Що відбувається із законом про біологічне батьківство і чи зможуть жінки народжувати від загиблих воїнів

Версия для печати

Сперму або яйцеклітини українських військових можна буде опісля їхньої загибелі використовувати для народження дітей. Ба більше, полеглий захисник або захисниця вважатимуться батьком чи матір’ю для народженого в такий спосіб малюка. 

Біологічні матеріли загиблих вояків держава зберігатиме ще три роки власним коштом, а згодом – за гроші родини армійця – скільки завгодно, зазначає видання "Новинарня".

Такий законопроєкт зареєстрували у Верховній Раді, повідомив голова Комітету ВР з питань здоров’я нації, медичної допомоги та медичного страхування Михайло Радуцький. Той самий, який раніше вніс правки у закон щодо забезпечення права військовослужбовців та інших осіб на біологічне батьківство (материнство), згідно з яким кріобанки мали утилізувати біоматеріал після загибелі людини.

Резонансу інформація про утилізацію набула після допису юристки Олени Бабич, до якої звернулася по допомогу дружина полеглого українського захисника.

Новий законопроєкт можуть ухвалити вже наступного тижня (5-11 лютого 2024 року). Ембріологи та медичні адвокати вже затамували подих і вважають документ революційним для галузі.

“Новинарня” розповідає про досі “сіру зону” в українській ембріології через історії двох родин військових та коментарі експертів.

“Ми не можемо дозволити собі зникнути”

Ярослав (ім’я змінене на прохання героя) був на фронті, коли йому зателефонувала дружина й розповіла, що в їхньому місті є клініка, де можна заморозити сперму, і для військових це безкоштовно. Домовились: щойно він буде вдома, скористається нагодою. Приїхавши у відпустку, чоловік здав аналізи на ВІЛ та гепатит С, пересвідчився, що здоровий, тож здав і сім’я на зберігання.

“Сказали, що зберігання буде безкоштовним протягом пів року, а потім наче ціна буде 300 грн. Вони повідомлять, коли закінчиться термін безкоштовної консервації. Я підписав документи в клініці, і вони порадили нотаріально завірити дозвіл на користування матеріалом. Пішов до нотаріуса оформити щось типу довіреності на дружину. Копія є в лікаря і в дружини”, – перелічує свої кроки Ярослав.

Запліднена клітина. Фото: Ольга Малюта

Майже півтора року “великої” війни він командував піхотним взводом однієї з бригад ТрО. Восени 2022-го їхній підрозділ зайшов на звільнені території Харківщини і тримав позиції там. Торік у червні бригаду перекинули під Бахмут. Кілька місяців тому офіцер перейшов на штабну посаду. Каже, нині він у більшій безпеці, але все одно виїжджає на передову.

Читайте також: Демографічні ризики для України через російську агресію: драматична смертність та міграція

“Це війна, і є усвідомлення того, що все може бути. Про погане я, звісно, не думаю, але хочеться просто залишити по собі нащадків. І перестрахуватися не зайве. Звісно, я здав і забув. Але іноді думаю про це і пересвідчуюся, що зробив правильну і дуже важливу штуку”, – пояснює військовий.

Він розповів про кріоконсервацію рідним та деяким побратимам. Усі поставилися до ситуації з розумінням, зайвих питань чи жартів не було.

“Іде війна на виживання нації. Ми всі бачили, що відбувалося в окупованих містах і селах, – росіяни нас просто знищують. Тому нам потрібно самовідтворюватися, аби зберегти націю. Ми воюємо зараз, але маємо думати про майбутнє.

Росія просто так не зникне – і ми не можемо собі дозволити зникнути. Звісно, дилема про те, чи варто народжувати під час війни, існує. Мені здається, просто потрібно пристосовуватися до цих обставин. Звісно, хочеться, щоб діти росли не тільки з мамою, а й із батьком, щоби він так само їх виховував. Бо тати, які у Збройних силах, бачать малих хіба раз на пів року під час відпустки.

Але я думаю, що значно важливіше, щоб діти знали, хто вони, як народилися, навіщо їм далі жити і за що боротися”, – розмірковує офіцер.

Він вважає, що потрібно популяризувати кріоконсервацію біоматеріалу, адже це й досі не надто популярна процедура в Україні.

