Що ми ще не знаємо про Ігоря Гринкевича та як йому вдалось уникати відповідальності?

|
Версия для печатиВерсия для печати
Фото:

 Ще зовсім нещодавно ім’я Ігоря Гринкевича мало що говорило широкому загалу. Але буквально за лічені тижні зі звичайного львівського бізнесмена він перетворився на людину, про яку говорять в перукарнях та на кухнях.

За останній місяць Гринкевич отримав одразу дві підозри: за спробу дати 500 тис. доларів хабаря працівнику ДБР і за оборудки із закупівлями одягу та білизни для ЗСУ. Хоча насправді Ігоря Гринкевича уже давно, ще понад десять років тому, звинувачували у серйозних зловживаннях, а його компанії регулярно потрапляли в скандали.

Як йому вдалось всі ці роки уникати відповідальності і що ми ще не знаємо про Ігоря Гринкевича? Видання NGL.media опублікувало нові факти із життя  скандального бізнесмена.

***

Офіційна біографія Ігоря Гринкевича, до його приходу у будівельний бізнес, рясніє пробілами. Достеменно відомо лише, що народився він у Львові. Жодних сторінок у соцмережах, ні в якій школі вчився, ні де здобував подальшу освіту.

Насправді свою кар’єру Гринкевич починав не як будівельник, а як пересічний податківець і, схоже, саме ця робота відкрила перед ним практично безмежні можливості бізнесу.

У кінці 1994 року, коли йому був лише 21 рік, Ігор Гринкевич став державним податковим інспектором відділу аудиту фізичних осіб ДПІ по Галицькому району Львова, а вже через півроку став старшим інспектором. Втім уже за півтора року – влітку 1996 року – він звільнився за власним бажанням.

Читайте також: Бізнесмен Гринкевич двічі був фігурантом кримінальних справ через корупційні оборудки, але уникнув покарання

Достеменно невідомо, чим він займався наступні півтора року, але уже з грудня 1998 року Ігор Гринкевич «проходив службу у Головному відділі податкової міліції ДПІ у м. Львові», – повідомили NGL.media у головному управлінні Державної податкової служби у Львівській області. У 2000 році він перейшов з міського в обласне управління податкової міліції. У ті роки головою обласної податкової (1998-2004 рр.) був Сергій Медведчук, брат дуже впливового тоді Віктора Медведчука.

Втім, за кілька років Гринкевич звільнився і з податкової міліції, і у травні 2003 року влаштувався на львівську фірму «Модус 2000», де протримався хіба до осені 2004 року. Там же недовго працювала і його дружина Світлана Гринкевич.

Ігор Гринкевич після затримання за спробу дати хабаря у 500 тис. доларів, 29 грудня 2023 року (фото ДБР)

Вже у 2005 році, згідно з даними YouControl, Ігор Гринкевич став директором «Будівельної компанії “Верховина”». Засновниками і власниками компанії тоді були Анатолій Городечний та Юрій Міськів, якого Городечний називає «соратником Гринкевича».

Тепер Анатолій Городечний пригадує, що познайомився з Ігорем Гринкевичем, коли той викликав його на допит в податкову міліцію. «Я тоді у «Стальконструкції» працював. Він був абсолютно нормальна людина, простий хлопець. Але ми вже років 15 не спілкуємось», – розповідає Городечний у розмові з NGL.media.

З його пояснень випливає, що у бізнесі «Верховини» Гринкевич брав участь з самого початку. Але офіційно співвласником компанії він став лише у 2011-му.

Перший власний бізнес у Гринкевича, згідно з YouControl, офіційно з’явився у 2006 році – частка в охоронно-юридичній компанії «Кобра». У 2009 році Гринкевич став співвласником «Б.К.Верховина», створеної 2006 року, та «Львівського будівельного холдингу». У 2011 році він разом з Городечним став співвласником вже згаданої «Будівельної компанії “Верховина”». Саме з цією компанією, яка реставрувала Вірменський кафедральний собор у Львові, і був пов’язаний перший його скандал.

