна побачити, що питання статусу учасника бойових дій для добровольців періодично змінювалося. У законодавстві чітко розмежовані періоди АТО, ООС та повномасштабного вторгнення.

До 1 січня 2020 року право на отримання статусу учасника бойових дій мали ті добровольці, які у складі добровольчих формувань у подальшому були включені до Сил оборони. Важливо, що це стосувалося лише періоду проведення антитерористичної операції.

Закон № 329-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо надання статусу та соціальних гарантій окремим особам з-поміж учасників антитерористичної операції”, на підставі якого, власне, і почали надавати статус УБД ширшому колу добровольців, був підписаний президентом Зеленським у грудні 2019-го та набув чинності 1 січня 2020 року. Зокрема, до переліку учасників бойових дій включаються особи, які у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету і територіальної цілісності України, протягом не менше 30 календарних днів (у тому числі за сукупністю днів) брали безпосередню участь в антитерористичній операції, перебуваючи безпосередньо в районах АТО в період її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів, у взаємодії зі Збройними силами, Міністерством внутрішніх справ, Національною поліцією, Національною гвардією, Службою безпеки України. Тоді ж добровольці почали отримувати посвідчення і відповідний статус.

На період ООС цей алгоритм не діяв.

Під час операції Об’єднаних сил управління було передано від СБУ до Об’єднаного оперативного штабу ЗСУ, який міг залучати до проведення операції тільки військових. СБУ ж могла залучати цивільних (добровольців) до виконання бойових завдань та надавати витяг про їх залучення, який є однією з підстав отримання статусу УБД добровольцями.

Важливо зазначити, що додали також обмеження: дія закону не поширюється на працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь в АТО, а також волонтерів, – нагадує Термено.

Руслан Приходько, заступник міністра у справах ветеранів,

на початку відповіді посилається на пункт додатку до Женевських конвенцій, відповідно до якого захист, на який мають право цивільні медичні формування, припиняється, якщо вони використовуються, крім їхніх гуманітарних функцій, для вчинення дій, що завдають шкоди противнику. (Цей акцент виглядає дещо дивним, адже ПДМШ від початку існування позиціонували себе виключно як медики.)

– Статтями 12 та 13 Протоколу І (Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12.08.1949, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів, від 08.06.1977) встановлено, що медичні формування в будь-який час користуються повагою й захистом і не можуть бути об’єктом нападу та ні за яких обставин не повинні використовуватися для спроб прикрити воєнні об’єкти від нападу, сторони, що перебувають у конфлікті, забезпечують, якщо це можливо, таке розміщення своїх медичних формувань, за якого їх безпека не буде перебувати під загрозою при нападі на воєнні об’єкти.

Водночас захист, на який мають право цивільні медичні формування, припиняється, якщо вони використовуються, крім їхніх гуманітарних функцій, для вчинення дій, що завдають шкоди противнику.

Представник Мінвету посилається також на статті 6 і 5 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, однак вочевидь не враховує змін, які додалися до статті 6 із вступом у силу закону № 329-IX.

Руслан Приходько наголошує: медичні працівники проявляють неабияку мужність в умовах сьогодення, тисячі медиків рятують життя українських воїнів і цивільного населення, тож вони роблять вагомий внесок і заслуговують шанобливого ставлення та найкращих слів вдячності. Однак – не статусу УБД та відповідних пільг:

– Законом не передбачено встановлення статусу учасника бойових дій особам, які надавали медичну допомогу населенню, в тому числі військовослужбовцям, зокрема в період воєнного стану, оголошеного в Україні у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Що змінилося після повномасштабного вторгнення?

“Юридична сотня” констатує: норму про надання статусу УБД добровольцям не скасовували після оголошення воєнного стану.

– Пункти про добровольців, які в подальшому були включені до складу Сил оборони, а також добровольців періоду АТО (до 23 лютого 2018 року), залишаються незмінними. Проте також тепер врахований період після початку повномасштабного вторгнення. Законом № 2864-IX від 12.01.2023 додано право на отримання статусу УБД особами, які з 24 лютого по 25 березня 2022 року відповідно до Закону України “Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України” або у складі добровольчих формувань у взаємодії із Силами оборони брали участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів.

Але знову ж, дія цього пункту не поширюється на працівників підприємств, установ, організацій.

ЗА УЧАСТЬ У БОЙОВИХ ДІЯХ ПІСЛЯ 25 БЕРЕЗНЯ 2022 РОКУ ОТРИМАТИ СТАТУС УБД, НЕ ПЕРЕБУВАЮЧИ У СКЛАДІ СИЛ ОБОРОНИ, НЕМОЖЛИВО,

– наголошує юристка Ольга Термено.

Добровольці ПДМШ, окрім як через суд, наразі не можуть отримати статусу навіть до часової межі 25 березня 2022 року.

Ольга Термено припускає, в чому можуть бути причини такої відмови:

– Окремо визначеної норми про медиків-добровольців немає. Важливо було входити до складу добровольчого формування, співпрацювати із Силами оборони, незалежно від того, чи це медик, чи інший доброволець. Проте проблема полягала в тому, що дія норми про статус УБД для добровольців не поширюється на працівників підприємств, установ, організацій. Саме цей пункт зазвичай був підставою для відмови в наданні статусу УБД, адже деякі медики-добровольці, які зверталися по отримання статусу, на час залучення до АТО були працівниками підприємств, установ та організацій.

З іншого боку, у той період багато медиків були залучені як працівники від Міноборони та отримали статус УБД саме як особи, офіційно залучені до забезпечення та проведення АТО, а не добровольці-медики, що брали участь у бойових діях. Згодом норму про право на статус учасника бойових дій для працівників було виключено, і тепер такі працівники мають право на статус учасника війни.

Загалом медики-добровольці, якщо вони не були включені до офіційних організацій та мають усі необхідні документи, підтвердження та/або свідчення про залучення до бойових дій, можуть отримувати статус УБД.

Фото з ФБ-сторінки ПДМШ

Олена Максименко з Донецької області, опубліковано у виданні НОВИНАРНЯ

фото авторки та з фейсбук-сторінки ПДМШ

Читайте також: 

• Жіноча військова форма: як ЗСУ роблять ще один крок до рівності в армії (ФОТО, ВІДЕО)
•  «На нулях» у Водяному: бої, руїни, снайпери
•  Звернення волонтерського руху до воєнного керівництва: 8 проблем тактичної медицини в Силах оборони України 
• Брак важкого озброєння та прогалини в підготовці кадрів: з якими труднощами зіткнулися ЗСУ
• Історії молодих героїв на службі в українській армії
• Війна - не обставини, це стан країни
• Яна Зінкевич: «Є підрозділи, які взагалі не мають медиків»
• Яна Зінкевич: нікому з бійців-добровольців батальйону «Госпітальєри» не дають учасників АТО