“Нині на передовій більше чоловіків середнього віку, у них зазвичай уже є діти. Є, звісно, і молоді. Але війна триває, і відсоток молодих збільшуватиметься. Їм потрібно давати таку опцію. Думаю, багато людей нею скористаються. Це може прозвучати жорстко. Але можна створити банк сперми – для продовження генофонду”.

Читайте також: Демограф Елла Лібанова: Катастрофічне падіння народжуваності ми очікуємо у 2023 році

“Мені стало трохи спокійніше, коли ми це зробили”

Христині (ім’я змінене на прохання героїні) про акційні програми зберігання репродуктивних клітин у приватній клініці розповіла знайома. Жінка поговорила з чоловіком, і той одразу ж погодився здати сперму для кріоконсервації.

“Коли він приїздив у відпустку з Херсонщини, ми присвятили цьому майже цілий день. Спершу поїхали у клініку. Все дуже зручно: він здав аналізи на ВІЛ і гепатит, потім була вже сама процедура. Коштує все 1 гривню на рік, окремо сплачуєш вартість забору крові та її перевірки.

Опісля поїхали до нотаріуса, де чоловік склав на мене довіреність, що дозволяє використовувати матеріал. Мені було цінно, що в нас не виникло суперечок. Але, з іншого боку, ми – дорослі люди, обидва розуміємо, що війна – це ризики, і потрібно перестрахуватися. Мені стало трохи спокійніше, коли ми це зробили, тому що я кохаю чоловіка і хочу дітей від нього”, – каже дружина військового.

Ембріологиня Ольга Малюта з апаратом УЗД

Коли інформація про правку щодо утилізації біоматеріалу загиблих набула розголосу, Христина розізлилась. Побачила, що під тиском громадськості нардепи швидко написали новий законопроєкт, і тепер чекає голосування за нього.

“Ця війна – не просто велика і страшна, це – справжній геноцид українців. Боляче, коли на фронті гинуть військові. Але коли на щиті привозять двадцятирічних, які переважно не встигли створити сім’ю і залишити по собі дітей, – це якесь пекло.

За нинішніх умов нам потрібно популяризувати опцію кріоконсервації серед військових, адже так більша кількість бійців заморозить сім’я, і потім їхні дружини у разі загибелі чи каліцтва чоловіка зможуть продовжити рід.

А ЯКЩО В ПОЛЕГЛОГО НЕ БУЛО РОДИНИ, БУЛО Б ДОБРЕ, ЩОБ СПЕРМОЮ МОГЛИ СКОРИСТАТИСЯ САМОТНІ ЖІНКИ, ЯКІ РОБЛЯТЬ ШТУЧНЕ ЗАПЛІДНЕННЯ.

Краще обрати біоматеріал не якогось невідомого донора, а того, хто захищав Україну”, – переконана Христина.

Жінка вважає, що етична складова питання – це справа людини, яка здає біоматеріал, або того, хто ним користується, й аж ніяк – не публічна.

“Мені доводилося читати коментарі, що дитина народиться і ростиме без батька. Ніби до війни таких ситуацій не було. Та й зараз питання не в батькові поруч, хоча було б добре, щоб він був, а в тому, що важливо просто вціліти на цій землі. І загалом дорослі люди здатні самі розібратися в цій делікатній справі. Сусіди чи просто користувачі соцмереж – явно не порадники і не ті, хто потім якось до цієї дитини будуть причетні. Тож просто не лізьте до інших із непроханими порадами й висновками”.

Читайте також: «Мамо, а що, на нас напали путіни?» – як евакуюють жінок і дітей із України яка під навалою путінськіх звірів

“Хочеться народжувати українців”

Ольга Малюта

Ембріологиня Ольга Малюта наголошує: посмертне запліднення завжди було такою собі сірою зоною в українській ембріології.

“Немає ані прямої заборони, ані прямого дозволу. Як це працювало раніше, до ухвалення цього закону (йдеться про Закон №3496-ІХ, що має набути чинності 23 березня 2024 року, – “Н”): заморожує сперму чоловік, у якого виявлено онкологічне захворювання, через що є ризик втратити репродуктивні функції. Він пише довіреність на дружину чи партнерку, прописує у договорі з клінікою, що у випадку втрати дієздатності або смерті матеріалом може розпоряджатися така-то особа.

У такому випадку в клінік більш-менш розв’язані руки: дозволи є, і, хоч нотаріальна довіреність втрачає свою силу зі смертю, як довести, що клініка знає про цю смерть? Тож клініки можуть виконувати запліднення, і ніхто не притягне за це до суду, бо немає заборони.