Читайте також: Бізнесмену Гринкевичу в СІЗО оголосили нову, "важку" підозру

Тоді Ігор Гринкевич вперше став обвинуваченим у службовому підробленні, але його швидко виправдали «за відсутності в його діях складу злочину». Проте через рік постанову та вирок скасували, справу направили на новий судовий розгляд. Тим часом у 2013-2014 рр. Гринкевич ліквідував і «Будівельну компанії “Верховина”», і «Б.К.Верховина». Справа про розкрадання під час реставрації Вірменського собору тривала ще кілька років, у 2016 році суд навіть скерував її на додаткове розслідування, але ще через два роки вона закінчилась нічим.

Ігор Гринкевич разом з сином Романом позують з відзнакою Міноборони (фото Hope.Ua)

Ігор Гринкевич разом з сином Романом позують з відзнакою Міноборони (фото Hope.Ua)

Поруч з чоловіком розвивати бізнес починає і його дружина Світлана Гринкевич. Попри роботу викладачем, спочатку у Львівській комерційній академії, а пізніше у Львівській Політехніці, у 2014 році вона стає співзасновницею підприємства «Львівський завод збірних конструкцій-1». Її партнеркою у цій компанії стає подруга і сусідка Олена Сапіга, донька багаторічного керівника Національної академії сухопутних військ генерала Павла Ткачука.

Ще через два роки Олена Сапіга і Світлана Гринкевич засновують ще одну спільну компанію – «Вест білдінг груп» (на той момент «Дорбудмонтаж-1»). Щоправда, уже через три місяці Олена Сапіга офіційно вийде з засновників, а одноосібною власницею стане юристка підприємства Наталія Тимрук. А зі співзасновників «Львівського заводу збірних конструкцій-1» Олена Сапіга вийде вже у 2019 році.

Загалом Ігор Гринкевич переймається своєю репутацією, вважають його колишні співробітники. Після 2011 року і досі особисто він уже не фігурував у кримінальних провадженнях, хоча пов’язані з ним компанії неодноразово згадували в судових ухвалах. Ці підприємства то ухилялися від сплати податків, то не виконували замовлень, то завищували ціни. В офісах його компаній проводили обшуки, але сам Ігор Гринкевич не отримував повідомлень про підозру.

До грудня 2023 року усі неприємності відбувалось з іншими – часто з тими, хто, схоже, не сильно розумів, що він підписує. А інколи був і офіційно недієздатним.

Читайте також: Як крадуть та в золоті живуть наближені до "Слуг народу" постачальники Міноборони

«Хочеш заробити пару гривень?» 

Типовим прикладом є 66-річний Євген Михайлюк, мешканець селища Новий Яричів на Львівщині, який став і засновником, і директором компанії «Візин Річ» у кінці 2018 року. Поки він «керував» майже два з половиною роки ця компанія отримала підрядів на понад 150 млн грн у кількох областях України.

Наслідком особисто для Михайлюка стали численні допити та обвинувачення у суді. При цьому у розмові з NGL.media він спокійно згадує Гринкевича: «Нормальний мужик. Він мені казав – не хвилюйся, Євгене, все буде добре. Все владнається. Ми працюємо!».

Євген Михайлюк, мешканець містечка Новий Яричів на Львівщині, який став і засновником, і директором компанії «Візин Річ» (фото NGL.media)

Євген Михайлюк, мешканець містечка Новий Яричів на Львівщині, який став і засновником, і директором компанії «Візин Річ» (фото NGL.media)

Зрештою все і «владналося». У 2021 році Михайлюк визнав у суді, що був фіктивним керівником компанії, отримуючи за свої послуги по тисячі гривень на місяць. Його визнали винним у підробленні документів і оштрафували на 17 тис. грн. За час «співпраці» з Гринкевичем, за даними суду, він отримав лише 8 тис. грн.

