Соціальний психолог Ганна Довбах: РФ веде гібридну війну на всіх фронтах пострадянського простору

Версия для печати

 Перед тим, як розв’язати гарячу війну, Росія агресивно діє на усьому пострадянському просторі в першу чергу інформаційно і світоглядно. За допомогою шалених ресурсів, які вона отримує в якості природної ренти.

Соціальний психолог, культуролог, дослідниця, публіцистка, громадська діячка Ганна Довбах, яка щойно повернулася з Грузії до Вільнюса, стверджує, що Росія по суті наступає по усіх фронтах. Конаюча імперія робить це дуже цілеспрямовано, і це політика наступу на демократії по усіх пострадянських республіках і країнах регіону. І це не лише Грузія і її перспективи вступу до Євросоюзу. На кону також майбутнє Киргизстану і Вірменії, зазначає видання LRT.lt.

В рамках своїх проектів Ганна Довбах зустрічалася активістами грузинських громадських організацій. Говорили про стратегію їхньої підготовки, виживання, способи адаптації для молоді і ЛГБТ-спільнот у зв'язку з гомофобними законами та законами про іноземних агентів, прийнятими правлячою проросійською політичною силою.

Читайте також: Путінська агресія: від пропаганди до воєнної сили

Тим часом посол ЄС у Грузії Павел Герчинський заявив, що за правління партії "Грузинська мрія" країна ніколи не стане членом Європейського Союзу.

- Пані Ганно, чи є сподівання, що багатостраждальний грузинський народ матиме кращу долю, зокрема, завдяки виборам?

- Ви знаєте, я всім своїм друзям, колегам, активістам, які вже працюють більше 25 років на розвиток демократії і громадських ініціатив, ставила те саме питання. І одна мудра жінка сказала: "Ти знаєш, кожен ранок я прокидаюся... Один ранок в повній безнадії, а другий ранок з таким промінчиком надії, що все-таки переможуть інші політичні сили". І частково є підстави сподіватися, тому що проросійські сили, зокрема Бедзіна Іванішвілі і прем'єр-міністр, який у нього там на побігеньках, переходять певну межу навіть для такого вже майже підкореного російській пропаганді грузинського народу.

Вони переходять межу. Наприклад, в якийсь момент вони починають казати, що ми маємо вибачитись як грузини перед абхазами і осетинцями за те, що ми з ними воювали. Тобто визнати їх. А це сепаратисти. Це фактично росіяни, які захопили, окупували велику територію. І тут вже не витримує армія і потихеньку починає... Ну це не протест, це просто внутрішнє нерозуміння, як вони можуть так говорити про наші окуповані території, за які ми гинули у двох окупаційних війнах з боку Росії. І Грузія захищалася, і ми втратили побратимів.

Читайте також: Історія здобуття незалежності: як українці боролися за власну державу 

І тут ці проросійські політики, цей олігарх дозволяє собі таке говорити. І оці "червоні лінії", - це вже мем про червоні лінії, але по факту для грузинського населення, для все більших верств населення вся ця пропаганда стає дуже видною. І один з прикладів - порівняння грузинських пам'яток культури і українських розбомблених пам'яток культури з меседжем що "от дивіться, ми не допустимо, ми зможемо домовитись з Путіним".

При цьому всі прекрасно розуміють, що кожен рік в невоюючій Грузії російська армія просувається, захоплюючи нові кілометри території все ближче і ближче до Тбілісі. І зараз вона стоїть в 20 кілометрах від Тбілісі. Я маю на увазі оцю захоплену, окуповану територію того, що вони називають Південною Осетією.

Фактично сподівання є, але це дуже болючий процес. І коли зараз проросійська частина армії каже про те, що "хтось там готує воєнізований спротив результатам виборів", всі прочитують це, що проросійська сила "Грузинська мрія" готує воєнізований спротив. Тобто всі дуже-дуже сподіваються на вибори, сподіваються на те, що багато молоді прийде. Але дуже бояться, тому що може бути дуже жорстоко і дуже боляче.

Експресія Ганни Довбах / Олег Головатенко / LRT

- Ви знаєте, якось їхав з таксистом з Грузії, і він каже, що люди фактично поділилися 50 на 50. Можливо, зіграло це залякування тими самими картинками розбомбленої України, якими цинічно спекулює проросійська влада в Грузії. Багато також воїнів з Грузії зараз захищають Україну, але їх починають переслідувати. І ви сказали, що армія ображається. Безумовно, якесь є дежавю, що 2013 року в Україні так само була внутрішня провокація від Партії Регіонів законом про мову Ківалова-Колесниченка, якими були спровоковані, в тому числі, і подальші події, і анексія Криму, з якої почалася ця вся війна. Немає цього дежавю в Грузії і повторення, адже Грузія пережила вже фактично дві війни російсько-грузинських, і в цій війні українці завжди були побратимами грузинів від переведення через перевал Сухумі мирних жителів, коли наші хлопці допомагали виходити цивільному населенню, рятуватися. І друга російсько-грузинська війна, фактично, де позиція Віктора Ющенка, який ризикував разом з іншими президентами і приїхав на площу в Тбілісі, воно якось не пече ниншній владі, яка тримається за рахунок російських грошей?