Коли з’являється будь-яка згадка, що у випадку смерті людини, яка заморозила біоматеріал, його треба утилізувати, і не прописується абсолютно нічого поза цим, це сприймається як заборона. Клініки бояться, бо можуть бути судові позови, втрата ліцензії, і вони не працюватимуть із цим матеріалом“, – пояснює науковиця.

І хоча закон стосується тільки державного фінансування програми, але не передбачено механізм переходу з безкоштовного зберігання на платне у разі загибелі військового. А тому навіть приватні клініки повинні будуть перестрахуватися.

“Юристи це можуть читати, як завгодно, а клініки читатимуть як заборону, – акцентує Малюта. – Всі бояться. Це дуже дивна сфера медицини, у якій навіть якщо ми робимо легальні речі, наприклад, сурогатне материнство, нас звинувачують у торгівлі дітьми. Тому клініки зважують усі ризики, і не може такого бути, що закон читається неоднозначно: він читається як заборона”.

Ольга стинає плечима: сенсу здавати клітини на консервацію в такому разі немає. Адже приватні клініки започаткували акції для військових у надії, що з’явиться регулювання галузі. Втім, його немає роками.

Читайте також: Україна пам’ятає про кожен випадок звірств, вчинений на її території російськими виродками

Михайло Радуцький, народний депутат від “Слуги народу”, голова Комітету ВР з питань здоров’я нації

“Весь треш у медицині йде від Радуцького, пробачте, – не стримується ембріологиня, – іще з часів, коли він критикував медреформу. Я сама і дуже багато моїх прогресивних друзів-лікарів у нього заблоковані. Був законопроєкт, який дозволяв постмортальне (після смерті – “Н”) донорство. Але там було багато іншого трешу: наприклад, самотнім жінкам заборонялося користуватися донорськими ембріонами.

Закон був прописаний виключно комерційно. Багато питань стосувалося донації яйцеклітин, сурогатного материнства. Ти читаєш цей закон, і зрозуміло, що люди написали його, щоб рубати бабло і забороняти іншим це зробити.

Наша професійна спільнота спостерігає, які з’являються законопроєкти, і вони поки що всі трешові. Цей закон (3496-ІХ) до внесення правок був нормальний, хоч і потрібно було прописувати нотаріальні дозволи окремо».

Малюта зауважує: достатньо просто вписати в закон дозвіл на посмертне використання сперми (зазвичай ідеться саме про неї, бо чоловіча процедура донації значно простіша, ніж жіноча; крім того, у разі загибелі жінки для виношування ембріона з її яйцеклітиною потрібно шукати сурогатну матір) людині, чиє ім’я буде вказане в договорі на зберігання біоматеріалу.

Як людина, Ольга хотіла б дозволу на використання сперми самотніх загиблих воїнів як донорської. Втім, як ембріологиня, вона розуміє: лікарів звинувачуватимуть у тому, що вони на біоматеріалі заробляють.

“У нас іще до великого вторгнення бували випадки, коли пацієнтки приходили і питали, чи є сперма від донора, який служив у зоні АТО. У мене були пацієнтки, які прямо питали про АТО, які казали: “Будь ласка, тільки не москаль”.

Ми ж бачимо запити людей. Навіть якщо це одиничні випадки, навіть якщо це шанс лише кільком людям народити дитину, мені здається, у наших умовах треба давати такий шанс, – вважає науковиця. – Ми, звісно, не знаємо, чи особливості характеру і сміливості успадковуються, але є відчуття “егоїстичного” гену: хочеться народжувати українців.

В Ізраїлі, наприклад, це національна ідея. У них у сфері штучного запліднення дозволене все, зокрема і постмортальний забір матеріалу. Дитина потім знатиме навіть своїх бабусь і дідусів по батьківській лінії. Мені б хотілось, щоб в Україні популяризували опцію кріоконсервації, і щоб було більше публічних дискусій про це. Це б у подальшому могло унормувати галузь”.

Ольга Малюта

У разі, якщо новий законопроєкт ухвалений не буде, ембріологиня радить парам, які прийняли рішення про заморозку, подбати про оформлення довіреності. Припускає: опцією кріоконсервації репродуктивних клітин скористається небагато військових.