Уже більше восьми років Євген Михайлюк вважається обмежено дієздатним, спочатку його офіційним піклувальником був син, а у 2023 році піклувальницею суд визначив його дружину. При цьому він не тільки «керував» будівельним бізнесом, але й уклав з банком «Альянс» договір поруки на 1,3 млн грн у якості забезпечення виконання зобов`язань «Візин Річ».

Завдяки поясненням Михайлюка NGL.media з’ясували, що такими ж фіктивними директорами є ще кілька мешканців Нового Яричева, яких залучив такий собі Олег. Як виявилось, мова йде про Олега Томашевського, який досі є засновником «Буд Імперіал Груп», а також був його керівником у 2016-2017 роках. Відомо, що раніше Томашевський працював звичайним виконробом «Мегабудмаксу», яким колись (у 2012-2013 рр) керував Ігор Гринкевич. В кінці 2023 року Олег Томашевський помер.

NGL.media змогли поспілкуватися зі ще одним «директором» компаній Гринкевича, сусідом Михайлюка – 65-річним Ігорем Савчиним. Формально він цілий рік був керівником «Вест Білдінг Груп», хоча пам’ятає мало: «Прийшов Олег [Томашевський] і каже: «Ігор, хочеш заробити пару рублів? Нічого не будеш робити». Так я сказав – «без проблем». Але мені раз чи два кинув по тисячі гривень. Я й справді нічого не робив».

Ігор Савчин, колишній керівник «Вест Білдінг Груп» (фото NGL.media)

Ігор Савчин, колишній керівник «Вест Білдінг Груп» (фото NGL.media)

Ще двоє «директорів» з того ж Нового Яричева – це Роман Ніхтій та Володимир Стриковський. Ніхтій також уже помер, але досі, за даними YouControl, є директором «Львівського будівельного холдингу» – співзасновником цієї компанії також був Ігор Гринкевич.

Щодо Стриковського, то ще з 2019 року і досі він значиться офіційним директором ТОВ «Вест білдінг груп». Музикант у минулому, тепер він працює таксистом. Його родичі, з якими ми змогли поговорити, були дуже здивовані тим, що він є директором будівельної фірми – їм про це нічого не відомо.

Керував цією компанією і Юрій Рогачов (у 2017-2018 рр.), який до того був позаштатним інженером «Львівського будівельного холдингу». У розмові із NGL.media він також підтвердив, що був директором лише «на папері».

Читайте також: Сина Гринкевича затримали в Одесі при спробі втекти з України

Жодних грошей, за його словами, на цій посаді він не отримував, а хтось просто «скористався його порядністю». Документів не підписував, про що свідчив на суді. Хто його втягнув у це – не пам’ятає, а номеру телефону не залишилося. Рогачов підтверджує, що знайомий з Гринкевичем, але на питання, чи той особисто пропонував йому стати номінальним директором, відповідає непевно – «можливо, але вже не пам’ятаю».

За словами одного з колишніх співробітників Гринкевича, який погодився говорити з NGL.media на умовах анонімності, підставними директорами робили різних людей – не лише маргіналів, але й звичайних співробітників компаній. Гринкевич пояснював їм такі прохання тим, що не хоче особисто фігурувати у документах, бо має, мовляв, погану репутацію після скандалу з реставрацією Вірменського собору, а також іншими закупівлями.

Проте такі пояснення виглядають не дуже переконливо. За словами тих, кого викликали на допити, їх прямо питали і про Ігоря Гринкевича, який офіційно не мав стосунку до будівельних фірм, діяльність яких розслідували правоохоронці.

Не лише будівництво

Таких розслідувань було багато. Одним з найгучніших стало розслідування співпраці Ігора Гринкевича з ДП «Укренерго» у 2019-2020 роках. Тоді правоохоронці стверджували, що працівники «Укренерго» вступили у змову з «фактичними власниками ТОВ «Візин Річ» для заволодіння бюджетними коштами».

Під час розслідування справи було проведено низку обшуків, в тому числі і в офісі «Візин Річ», де знайшли печатки більше десятка компаній, частина з яких зараз у аналітичному сервісі YouControl позначені як «Група родини Гринкевич».

