Ще раз про путінську людину

|
Версия для печатиВерсия для печати
Рисунок:  https://twitter.com/ponochevny

...Про те, чи співчувати «своїм» солдатам, сперечалися ще німецькі емігранти-антинацисти. І здебільшого так чи інакше жаліли  їх. Бертольт Брехт у віршах, написаних 1942-го в Каліфорнії, уявляв себе серед німецьких солдатів, що гинуть у російських снігах.

Але написати «наш вермахт» йому не спало б на думку. І це не ставало для нього проблемою, бо мав альтернативу, з якою він міг себе ідентифікувати. Кожен із німецьких вигнанців загалом уявляв, з яких інтелектуальних та інституційних частин хотів би побудувати нову Німеччину на місці нацистського порядку.

А з чого будувати вільну та недержавну Росію, коли й якщо нинішнього режиму не стане? До яких національних цінностей можуть апелювати ті, хто заперечує режим Путіна, що стане в нагоді з запасів, які є в країні? Відповідь погана: не знадобиться буквально нічого...

Почнемо з «нашої армії» (так російських загарбників називали на російському ніби опозиційному телеканалі “Дождь” - прим. А). Згідно з передвоєнним опитуванням, саме армія – найшановніша установа в Росії (частка довіряючих - 61%).

Читайте також: Русская культура всю свою историю лелеяла чмо — и оно выросло, расцвело

Еволюція цієї установи в щось, придатне для служби країні та підпорядковане громадянському режиму, є абсолютно неймовірною.

Радянські та російські збройні сили – це армія, в якій за Сталіна маршали били генералів за службові недогляди, і в якій досі одні категорії рядових зазнають обов'язкових і постійних ритуальних принижень з боку інших категорій рядових. Популярні в армії декламації про «офіцерську честь» - це міркування людей, які не мають уявлення про жодну етику, крім мафіозної.

Насильство на окупованих територіях України є органічним породженням цього військового устрою. Воно не потребує наказів зверху і відбувається природним порядком. Механізмів, що йому перешкоджають, майже немає...

Уявлення про особисту відповідальність у цьому середовищі зустрічаються лише як виняток. Натомість звичайним є обурення тупістю військових начальників, поганим оснащенням та невмінням берегти солдатів. Поки цей гнів не виходить з-під контролю, він працює якраз на посилення армії. А у критичних ситуаціях, мабуть, здатний навіть і вийти з берегів та зруйнувати її разом із державною машиною. Але навряд чи допоможе створити альтернативний порядок...

Слідуючи далі за списком пріоритетів, бачимо на другому та третьому місцях інститут президентства (рівень довіри – 53%) та ФСБ (45%). Пропустимо їх, оскільки самодержавне президентство та спецслужби – стрижень чинного режиму, а ми тут зважуємо лише альтернативи. Далі йде церква (40%).

Відходу більшості італійців та німців від фашизму та нацизму в середині 1940-х допомогла початкова автономія від цих режимів Католицької та меншою мірою євангелічної церков. При всьому конформізмі духовенство не зливалося з режимами. Тому воно не розділило їхню долю і допомогло своїй пастві порвати з ними.

РПЦ таку роль відіграти не може. Якщо шукати аналогії, її можна порівняти хіба що з «німецькими християнами» («Deutsche Christen») 1930-х – течією серед німецьких протестантів, яке хотіло зробити духовенство частиною держапарату, а віровчення - «аризувати». Цей рух не зміг узяти гору і до кінця 1930-х майже зійшов нанівець.

Читайте також: «Православний тероризм» московського патріарха Кирила Гундяєва

У Росії держцерковники конкурентів не мають. Патріархія функціонує як підрозділ президентської адміністрації, а своє віровчення РПЦ підлаштовує під поточні настанови режиму...

Головний путінський храм – це храм, у якому віруючі моляться на портрети переможного генералітету (зображення самого Путіна там теж було, але в останній момент його прибрали). Це храм війни, що трактується як джихад.

Такими є найпопулярніші інституції сьогоднішньої Росії. Можливість їх поєднати з якимось неімперським режимом є сумнівною.

Інші установи та суспільні практики є або муляжами, як парламенти всіх рівнів або «системні» партії, або складовими частинами російської «держави начальства».

Судова система зжила ідеї як самостійності, так і взагалі законності...

Корпоративна автономія та корпоративна етика зжиті повсюдно.

Шкільні вчителі зобов'язані вести щотижневі уроки конспірології та мілітаризму – «Розмови про важливе», а під час ритуальних виборів фальсифікувати звітність як члени виборчих комісій. Російське вчительство тепер стійко асоціюється з цими заняттями, а не з просвітництвом.

Читайте також: Культурний код Росії та кредо Достоєвського: колективна покора, індивідуальна розгнузданість

Після початку війни практично всі вузівські ректори підписали «Звернення»: «Дуже важливо в ці дні підтримати нашу країну, нашу армію, яка обстоює нашу безпеку, підтримати нашого Президента, який прийняв, можливо, найскладніше у своєму житті, вистраждане, але необхідне рішення... Університети завжди були опорою державі...»

Прикладом розгрому історично потужної структури стала реформа Російської Академії наук (РАН). За радянської влади престиж Академії був дуже високий, а членство у ній давало відносну незалежність. У ході державного перевороту в жовтні 1964-го одним із головних звинувачень, висунутих Микиті Хрущову, була його сварка з Академією наук і намір її розпустити.