“Це ще питання, скільки жінок зрештою зважаться на соло-материнство після смерті партнера. Тому що навіть у випадку з онкохворобами відсоток таких жінок був мізерний. І ми їх просили хоча б рік почекати – прожити найгострішу фазу втрати, а потім уже робити запліднення.

За 10 років це буквально 2-3 випадки. Думаю, в умовах війни кількість жінок, які підуть на постмортальне ЕКЗ, зросте. Але це не буде масове явище”.

Читайте також: «Не може бути, що всі – фашисти, а лише росія з Іраном ­– не фашисти»: головний рабин України

“Я прям затамувала подих”

Галас щодо правки здійнявся після допису медичної юристки Олени Бабич. До неї звернулася вдова українського військового, якій відмовили в екстракорпоральному заплідненні, посилаючись на правку в законі про утилізацію сперми.

“Цей пункт у законі так звучить, що не можна однозначно сказати, чи він поширюється на програми, які фінансуються з держбюджету. А навіть якщо б поширювався, така проблема з утилізацією залишиться. Як прописано в законі, так клініки і трактують. Там немає уточнень, для яких програм. Клініки перестраховуються і продовжать це робити, – констатує юристка. – Мені деякі люди писали, що це стосується тільки державної програми.

Тобто, ви вважаєте, що якщо військовий зберіг клітини за свої гроші, то хай зберігаються, а якщо за бюджетне фінансування, їх потрібно утилізувати, і це нормально? Аби кожен не розумів закон по-своєму, його треба писати так, щоб норма читалась чітко, а не потім пояснювати, що “я не я, і хата не моя”.

Олена Бабич

Її клієнтці порадили звернутися в іншу медустанову і не говорити, що чоловік загинув.

“Вона у прострації. У неї чоловік загинув місяць тому, а вона ще вдавати, нібито він живий. Жінка в горі, а вона ще мусить шукати шляхи. Так, вони є. Але питання: навіщо шукати ці шляхи? Якщо ви не можете врегулювати цю сферу, просто не чіпайте її, – емоційно каже Бабич. – Тільки сама людина має право визначати, що робити з її репродуктивним матеріалом: утилізувати після смерті, віддати на донорську програму або мати дітей зі своєю партнеркою, якщо ми говоримо про чоловіка.

І точно велике питання, чи має право держава в країні, де йде війна і відбувається мобілізація, вирішувати це за чоловіка в такий спосіб”.

Олена готова була захищати клієнтку до останнього, якщо потрібно, навіть довести справу до Європейського суду з прав людини.

Юристка звертала увагу на проблемний пункт у законопроєкті ще з листопада, коли його тільки ухвалили. Тож рада, що історія клієнтки стала резонансною, і в такий спосіб може спричинити законодавче регулювання цього питання, до якого клініки раніше підходили в індивідуальному порядку, зокрема й через підписання довіреностей.

“Я прям затамувала подих”, – написала вона у себе у фейсбуці після появи новини про новий законопроєкт.

Читайте також: Як Росія віками знищувала і продовжує знищувати народи

Новий законопроєкт – кращий від торішнього

Після скандалу громадський діяч Тарас Шамайда зробив покроковий аналіз, як абсурдна норма з’явилася в законопроєкті про державне фінансування репродуктивних клітин.

“Дика історія з появою законодавчої норми про обов’язкове знищення репродуктивних клітин загиблих українських військових – не випадковість, як дехто намагається подати. Це яскраве свідчення системної деградації влади. Як у сенсі моральному, так і в сенсі спроможності управляти державою”, – написав він у фейсбуці.

Скандальна правка Радуцького з’явилася в тексті документу торік наприкінці березня – початку квітня. І головна ініціаторка законопроєкту Оксана Дмитрієва від монобільшості була серед тих, хто 7 вересня 2023 року підтримав проєкт з урахуванням цієї поправки.

“Цей закон – лише соціальна гарантія, що клітини військових, захисників і захисниць, зберігатимуться за рахунок держави. І це добре, бо ми розуміємо, що зараз лікарні з власної ініціативи безкоштовно зберігають клітини, але йдеться переважно про чоловічий біоматеріал, бо жіноча консервація складніша і дорожча. Без правки він був хороший, – сказала Дмитрієва в коментарі “Новинарні“. – Я була проти неї, юридичне управління Верховної Ради теж, але підтримали закон у такому вигляді.