Та справа так нічим і не завершилась. Принаймні у судовому реєстрі відсутній вирок, наявні лише ухвали про перебіг розслідування до квітня 2021 року. Тоді з рахунків підприємств «групи родини Гринкевичів» зняли арешт.

Колишні співробітники згадують, що приблизно у 2020 році відбулись неабиякі зміни у поведінці Ігоря Гринкевича. Він і раніше не був м’яким лідером, але відтоді став особливо складним у спілкуванні з підлеглими, які часто змінювались. При цьому кількість підставних директорів суттєво зменшилась – Гринкевич сам ставав засновником своїх підприємств. Або записував їх на членів родини.

За свідченням ще одного колишнього співробітника, ні дружина Ігоря Гринкевича Світлана, ні його донька Ольга, ні його теща Ірина Федак, часто в офісі компаній не з’являлись. Ну, хіба для підписання документів.

Читайте також: ДБР заарештувало майно сім'ї Гринкевичів, на черзі - нерухомість Морозюк

Світлана Гринккевич (фото Facebook)

Світлана Гринккевич (фото Facebook)

Теща Гринкевича, Ірина Федак, є власницею чи співвласницею чотирьох теплопостачальних компаній («Бориславтепло», «АТ Західенерго», «Енерго девелопмент» і «Веттепло») і «МГ Будіндустрія».

Директором ТОВ «Бориславтепло» є Василь Гундер, друг Гринкевича. Уже після арешту чоловіка, у січні 2024 року, дружина Гринкевича переписала підприємство «Катерина», якому належить однойменний мотель біля Львова, саме на Василя Гундера. Він відмовився говорити з NGL.media.

У січні цього року Світлана Гринкевич вийшла також з засновників ТОВ «Маоріс» – ця компанія планувала будівництво масштабного відпочинкового комплексу на території Ясниського кар’єру, що за 20 км від Львова.

До літа 2023 року Світлані Гринкевич офіційно належала і компанія «ВТ Девелопмент», що займалася постачанням харчування для армії. Мова йде про контракти на 1,7 млрд грн, писав Цензор.нет, але самі контракти у Prozorro відсутні. Тепер кінцевим бенефіціаром компанії вказаний Максим Станкевич – ще один з директорів з орбіти Гринкевича. Станкевич, який офіційно керував «Вест білдінг груп» у 2016-2017 роках, ймовірно є сином тодішньої бухгалтерки «Львівського будівельного холдингу».

Ми не будемо описувати всі пов’язані з Гринкевичем компанії – цей текст і так перенасичений назвами. Але припускаємо, що його реальні інвестиції у бізнес можуть бути ще більш захоплюючими. Наприклад, NGL.media встановили, що Ігор Гринкевич планував і майже отримав контроль над державним «Західним експертно-технічним центром Держпраці». Це справді важливе для його бізнесу підприємство, яке видає різні офіційні експертизи – наприклад, проектно-кошторисної документації на будівництво, охорони праці чи промислової безпеки.

У квітні 2023 року майновий комплекс «Західного експертно-технічного центру Держпраці» за 45 млн грн купило львівське ТОВ «Ай ті юнайтед», яке офіційно належить Ігорю Лапці та Руслану Докторевичу – адвокатам, які раніше представляли бізнес Гринкевича в судах. Після того Ігор Гринкевич особисто зустрічався з трудовим колективом експертного центру і представлявся новим власником.

Лапка і Докторевич у розмові з NGL.media заявили, що справді планували перепродати підприємство Гринкевичу.  Ігор Лапка також повідомив, що навіть планувався ремонт і було замовлено у компаній Гринкевича будівельні матеріали та частково їх оплачено з рахунків «Західного експертно-технічного центру Держпраці» в сумі понад 2 млн грн.

Читайте також: Ще одна афера в МО: нерозірвані контракти Гринкевичів і постачання гумових чобіт ЗСУ

Але через документальну тяганину справу відклали на «після свят». Саме тоді у Гринкевича і почались великі проблеми з законом, тому продаж не відбувся, стверджують вони. Вже 1 лютого цього року угоди на купівлю будматеріалів розірвали, повернули придбане, а скоро повернуть і сплачені кошти. За словами Ігоря Лапки, станом на зараз у них немає діючих договорів з Гринкевичем та пов’язаними з ним компаніями.