- Я впевнена, що їм більше печуть американські санкції, які все ще не накладені на Бедзіну Іванішвілі. І фактично те, що сучасна “Грузинська мрія” знаходиться під шантажем і цього Іванішвілі, і спецслужб російських. І те, що російські спецслужби відкрито збирають дані, шантажують і залякують грузинських вояків і поранених, які воювали на нашій війні, - це відомий факт. І тут питання в іншому, що ця влада, якщо вона тримається просто на російських спецслужбах і на російському шантажі, вона взагалі втратила зв'язок з реальними людьми.

Реальні люди дуже боляче переживають навалу російської молоді, яка заполонила просто все Тбілісі.

Читайте також: Самообман Заходу відносно путінської Росії через брак спеціальних знань про цю країну

Реальні люди дуже переживають за Україну і за нашу перемогу. І прекрасно розуміють, що без нашої перемоги вільної Грузії не буде. І демократію в Грузії дуже важко буде утримати. І по факту дуже багато людей вони болісно переживають всю цю антиукраїнську пропаганду, яка несеться з правлячих каналів про те, що "от дивіться в Україні всі гуляють, п'ють в ресторанах, театрах, на якихось вечірках, а чому це грузини мають воювати?".

Тобто всі російські карти, які ми можемо собі уявити про те, що треба просто домовлятися, розігруються і в Грузії, і в Киргизстані, і у Вірменії, і в Казахстані.

Вони розігруються скрізь. Це одна та сама методичка. І для нас важливим є об'єднання громадських організацій і медійників, всі зараз намагаємося цю методичку розкрити і показати західним партнерам, що це не є вибір якоїсь країни, що це не є навіть політичні сили, що це КГБшні сплановані спецоперації на території Грузії чи на території Киргизстану. І саме так їх треба сприймати.

Шпигунські КГБшні спецоперації разом з інформаційною підготовкою, психологічною підготовкою смикання за всі можливі болючі ниточки.

- Пані Ганно, дякую вам дуже. Ви сказали, що молодь російська заполонила вулиці Тбілісі. Так, ми бачили, що їх багато справді, дівчата знімають свої відосики і валюються у підземні переходи, не помічаючи їх... Можливо, все-таки Україна якось захистить бійців грузинських, які воюють за волю і незалежність України? Можливо, не буде відставки прозахідної президентки Саломе Зурабішвілі? Також ми вже навіть чули термін "грузинізація України". Чи немає такої загрози для України на Ваш погляд?

- У нашому випадку ми дуже-дуже різні. І зрозуміло, що, якщо у нас буде перемир'я, якщо у нас будуть Мінські угоди, то "прагнення неповторення" і "погодитись на все, що завгодно, аби тільки не бомбили", - ця небезпека є, всі зараз її бачать і розуміють. Але в нашому випадку все-таки важливо розуміти, наскільки я можу зрозуміти, що більшість політичних сил, на відміну від грузинської ситуації, як і в Литві, розуміють, хто ворог. А у випадку Бідзіни і випадку “Грузинської мрії” вони якраз змінили цей фокус.

Внутрішньо вони можуть розуміти все що завгодно, але риторично вони змінили і позначили, що "ворог – це американці, ворог – це європейці, ворог – це іноземні впливи", а от "Росія – це не ворог, це потенційний партнер".

І мені здається, що от цієї межі нам не можна переходити. І в цьому випадку ми маємо вчитися у литовців. Які б не були політичні розбіжності, різні бачення майбутнього, різне бачення консервативне, радикальне, нове і так далі, але навіть в цих виборах жоден політик не сказав, що нам треба переглядати оборонну стратегію в Литві. І це дуже хороша така школа для нас, для України.

Читайте також: 10 помилок Заходу щодо України у 2014-2019 роках. Лекція екс-посла Канади Романа Ващука

Щастя щодня від Ганни Довбах, або як українцям зберегти психологічний ресурс у війні / фото з особистого архіву

- Можливо, кілька слів побажання нашим читачам, і нашим литовцям, і нашим братам-грузинам.

- Тримаємося разом до перемоги. Це єдине, що нас зараз врятує від цієї імперії. І віримо своїм, тримаємося за своїх, і за правду, і менше дивимося телебачення.

—

Олег Головатенко, опубліковано у виданні  LRT.lt

Читайте також: 

• Підлі війни Росії: Частина 2: Як Москва “гібридно” захоплювала Україну
• Петро Тима: Цими ласощами можна й подавитися
• Президенти України і Польші звернулись до народів
• Як Росія паразитувала на українському телебаченні під прикриттям Медведчука
• Надумаєте дружити з Путіним, згадайте про 13 тисяч загиблих в Україні - Сенцов у ЄП (ВІДЕО)
• У Верховній Раді виявили депутата-"крота" з російським громадянством, який має вплив на боєздатність ЗСУ
• Росія окупувала 20 відсотків території Грузії і продовжує гібридну війну, — Маргелашвілі