У роки перебудови кілька академіків, і особливо Андрій Сахаров, були політичними постатями першого ряду. Путін перетворив РАН на другорядну установу, главу якої регулярно виводять на публіку для принижених славослів'їв - не лише перед правителем, а й перед його придворними. Вибори у вересні 2022-го нового президента РАН були більш фіктивними, ніж будь-коли на пам'яті академіків, що живуть.

Читайте також: Унікальні архівні записи українських дисидентів попереджають про сьогоднішню Росію 

За масштабами втрат, завданих просунутими професійними групами в Москві, С.-Петербурзі та, щонайменше, в інших мегаполісах, події 2022 року нагадують наслідки терору кінця 1930-х, хоча й без загиблих.

Той шар, який понад тридцять років був рушійною силою найважливіших внутрішніх подій, від горбачовської Перебудови до масових вуличних протестів навальністів  у 2017-му – 2021-му, якщо й не зовсім зник, то драматично зменшився та впав у апатію. Росія стала одноріднішою і ще менш вестернізованою країною...

Росіяни, які живуть зараз, бачили падіння радянської імперії, а потім послідовне обвалення трьох проєктів національно-державного будівництва Росії.

Читайте також: "Росіяни були кодлом, яке усвідомлювало свою підлість і ницість". Якими були такими й залишились

Перший із цих проєктів, проєкт Єльцина – Гайдара, зазнав невдачі ще у 1990-х, але його фінал відбувся лише зараз. Розпорядники ідейної спадщини Єгора Гайдара, системні ліберали та технократи, які стоять на чолі російської економіки, навіть не спробували запобігти війні. А коли вона почалася, показали себе справжньою опорою путінського режиму. Поки генерали-невдахи програвали кампанії, блискучі менеджери Центрального банку та Міністерства фінансів організували у тилу щось схоже на економічне диво.

Другий проєкт, авторитарна модернізація, здійснювався у першу половину правління Путіна і на початок 2010-х повністю виродився.

І третій проєкт Навального був розгромлений на початку 2020-х ще на ранній стадії, при перших спробах спертися на місцеві інтереси та висунути соціальну доктрину.

Войовнича імперська реставрація виявилася сильнішою і життєздатнішою за всі ці старання надати Росії вигляду сучасної країни.

Сьогодні треба визнати, що імперія середини 1980-х, напередодні горбачовської Перебудови, була інституційно краще підготовлена ​​до радикальних змін, ніж сьогоднішня путінська Росія. Установи були самостійнішими, ніж зараз. Професійні групи твердіше зберігали свою етику, хоч би якою ця етика не була. І свідомість пересічної людини не була в такій гармонії з імперськими реаліями, як зараз.

Типаж путінськогої людини, який заслонив і заглушив усіх інших і задає тон у сьогоднішній Росії, дуже стійкий. Він не цікавиться величиною свого прибуткового податку (ПДФО) і тим, до яких бюджетів цей податок перераховується, т.к. ПДФО платить його наймач. Зате він знає, добрий чи поганий був Сталін. Він уявлення не має, у чому полягають інтереси його рідного міста, зате охоче розповість про патріотичні вуличні свята та ходи «Безсмертного полку». Йому незрозуміло, чому не можна вторгатися в Україну, але він дуже обізнаний у підступності «англосаксів». Він абсолютно адекватний, коли йдеться про побутові справи, і починає виглядати божевільним, варто заговорити з ним про щось громадське.

Така Росія, з Путіним чи без Путіна, може втомитися від війни та змусити владу призупинити її. Імперія здатна невизначено довго жити у застої, але не гарантована ні від переворотів, ні від некерованого розпаду. Але найважче уявити її швидку еволюцію у щось сучасне, не охоплене державними маніями. Сьогоднішня Росія як країна зовсім не готова до цього.

Сергей Шелин, опубліковано на сторінці автора у Фейсбук

Рисунок: Альоши Ступіна


В тему: 

 


Читайте «Аргумент» в Facebook и Twitter

Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter.

Система Orphus

Підписка на канал

Важливо

ЯК ВЕСТИ ПАРТИЗАНСЬКУ ВІЙНУ НА ТИМЧАСОВО ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЯХ

Міністр оборони Олексій Резніков закликав громадян вести партизанську боротьбу і спалювати тилові колони забезпечення з продовольством і боєприпасами на тимчасово окупованих російськими військами територіях. .

Як вести партизанську війну на тимчасово окупованих територіях

© 2011 «АРГУМЕНТ»
Републікація матеріалів: для інтернет-видань обов'язковим є пряме гіперпосилання, для друкованих видань – за запитом через електронну пошту.Посилання або гіперпосилання повинні бути розташовані при використанні тексту - на початку використовуваної інформації, при використанні графічної інформації - безпосередньо під об'єктом запозичення.. При републікації в електронних виданнях у кожному разі використання вставляти гіперпосилання на головну сторінку сайту argumentua.com та на сторінку розміщення відповідного матеріалу. За будь-якого використання матеріалів не допускається зміна оригінального тексту. Скорочення або перекомпонування частин матеріалу допускається, але тільки в тій мірі, якою це не призводить до спотворення його сенсу.
Редакція не несе відповідальності за достовірність рекламних оголошень, розміщених на сайті, а також за вміст веб-сайтів, на які дано гіперпосилання. 
Контакт:  [email protected]