Водночас саме «Західний експертно-технічний центр Держпраці» восени 2023 року робив експертизу проектно-кошторисної документації для будівництва у селі Новий Кропивник. Цей підряд пізніше отримала компанія сина Ігоря Гринкевича – Романа Гринкевича. Під час аналізу цього кошторису «Наші гроші» виявили, що вартість деяких будматеріалів завищена у півтора рази.

Хлопець Соні Морозюк

На відміну від інших членів родини, син Ігоря Гринкевича, Роман, безпосередньо керував бізнесом, стверджує у розмові з NGL.media один з його співробітників. Основною компанією, якою керував Гринкевич-молодший, був «Будівельний Альянс Монтажпроект».

Саме ця компанія у 2021 році спричинила нову хвилю зацікавлення журналістів родиною Гринкевичів. Йдеться про тендер на будівництво військового містечка на полігоні «Широкий лан» у Миколаївській області. Як з’ясували журналісти Nikcenter, керівники «Будівельного Альянсу Монтажпроект» завищили вартість робіт на полігоні. При цьому частину роботи фактично виконала інша компанія, з якою потім не розрахувалися.

На той момент керівником компанії був Роман Гринкевич, саме він підписував документи. А засновником було вказано мешканця Житомира Артема Гамоцького, раніше неодноразово судимого за кримінальні злочини. Власне, і зараз Гамоцький є обвинуваченим у двох кримінальних справах – про розбій та крадіжку. Але у 2022 році його мобілізували до ЗСУ, і розгляд цих справ призупинений. Сьогодні одноосібним власником компанії є Роман Гринкевич.

Оголошений раніше у розшук Роман Гринкевич після затримання в Одесі, 22 січня 2024 року (фото ДБР)

Оголошений раніше у розшук Роман Гринкевич після затримання в Одесі, 22 січня 2024 року (фото ДБР)

Разом з батьком він фігурує у новому, найгучнішому для родини, скандалі, пов’язаному із закупівлями Міністерства оборони України.

Але насправді вперше на військові підряди Гринкевичів звернули увагу не в кінці 2023 року, коли справа набула національного розголосу, а ще півтора роки тому. У серпні 2022 року слідчі головного слідчого управління Національної поліції  отримали у суді дозволи на обшуки у пов’язаних з цією родиною компаніях і у приватних помешканнях Гринкевичів. Вже тоді слідчі підозрювали, що «група осіб створила схему по шахрайському заволодінню бюджетними коштами в особливо великих розмірах під час постачання товарів для військових потреб ЗСУ».

Читайте також: Дружину підозрюваного в розкраданні грошей ЗСУ бізнесмена Гринкевича звільнили з "Львівської політехніки"

За версією слідства, у цій схемі використовували компанії «Перспектива «Місто буд», «Будівельний альянс Монтажпроект», «Трейд лайнс рітейл» та «Будівельна компанія Сітіград». Отримані від Міноборони гроші одразу перекидали на рахунки інших підприємств, або й на особисті рахунки фізичних осіб «з метою їх подальшої легалізації та виведення у готівку».

Наприклад, ТОВ «Перспектива «Місто буд», згідно з матеріалами справи, уклало в 2022 році договори з Міноборони про постачання бронежилетів, бронешоломів і одноразового посуду на загальну суму понад 500 млн грн.

Як передоплату за договорами 11 травня Міноборони перерахувало компанії 17,96 млн грн за одноразовий посуд, а 9 червня – ще 490,17 млн грн за бронежилети та бронешоломи.

Уже наступного дня після отримання основної суми ці гроші двома траншами (220 млн грн та 150 млн грн) перекинули на інші рахунки – задля «уникнення контролю за отриманими бюджетними коштами», на думку слідчих.