ДО БЕРЕЗНЯ Я МАЛА ПРИБРАТИ ПРАВКУ. АЛЕ МИ ЦЕ НЕ ВСТИГЛИ ЗРОБИТИ ДО ГАЛАСУ В СОЦМЕРЕЖАХ.

“Усі колеги об’єдналися і прописали ще кращий законопроєкт”, – переконує Дмитрієва.

Оксана Дмитрієва

У новому законопроєкті № 10448, який подали до ВРУ й однією з ініціаторок якого є Дмитрієва, йдеться про те, що утилізувати репродуктивні клітини клініка не має права – це можна зробити тільки тоді, коли є відповідне розпорядження власника матеріалу.

Проєктом закону передбачене створення та затвердження ні рівні Мін’юсту відповідної форми розпорядження, яке буде в кожній клініці, що займається забором та збереженням репродуктивних клітин. І саме в документі особа, яка здає матеріал, вказує, що робити з ним у разі загибелі: передати дружині або чоловіку, до загального банку або для наукових потреб чи й утилізувати.

Якщо військовий долучиться до програми, його клітини зберігатимуться державним коштом 3 роки після загибелі. Клітини тих, хто вже їх здав і оформив довіреність, без дозволу людини утилізації не підлягають.

Адже державна програма ще навіть не розпочалася, і закон зі скандальною правкою ще не почав працювати, почне цьогоріч у межах наявного фінансування і можливого перерозподілу коштів. Уже наступного року має бути окрема бюджетна програма.

Депутатка запевняє: проголосувала за скандальну правку [на комітеті], аби законопроєкт таки ухвалили.

“Були дуже жваві дискусії із цього приводу, ми не доходили консенсусу на робочих зустрічах через цю правку. Одні казали, що не можна порушувати це питання, інші – що його потрібно вирішити. Але воно мало бути прописане так, як ми зараз це робимо, в основному законі.

Загальний закон не прийняли, і все пішло наперекіс: тут залишилось, а там не було прийняте, не було все розписане. Тому й виникла така колізія.

Але зараз ми прописали ще краще. І насправді цей закон мав бути ухвалений іще у 2014-му році, бо війна в нас давно. Тому я погодилась на правку, щоб ми хоча б щось почали робити, хоча б перший крок. І ми вживали заходів, щоб до березня це вирішити і проголосувати, – стверджує Дмитрієва, – але соцмережі прискорили це рішення».

Каже, їй було важко працювати з колегами, які наполягали на питанні утилізації біоматеріалів, адже банки переповнені, а лікарні не можуть утилізувати клітини без дозволу. Втім, цей дозвіл мав надати загальний закон, а не прийнятий торік проєкт.

Новий законопроєкт винесуть на найближче голосування. Дмитрієва запевняє: її колеги народні депутати одностайні в тому, щоб за нього проголосувати.

—

Анастасія Федченко, опубліковано у виданні  "Новинарня".

Оновлено 07.02.2024 о 17:00:

Верховна Рада України ухвалила в середу, 7 липня, закон "Про збереження генофонду українського народу", який дозволяє зберігати та використовувати репродуктивні клітини загиблих українських військових для народження дітей. Про це повідомляється на сайті провладної партії "Слуга народу".

Військові, чиї репродуктивні клітини зберігаються в кріобанках, мають заповнити заповіт, форму якого затвердить уряд. У разі їхньої загибелі репродуктивні клітини зберігатимуться коштом держави протягом трьох років. Після закінчення цього терміну подальше зберігання може бути продовжене коштом особи, вказаної в заповіті.

Крім цього, парламент прийняв в першому читанні зміни до Цивільного кодексу щодо визнання батьківства народжених у такий спосіб дітей та поширення на них пільг.

В тему:

• Про наявний геноцид українського народу з боку фашистської Росії
• Росія порушує майже всі закони та звичаї війни
• Рассказ свидетеля казней жителей Бучи в оккупации: «Стреляли либо в затылок, либо в сердце»
• Звірства російських загарбників в Україні: ґвалтування, вбивства, знущання
• Воєнні злочини Росія проти дітей України 
• Путін давно мріяв про світ без українців. Світ дослухався? Тепер ми бачимо, що це означає
• «Тепер ви вірите, що це не просто війна, а геноцид?»
• Почему россия это государство-террорист: страшные кадры из под Киева, откуда бежала армия путина (+18)
• Увидит ли мир на скамье подсудимых Гаагского трибунала путина?