Слідчі також встановили, що лише протягом двох місяців «Перспектива «Місто буд» перерахувала 63,8 млн грн ТОВ «Будівельна компанія Сітіград» та 78,88 млн грн ТОВ «Будівельний альянс Монтажпроект». Крім того, компанія надала «фінансову допомогу» на кілька особистих рахунків, зокрема на особистий рахунок директора ТОВ «Будівельний альянс Монтажпроект» Романа Гринкевича. Ще 35,1 млн грн «Перспектива «Місто буд» заплатила ТОВ «Свісс Кроно» за земельну ділянку.

«В подальшому, підконтрольні членам злочинної групи підприємства і

 перераховують грошові кошти на рахунки «ризикових» підприємств з метою їх подальшої легалізації та виведення у готівку», – йдеться в ухвалах справи. «Грошові кошти, одержані від протиправної діяльності, легалізуються шляхом придбання майна на території України та країнах Європейського союзу», – викладена позиція слідства у ще одній ухвалі.

Щоб відстежити рух грошей, слідчі арештували майно та рахунки компаній, але вже в кінці вересня суддя Печерського районного суду Києва Сергій Вовк скасував арешт.

Читайте також: Скандал з харчуванням військових: замішано керівництво університету Шевченка

«Я від спільних друзів»

Новий інтерес до компаній Гринкевичів у контролюючих і правоохоронних органів з’явився восени 2023-го. У жовтні Рахункова палата опублікувала звіт, у якому йдеться, що «Трейд лайнс рітейл» не поставив речового майна на 585,4 млн грн за сімома договорами, укладеними у лютому 2023-го.

Так само «Будівельна компанія Сітіград» не поставила одягу на 493,5 млн грн і «Будівельний Альянс Монтажпроект» на 425,1 млн грн. Обидві компанії мали по п’ять договорів з Міноборони.

А вже у листопаді на території митного поста «Чайки» Київської митниці вилучили комплекти спідньої білизни, сорочки бойові, футболки літні та інші речі. Їх перевозили трьома вантажівками «MAN» на виконання раніше укладених договорів з Міністерством оборони. Постачальниками були вказані вже згадані раніше «Трейд Лайнс Рітейл», «Будівельна компанія Сітіград» та «Будівельний Альянс Монтажпроект».

Судячи з ухвали суду, Ігор Гринкевич якось дізнався про розслідування і для повернення затриманого майна вирішив дати хабар у 500 тис. доларів. 23 грудня він написав заступнику керівника відділу Головного слідчого управління ДБР: «Доброго дня. Я від спільних друзів. Коли можна набрати?». Зустріч із передачею грошей відбулась 29 грудня, і Гринкевича затримали та вирішили тримати під вартою, дозволивши вийти на волю під заставу у понад 429 млн грн.

Ще кілька місяців тому ДБР порушило кримінальне провадження за фактом оборудок із закупівлями одягу та білизни для ЗСУ. Компанії львівського бізнесмена виграли 23 тендери Міноборони на постачання одягу військовим загалом на понад 1,5 млрд грн.

Вже після затримання Ігоря Гринкевича ДБР повідомить, що також виявили повне невиконання шести контрактів з Міноборони. «Щонайменше за 7 договорами підприємства поставили товар на склади військових частин лише у невеликій кількості, але отримали державні кошти за повне виконання зобов’язань. Також, встановлено, що 8 договорів виконані із запізненням від 3 до 5 місяців», – стверджують в ДБР.

У січні цього року Гринкевичу повідомлять про другу підозру, але мова вже пішла не про невиконані контракти, а про неякісний товар – мовляв, внаслідок поставки неякісного одягу завдано шкоди на понад 934 млн грн.

Підозру отримав не тільки Ігор Гринкевич, а його син та ще троє людей. Наприклад, директор і власник «Трейд лайнс рітейл» Володимир Тимків та директор «Будівельної компанії Сітіград» Віктор Кузьмінський. А от Роман Гринкевич під час обрання йому запобіжного заходу заявив, що документи підписував не він, а офіційний представник очолюваної ним компанії «Будівельний Альянс Монтажпроект» Олександр Шароварський.

Скільки усього замовлень від Міноборони мали компанії Гринкевичів? У Prozorro опубліковані лише частина з них. Наприклад, з «Трейд лайнс рітейл» доступні лише п’ять угод загалом на 1,9 млрд грн, з яких лише 57 млн грн за взуття, а решта – це харчування. Усі договори на харчування підписував т.в.о. директора департаменту ресурсного забезпечення Міноборони Максим Гриценко.

Раніше медіа повідомляли, що компанії Гринкевича упродовж 2023 року отримали від Міноборони контрактів на 1,5 млрд грн лише на поставку літнього одягу та білизни.

У ДБР на запитання NGL.media відповіли, що досліджують обставини і невиконання (неналежного виконання) угод з Міноборони, і постачання товарів неналежної якості. Щодо відсутності підозр посадовцям Міноборони в цій справі, то в ДБР стверджують, що «слідчі проводять процесуальні дії, спрямовані на встановлення причетності осіб, у тому числі службових осіб Міністерства оборони України, до учинення виявлених кримінальних правопорушень».

Ігоря та Романа Гринкевичів наразі утримують під вартою, тому з’ясувати їхню точку зору на звинувачення не вдалося. NGL.media передали питання до них через одного з їхніх адвокатів, проте за понад два тижні так і не отримали відповіді.

Олександра Губицька, Наталя Онисько, Антон Столяров, опубліковано у виданні  NGL.media>


 

Читайте також: 


Читайте «Аргумент» в Facebook и Twitter

Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter.

Система Orphus

Новини

19:10
DW розповіла, як рф переслідує українські церкви в окупації
18:03
Падіння гривні: девальваційний податок на кожного українця
17:14
Якби армія жила за такими правилами, за якими зараз живе керівництво держави, ми програли б війну ще два роки тому
16:17
Юрій Бутусов: Українські дипломати та прикордонники створили канал контрабанди у Європу, його організатор - генерал Слюсарєв
15:50
Призначено старшого представника НАТО в Україні
13:36
Держспецзв’язку зобов’язала операторів мобільного зв'язку забезпечити 10 годин роботи мережі без світла
12:06
Андрій Соколов: Проблемні питання організації війська та оборони
10:01
Мародерство влади: прокурори не змогли забрати в оточення Татарова "недоарештовану" землю Медведчука у Києві, – Bihus.info (ВIДЕО)
08:00
ГЕНШТАБ ЗСУ: ситуація на фронті та втрати ворога на 17 липня
20:00
У середу вже дощитиме на заході та сході України, вдень до +41°

Підписка на канал

Важливо

ЯК ВЕСТИ ПАРТИЗАНСЬКУ ВІЙНУ НА ТИМЧАСОВО ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЯХ

Міністр оборони Олексій Резніков закликав громадян вести партизанську боротьбу і спалювати тилові колони забезпечення з продовольством і боєприпасами на тимчасово окупованих російськими військами територіях. .

Як вести партизанську війну на тимчасово окупованих територіях

© 2011 «АРГУМЕНТ»
Републікація матеріалів: для інтернет-видань обов'язковим є пряме гіперпосилання, для друкованих видань – за запитом через електронну пошту.Посилання або гіперпосилання повинні бути розташовані при використанні тексту - на початку використовуваної інформації, при використанні графічної інформації - безпосередньо під об'єктом запозичення.. При републікації в електронних виданнях у кожному разі використання вставляти гіперпосилання на головну сторінку сайту argumentua.com та на сторінку розміщення відповідного матеріалу. За будь-якого використання матеріалів не допускається зміна оригінального тексту. Скорочення або перекомпонування частин матеріалу допускається, але тільки в тій мірі, якою це не призводить до спотворення його сенсу.
Редакція не несе відповідальності за достовірність рекламних оголошень, розміщених на сайті, а також за вміст веб-сайтів, на які дано гіперпосилання. 
Контакт:  [email protected]